Постанова

від 16.12.2020 по справі 545/3409/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3409/18 Номер провадження 22-ц/814/2562/20Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2020 року (час ухвалення судового рішення з 12:00:17 год. по 14:09:41 год.; дата виготовлення повного тексту судового рішення - не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міськрайонного управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про встановлення меж між суміжними земельними ділянками,

треті особи: ОСОБА_3 , Чорноглазівська сільська рада Полтавського району Полтавської області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, після зміни предмету позовних вимог, просила:

- встановити межі між земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га. з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,25 га кадастровий номер 5324086905:05:001:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням фактичного землекористування станом на 26.09.2015 року (день укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1564);

- зобов`язати Міськрайонне управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області внести зміни до Державного земельного кадастру щодо меж земельної ділянки за кадастровим номером 5324086905:05:001:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до висновку експерта судової земельно-технічної експертизи № 7 від 17.07.2019р.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що позивач разом з ОСОБА_3 (її двоюрідна сестра) є співвласниками в рівних частинах житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0,25 га, на якій розташований будинок, що дістався їй у спадок, виділена в натурі на місцевості без відповідних правовстановлюючих документів.

Після отримання у 2017 році дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки під час натурного обстеження було встановлено, належний позивачці і ОСОБА_3 будинок розташований не в межах земельної ділянки, яка виділялась для його обслуговування рішенням сільської ради, а в межах суміжної земельної ділянки з кадастровим № 5324086905:05600160094 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стверджувала, що визначення меж суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 проведено з порушенням закону, а саме без погоджень суміжних землекористувачів.

Вказувала, що між домоволодіннями по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 був відсутній паркан та за мовчазною згодою співвласників житлових будинків встановилось фактичне землекористування земельними ділянками, межі не визначались, однак влітку 2016 року ОСОБА_1 самостійно встановив паркан, яким огородив належний їй будинок з порушенням будівельних норм.

Після встановлення паркану площа земельної ділянки, закріпленої за належним їй і ОСОБА_3 будинком, зменшилась більше ніж як на 0,04 га, при цьому відбулось часткове накладення земельних ділянок.

Зазначала, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_1 зі встановлення незаконного паркану та самовільною зміною межі між суміжними земельними ділянками, порушено її майнові права щодо землекористування земельною ділянкою, закріпленою за її житловим будинком, та зробило неможливим в позасудовому порядку оформити документацію на землекористування земельною ділянкою.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено межі між земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,25 га. з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 площею 0,25 га кадастровий номер 5324086905:05:001:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням фактичного землекористування станом на 26.09.2015 року (день укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1564).

Зобов`язано Міськрайонне управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області внести зміни до Державного земельного кадастру щодо меж земельної ділянки за кадастровим номером 5324086905:05:001:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 7 від 17.07.2019р.

Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2020 року доповнено резолютивну частину рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29.09.2020 року по цивільній справі № 545/3409/18, провадження № 2/545/24/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення меж між земельними ділянками двома абзацами наступного змісту:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за проведену кадастрову зйомку та судову експертизу у розмірі 1 500 грн.

Стягнути з Міськрайонного управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за проведену кадастрову зйомку та судову експертизу у розмірі 1500 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, взяв до уваги лише усні пояснення позивача та висновки експерта, проте не дав жодної оцінки таким істотним обставинам:

-земельна ділянка, яку придбав відповідач у 2015 році, була у встановленому порядку сформована з визначенням її площі і меж у 1995 році;

-позивач не надала суду жодного належного і допустимого доказу про наявність у неї права власності чи користування земельною ділянкою з визначеними межами та про існування до 2016 року права власності на будинок, що на ній розташований.

Судом проігноровані вимоги закону та правові висновки судів касаційної інстанції про відсутність у судів повноважень щодо встановлення меж земельних ділянок.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 стверджує про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки право власності на будинок, співвласником якого вона є, було зареєстровано у встановленому порядку у серпні 1995 року, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом, а право на користування земельною ділянкою виникло у тому ж 1995 році, що підтверджено, зокрема записами в земельно-шнуровій книзі за номером 41, отже виготовлення технічної документації на суміжну земельну ділянку у 1997 році, яка зараз належить відповідачу, було проведено з порушенням закону - без погодження меж із суміжними землекористувачами, у зв`язку з чим суд першої інстанції зробив правильні висновки по суті спору, спираючись на висновки експерта.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 07 вересня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.26).

ОСОБА_2 набула право власності на Ѕ частину будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 вересня 2016 року (т.2 а.с.128). Зі змісту свідоцтва вбачається, що Ѕ будинку по АДРЕСА_1 належала на праві власності спадкодавцеві ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Полтавською районною державною нотаріальною конторою 18 серпня 1995 року за реєстром №2-1690, право власності зареєстроване за спадкодавцем в КП Полтавське бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор 21 вересня 1995 року в реєстровій книзі №1 за реєстровим номером №7.

12 травня 2017 року за ОСОБА_3 (двоюрідна сестра ОСОБА_2 ) зареєстровано право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.27).

ОСОБА_3 набула право власності на Ѕ частину будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2017 року у справі № 545/877/17 (т.2 а.с.129-132).

Рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що Ѕ частина будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 належала матері ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від серпня 1995 року.

Згідно запису в земельно-шнуровій книзі за АДРЕСА_3 обліковується земельна ділянка за гр. ОСОБА_4 (мати ОСОБА_2 ) в розмірі 0,12.5га (1/2) та гр. ОСОБА_5 (мати ОСОБА_3 ) площею 0,12.5 га (1/2). Земельна ділянка загальною площею 0.25 га виділена в натурі на місцевості без відповідних правоустановчих документів, яка знаходиться в користуванні гр. ОСОБА_2 (т.1 а.с.10).

З довідки виконкому Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області №82 від 08.07.2016 року вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали у користуванні земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, а саме по 0,1250 га кожна для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с.Долина Полтавського району (землі запасу сільської ради), яка обліковується в земельно - шнуровій книзі за № 41 (т.1 а.с.21).

Відповідно до листа Чорноглазівської сільської ради Полтавського району та області №02-14/8 від 13.11.2017 року згідно погосподарської книги по Чорноглазівській сільській раді (на той час Диканського району) № 29 (том 1) за 1944-1946 року за гр. ОСОБА_6 , 1908 р.н. обліковується житловий будинок 1944 року побудови. Включно по 1995 рік за даним будинком обліковується земельна ділянка площею 0,51 га. Схема земельної ділянки до даного будинку відсутня (т.1 а.с.22).

31 травня 2017 року Чорноглазівською сільською радою Полтавського району Полтавської області прийнято рішення Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд) площею 0.25га ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в АДРЕСА_1 на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (т.1 а.с.20).

Зі схеми Чорноглазівської сільської Ради від 08.07.2016 р. вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 має наступні межами:

-з боку земель загального користування ( АДРЕСА_2 ) довжина межової лінії складає: 20,0м;

- з боку земель, що знаходиться в володінні ОСОБА_7 довжина межової лінії складає: 124м;

-з боку земель Чорноглазівської сільської ради довжина межової лінії складає: 20,00м;

-з боку земель гр. ОСОБА_1 довжина межової лінії складає: 124м. Площа земельної ділянки складає 0.25га (т.1 а.с.24).

ФОП ОСОБА_8 , який займався виготовленням технічної документації по встановленню меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на адвокатський запит повідомив, що житловий будинок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розташований на земельній ділянці, яка перебуває у власності відповідно до кадастрового номеру земельної ділянки (5324086905:05:001:0094); обміри земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 накладаються на сусідню земельну ділянку за вищевказаним кадастровим номером (т.1 а.с.17).

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2013 року, яке набрало чинності 20 грудня 2013 року, визнано право власності за ОСОБА_3 , на домоволодіння по АДРЕСА_2 , яке складається з: житлового будинку (А-І): коридору (1-1) - пл.4.1 кв.м, кухні (1-2) - пл.6.1 кв.м., кімнати (1-3) - пл. 18.1 кв.м., кімнати (1-4) - пл.15.0 кв.м., веранди (І) -пл. 15.6 кв.м., площа за внутрішнім обміром 58,9 кв.м., загальна площа 43.3 кв.м., житлова 33,1 кв.м.. допоміжна 10.2 кв.м., літньої кухні (Б) - пл. 1.90 кв.м., сараїв: (В, вв) - пл.2.35 кв.м., (Ж) - пл.2.10 кв.м., (Е) - пл.1.40 кв.м., воріт №1, колодязя з залізобетонних кілець, земельна ділянка 0.58 га (т.1 а.с.127-129).

Судовим рішення, яке набрало законної сили, встановлено, що будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 збудований батьками ОСОБА_3 - ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , у 1961-1964 роках.

У 1989 році батьки ОСОБА_3 отримали свідоцтво на право спільної сумісної власності на садибу - будинок з господарськими спорудами і земельну ділянку площею 0,58 га.

Згідно листа Чорноглазівської сільської ради Полтавського району та області №180 від 12.10.2017 року земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , сформована в 1997 році відповідно до розробленої технічної документації організацією ПОЛТАВАГРОПРОЕКТ загальною площею 0,5827 га на гр. ОСОБА_9 .

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІУ-ПЛ №030087, виданого 12.06.1998р. Чорноглазівською сільською радою, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , передана гр. ОСОБА_9 у власність на підставі рішенні виконавчого комітету Чорноглазівської сільської ради Полтавського району від 07.04.1995р. та складається в цілому із земельної ділянки площею 0,58 га призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого підсобного господарства в межах населеного пункту (т.1 а.с.204).

05 березня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до КП Полтавський районний центр земельного кадастру із заявою про розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.130) .

З акту встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки від 02 квітня 2015 року вбачається, що встановлення меж земельної ділянки, належної ОСОБА_3 , розміром 0,2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району, проведено в присутності ОСОБА_3 , сільського голови ОСОБА_11 та виконавця робіт ОСОБА_12 (т.1 а.с.208).

Згідно акту прийомки - передачі межових знаків на збереження від 02.04.2015 року межові знаки на земельні ділянки площами 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та 0,3325 га - для ведення особистого селянського господарства встановлені на місцевості згідно розробленої документації на гр. ОСОБА_3 , як спадкоємця після померлого спадкодавця ОСОБА_9 (т.1 а.с.209).

26.09.2015р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки номер 1564, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Сидоренко Ю.Ю., з якого вбачається, що ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 придбав у приватну власність земельну ділянку площею 0.25га (кадастровий номер 5324086905:05:001:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд) по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.11-12). Згідно договору право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку зареєстроване 23 травня 2015 року Відділом Держземагенства у Полтавському районі .

Відповідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), земельна ділянка площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 5324086905:05:001:0094) має наступні розміри:

- від А до Б довжиною 21,52 метрів (4.37м., 17.15м) землі загального користування (дорога);

- від Б до В довжиною 87,66 метрів (51,34м., 36,32м) землі гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

- від В до А довжиною 159,04 метрів (35.78м., 39.20м, 17.14м, 53.06м) землі гр. ОСОБА_1 Розробником документації із землеустрою є КП Полтавський районний центр земельного кадастру .

Висновком судової земельно-технічної експертизи №7 від 17.07.2019р., встановлено:

1.Фактичне землекористування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 площею 0.25 га (кадастровий номер 5324086905:05:001:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , не відповідає правовстановлюючим документам.

2. У відповідності до суміщеного плану земельних ділянок, кадастровий номер 5324086905:05:001:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд) площею 0.25га, яка обліковується за ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 та кадастровий номер б/н, що знаходиться в користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , виявлено перетин ділянки кадастровий б/н з ділянкою кадастровий номер 5324086905:05:001:0094 -2% (56/2500). Земельна ділянка, що накладалася описується наступними межами: з боку земель ОСОБА_1 - 5,88м., 8,77м; 5,97м.(т.1 а.с.135-141).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 за рахунок частини земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і це створює перешкоди для власників будинку - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у користуванні своїм нерухомим майном, а тому для відновлення порушених прав необхідно встановити межі сусідніх земельних ділянок з урахуванням фактичного землекористування, з покладенням зобов`язання на Міськрайонне управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області обов`язку внести зміни до Державного земельного кадастру щодо меж земельної ділянки за кадастровим номером 5324086905:05:001:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 7 від 17.07.2019р.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

За змістом положень ст.12, ст.13, ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним приписам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про встановлення межі між суміжними земельними ділянками з урахуванням фактичного користування за станом на 26 вересня 2015 року, суд першої інстанції ні у мотивувальній частині судового рішення, ні у його резолютивній частині не зазначив, яка саме межа існувала між двома земельним ділянками за станом на 26 вересня 2015 року (не зазначив її координати) з урахуванням того, що межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_1 були встановлені для попереднього власника ОСОБА_3 в натурі та зареєстровані у встановленому порядку 23 травня 2015 року, тоді як позивач стверджує, що саме межі суміжної ділянки відповідача були визначені без її згоди у травні 2015 року, так само як і межі цієї ж земельної ділянки у 1997 році.

Аналогічним чином, покладаючи на Міськрайонне управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області обов`язок внести зміни до Державного земельного кадастру щодо меж земельної ділянки за кадастровим номером 5324086905:05:001:0094 відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 7 від 17.07.2019р., суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у висновку експерта також не визначена фактична межа між суміжними земельними ділянками за станом на 26 вересня 2015 року (не встановлено її координати), а констатований факт накладення земельних ділянок.

Таке судове рішення є завідомо не виконуваним, а тому не відповідає завданню цивільного судочинства, яке, зокрема, полягає у забезпеченні ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року (справа № 514/1571/14-ц) зроблені такі правові висновки.

Суди не звернули уваги, що при вирішенні земельних спорів потрібно відрізняти позовні вимоги про встановлення та вимоги про відновлення меж земельної ділянки.

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція).

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок), передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49?54 цього Порядку.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).

Відповідно до положень статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Пунктом 3.12 Інструкції передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Згідно пункту 1.3 Інструкції виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Тобто встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції).

Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Частинами першою - третьою статті 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України ).

Отже, за умови, що межі земельної ділянки ОСОБА_3 були визначені, але оскаржуваним рішенням ради порушені чи змінені, суд у межах заявлених позовних вимог зобов`язаний ухвалити рішення по суті таких вимог - а саме про поновлення межі земельної ділянки позивачки із зазначенням ідентифікуючих ознак - розміру і поворотних точок та іншого, чи відмовити у позові у разі, якщо порушення, на які вказувала позивачка, не знайдуть свого підтвердження.

У цій справі належними і допустимими доказами підтверджено, що будинок АДРЕСА_1 як об`єкт цивільних правовідносин виник у 1995 році - спадкодавці ОСОБА_2 у встановленому законом на той час порядку набули право власності на цей предмет нерухомого майна. ОСОБА_2 набула право власності на будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 у вересні 2016 року. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташований цей будинок і господарські споруди, відсутні.

Безперечним є те, що як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_3 мають право на користування земельною ділянкою, призначеною для розміщення і обслуговування будинку, власником якого вони є, проте розмір цієї земельної ділянки є нормативно визначеним у місцевості.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, що сформульовані у постанові ВП ВС від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17.

Матеріалами справи підтверджується, що за будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка розміром 0,250 га (а.с.21), її конфігурація без топографічної прив`язки схематично визначена землевпорядником сільської ради у липні 2016 року (т.1 а.с.24).

Відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами на правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути вмотивовано у судовому рішенні.

Оцінюючи висновок судової земельно-технічної експертизи №7 від 17.07.2019р., апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Експерт зробив висновок, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 за рахунок частини земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (т.1 а.с.139 зворот).

При цьому експерт у своєму дослідженні підтверджує відсутність технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , але, посилаючись на кадастрову зйомку обох земельних ділянок, суміщений план земельних ділянок, робить висновок, що фактичне користування земельною по АДРЕСА_2 (власник - відповідач ОСОБА_1 ) не відповідає правовстановлюючим документам, оскільки ця земельна ділянка накладається на земельну ділянку, користувачем, якої є ОСОБА_2 .

Такі висновки не є чіткими і обґрунтованими з огляду на те, що експертом не пояснено, яку конфігурацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 він вважав визначеною, на підставі якого документа чи нормативного акту вона встановлена, чи є схема Чорноглазівської сільської ради від 08 липня 2016 року належним документом, яким визначені межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Окрім того, експертом не досліджено і не пояснено чи відрізняються визначені у квітні 2015 року при виготовлені технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 від тих, що були визначені у 1997 році при формуванні цієї земельної ділянки, внаслідок чого не є зрозумілим коли відбулося накладення земельних ділянок - у 1997 році чи у 2015 році.

Допитана у судовому засіданні суду апеляційної інстанції експерт ОСОБА_13 підтвердила свій висновок про накладення земельних ділянок і невідповідність користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 правовстановлюючим документам, проте так і не надала відповіді на питання про те, які ж межі фактичного землекористування (з координатами на місцевості) визначені нею (експертом). Експерт підтвердила той факт, який і не заперечується учасниками справи, що будинок АДРЕСА_1 (співвласники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ) розташований у межах земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлене, слід дійти висновку, що у цьому конкретному випадку позивач обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки за встановлених фактичних обставин захист порушеного права ОСОБА_2 можливий шляхом оскарження державного акту на право приватної власності на землю ПЛ № 030087 від 12 червня 1998 року та рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого він виданий.

З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2020 року, скасувати, ухваливши нове судове рішення по суті заявлених вимог.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Міськрайонного управління у Полтавському районі та м.Полтаві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про встановлення меж між суміжними земельними ділянками, відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2020 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов