Постанова

від 17.12.2020 по справі 570/409/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року

м. Рівне

Справа № 570/409/20

Провадження № 22-ц/4815/1185/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Хилевича С.В., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянула в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2020 року , ухваленого в складі судді Остапчук Л.В., дата складання повного тексту рішення 28 вересня 2020 року, у справі № 570/409/20

в с т а н о в и в :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.

Позов обґрунтовано тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 16 жовтня 2011 року, який розірвано рішенням Рівненського районного суду від 30 квітня 2020 року. Від спільного подружнього життя мають двох неповнолітніх дітей: доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час діти проживають з матір`ю та перебувають на її утриманні, батько не надає допомоги на утримання дітей, хоча є здоровий, працездатний, має регулярний дохід і може надавати таку допомогу, сама позивачка в повній мірі не може забезпечити потреби дітей, оскільки перебуває у відпустці по догляду за меншою дитиною.

Просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі по 10000,00 гривень щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, та на її утримання 5000,00 гривень до досягнення меншою дитиною трирічного віку та витрати на правничу допомогу.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей, доньок - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в твердій грошовій сумі по 3000 (три тисячі) гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 31 січня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі по 2000 (дві тисячі гривень) щомісячно, починаючи з 31 січня 2020 року і до досягнення дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Судом не враховано, те що він не може сплачувати аліменти у визначеному розмірі, так як немає великого доходу , а стягнення аліментів на утримання двох дітей по 3000 грн. та на утримання дружини, поставить його у скрутне матеріальне становище.

Вважає, що позивачем не доведено, що він може сплачувати аліменти на її утримання, а також судом необґрунтовано встановлено його обов`язок утримувати колишню дружину з підстав, які не передбаченні чинним законодавством,

Просить рішення суду в частині стягнення аліментів на дітей скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від заробітку на кожну дитину щомісячно. В іншій частині позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни , а скаргу без задоволення.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду та ким вимогам відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони являються батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти проживають з матір`ю.

Згідно витягу з Реєстру фізичних осіб-підприємців встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. Працює на посаді директора і є єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхолод-Рівне".

Відповідач має дохід, що підтверджується довідкою № ПХ00-000001 від 19.03.2020 року, виданою ТзОВ "Промхолод-Рівне".(а.с.35)

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимогст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст. 182 СК України).

Суд визначає розмір аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України.

Згідно ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про охорону дитинства та ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи вищенаведені обставини, права дітей на достатній життєвий рівень, матеріальний стан позивача, відповідача та стан його здоров`я, відсутність у платника аліментів інших непрацездатних утриманців, стабільний дохід, а також внесені зміни до законодавства з метою захисту прав дітей про те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Сторонами не заперечується, що дитина ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні.

Частинами 2, 4 та 6 ст. 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині (матері дитини) незалежно від цієї обставини.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів неможливості виплачувати аліменти на дітей та аліменти на утримання дружини у визначеному судом розмірі відповідачем не надано, а судом таких доказів не здобуто. Навпаки, відповідач є особою працездатного віку, займається підприємницькою діяльність, тому може сприяти як утриманню так матеріальному забезпеченню належним чином своїх дітей та бувшу дружину.

Колегія суддів вважає, що визначений розмір аліментів утримання дружини є об`єктивним, відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали б на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 16 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 17 грудня 2020 року.

Головуючий:

Судді: