Рішення

від 02.12.2020 по справі 309/3387/19

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/3387/19

Провадження № 2/309/610/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в особі: головуючого-судді : Савицького С.А.

з участю секретаря судового засідання: Томищ М.Б.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ЗК-013-00296, виданого 06.02.1995 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 299 він є власником земельної ділянки площею 0,18 га., розташованої в АДРЕСА_1 . На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 31.12.2003 року, зареєстрованого в Хустському ДПТІ в реєстровій книзі № 37 за реєстровим номером 15206, стор.177 позивач також є власником житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходяться за вказаною адресою. Зважаючи на свій вік - 73 роки, в 2019 році він вирішив подарувати належне йому нерухоме майно, в тому числі земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_5 . Приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С.І. пояснив, що для оформлення договору дарування необхідно присвоїти земельній ділянці кадастровий номер. При виготовленні ліцензованою організацією товариством з обмеженою відповідальністю Хуст-Земля Карпат матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виявилося, що на частину земельної ділянки позивача, право власності оформлено відповідачем. Позивач вважає, що при виготовленні відповідачу державного акту на право приватної власності на землю були порушені межові знаки та зменшено розмір належної йому земельної ділянки. Оскільки державний акт на право приватної власності на землю виготовлений позивачу раніше, вважає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 346 ЦК України право власності відповідача на земельну ділянку в АДРЕСА_1 має бути припинено.

Також позивач просить поновити йому строк позовної давності, обґрунтовуючи це тим, що лише в 2019 році йому стало відомо про порушення його прав відповідачем. Наявність в позивача державного акту на право приватної власності на землю виданого йому 06 лютого 1995 року, відсутність зі сторони відповідача перешкод у користуванні належної позивачу земельної ділянки до 2019 року не давали позивачу жодних підстав вважати, що частина його земельної ділянки належить не йому, а відповідачу. Позивач стверджує, що матеріали технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110800000:01:016:0074 (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) виготовлені відповідачу без погодження позивача, як суміжного землевласника.

Позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримали позов, просили його задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, заперечили проти їх задоволення. Суду пояснили, що після смерті матері відповідача, останній одержав у спадщину будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням XIV сесії V скликання Хустської міської ради від 10.03.2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2110800000:01:016:0074. 28 квітня 2010 року відповідачу було видано державний акт серія ЯК № 733472, зареєстрований реєстратором Хустського реєстраційного відділу 10 червня 2010 року.

Відповідач вважає, що має місце помилка у застосуванні системи координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 01 січня 2013 року та перенесені до Державного земельного кадастру, що ним не порушувалось межових знаків, не зменшувалось розміру належної позивачу земельної ділянки та немає спору за межу, а також, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку розміром 0,0020 га не відповідає вимогам Земельного кодексу України. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, їх представників, покази свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини 1 статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,18 га., розташованої в АДРЕСА_1 , що підтверджується: витягом з рішення 2 сесії Хустської міської ради народних депутатів 22 скликання від 27 грудня 1994 року про передачу земельної ділянки у приватну власність /а.с.8/ та державним актом на право приватної власності на землю серія ЗК -013-00296, виданим 06 лютого 1995 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 299 /а.с. 34/.

В 1995 році відділом земельних ресурсів Хустської районної ради народних депутатів виготовлено план земельної ділянки, наданої у приватну власність позивачу в АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що межі земельної ділянки погоджені з суміжними власниками (землекористувачами) гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 /а.с.9/. Також, з даного плану земельної ділянки вбачається, що ширина земельної ділянки по АДРЕСА_1 по межі від Б до В зі сторони вулиця Мала становить 14,6 м.

Права та обов`язки громадян у сфері земельних відносин, станом на 1995 рік регулювалися Земельним кодексом України № 561-XII від 18 грудня 1990 року.

Статтею 6 Земельного кодексу України 18 грудня 1990 року передбачалося, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для:

ведення селянського (фермерського) господарства;

ведення особистого підсобного господарства;

будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка);

садівництва;

дачного і гаражного будівництва.

Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі:

одержання їх у спадщину;

одержання частки землі у спільному майні подружжя;

купівлі-продажу, дарування та обміну.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Безоплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для:

ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею;

ведення особистого підсобного господарства;

будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу;

садівництва;

дачного і гаражного будівництва.

Статтею 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року визначалося, що право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Частиною першою статті 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року визначалося, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За наведених обставин, суд констатує, позивач приступив до використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 у спосіб визначений Земельним кодексом України від 18 грудня 1990 року та набув у встановленому законом порядку право власності на вказану земельну ділянку.

На земельній ділянці позивача розташоване нерухоме майно, житловий будинок з надвірними побудовами, який належить йому, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 31.12.2003 року, зареєстрованим в Хустському ДПТІ в реєстровій книзі № 37 за реєстровим номером 15206, стор 177 /а.с.35/. Житловий будинок позивач перебудував на місці старого аварійного житлового будинку на підставі рішення виконкому Хустської міської ради депутатів трудящих від 16.04.1976 року за № 132 /а.с.10/.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Хустської державної нотаріальної контори Рошинець Н.П. 14 жовтня 2005 року відповідач отримав у спадщину спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_2 , що розташований на земельній ділянці площа якої не встановлена. До житлового будинку відносяться надвірні будови та споруди: Ж) Літня кухня, З) Навіс, И)Сарай, Й) Сарай, Ж) Вбиральня, №1-2 Огорожа, №3 Колодязь /а.с.20/.

Після отримання у спадщину майна, в 2010 році відповідачу було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують його право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17-23, 29, 32).

З матеріалів, що містяться в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності відповідача на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: з кадастрового плану земельної ділянки кадастровий номер 2110800000:01:016:0074 вбачається, що вона межує від Г до Д із земельною ділянкою позивача /а.с. 29/. Наведене відповідає збірному кадастровому плану суміжних землекористувачів, наявному в матеріалах технічної документації. З акту погодження зовнішніх меж земельної ділянки без дати вбачається, що суміжним землекористувачем із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 вздовж межі від Г до Д є земельна ділянка Хуст ТеК, представником якої погоджено межі /а.с. 23/. Суд констатує, наведена обставина підтверджує доводи позивача, наведені ним в позовній заяві, що ним не погоджувалися межі земельної ділянки відповідача і акт погодження меж позивачем не підписувався.

Рішенням 14 сесії 5 скликання Хустської міської ради від 10.03.2010 року за № 1657 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності відповідача на земельну ділянку, площею 0,10 га - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибних ділянок) в АДРЕСА_2 . Відповідачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 733472 від 28.04.2010 року, згідно якого він є власником земельної ділянки кадастровий номер 2110800000:01:016:0074, за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 33/.

В технічній документації із землеустрою щодо встановлення гр. ОСОБА_4 меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленій ліцензованою землевпорядною організацією товариством з обмеженою відповідальністю Хуст-Земля Карпат (а.с.30) зазначено схему перетину даної земельної ділянки із земельною ділянкою відповідача (а.с.30). Так, земельна ділянка кадастровий номер 2110800000:01:016:0074, за адресою: АДРЕСА_2 перетинається із земельною ділянкою позивача вздовж вулиці Мала розміром 0,69 метра. Загальна площа перетину земельних ділянок позивача та відповідача становить 0,0020 га.

Матеріалами польових геодезичних робіт технічної документації із землеустрою щодо встановлення гр. ОСОБА_4 меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленої ліцензованою землевпорядною організацією товариством з обмеженою відповідальністю Хуст-Земля Карпат /а.с.27 / зазначено розмір даної земельної ділянки вздовж вулиці Мала 13,91 метра /а.с.27 /.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні ствердив, що зйомку земельної ділянки позивача проведено ним в 1995 році за допомогою теодоліта. Зйомка проводилася перед виготовленням позивачу державного акту на право приватної власності на землю. Зі сторони вулиці Мала земельна ділянка позивача мала розмір 14,60 метра, що відповідає розміру вказаному в державному акті, виданому ОСОБА_4 в 1995 році. По даних розмірах земельної ділянки були встановлені тверді межові знаки. Межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 погоджено сусідами ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . Ніяких претензій щодо меж від сусідів не було. На час проведення робіт в дворі позивача, зі сторони відповідача вже був побудований житловий будинок. Межа між позивачем та відповідачем не примикала до зовнішньої стіни будинку позивача, а проходила на відстані від нього, для забезпечення обслуговування будинку.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні ствердив, що в 1995 році працював землевпорядником міськвиконкому Хустської міської ради та приймав участь у встановленні меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , які відповідають державному акту на право приватної власності на землю, виданому позивачу в 1995 році. При погодженні меж земельної ділянки позивача були присутні всі суміжні сусіди, від яких не було претензій щодо меж.

Твердження відповідача, що ним не порушувалися права позивача при виготовленні та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 733472 від 28.04.2010 року, що приватизація ним земельної ділянки не зменшила розмір земельної ділянки позивача, а також те, що має місце звичайна помилка у застосуванні системи координат для земельних ділянок спростовуються матеріалами справи та показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 .

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходиться до висновку, що заявлена позивачем вимога про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 733472 від 28.04.2010 року, виданого відповідачу на підставі рішення 14 сесії 5 скликання Хустської міської ради від 10.03.2010 року за № 1657 є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0020 га., згідно виготовленої ліцензійною землевпорядною організацією товариством з обмеженою відповідальністю Хуст-Земля Карпат схеми перетину земельної ділянки відповідача та земельної ділянки позивача, то така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Аналізуючи дану правову норму, суд приходить до висновку, що право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача їх у власність або користування громадянам належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування. Суд не може підміняти інший орган державної влади чи місцевого самоврядування і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

Щодо поновлення строків позовної давності суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В судовому засіданні встановлено, що позивач дізнався про порушення відповідачем своїх прав лише в 2019 році, після того, як вирішив виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і присвоїти кадастровий номер належної йому на праві приватної власності земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Відсутність зі сторони відповідача перешкод у користуванні належної позивачу земельної ділянки до 2019 року не давали останньому підстав вважати про порушення його прав. Тому, наявні поважні причини пропуску строків позовної давності для звернення до суду та слід поновити строки позовної давності ОСОБА_4 у відповідності до ст.267 ч.5 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12,13,76-78,141,263-265 ЦПК України, ст.ст. 261, 267, 391, 393 ЦК України, ст.ст. 152, 158 ЗК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку - задоволити частково.

Поновити ОСОБА_4 строки позовної давності для звернення до суду.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК №733472 від 28.04.2010 року, виданий громадянину ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканцю АДРЕСА_2 на підставі рішення XIV сесії V скликання Хустської міської ради № 1657 від 10.03.2010 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1536,80 гривень .

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання через Хустський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: Савицький С.А.