Постанова

від 17.12.2020 по справі 233/9044/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/9044/19

Номер провадження 22-ц/804/3563/20

Номер провадження 22-ц/804/3563/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Халаджи О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 вересня 2020 року (ухваленого під головуванням судді Мартиненко В.С. у м. Костянтинівка Донецької області, повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2020 року) у цивільній справі №233/9044/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства Сільськогосподарська агрофірма Єлізавета про визнання недійсним договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 02.01.2009 року земельна ділянка з кадастровим № 1422485800:09:000:0004 площею 7,54 га була передана нею у платне користування відповідачу, про що було укладено договір від 02 січня 2009 року, строком на 15 років. Проте договір є неукладеним, оскільки договір оренди і право оренди, яке виникло на підставі спірного договору, не пройшли державну реєстрацію. Крім того, відповідач в супереч умовам договору не проводить індексацію розміру орендної плати, а також неналежним чином здійснює її сплату. Розмір орендної плати жодного разу не переглядався, проте змінилася нормативно-грошова оцінка земельної ділянки і має бути змінена орендна плата за користування землею.

Просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 1422485800:09:000:0004 площею 7,54 га, укладений 02 січня 2009 року між нею та Приватним підприємством Сільськогосподарська агрофірма Єлізавета .

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 24 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача судові витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою у розмірі 2500,00 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги та не надав правову оцінку порушенням з боку орендаря - відповідача у справі, які мали місце під час укладення договору та перебування у договірних відносинах, а саме: наявність тільки одного екземпляру спірного договору, відсутність акта прийому - передачі спірної земельної ділянки, відсутність державної реєстрації договору оренди цієї земельної ділянки та сплата орендної плати без передбаченої договором індексації.

Вважає, що судове рішення в частині стягнення судових витрат на правову допомогу безпідставне, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів надання цих послуг саме у цій справі.

У відзиві на апеляційну скаргу керівника ПП САФ Єлізавета просив апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну,а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Вважає, що підстави наведені позивачем для розірвання договору оренди в односторонньому порядку та збільшення розміру орендної плати не передбачені цим договором. Вважає, що твердження позивача про наявність тільки одного примірника договору та відсутність його реєстрації, спростовується наявними в матеріалах справи документами, а також положеннями самого договору. Вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими бухгалтерськими документами на перерахування коштів.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток-повідомлень (а.с.171, 172)

Від керівника ПП САФ Єлізавета надійшла заява про розгляд справи у його відсутність (а.с.166).

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в момент вчинення правочину (укладення договору оренди земельної ділянки) його сторонами додержані вимоги, які закріплені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, частинами першою - другою статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам та узгоджуються з положеннями ст. ст.15,124 ЗК України, ст.215 ЦК України.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Такими законами є, зокрема ЗК України, Закон України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі та статті 126 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення та реєстрації договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом

З 2004 року до теперішнього часу правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV.

Цей Закон регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що державній реєстрації прав підлягають, в тому числі право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно із ч. 2 ст.3 цього Закону визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У ч.3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Сільськогосподарська агрофірма Єлізавета 02 січня 2009 року укладено договір оренди землі строком на 15 років , відповідно до умов якого орендодавець передала орендарю у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 7,54 га, яка належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії IV-ДН № 141985 від 07.02.2002 року.

В договорі визначено розмір та порядок сплати орендної плати в сумі 913,33 грн, яка сплачується до 31 грудня поточного року та може сплачуватися поетапно. Розмір орендної плати може бути переглянутий один раз на 5 років у разі зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря та в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі містить запис про те, що він зареєстрований 23 березня 2009 року у КРВ ДРФ ДП Центр державного кадастру за № 040915700032 посадовою особою ОСОБА_2 , підпис якого скріплено печаткою Державного підприємства Центр державного земельного кадастру Державного комітету України по земельних ресурсах.

На момент укладання договору між ОСОБА_1 та ПП Сільськогосподарська агрофірма Єлізавета діяв Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174, згідно з яким така реєстрація здійснювалась структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

З 01 січня 2013 року почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачена викладеним у новій редакції Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01 липня 2004 року № 1952-IV.

Таким чином спірний договір оренди від 02 січня 2009 року, укладений між сторонами у справі, був зареєстрований в установленому законодавством порядку 23 березня 2009 року в КРВ Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру під №040915700032, що підтверджується відповідним записом на тексті договору .

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки було укладено та зареєстровано відповідно до положень діючого на той момент законодавства. Зазначений висновок позивачем не спростований.

Доводи про те, що тривалий час не змінювалася орендна плата, а тому є підстави для визнання договору оренди недійсним, судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги, оскільки зазначена обставина не є підставою для визнання договору оренди недійсним. А інших позовних вимог не заявлялося.

Крім того, судом першої інстанції встановлено,що на звернення ОСОБА_1 21 вересня 2017 року до відповідача з вимогою переглянути та узгодити умови договору відносно орендної плати Приватне підприємство Сільськогосподарська агрофірма Єлізавета повідомило, що з часу укладання договору орендна плата кожний рік переглядалася і становить в 2009 рік - 1442,61 грн, в 2010 році- 2082,21 грн, в 2011 році - 2882,12 грн, в 2012 році - 2882,12 грн., в 2013 році - 3529,50 грн, в 2014 році- 3529,50 грн, в 2015 році - 4790,40 грн., в 2016 році - 6832,30 грн., в 2017 році - 7204,97 грн. та надалі планується підвищуватися кожний рік.

Відповідно до відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 позивач від відповідача отримувала орендну плату: 2009 року - 1442,61 грн (нараховано в ІІІ кварталі, виплачено в IV кварталі), 2010 рік - 1729,27 грн (нараховано та виплачено в IІ кварталі) та 352,94 грн (нараховано та виплачено в IVкварталі), 2011 рік - 2882,12 грн (нараховано та виплачено в IІ кварталі), 2012 рік - 2882,12 грн (нараховано та виплачено в IІ кварталі), 2013 рік - 3529,50 грн (нараховано та виплачено в І кварталі), 2014 рік - 3529,50 грн (нараховано та виплачено в IІ кварталі), 2015 рік - 4790,40 грн (нараховано та виплачено в IVкварталі), 2016 рік - 6832,30 грн (нараховано та виплачено в IІІ кварталі).

Згідно з видаткових касових ордерів від 25 липня 2017 року, 11 квітня 2018 року, 18 жовтня 2019 року та відомостей на видачу орендної плати за землю за 2017-2018 роки позивач отримала орендну плату за 2017 рік в сумі 5800,00 грн, за 2018 рік в сумі 7000,00 грн, за 2019 рік в сумі 10000,00 грн.

Посилання на те, що відсутній акт прийому - передачі спірної земельної ділянки не є підставою для визнання договору недійсним,оскільки з моменту укладання договору ПП Сільськогосподарська агрофірма Єлізавета на користь позивача сплачувала орендну плату, докази того,що позивач відмовлялася отримувати орендну плату в матеріалах справи відсутні.

Такі конклюдентні дії позивача протягом тривалого часу свідчать про наявність між сторонами договірних правовідносин, домовленості про оплату за користування земельною ділянкою та фактичне користування нею відповідачем та не впливає на правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав,передбачених Законом для визнання договору оренди недійсним.

Положеннями статті 215 ЦК України визначено підстави недійсності правочину, зокрема недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, як на підставу недійсності спірного договору оренди земельної ділянки з урахуванням загальних положень про правочини та його недійсність, закріплених у ЦК України та спеціальних нормах, прописаних у Земельному Кодексі України, Законі України Про оренду землі та Законі України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не є такими підставами.

Отже, суд першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства повно та всебічно з`ясував обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки із підстав зазначених у позовній заяві.

Доводи про те, що судове рішення в частині стягнення судових витрат на правову допомогу безпідставне, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів надання цих послуг саме у цій справі не можуть бути прийнятими до уваги,оскільки спростовуються встановленими обставинами.

В підтвердження понесених витрат на правову допомогу до суду першої інстанції надано договір про надання Агрофірмі адвокатських послуг адвокатом Ружицьким В.В. від 27.02.2020 року,в п.5 якого зазначено, що вартість таких послуг складає 8700 грн.. В описі витрат зазначені конкретні дії адвоката по представництву інтересів фірми. Зазначена в договорі сума була перерахована на рахунок адвоката,що підтверджується платіжним дорученням №421 від 03.03.2020 року.

При визначенні розміру судових витрат у вигляді витрат пов`язаних з професійно правничою допомогою, суд першої інстанції врахував обставини справи, та ту обставину, що адвокат не приймав участі в судових засідання по справі і зменшив їх з 8500 грн. до 2500 грн.. Підстави для переоцінки висновків суд відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

З огляду на те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, то витрати позивача понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не підлягають відшкодуванню, а витрати визначені судом першої інстанції перерозподілу.

Керуючись ст. ст.368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін, відновивши його дію.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: