Постанова

від 16.12.2020 по справі 329/722/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.12.2020 Справа № 329/722/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/3612/20 Головуючий у 1-й інстанції: Проценко А.М.

Є.У.№ 329/722/20 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суду у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звергнулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в обґрунтування якої зазначила про те, що з 23.09.2017 перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі, який розірвано 03.12.2019. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом із матір`ю. Судовим рішенням з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на її утримання та на утримання дитини, проте останній аліменти сплачує нерегулярно, має заборгованість, що є економічним насиллям та позбавляє їх сина засобів до існування. ОСОБА_4 чоловік останнім часом веде себе дуже агресивно, вчиняє фізичне та психологічне домашнє насилля, що створює загрозу для життя та здоров`я її та їх дитини, яке виражається у словесних образах, нецензурній лайці, приниженні, погрозах, залякуванні, контролі у пересуванні, ляпасах, стусанах, штовханнях, нанесенні побоїв, внаслідок чого нею неодноразово викликалася поліція та швидка допомога. Зокрема, такі події мали місце 17.09.2019, 21.11.2019, 14.12.2019, 19.12.2019, 05.09.2020. Свідками такого домашнього насилля від колишнього чоловіка неодноразово ставали її батьки та їх малолітня дитина.

У зв`язку з цим просила суд встановити обмеження прав та покладання обов`язків стосовно ОСОБА_2 , а саме: заборонити перебувати в місці проживання та наближатися не менше, ніж на 100 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та адресою батьків: АДРЕСА_2 , у будь-який час доби; заборонити перебувати в Комунальному дошкільному навчальному закладі ясла-садок Посмішка Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області (код 37304116) та наближатися не менше, ніж на 100 метрів за адресою: АДРЕСА_3 , у будь-який час доби; заборонити наближатися не менше, ніж на 100 метрів до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будь-який час доби; заборонити вести листування та телефонні переговори з ОСОБА_1 , контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб, взяти ОСОБА_2 на профілактичний облік у відділенні поліції.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її заяву про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції суду не відповідають дійсним обставинам справи. Помилково встановлена відсутність ризиків домашнього насильства, адже судом не надано оцінку доказам щодо виникнення конфліктів у колишнього подружжя з 2018 року та ескалацію конфлікту у 2020 році. Надані заявницею докази необґрунтовано не були прийняті судом як належні та допустимі. Окрім цього, на думку заявниці, суд не дав належної оцінки показам свідків, які підтвердили скоєння ОСОБА_2 систематичного домашнього насилля.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга - безпідставна. Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для видачі обмежувального припису, оскільки єдиною метою заявниці є усунення його від участі у вихованні дитини, унеможливлення виконання судового рішення, яким задоволено його позов і визначений порядок його зустрічі з малолітнім сином.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 - адвоката Коломоєць І.В. та ОСОБА_2 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено, а матеріали справи не містять достатніх доказів того, що саме заінтересована особа є беззаперечним кривдником, а підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявника у зв`язку з відмовою у видачі обмежувального припису, відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Питання видачі обмежувального припису регулюється Цивільним процесуальним Кодексом України та Законом України Про запобігання та протидію домашньому насильству .

Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником у випадках,визначених Законом України Про запобігання та протидію домашньому насильству від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII (Закон № 2229-VIII).

Згідно з п. п. 3, 4, 14, 15, 17ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 23 вересня 2017 року перебували у шлюбі, який рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2019 розірвано.

Від шлюбу заявниця і заінтересована особа мають малолітнього сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого ОСОБА_2 відповідно до судового наказу, виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 24 жовтня 2018, сплачує аліменти у розмірі ј частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 29.11.2019 ОСОБА_2 визначено спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді систематичних побачень щосуботи з 09:00 год. до 18:00 год., щовівторка з 09:00 год. до 18:00 год., щочетверга з 09:00 год. до 18:00 год. за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності інших осіб.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2019 визначено місце проживання дитини разом з матір`ю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу (заробітку), щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Хортицьким відділом ДВС у місті Запоріжжі, станом на 28.02.2020 вона складає на дитину 4003, 43 грн., на утримання дружини - 27 267,82 грн.

За заявою ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 ТУ ДБР, розташованим у місті Мелітополі, 08.11.2019 було внесене до ЄРДР кримінальне провадження за №62019080000000518 за ч.1 ст.126 КК України за заявою ОСОБА_1 про її побиття чоловіком ОСОБА_2 , однак відомості, які б підтверджували причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_2 , надання йому статусу підозрюваного чи обвинуваченого в кримінальному провадженні, відсутні.

Також, ОСОБА_1 зверталася із заявою до Чернігівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області щодо вчинення ОСОБА_2 відносно неї кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст. 125 КК України, про що було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Саме на заявника процесуальний закон покладає обов`язок довести факт завдання насильства та надати підтверджуючі докази.

Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо наявності доказів, які підтверджують беззаперечну вину ОСОБА_2 як кривдника та здійснення останнім щодо заявника фізичного насильства, оскільки звернення ОСОБА_1 із заявою до органів поліції та відкриття кримінального провадження, не підтверджує факт домашнього насильства над заявником, оскільки в діях ОСОБА_2 не встановлено факту застосування домашнього насильства у визначених Законом формах щодо ОСОБА_1 .

Також, з медичної документації, наданої ОСОБА_1 , не вбачається можливим встановити, хто саме наніс заявнику фізичні ушкодження здоров`я.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1 ст. 1 даного Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству ).

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що між заявником та колишнім чоловіком склалися неприязні відносини, які виникли з різних сімейних питань та щодо участі батька у вихованні дитини.

Після розірвання шлюбу колишнє подружжя проживає в різних населених пунктах, спільним побутом не пов`язане, ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_2 зустрічатися із сином, заперечує проти участі останнього у вихованні дитини, судове рішення, яким визначений порядок участі батька у вихованні дитини, не виконує.

Частиною 3 статті 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до роз`яснень, наведених в пунктах 10, 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя , конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Таким чином, відсутні підтвердження того, що саме заінтересована особа є беззаперечним кривдником.

Не знайшли свого підтвердження ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції під час перегляду рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ризики, які можуть настати у разі незастосування відносно заінтересованої особи обмежувального припису.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що дії ОСОБА_1 спрямовані не на судовий захист від домашнього насилля, а на не уможливлення примусового виконання судового рішення про участь батька у вихованні малолітньої дитини.

Таким чином, враховуючи, що суду не надано належних, достатніх та переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства заінтересованою особою відносно заявника, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для видачі обмежувального припису.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За наведеного вище, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Коломоєць Ірини Василівни залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанов складений 17 грудня 2020 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська