Рішення

від 17.12.2020 по справі 639/898/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/898/19

Провадження № 2/639/622/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Труханович В.В.,

за участю секретаря - Безбородько І.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_7

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу № 639/898/19 за позовною заявою заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ТОВ Харківземінформ про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

ВСТАНОВИВ :

15 лютого 2019 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, відповідно до якої позивач просив суд:

-Стягнути з ОСОБА_3 на користь Харківської міської ради безпідставно набуті збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 854 044, 06 грн.

-Стягнути з ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради безпідставно набуті збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 35 386, 60 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що під час здійснення досудового розслідування Харківською місцевою прокуратурою № 2 встановлено, що на земельну ділянку по АДРЕСА_1 відсутні документи, що посвідчують право власності або користування.

Відповідачі, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформили правовідносини щодо користування земельною ділянкою і як наслідок з 01.01.2016 року по 31.11.2018 року не сплачували за користування земельної ділянки плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Разом з цим, Харківською місцевою прокуратурою № 2 було встановлено, що до теперішнього часу Харківською міською радою не вживалися заходи представницького характеру, спрямовані на усунення порушень, які допущені під час використання землі без правовстановлюючих документів під об`єктами нерухомості та позови до відповідачів з цим же предметом та з цих же підстав до судів не подавалися.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача до суд з зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року позовну заяву заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - повернуто позивачеві.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 - залишено без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 лютого 2019 року - залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 04 грудня 2019 року касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 18 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року скасовано.

Передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно супровідного листа Верховного суду, справа надійшла до Жовтневого районного суду м. Харкова 03 січня 2020 року.

08 січня 2020 року на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом було направлено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання для встановлення місця проживання відповідача по справі.

20 січня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла відповідь на вищезазначений запит.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Призначено підготовче судове засідання.

03 березня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка є відкритою та ніяким чином не огородженою, та речові права на ділянку має ОСОБА_5 , який не має жодного відношення до спірних правовідносин. Прокурором в обґрунтування позову не було надано жодного із документів, які б підтверджували площу земельної ділянки. Окрім того, розрахунки безпідставно збережених коштів не відповідають нормам земельного законодавства.

04 березня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Носенко А.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на аналогічні обставини.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 березня 2020 року залучено до участі у цивільній справі № 639/898/19 за позовною заявою заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_4 - ТОВ Харківземінформ ( м. Харків, вул. Архітекторів, буд. 28, кв. 52).

Представник позивача, ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 04.12.2020 року № 03-25-3104-18, в судовому засіданні заявлений позов підтримала, просила суд його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7, який діє на підставі Ордеру від 31.07.2019 року, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини які викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Носенко А.Ю., який діє на підставі Ордеру від 22.02.2019 року, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини які викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України. Так, згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

Враховуючи викладене, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , визначив, що державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф. В. проти Франції (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення досудового розслідування Харківською місцевою прокуратурою № 2 встановлено, що на земельну ділянку по АДРЕСА_1 відсутні документи, що посвідчують право власності або право користування; не оформлення відповідного права на земельну ділянку призвело до недоотримання місцевим бюджетом грошових коштів у вигляді плати за землю. Однак, Харківська міська рада не вчинила жодних заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та позови до відповідачів з метою усунення порушень, допущених під час використання землі, не пред`являла.

Факт не звернення до суду міської ради з відповідним позовом, який би мав захистити інтереси, зокрема, жителів територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження.

Таким чином, заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суд з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ТОВ Харківземінформ про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В судовому засіданні було встановлено, що в провадженні Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 42018221080000135 від 14.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 275 КК України.

Під час здійснення досудового розслідування Харківською місцевою прокуратурою № 2 встановлено, що на земельну ділянку по АДРЕСА_1 відсутні документи, що посвідчують право власності або користування.

Так, відповідно до протоколу огляду місця події від 08.06.2018 року в рамках вищевказаного кримінального провадження на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0930 га, здійснює свою господарську діяльність з реалізації палива ФОП ОСОБА_6 . Крім того, на вказаній земельній ділянці розташована одна нежитлова будівля (адміністративне приміщення - операторська), загальною площею 43,2 кв.м., якою також користується вказаний суб`єкт господарювання. (т. 1, а.с. 127-129)

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 50062364 від 16.12.2015 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43.2 кв.м., на праві приватної власності належало ОСОБА_3 . Право приватної власності на вищевказану нежитлову будівлю (загальною площею 43.2 кв.м.) за ОСОБА_3 було оформлено шляхом укладання двох договорів купівлі - продажу, а саме:

- літ. В-1 , загальною площею 21,6 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 650 від 16.12.2015 року, розмір частки 1/2;

- літ. В-1 , загальною площею 21,6 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 4335 від 16.12.2015 року, розмір частки 1/2. (т. 1, а.с. 161-162)

Так, відповідно до договору оренди АЗС № 01/12 від 01.12.2017 року фізична особа ОСОБА_3 передала фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 в тимчасове платне користування (оренду) строком до 30.11.2018 року Об`єкт - нежитлове приміщення ГАЗС, загальною площею 43.2 кв.м., для використання в якості стаціонарної АЗС, який належить їй на праві приватної власності на підставі вищевказаних договорів купівлі - продажу №№ 650, 4335 від 16.12.2015 року. (т. 1, а.с. 130-132)

У подальшому, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 149088443 від 12.12.2018 року фізична особа ОСОБА_3 передала нежитлове приміщення, загальною площею 43.2 кв.м., за вищевказаною адресою в приватну власність ОСОБА_4 на підставі наступних договорів дарування:

- літ В-1 , загальною площею 21,6 кв.м. - договір дарування № 2531 від 29.10.2018, розмір частки 1/2.

- літ. В-1 , загальною площею 21,6 кв.м. - договір дарування № 2524 від 26.10.2018, розмір частки 1/2. (а.с. 158-160

Таким чином, фізична особа ОСОБА_3 була єдиним власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , з 16.12.2015 року по 29.10.2018 року та з 16.12.2015 року по 26.10.2018 року .

ОСОБА_4 стала власником вищевказаних нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , з 29.10.2018 року і з 26.10.2018 року відповідно та по теперішній час.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області № 18717/9/20-40-13-09-13 від 01.08.2018 року ФОП ОСОБА_6 не перебуває на обліку як платник земельного податку та не є платником орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1, а.с. 148)

Відповідно до акту перевірки вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 331-ДК/536/АП/09/01/-18 від 06.07.2018 року Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташоване нежитлове приміщення, яке на праві приватної власності належало ОСОБА_3 та якими на час перевірки користувалась ФОП ОСОБА_6 . (т. 1, а.с. 144-147)

Однак, під час перевірки представникам Головного управління Держгеокадастру у Харківській області документи, які засвідчували б право власності, користування або оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 надані не були.

Відповідно до листа Департаменту територіального контролю Харківської міської ради № 17136/0/226-18 від 16.08.2018 року ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_6 з 2013 року та станом на 16.08.2018 року зі зверненнями про оформлення прав на вищевказану земельну ділянку до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради не звертались. (т. 1, а.с. 149-150)

Крім того, під час вивчення правомірності використання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що відповідно до рішення виконкому Харківської міської Ради народних депутатів № 1300 від 13.09.2000 року ПП СПЕЦБУДМОНТАЖ надано Державний акт на право постійного користування землею (І-ХР №003509), який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 827 від 27.09.2000 року, а саме земельною ділянкою, загальною площею 0,0645 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 30.09.2002 року, який зареєстровано у виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 274/02 від 30.08.2002 року, орендодавець в особі Харківської міської ради Харківської області на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 726 від 25.04.2001 року надав орендарю в особі ПП СПЕЦБУДМОНАЖ в оренду земельну ділянку, загальною площею 0,0992 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із п. 1.2 вищевказаного договору оренди земельної ділянки спірна земельна ділянка надана в оренду строком до 20.04.2003 для будівництва газової АЗС, станції технічного обслуговування.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.08.2003 року № 813 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття до експлуатації вищевказаного об`єкту.

Однак, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1004211284 від 16.07.2018 року ПП СПЕЦБУДМОНТАЖ та його правонаступник ЗАТ СПЕЦБУДМОНТАЖ припинили свою юридичну діяльність 14.07.2006 та 25.04.2007 відповідно.

Таким чином, у ПП СПЕЦБУДМОНТАЖ та ЗАТ СПЕЦБУДМОНТАЖ припинилось право постійного користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 в силу ст. 141 Земельного кодексу України.

У подальшому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 149088443 від 12.12.2018 року на підставі договору купівлі - продажу № 1141 від 11.02.2008 року право власності на нерухоме майно від 26.07.2004 року ГАЗС по Нетіченській набережній, 13 передано у власність ТОВ "СБМ+".

Відповідно до постанови Господарського суду Харківської області у справі № ас-35/213-07 від 10.05.2007 року за позовом ТОВ СБМ+ до Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про спонукання вчинити певні дії, ТОВ СБМ+ не просив суд визнати його правонаступником ЧП "Спецбудмонтаж" в частині права постійного користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1, а.с. 165-166)

Крім того, факт використання спірної земельної ділянки на даний час підтверджується новим договором оренди АГЗС № 01/11 від 01.11.2018 року, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 передала Об`єкт нежитлового приміщення ГАЗС, загальною площею 43,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у неї на праві приватної власності на підставі договору дарування № 2531 від 29.10.2018 року та № 2524 від 26.10.2018 року, ФОП ОСОБА_6 для використання в якості стаціонарної АГЗС, для реалізації паливно - мастильних матеріалів.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 13 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Згідно частини 3 статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до змісту частини 2 статті 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.

Згідно з частиною 3 статті 124 ЗК України передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт ґ частини другої статті 25 Закону України Про землеустрій ).

Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша статті 26 Закону України Про землеустрій ).

Розробники документації із землеустрою (юридичні особи, які мають не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичні особи-підприємці, які мають такий же статус) зобов`язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (пункт г частини другої статті 28 Закону України Про землеустрій ).

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Перехід права на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 була єдиним власником нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , з 16.12.2015 року по 29.10.2018 року та з 16.12.2015 року по 26.10.2018 року. ОСОБА_4 стала власником вищевказаних нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , з 29.10.2018 року і з 26.10.2018 року відповідно та по теперішній час.

Водночас, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачами права користування відповідними земельними ділянками, зокрема, укладення відповідних договорів оренди та державної реєстрації такого права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц.

Водночас, за змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, позивач має надати докази існування протягом зазначеного у позові періоду земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України Про оренду землі у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

В судовому засіданні було встановлено та не заперечувалося позивачем, що протягом заявленого у позові періоду земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України не існувало, оскільки позивачем не було долучено до позовної заяви жодних доказів, які підтверджують визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, що знаходиться на відкритій не огородженій місцевості.

Окрім того, факт не існування земельної ділянки, як об`єкта земельних правовідносин підтверджується тим, що ОСОБА_4 неодноразово зверталась до Харківської міської ради із проханням надити дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, щодо земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , однак їй було повідомлено, що оформлення несформованої земельної ділянки відбувається на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. (т. 2, а.с. 19, 20, 21, 22, 23, 24-25)

ОСОБА_4 , в свою чергу, вчиняла активні дії з метою оформлення документів на земельну ділянку, так, відповідно до Договору № 36 від 16.07.2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Харківземінформ останнім виконано топо-геодезична зйомка території за адресою: АДРЕСА_1 . Зйомку було подано на розгляд та погодження до відповідних служб міста з метою погодження балансоутримувачів мереж. (т. 2, а.с. 27-29, 31, 32, 33)

Зазначена топо-геодезична зйомка є обов`язковою до виконання та реєстрації для подальшого виготовлення Департаментом містобудування та архітектури графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки з метою її оформлення за власником будівель, що на ній розташовані відповідно до діючого порядку.

Зазначена встановлена судом обставина, виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка, яка сформована у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Зазначене відповідає усталеній правовій позиції, яка сформована у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №923/921/17, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 16.04.2019 у справі №922/744/18, від 29.05.2019 у справі №922/955/18, від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 12.08.2019 у справі №922/2927/18, від 29.08.2019 у справі №922/3443/18 та від 05.03.2020 у справі №922/926/19.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; зокрема, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1, 2 статті 21 Закону України Про оренду землі ).

Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України Про оренду землі , підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з положеннями статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, крім випадків визначення орендаря на конкурентних засадах.

За змістом пункту 289.1 статті 289 ПК України і частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 13, частини 1 статті 15 Закону України Про оцінку земель визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 27 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ ПК України.

У разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов`язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.

На підтвердження розміру шкоди позивачем було надано розрахунок завданого збитку. (т. 1, а.с. 152, 153, 154, 155, 156)

Так, відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ОСОБА_3 , становив 27 933,57 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 2 793 357 грн., ставки річної орендної плати - 12,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%).

Також, відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ОСОБА_3 , становив 23687,66 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 2 368 766 грн., ставки річної орендної плати - 12,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%).

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ОСОБА_3 , становив 23687,66 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 2 368 766 грн., ставки річної орендної плати - 12,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%).

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради за період з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті ОСОБА_3 , становив 35531,49 грн., який складається з нормативної грошової оцінки - 3 553 149 грн., ставки річної орендної плати - 12,00%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1, відсотку строку оренди - 100,00%).

Отже, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року ОСОБА_3 мала б сплатити 335202,84 грн., за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року - 284 251,92 грн., за період з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року - 165 813,62 грн., за період з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року - 71 062,98 грн., а всього за період з 01.01.2016 року по 30.09.2018 року - 856 331,36 грн.

Крім того, ОСОБА_4 за період з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року повинна була сплатити 35 531,49 грн.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, з зазначених розрахунків взагалі не вбачається ким вони були проведені, в них відсутня дата їх складання, підпис відповідальної особи, тощо. Окрім того, у розрахунках зазначена площа земельної ділянки, як 930 кв.м., тоді як в матеріалах справи містяться різні відомості щодо площі земельної ділянки (0,1192 га, 0,093 га) та взагалі зазначена земельна ділянка не може вважатися об`єктом цивільних прав і тому нарахування будь-яких безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати є неможливим.

За таких, встановлених у судовому засідань обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ТОВ Харківземінформ про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати слід відмовити у зв`язку з його недоведеністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір залишається за позивачем по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 82, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 7, 13, 41 Конституції України, ст. ст. 22, 1166, 1212, 1214 ЦК України, ст. ст. 15, 80, 93, 120, 122, 123, 125, 141, 152, 156, 157, 206 ЗК України, ст. ст. 14, 288, 289 ПК України, ст. ст. 2, 4, 26 Закону України Про місцеве самоврядування з Україні , ст. ст. 25, 26, 28 Закону України Про землеустрій , суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовної заяви заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ТОВ Харківземінформ про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - відмовити .

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач - Харківська місцева прокуратура № 2, місцезнаходження: м. Харків, вул. Сумська, б. 76.

Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адреосю: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Харківземінформ , код ЄДРПОУ 33290503, місцезнаходження: м. Харків, вул. Архітекторів, б. 28, кв. 52.

Повний текст рішення складено 17.12.2020 року.

Суддя В. В. Труханович