Рішення

від 01.12.2020 по справі 910/8742/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2020Справа №910/8742/20

За позовомФізичної особи-підприємця Мандзюк Василя Віталійовича доПриватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" простягнення 78 960,22 грн. Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін: від позивача:Михайлик Р.Р. від відповідача:Прусов В.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2020 року Фізична особа-підприємець Мандзюк Василь Віталійович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" про стягнення 78 179,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа-підприємець Мандзюк Василь Віталійович вказує, що у Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" наявна заборгованість у розмірі 76 193,00 грн. з оплати наданих позивачем згідно Договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 у період з 01.01.2020 по 29.02.2020 послуг з залучення клієнтів-юридичних осіб для отримання ними від відповідача всіх видів гарантій, листів забезпечення конкурсних торгів, консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" 3% річних у розмірі 763,29 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 223,27 грн., нарахованих за прострочення відповідачем своїх грошових зобов`язань у період з 04.02.2020 по 19.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/8742/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

18.08.2020 та 19.08.2020 через відділ діловодства суду представником відповідача подано клопотання про витребування доказів судом, клопотання про витребування у позивача оригіналів документів для огляду в судовому засіданні та пояснення відповідача щодо обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, за змістом яких вказував на те, що правовідносини сторін за Договором про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 припинилися із закінченням строку його дії з 01.01.2014, а тому з вказаної дати будь-яких зобов`язань Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" перед Фізичною особою-підприємцем Мандзюком Василем Віталійовичем за вказаним правочином виникнути не могло. При цьому, відповідач звертав увагу на те, що станом на сьогоднішній день у володінні відповідача відсутні як Договір про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 з додатками №1, №2 до нього, так і інші документи, на які позивач посилається в підтвердження своїх вимог, а саме: договори від 20.12.2013 та від 23.05.2017 про внесення змін та доповнень до договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012, акти робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020 та №93 від 02.03.2020, з посилання на те, що такі документи протиправно було передано колишнім керівником відповідача Адвокатському бюро "Ракітіна", яке відмовилося їх повертати. Тому, з метою забезпечення можливості підготування та подання обґрунтованого відзиву на позов просив витребувати зазначені документи у Адвокатського бюро "Ракітіна" та їх оригінали у позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 призначено у справі №910/8742/20 судове засідання на 10.09.2020; запропоновано позивачу надати для огляду в судовому засіданні оригінали всіх наявних у нього документів по суті спору, доданих до позовної заяви (в т.ч. договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 з додатками №1, №2 до нього; договорів від 20.12.2013 та від 23.05.2017 про внесення змін та доповнень до договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012; актів робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020 та №93 від 02.03.2020).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 відкладено судове засідання на 01.10.2020; витребувано у Адвокатського бюро "Ракітіна" оригінали Договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Мандзюком Василем Віталійовичем та Публічним акціонерним товариством "Аграрний Комерційний Банк", додатків №1 та №2 до нього, Договорів від 20.12.2013 та від 23.05.2017 про внесення змін та доповнень до Договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012, а також актів виконаних робіт про надання послуг, у тому числі №92 від 31.01.2020 та №93 від 02.03.2020.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 08.10.2020.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.10.2020.

08.10.2020 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки строк дії договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 закінчився 31.12.2013 та починаючи з 01.01.2014 договірні відносини між сторонами відсутні.

Крім того, відповідач просить виключити докази, долучені позивачем до позовної заяви, а саме: договір про співробітництво №03-12 від 01.02.2012, договір №1 від 23.05.2017 про внесення змін та доповнень до договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012, претензію від 13.03.2020 за №13.3/1 та акти №92 від 31.01.2020 і №93 від 02.03.2020 про надання послуг згідно договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 за період з 01.01.2020 по 29.02.2020, а також договір від 20.12.2013 про внесення змін та доповнень до договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012, який наданий суду адвокатським бюро "Ракітіна", з числа доказів і розглядати справу без їх врахування.

22.10.2020 через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Мандзюка Василя Віталійовича надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" на користь Фізичної особи-підприємця Мандзюка Василя Віталійовича: заборгованість зі сплати винагороди за Договором про співробітництво від 01.02.2012 за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 у розмірі 37 355,50 грн. без ПДВ згідно з актом робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020, і за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 у розмірі 38 837,50 грн. без ПДВ згідно з актом робіт про надання послуг №93 від 02.03.2020, що у загально розмірі становить 76 193,00 грн.; 3% річних у розмірі 1 543,95 грн.; інфляційні втрати у розмірі 1 223,27 грн.

22.10.2020 через відділ діловодства суду від Фізичної особи-підприємця Мандзюка Василя Віталійовича надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач безпідставно просить суд виключити з числа доказів у даній справі договір про співробітництво №03-12 від 01.02.2012, договір №1 від 23.05.2017 про внесення змін та доповнень до договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012, претензію від 13.03.2020 за №13.3/1 та акти №92 від 31.01.2020 і №93 від 02.03.2020 про надання послуг згідно договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 за період з 01.01.2020 по 29.02.2020, а також договір від 20.12.2013 про внесення змін та доповнень до договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 і розглядати справу без їх врахування, адже ці документи є чинними, будь-які сумніви щодо їх достовірності, правомірності складання відсутні.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, у зв`язку з чим розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог; відкладено судове засідання на 10.11.2020; встановлено відповідачу строк для надання пояснень по суті спору з урахуванням прийнятих уточнень позовних вимог - до наступного судового засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 відкладено судове засідання на 24.11.2020.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 відкладено судове засідання на 01.12.2020.

В судове засідання 01.12.2020 з`явились представники позивача та відповідача надали пояснення по суті справи; представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, а відповідач проти їх задоволення заперечував.

У судовому засіданні 01.12.2020 судом було закінчено розгляд справи №910/8742/20 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 між Фізичною особою-підприємцем Мандзюком Василем Віталійовичем (сторона-1) та Публічним акціонерним товариством "Аграрний комерційний банк", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк", (сторона-2) було укладено договір про співробітництво №03-12 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого сторона-1 надає стороні-2 послуги щодо залучення клієнтів-юридичних осіб для отримання ними від сторони-2 всіх видів гарантій, листів забезпечення конкурсних торгів, консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Відповідно до п. 1 Договору залучення клієнтів стороною-1 здійснюється із використанням назви "Ua-tenders", що відповідає назві, яка застосовується в рекламі.

Пунктом 3.2.2 Договору сторони погодили, що сторона-2 зобов`язана сплачувати винагороду стороні-1 за виконання обов`язків за цим договором, у розмірі та порядку, встановленому п. 4 Договору, у тому числі при видачі всіх видів гарантій, листів забезпечення конкурсних торгів, які будуть надаватися стороною-2.

За виконання обов`язків за цим договором сторона-2 сплачує стороні-1, по гарантіям, які оформлені клієнтам, що залучені стороною-1, винагороду у розмірі 33,3% від суми кожної фактично отриманої банком комісії за кожну гарантію, лист забезпечення конкурсних торгів. Тобто, така винагорода сплачується за кожну гарантію, лист забезпечення конкурсних торгів (включаючи послідуючі повторні звернення), що була оформлена стороною-2 протягом строку дії цього договору клієнтам, залученим стороною-1 (п. 4.1 Договору).

В подальшому, Договором про внесення змін та доповнень №1 від 23.05.2017 до договору про співробітництво №03/12 від 01.02.2012 сторони виклали п. 4.1 в наступній редакції: "за виконання обов`язків за цим договором сторона-2 сплачує стороні-1, по гарантіям, які оформлені клієнтам, що залучені стороною-1, винагороду у розмірі 50% від суми кожної фактично отриманої банком комісії за кожну гарантію, лист забезпечення тендерної пропозиції. Тобто, така винагорода сплачується за кожну гарантію, лист забезпечення тендерної пропозиції (включаючи послідуючі повторні звернення), що була оформлена стороною-2 протягом строку дії цього договору клієнтам, залученим стороною-1".

Згідно п. 4.2 Договору акт про надання послуг (зразок якого є Додаток №1), підписується сторонами щомісяця, не пізніше 10-го числа, наступного за тим, який надані послуги стороною-1 стороні-2.

Пунктом 4.4 Договору сторони визначили, що винагорода сплачується на наступний робочий день після підписання сторонами акту.

Договір набуває чинності з моменту його підписання до діє до 31.12.2012, з рахуванням положень п. 3.2.2 цього Договору, але в будь-якому разі за умови повного розрахунку між сторонами. Строк дії Договору вважається продовженим на один рік, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону про своє небажання продовжувати дію цього Договору (п. 6.1 Договору).

Договором про внесення змін та доповнень від 20.12.2013 до договору про співробітництво №03/12 від 01.02.2012 сторони виклали п. 6.1 Договору в наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.02.2021, але в будь-якому разі за умови повного розрахунку між сторонами. Строк дії договору вважається продовженим на один рік, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону про своє небажання продовжувати дію цього Договору".

13.03.2020 Фізична особа-підприємець Мандзюк Василь Віталійович звернувся до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість за Договором, що виникла за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 і за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 в загальному розмірі 76 193,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати наданих позивачем згідно Договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 у період з 01.01.2020 по 29.02.2020 послуг з залучення клієнтів-юридичних осіб для отримання ними від відповідача всіх видів гарантій, листів забезпечення конкурсних торгів, консультування з питань комерційної діяльності та управління, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 76 193,00 грн. Крім того, позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 543,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 223,27 грн.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договором про внесення змін та доповнень від 20.12.2013 до договору про співробітництво №03/12 від 01.02.2012 сторони виклали п. 6.1 Договору в наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.02.2021, але в будь-якому разі умови повного розрахунку між сторонами. строк дії договору вважається продовженим на один рік, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону про своє небажання продовжувати дію цього Договору".

В свою чергу, відповідач заперечуючи проти позовних вимог та зазначає, що ним було подано заяву про вчинення злочину до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (вказану заяву зареєстровано 02.07.2020 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань), в якій вказує, що у нього наявні сумніви, що Договір про внесення змін та доповнень від 20.12.2013 до договору про співробітництво №03/12 від 01.02.2012 підписано тією ж самою посадовою особою банку, що і договір про співробітництво.

Також, відповідач вказує на те, що підписи Мандзюка В.В. у договорі про співробітництво, додатках до нього та актах виконаних робіт зовнішньо суттєво відрізняються, що викликає обґрунтовані сумніви у тому, що такі підписи зроблені однією і тією ж особою.

На думку відповідача, зазначені підроблені документи (додатки до Договору та акти виконаних робіт) були використані посадовими особами ПАТ "Айбокс Банк" для безпідставної виплати протягом 2018-2019 років невідомим особам коштів на загальну суму понад 2 000 000,00 грн.

Натомість, Мандзюк В.В. стверджує, що ним було підписано як і додатки до договору про співробітництво №03/12 від 01.02.2012, так і акти виконаних робіт, а відтак у суду відсутні обґрунтовані підстави для сумніву щодо особи, яка виконала підпис від імені позивача.

Щодо сумнівів відповідача про достовірність підписів посадових осіб банку, то суд зазначає наступне.

Договір про співробітництво №03/12 від 01.02.2012 та договір від 20.12.2013 про внесення змін та доповнень до договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 від імені позивача підписано першим заступником Голови правління ПАТ "Агрокомбанк" - Антипенко В.М., а договір №1 від 23.05.2017 про внесення змін та доповнень до договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 та Акти робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020 і №93 від 02.03.2020 від імені позивача підписано Заступником Голови правління ПАТ "Айбокс банк" (після зміни організаційно-правової форми - ПрАТ "Айбокс банк") - ОСОБА_1

Суд зазначає, що встановлення наявності обставин підписання спірних документів його посадовими особами від імені відповідача є його внутрішньою компетенцією банку, у зв`язку із чим ним було подано відповідну заяву до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Однак, судом враховано, що на запитання суду до представника відповідача щодо стану досудового розслідування кримінального провадження №12020100010003821 від 02.07.2020, порушеного за заявою ПрАТ "Айбокс банк" про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, представник відповідача повідомив, що йому невідомо про стан такого провадження. Тобто, відповідач не проявляє інтересу щодо здійснення досудового розслідування кримінального порушення, яке ним ініційовано, а тому у суду та й у стороннього спостерігача може скластись враження, що звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення злочину було ініційовано виключно з метою побудови правової позиції в межах даної справи.

В будь-якому випадку, хоч відповідач і звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, однак ПрАТ "Айбокс банк" не проявляє інтерес до кримінального провадження, у зв`язку із чим у суду складається враження, що відповідач незацікавлений у встановлені обставин підписання спірних документів його посадовими особами.

В свою чергу, на підтвердження наявності договірних відносин позивача надано платіжні доручення №372955 від 03.07.2012, №192700 від 04.04.2013, №667428 від 08.11.2013, №194582 від 04.04.2014, №32855259 від 21.11.2016, №2666487 від 07.07.2017, №4200601 від 12.10.2017, №683788 10.01.2019, №3783122 від 04.07.2019, №91975 від 08.01.2020 відповідно до яких відповідачем було сплачено кошти на користь Фізичної особи-підприємця Мандзюка Василя Віталійовича.

Таким чином, враховуючи багаторічну співпрацю сторін, що підтверджується сплатою відповідачем коштів за надані позивачем послуги, у суду відсутні підстави вважати, що Договір було припинено 31.12.2012.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про припинення дії Договору (в порядку п. 6.1 Договору) та з урахуванням укладення сторонами договору про внесення змін та доповнень від 20.12.2013 (докази визнання його недійсним в матеріалах справи відсутні), суд дійшов висновку, що Договір був чинним у спірний період.

На підтвердження надання послуг за Договором на загальну суму 76 193,00 грн. позивачем долучено до позовної заяви копії Актів робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020 (за період з 01.01.2020 по 31.01.2020) на суму 37 355,50 грн. з ПДВ та №93 від 02.03.2020 (за період з 01.01.2020 по 31.01.2020) на суму 38 837,50 грн. з ПДВ.

Відповідач стверджує, що підпис ОСОБА_1, як представника банку, на акті №92 від 31.01.2020 схожий на факсиміле, підписання яким не передбачено умовами Договору.

Оцінюючи наведені доводи Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк", суд зазначає, що на запитання суду щодо можливості надання ОСОБА_1 пояснень з приводу виконання підписів на спірному акті (та на спірних документах в цілому) представник відповідача повідомив, що ОСОБА_1 більше не працює у Приватному акціонерному товаристві "Айбокс Банк" та з даною особою у відповідача погані взаємовідносини, що унеможливлює надання ОСОБА_1 пояснень. При цьому, відповідач не заперечував проставлення на акті №92 від 31.01.2020 печатки Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк".

Натомість, із актів №92 від 31.01.2020 та №93 від 02.03.2020 вбачається, що в них зафіксовано надання позивачем послуг із залучення клієнтів, яким банком видавалась банківська гарантія. В свою чергу, відповідачем не заперечувались обставини, що вказаним у актах клієнтам у спірний період Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" надавалась банківська гарантія. При цьому, жодним чином представник відповідача не міг пояснити як позивачу (який, за твердженнями банку, не надавав таких послуг) стало відомо про обставини надання банківських гарантій Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" певним особам та їх кількість, в той час як на таку інформацію поширюється банківська таємниця та відповідно остання відсутня у вільному доступі для сторонніх осіб.

Заперечуючи факт отримання від позивача вказаних послуг, відповідач, зокрема, зазначає, що позивачем не могло здійснюватись залучення клієнтів у кількості 95 осіб (перелік вказано у спірних актах) у січні-лютому 2020 року протягом 41 робочого дня, оскільки це майже 2,5 клієнта в день, при тому, що необхідно знайти таких клієнтів та з кожним провести переговори.

Однак, заперечення відповідача спростовуються наданими позивачем копіями актів робіт про надання послуг за інший період, з яких вбачається, що клієнти залучались як на одноразовій основі, так і на багаторазовій, у зв`язку з чим заперечення відповідача щодо неможливості залучення клієнтів у кількості 95 осіб є необґрунтованими.

За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд, застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та враховуючи, що Акти робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020 (за період з 01.01.2020 по 31.01.2020) на суму 37 355,50 грн. з ПДВ та №93 від 02.03.2020 (за період з 01.01.2020 по 31.01.2020) на суму 38 837,50 грн. з ПДВ. підписані сторонами та скріплена їх печатками, в той час як правова позиція відповідача не підтверджена жодними належними та достатніми доказами, суд прийшов до висновку про прийняття відповідачем наданих послуг за Договором на загальну суму 76 193,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.4 Договору сторони визначили, що винагорода сплачується на наступний робочий день після підписання сторонами акту.

Пунктом 4.1 Договору, з урахуванням Договору про внесення змін та доповнень №1 від 23.05.2017 до договору про співробітництво №03/12 від 01.02.2012, сторони погодили, що за виконання обов`язків за цим договором сторона-2 сплачує стороні-1, по гарантіям, які оформлені клієнтам, що залучені стороною-1, винагороду у розмірі 50% від суми кожної фактично отриманої банком комісії за кожну гарантію, лист забезпечення тендерної пропозиції. Тобто, така винагорода сплачується за кожну гарантію, лист забезпечення тендерної пропозиції (включаючи послідуючі повторні звернення), що була оформлена стороною-2 протягом строку дії цього договору клієнтам, залученим стороною-1.

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.9 Договору, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за Договором становить 76 193,00 грн., а строк виконання грошового зобов`язання на момент подання позовної заяви настав.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання своїх зобов`язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" не виконано своїх зобов`язань за Договором про надання послуг.

Статтею ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов`язань є безпідставними та необґрунтованими.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога Фізичної особи-підприємця Мандзюка Василя Віталійовича про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" заборгованості по оплаті наданих послуг у розмірі 76 193,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 543,95 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 223,27 грн., нараховані за прострочення відповідачем своїх грошових зобов`язань у період з 04.02.2020 по 19.06.2020.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за відсутності будь-яких заперечень відповідача з приводу правильності здійснення Фізичною особою-підприємцем Мандзюком Василем Віталійовичем обрахунку даних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 543,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 223,27 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Мандзюка Василя Віталійовича підлягають задоволенню у повному обсязі із стягненням з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" заборгованості у розмірі 76 193,00 грн., 3% річних у розмірі 1 543,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 223,27 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Мандзюка Василя Віталійовича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 9 А; ідентифікаційний код 21570492) на користь Фізичної особи-підприємця Мандзюка Василя Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 76 193 (сімдесят шість тисяч сто дев`яносто три) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 543 (одна тисяча п`ятсот сорок три) грн. 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 223 (одна тисяча двісті двадцять три) грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 17.12.2020.

Суддя Р.В.Бойко