Постанова

від 26.04.2021 по справі 910/8742/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2021 р. Справа№ 910/8742/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020

у справі №910/8742/20 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Мандзюка Василя Віталійовича

до Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк

про стягнення 78 960,22 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Мандзюк Василь Віталійович (далі - ФОП Мандзюк В.В., відповідач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк (далі - ПрАТ Айбокс Банк , Банк, відповідач) про стягнення 78 179,56 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у ПрАТ Айбокс Банк заборгованості у розмірі 76 193,00 грн з оплати наданих позивачем згідно Договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 у період з 01.01.2020 по 29.02.2020 послуг із залучення клієнтів-юридичних осіб для отримання ними від відповідача всіх видів гарантій, листів забезпечення конкурсних торгів, консультування з питань комерційної діяльності та управління. Водночас, позивач вказує про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних в сумі 763,29 грн та інфляційних втрат в сумі 1 223,27 грн, нарахованих за прострочення відповідачем грошових зобов`язань у період з 04.02.2020 по 19.06.2020.

22.10.2020 ФОП Мандзюк В.В. надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з ПрАТ Айбокс Банк на свою користь заборгованість зі сплати винагороди за вищевказаним Договором про співробітництво за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 у розмірі 37 355,50 грн без ПДВ згідно з актом робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020, та за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 у розмірі 38 837,50 грн без ПДВ згідно з актом робіт про надання послуг №93 від 02.03.2020, що у загальному розмірі становить 76 193,00 грн, а також 3% річних у розмірі 1 543,95 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 223,27 грн.

Протокольною ухвалою Господарський суд міста Києва від 22.10.2020 прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, у зв`язку з чим розгляд справи здійснювався з урахуванням даної заяви.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2020 у справі №910/8742/20 позов ФОП Мандзюка В.В. задоволено повністю, ухвалено стягнути з ПрАТ Айбокс Банк на користь ФОП Мандзюк В.В. заборгованість у розмірі 76 193,00 грн, 3% річних у розмірі 1 543,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 223,27 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про припинення дії Договору (в порядку п. 6.1 Договору) та з урахуванням укладення сторонами договору про внесення змін та доповнень від 20.12.2013 (докази визнання його недійсним в матеріалах справи відсутні), суд дійшов висновку, що Договір був чинним у спірний період; встановлення наявності обставин підписання спірних документів посадовими особами від імені відповідача є внутрішньою компетенцією банку, а тому останнім належними та допустимими доказами не спростовано факту невиконання своїх зобов`язань за спірним договором, відтак позовну вимогу ФОП Мандзюк В.В про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг у розмірі 76 193,00 грн визнав такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі; зважаючи на невиконання відповідачем обов`язку по сплаті коштів у визначений договором строк та встановлений факт прострочення виконання зобов`язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі.

Не погодившись із ухваленим судом рішенням, ПрАТ Айбокс Банк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у справі № 910/8742/20, ухваливши нове, яким у задоволенні позовних вимог ФОП Мандзюк В.В відмовити у повному обсязі.

Також в апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Апеляційну скаргу вмотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі відповідач наголошував на запереченні ним факту надання позивачем послуг, вказуючи, що останнім не надано первинних документів, будь-яких доказів, які свідчили б, що саме ним залучались клієнти, які перелічені у актах робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020 та №93 від 02.03.2020 для укладення з АТ Айбокс Банк договорів про надання банківських гарантій; клопотанням від 23.11.2020 апелянт просив суд першої інстанції залучити до матеріалів справи лист ТОВ СТ-Прозоро від 20.11.2020, в якому товариство повідомляло про отримання ним гарантій напряму через співробітників банку, а не через позивача; в цьому ж клопотанні Банк просив суд продовжити процесуальний строк для подання до суду відповідей від ТОВ Синергія-Трейд , ТОВ Біоеталон , ТОВ Трейдінг енд делівері , ТОВ Ж.О.К. , ТОВ Неоінженіринг , ТОВ Інфотех-сервіс ЛТД , ПП Пімет , які на момент підготовки клопотання не надійшли до відповідача, проте таке клопотання судом було проігноровано; після ухвалення судом оскаржуваного рішення, на адресу апелянта надійшли листи від ТОВ Інфотех-сервіс ЛТД , ТОВ Трейдінг енд делівері , в яких товариства інформували про відсутність у них взаємовідносин з ФОП Мандзюк В.В. та підтвердили співпрацю із співробітниками Банку напряму; судом не було надано належної оцінки тій обставині, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували продовження строку дії зазначеного договору, а отже і його умов після 31.12.2013, у зв`язку з чим твердить, що з 01.04.2014 по теперішній час договірні відносини між сторонами відсутні.

Також у скарзі відповідач вказав, що у договорі від 20.12.2013 про внесення змін та доповнень до договору про співробітництво від 01.02.2012 №03-12, яким начебто продовжено дію договору, підпис колишнього першого заступника Голови Правління Банку візуально відрізняється від його підпису на основному договорі; водночас різняться і підписи позивача на цих документах, у зв`язку з чим апелянт вважає акти №92 від 31.01.2020 та №93 від 02.03.2020 про надання послуг згідно договору про співробітництво №03-12 від 01.02.12 та договір (без номеру) від 20.12.2013 про внесення змін та доповнень за договором про співробітництво від 01.02.2012 №03-12 недостовірними доказами, адже для встановлення достовірності доказів експертне дослідження не проводилось, а в матеріалах справи відсутні висновки експертів з цих питань; неодноразові клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи зазначених вище документів судом першої інстанції були проігноровані.

В апеляційній скарзі відповідач просив призначити у справі №910/8742/20 почеркознавчу експертизу, так як вважає, що ухвалення законного та обґрунтованого рішення у справі можливо ухвалити на підставі її висновків; проведення експертизи скаржник просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а на вирішення експертів поставити наступні питання:

1. Чи виконано підпис від імені Антипенко В.М. цією особою у договорі про співробітництво від 01.02.2012 №03-12 та договорі без номеру від 20.12.2013 про внесення змін та доповнень за договором про співробітництво від 01.02.2012 №03-12?

2.Чи одна і та ж сама особа виконала підпис від імені Антипенко В.М. у договорі про співробітництво від 01.02.2012 №03-12 та договорі (без номеру) від 20.12.2013 про внесення змін та доповнень за договором про співробітництво від 01.02.2012 №03-12?

3. Чи виконано підпис імені Мандзюка В.В. цією особою у договорі про співробітництво від 01.02.2012 №03-12, договорі без номеру від 20.12.2013 про внесення змін та доповнень за договором про співробітництво від 01.02.2012 №03-12, позовній заяві, акті робіт про надання послуг №93 від 31.01.2020 та акті робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020?

4. Чи одна і та ж сама особа виконала підпис від імені Мандзюка В.В. в договорі про співробітництво від 01.02.2012 №03-12, договорі без номеру від 20.12.2013 про внесення змін та доповнень за договором про співробітництво від 01.02.2012 №03-12, позовній заяві, акті робіт про надання послуг №93 від 31.01.2020 та акті робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020?

5. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 цією особою у акті робіт про надання послуг №93 від 31.01.2020 та акті робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020?

6. Чи одна і та ж сама особа виконала підпис від імені ОСОБА_1 у акті робіт про надання послуг №93 від 31.01.2020 та акті робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020?

7. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у акті робіт про надання послуг №93 від 31.01.2020 та акті робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020 за допомогою факсиміле?

Отже позовні вимоги ФОП Мандзюк В.В. щодо стягнення з відповідача заборгованості зі сплати винагороди безпідставні, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а отже , не можуть бути задоволені, а для необхідно призначити і лише ухвалювати рішення у справі №910/8742/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 апеляційну скаргу ПрАТ Айбокс Банк на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у справі №910/8742/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 23.02.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 поновлено ПрАТ Айбокс Банк пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у справі №910/8742/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ Айбокс Банк ; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; ФОП Мандзюк В. В. встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; ФОП Мандзюк В. В. встановлено строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заперечень щодо заяви скаржника про призначення почеркознавчої експертизи; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у справі №910/8742/20.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 25.03.2021 від ФОП Мандзюк В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач доводи апеляційної скарги не визнав, вважаючи їх надуманими та необґрунтованими, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2020 залишити без змін. У відзиві позивач, зокрема, зазначив, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи, на що вказують наступні обставини, а саме, подана відповідачем заява про його намір залучити до справи додаткові докази від 10.11.2020, клопотання від 24.11.2020 про надання додаткового строку для подання суду доказів, з огляду на те, що датою відкриття судом провадження у справі №910/8742/20 є 24.06.2020; крім того відповідач не висував жодних заперечень під час оформлення акта робіт про надання послуг за період 01.01.2020 по 31.01.2020 №92 від 31.01.2020, та акта робіт про надання послуг за період 01.02.2020 по 29.02.2020 №93 від 02.03.2020; протягом доволі тривалого періоду розгляду справи у суді першої інстанції представники відповідача підтверджували, що не спростовують та не оспорюють факти залучення позивачем клієнтів у попередні періоди співпраці за договором.

Частиною 3 статті 12 ГПК України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, вирішуючи клопотання ПрАТ Айбокс Банк про призначення у даній справі почеркознавчої судової експертизи, дійшла висновку про необхідність відмови у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Згідно із частинами 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на викладене, процесуальний закон покладає обов`язок подання доказів та доведення перед судом їх переконливості на сторони. Представник відповідача, заявляючи клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, обмежився голослівними заявами про те, що підписи на документах (договорі та актах виконаних робіт) відрізняються.

Крім того, колегія суддів зазначає, що цивільне законодавство виходить з презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), а правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, є оспорюваним.

Водночас колегією суддів враховано, що відповідач не заявив вимог про визнання недійсним договору з тих підстав, що Банк не підписував договір та акти, як в окремому провадженні, так і шляхом подання зустрічного позову.

На підставі наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ПрАТ Айбокс Банк та призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.02.2012 між ФОП Мандзюком В. В. (сторона-1) та ПАТ Аграрний комерційний банк , правонаступником якого є ПрАТ Айбокс Банк , (сторона-2) було укладено договір про співробітництво №03-12 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого сторона-1 надає стороні-2 послуги щодо залучення клієнтів-юридичних осіб для отримання ними від сторони-2 всіх видів гарантій, листів забезпечення конкурсних торгів, консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Відповідно до п. 1 Договору залучення клієнтів стороною-1 здійснюється із використанням назви Ua-tenders , що відповідає назві, яка застосовується в рекламі.

Пунктом 3.2.2 Договору сторони погодили, що сторона-2 зобов`язана сплачувати винагороду стороні-1 за виконання обов`язків за цим договором у розмірі та порядку, встановленому п. 4 Договору, у тому числі при видачі всіх видів гарантій, листів забезпечення конкурсних торгів, які будуть надаватися стороною-2.

За виконання обов`язків за цим договором сторона-2 сплачує стороні-1, по гарантіям, які оформлені клієнтам, що залучені стороною-1, винагороду у розмірі 33,3% від суми кожної фактично отриманої банком комісії за кожну гарантію, лист забезпечення конкурсних торгів. Тобто, така винагорода сплачується за кожну гарантію, лист забезпечення конкурсних торгів (включаючи послідуючі повторні звернення), що була оформлена стороною-2 протягом строку дії цього договору клієнтам, залученим стороною-1 (п. 4.1 Договору).

В подальшому, Договором про внесення змін та доповнень №1 від 23.05.2017 до договору про співробітництво №03/12 від 01.02.2012 сторони виклали п. 4.1 в наступній редакції: за виконання обов`язків за цим договором сторона-2 сплачує стороні-1, по гарантіям, які оформлені клієнтам, що залучені стороною-1, винагороду у розмірі 50% від суми кожної фактично отриманої банком комісії за кожну гарантію, лист забезпечення тендерної пропозиції. Тобто, така винагорода сплачується за кожну гарантію, лист забезпечення тендерної пропозиції (включаючи послідуючі повторні звернення), що була оформлена стороною-2 протягом строку дії цього договору клієнтам, залученим стороною-1 .

Згідно з п. 4.2 Договору акт про надання послуг (зразок якого є Додаток №1), підписується сторонами щомісяця, не пізніше 10-го числа, наступного за тим, який надані послуги стороною-1 стороні-2.

Пунктом 4.4 Договору сторони визначили, що винагорода сплачується на наступний робочий день після підписання сторонами акту.

Договір набуває чинності з моменту його підписання до діє до 31.12.2012, з урахуванням положень п. 3.2.2 цього Договору, але в будь-якому разі за умови повного розрахунку між сторонами. Строк дії Договору вважається продовженим на один рік, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону про своє небажання продовжувати дію цього Договору (п. 6.1 Договору).

Договором про внесення змін та доповнень від 20.12.2013 до договору про співробітництво №03/12 від 01.02.2012 сторони виклали п. 6.1 Договору в наступній редакції: Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.02.2021, але в будь-якому разі за умови повного розрахунку між сторонами. Строк дії договору вважається продовженим на один рік, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону про своє небажання продовжувати дію цього Договору .

На підтвердження надання послуг за Договором на загальну суму 76 193,00 грн позивачем долучено до позовної заяви копії Актів робіт про надання послуг підписаних обома сторонами №92 від 31.01.2020 (за період з 01.01.2020 по 31.01.2020) на суму 37 355,50 грн з ПДВ та №93 від 02.03.2020 (за період з 01.01.2020 по 31.01.2020) на суму 38 837,50 грн з ПДВ.

13.03.2020 ФОП Мандзюк В. В. звернувся до ПрАТ Айбокс Банк з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість за Договором, що виникла за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 і за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 в загальному розмірі 76 193,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати наданих позивачем згідно Договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 у період з 01.01.2020 по 29.02.2020 послуг з залучення клієнтів-юридичних осіб для отримання ними від відповідача всіх видів гарантій, листів забезпечення конкурсних торгів, консультування з питань комерційної діяльності та управління, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 76 193,00 грн. Крім того, позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 543,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 223,27 грн, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а доводи апелянта вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України, далі - ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 (з врахуванням змін та доповнень) позивачем надано підписані обома сторонами Акти робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020 (за період з 01.01.2020 по 31.01.2020) на суму 37 355,50 грн з ПДВ та №93 від 02.03.2020 (за період з 01.01.2020 по 31.01.2020) на суму 38 837,50 грн з ПДВ.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони умовами договору, а саме пунктом 4.4 погодили, що винагорода сплачується на наступний робочий день після підписання сторонами акту.

Пунктом 4.1 Договору, з урахуванням Договору про внесення змін та доповнень №1 від 23.05.2017 до договору про співробітництво №03/12 від 01.02.2012, сторони передбачили, що за виконання обов`язків за цим договором сторона-2 сплачує стороні-1 по гарантіям, які оформлені клієнтам, що залучені стороною-1, винагороду у розмірі 50% від суми кожної фактично отриманої банком комісії за кожну гарантію, лист забезпечення тендерної пропозиції. Тобто, така винагорода сплачується за кожну гарантію, лист забезпечення тендерної пропозиції (включаючи послідуючі повторні звернення), що була оформлена стороною-2 протягом строку дії цього договору клієнтам, залученим стороною-1.

За таких обставин, колегія суддів встановила, що строк оплати заборгованості за надані позивачем послуги є таким, що настав.

Позивач стверджує, що відповідач свого обов`язку щодо оплати наданих послуг не виконав у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором (з врахуванням змін та доповнень) та сплати коштів за надані послуги не представив, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо якості наданих послуг, суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога ФОП Мандзюка В.В. про стягнення з ПрАТ Айбокс Банк заборгованості по оплаті наданих послуг у розмірі 76 193,00 грн підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 543,95 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 223,27 грн, нараховані за прострочення відповідачем своїх грошових зобов`язань у період з 04.02.2020 по 19.06.2020.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції вірно встановив, що належні до стягнення з відповідача 3% річних становлять 1 543,95 грн., а інфляційні втрати становлять 1 223, 27 грн., на підставі чого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаних вимог у заявленому розмірі.

Доводи апелянта про заперечення ним факту надання послуг позивачем з посиланням на те, що ФОП Мандзюк В.В. не надав первинних документів або будь-яких доказів, які б свідчили, що саме ним залучались перелічені в актах робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020 та №93 від 02.03.2020 клієнти для укладення з АТ Айбокс Банк договорів про надання банківських гарантій, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості на підставі договору про співробітництво, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч.1, ч. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Чинним законодавством не передбачені будь-які типові документи для оформлення операцій з надання (отримання) послуг. Як правило, таким документом є акт наданих послуг.

Надані позивачем акти наданих послуг №92 від 31.01.2020 на суму 37 355,50 грн з ПДВ та №93 від 02.03.2020 на суму 38 837,50 грн з ПДВ є первинними бухгалтерськими документами, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та є відповідно підставою для оплати наданих послуг.

Водночас, взаємовідносини ФОП Мандзюк В.В. з іншими контрагентами для розгляду даної справи жодного значення не мають.

Посилання апелянта на листи від ТОВ Інфотех-сервіс ЛТД , ТОВ Трейдінг енд делівері та ін., в яких згадані вище товариства повідомляли про відсутність у них взаємовідносин з ФОП Мандзюк В.В., при цьому посилались на співпрацю зі співробітниками банку напряму, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки факт надання послуг підтверджується первинною бухгалтерською документацією, а саме, підписаними обома сторонами актами наданих послуг.

Стосовно доводів апелянта про прийняття судом першої інстанції недостовірних доказів, а саме - договору про внесення змін та доповнень №1 від 23.05.2017 до договору про співробітництво №03/12 від 01.02.2012, актів наданих послуг №92 від 31.01.2020 на суму 37 355,50 грн з ПДВ та №93 від 02.03.2020 на суму 38 837,50 грн з ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 Докази та доказування ГПК України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів .

Стандарт доказування вірогідності доказів , на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Варто зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та інші проти Швеції ( J.K. AND OTHERS v. SWEDEN ) Суд наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ( beyond reasonable doubt ). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей . Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри .

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі Бендерський проти України ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд першої інстанції, вірно застосувавши стандарт balance of probabilities ( баланс ймовірностей ), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та враховуючи, що Акти робіт про надання послуг №92 від 31.01.2020 (за період з 01.01.2020 по 31.01.2020) на суму 37 355,50 грн. з ПДВ та №93 від 02.03.2020 (за період з 01.01.2020 по 31.01.2020) на суму 38 837,50 грн. з ПДВ. підписані сторонами та скріплена їх печатками, в той час як правова позиція відповідача не підтверджена жодними належними та достатніми доказами, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про прийняття відповідачем наданих послуг за Договором на загальну суму 76 193,00 грн.

Щодо посилань апелянта на те, що 02.07.2020 за заявою представника Банку Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020100010003821 по факту підробки документів, зокрема, актів №92 від 31.01.2020 та №93 від 02.03.2020 про надання послуг згідно договору про співробітництво №03-12 від 01.02.2012 за період з 01.01.2020 по 29.02.2020, які додані ФОП Мандзюк В.В. до позовної заяви в якості доказів на підтвердження позовних вимог у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, жодного вироку суду відповідачем суду не надано.

В той же час, порушення кримінального провадження за зверненням особи є встановленим законом обов`язком (ст. 214 КПК України) слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Відтак, такі посилання апелянта є необґрунтованими.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають правильність висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Надавши оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у справі №910/8742/20 має бути залишено без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у справі №910/8742/20 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у справі №910/8742/20 залишити без мін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 у справі №910/8742/20.

4. Матеріали справи № 910/8742/20 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова