Ухвала

від 17.12.2020 по справі 910/19718/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

м. Київ

17.12.2020Справа №910/19718/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кометату"

прозабезпечення позову у справі№910/19718/20 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кометату" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" простягнення 121 964,11 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кометату" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" про стягнення 121 964,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на підставі Договору поставки №18/60 від 29.10.2018 та згідно видаткової накладної №1 від 16.04.2020 було поставлено відповідачу товар на суму 111 229,91 грн., в той час як останнім свої зобов`язання з оплати вказаного товару не виконано, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" виникла заборгованість, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Кометату" просить тягнути в судовому порядку.

Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 112,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 332,82 грн., нарахованих за період з 24.04.2020 по 11.12.2020, а також пені у розмірі 7 289,38 грн., нарахованої за період з 24.04.2020 по 24.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 відкрито провадження у справі №910/19718/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Одночасно з поданням позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Кометату" було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" в межах суми 121 964,11 грн.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про необхідність її задоволення з огляду на наступне.

Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Тобто, з метою збалансування інтересів сторін у справі законодавцем визначено умови, за яких постановлення ухвали про забезпечення позову є правомірним, а саме - наявність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А тому відсутність доказів на підтвердження таких умов та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі лише припущень матиме наслідком порушення прав та інтересів особи, щодо якої вжиті такі заходи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.11.2011.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Кометату" вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" уникає контакту з позивачем, протягом тривалого часу не виконує взяті на себе грошові зобов`язання, у власності відповідача відсутнє нерухоме майно, за рахунок якого в подальшому можливе виконання рішення суду, в той час як заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" перед іншими своїми контрагентами за період з 22.06.2020 по 31.12.2020 складає 5 781 641,84 грн., що підтверджується судовими рішеннями.

Судом враховано, що зі слів позивача відповідач ухиляється від контакту із позивачем, в той час як із долученого до позовної заяви акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 11.12.2020 вбачається, що впродовж всього періоду взаємовідносин сторін (з листопада 2018 року) Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" як правило вчасно виконувало свої зобов`язання з оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Кометату" товару, а якщо і допускало прострочення, то останнє не перевищувало 1,5 місяця (при цьому, у період прострочення відповідачем частинами погашувалась заборгованість). Натомість у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" не виконує своє зобов`язання (навіть частинами) вже протягом 8 місяців.

В той же час, із наданих позивачем судових рішень вбачається, що за період з 22.06.2020 по 31.12.2020 до стягнення з відповідача було присуджено кошти у загальному розмірі 5 781 641,84 грн.

Водночас, судом враховано, що незважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" в межах спору по справі №910/6714/20 взяло на себе зобов`язання за мировою угодою, проте вже через два місяці після затвердження такої мирової угоди порушило відповідні зобов`язання, що мало наслідком відкриття виконавчого провадження №63587496.

При цьому, як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" відсутнє нерухоме майно, за рахунок якого в подальшому можливе виконання рішення суду.

Суд з прикрістю констатує, що в Україні є досить поширеною практика, коли з метою невиконання зобов`язань юридичною особою (в тому числі, судових рішень), керівництво/власники такої юридичної особи виводять з підприємства всі активи та залишають його, при цьому не здійснюючи жодних дій для припинення юридичної особи у передбаченому законодавством порядку та внесення відповідного запису у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наведені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що має місце існування обставин, а не виключно припущень заявника, щодо можливого ухилення відповідачем від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, в тому числі шляхом виведення з підприємства всіх активів, що у випадку вчинення таких дій фактично нівелює можливість захисту прав і інтересів позивача.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

При цьому, сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом (рішення у справі "Кудла проти Польщі"). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (рішення у справі "Міфсуд проти Франції" та у справі "Пантелеєнко проти України").

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення №3-рп/2003 від 30.01.2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв`язку між зазначеними заходами забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти) і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Як слідує з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 121 964,11 грн., у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" своїх зобов`язань з оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Кометату" товару за Договором поставки №18/60 від 29.10.2018 та згідно видаткової накладної №1 від 16.04.2020.

Відповідно до п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Таким чином, суд визнає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" у межах суми 121 964,11 грн. обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кометату" про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" (01001, м. Київ, провулок Тараса Шевченка, буд. 13, кв. 39; ідентифікаційний код 40969842), в межах ціни позову в розмірі 121 964 (сто двадцять одна тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 11 коп., що обліковуються на будь-яких виявлених державним виконавцем рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" (01001, м. Київ, провулок Тараса Шевченка, буд. 13, кв. 39; ідентифікаційний код 40969842).

3. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили, тобто до 17.12.2023.

4. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кометату" (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16; ідентифікаційний код 41811799).

5. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" (01001, м. Київ, провулок Тараса Шевченка, буд.13, кв. 39; ідентифікаційний код 40969842).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Роман Володимирович Бойко