Рішення

від 01.12.2020 по справі 911/2488/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/2488/19

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Броварської місцевої прокуратури Київської області (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 137) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, буд. 1, код ЄДРПОУ 00022533)

до: Іванківської районної державної адміністрації (07200, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 7, код ЄДРПОУ 24213338);

Оливської сільської ради (07242, Київська обл., Іванківський район, с. Олива, вул. Жовтнева, буд. 29, код ЄДРПОУ 04358454);

Громадської організації "Українські мисливці" (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1, код ЄДРПОУ 26500964)

про визнання незаконним і скасування розпоряджень та визнання недійсним договору оренди землі

за участю представників:

позивача: Єжкун Т. В.;

відповідача-1: не з`явились;

відповідача-2: не з`явились;

відповідача-3: Барабаш М. Ю.;

прокуратури: Івашин О. Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №35-6808вих-19 від 01.10.2019 Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Іванківської районної державної адміністрації; Оливської сільської ради; Громадської організації "Українські мисливці" про визнання незаконними і скасування розпоряджень Іванківської районної державної адміністрації №281 від 26.07.2004 та №452 від 26.11.2004, визнання недійсним типового договору оренди землі від 15.03.2005 укладений між Оливською сільською радою та ГО Українські мисливці , зареєстрований Іванківським відділом Київської регіональної філії ДП Центр ДЗК за №1.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2019 (суддя Грабець С.Ю.) відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 29.10.2019.

25.10.2019 до суду від Іванківської районної державної адміністрації Київської області надійшла заява №07-31-4738 від 24.10.2019 про застосування позовної давності.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Київської області №113-АР від 25.10.2019, у зв`язку з виходом судді Грабець С.Ю. у довготривалу відпустку (наказ суду від 18.10.2019 №181-ВП) здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 911/2488/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями №2582/19 від 25.10.2019 справу № 911/2488/19 передано до розгляду судді Черногузу А.Ф.

Ухвалою від 29.10.2019 (суддя Черногуз А.Ф.) прийняв справу № 911/2488/19 до свого провадження, розгляд справи № 911/2488/19 вирішено здійснювати спочатку.

Разом з тим, ухвалою від 29.10.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати суду належним чином завірені копії документів, які додані до позовної заяви №35-6808вих-19 від 01.10.2019.

04.11.2019 через канцелярію суду від Броварської місцевої прокуратури Київської області надійшло клопотання №35-7231вих-19 від 31.10.2019 про усунення недоліків позовної заяви №35-6808вих-19 від 01.10.2019. Суд перевіривши подані документи встановив, що Броварськю місцевою прокуратурою Київської області усунуті недоліки позовної заяви №35-6808вих-19 від 01.10.2019

13.11.2019 до суду від відповідача-3 надійшло клопотання б/н від 13.11.2019 про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою від 14.11.2019 судом продовжено розгляд справи № 911/2488/19 у підготовчому провадженні, призначено проведення підготовчого судового засідання на 02.12.2019.

02.12.2020 до суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву вх. №22980/19 від 02.12.2019 та заява про застосування позовної давності вх. №22989/19 від 02.12.2019.

У підготовчому судовому засіданні 02.12.2019 судом постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі №911/2488/19 до моменту перегляду Великою палатою Верховного суду справи №912/2385/18, у зв`язку з тим, що дана справа та справа №912/2385/18 пов`язані між собою, позаяк в останніх представництво здійснює прокурор. Судом також зупинено провадження у справі з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

06.12.2019 до суду від Броварської міської прокуратури надійшли письмові пояснення №35-7812вих-19 від 03.12.2019 щодо заяви відповідача-3 про застосування строків позовної давності.

10.12.2019 до суду від Броварської міської прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-3 №35-7833-вих-19 від 05.12.2019.

18.12.2019 до суду від прокуратури надійшло клопотання №65-8079вих-19 від 18.12.2019 про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 26.12.2019 судом відмовлено Броварській місцевій прокуратурі у задоволенні клопотання №35-8079вих-19 від 18.12.2019 про поновлення провадження у справі №911/2488/19.

Ухвалою від 25.09.2020 поновлено провадження у справі № 911/2488/19 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого судового засідання, яке відбудеться 12.10.2020.

09.10.2020 до суду від відповідача-3 надійшло клопотання б/н від 09.10.2020 про залишення без розгляду позовної заяви заступника керівника Броварської міської прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про визнання незаконним і скасування розпоряджень та визнання недійсним договору оренди землі.

09.10.2020 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання №05-31-4525 від 07.10.2020 про розгляд справи за відсутності представника.

У судовому засіданні 12.10.2020 судом задоволено клопотання відповідача-1 №05-31-4525 від 07.10.2020 про розгляд справи за відсутності представника, встановлено строк на подання заперечень на відповідь на відзив до наступного судового засідання, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 02.11.2020.

До суду 29.10.2020 від відповідача-3 надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 29.10.2020.

02.11.2020 на електронну адресу суду від відповідача-1 надійшло клопотання №05-31-4933 від 02.11.2020 про розгляд справи за відсутності представника.

У судовому засіданні 02.11.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2020.

12.11.2020 до суду від відповідача-3 надійшли пояснення б/н від 11.11.2020.

У судовому засіданні 17.11.2020 судом зобов`язано представника прокуратури надати суду належним чином завірену копію запиту № 8408 вих 18 від 22.11.2018, про який йдеться мова у листі Оливської сільської ради № 02-26/358 від 22.11.2018 про надання інформації, у зв`язку з цим судом оголошено перерву у судовому засіданні до 01.12.2020.

01.12.2020 прокуратурою на виконання вимог ухвали суду від 17.11.2020 подано до суду витребувані документи.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 01.12.2020 прокуратурою підтримані позовні вимоги, відповідач-3 проти позову заперечував, судом ухвалене рішення у справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним:

- Іванківською районною державною адміністрацією прийняті спірні розпорядження №281 від 26.07.2004 про надання ГО Українські мисливці дозволу на розробку технічної документації зі складання договору оренди на земельну ділянку (ставок), розташовану за межами населених пунктів та в подальшому розпорядження №452 від 26.11.2004 яким, зокрема, доручено Оливській сільській раді укласти договір оренди землі з громадською організацією Українські мисливці ;

- при вивченні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують права оренди на земельну ділянку встановлено, що на момент прийняття розпорядження про надання дозволу на розробку технічної документації, земельна ділянка, яка передавалась в оренду, не була сформована раніше, тобто вона являлась новою та її межі не було визначено в натурі (на місцевості) в попередній період;

- на момент укладення спірного Договору законодавством не було передбачено можливості надання доручення органом державної влади органу місцевого самоврядування на укладення договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній власності. Також не було передбачено можливості укладення договору оренди земельної ділянки, що перебуває у державній власності між органами місцевого самоврядування та юридичними особами. Доводи прокурора також зводяться до того, що Договір оренди земель державної власності укладений органом місцевого самоврядування поза межами визначеної законом компетенції, в наслідок чого, підлягає визнанню недійсним типовий договір оренди землі від 15.03.2005 укладений між Оливською сільською радою та ГО Українські мисливці , зареєстрований Іванківським відділом Київської регіональної філії ДП Центр ДЗК за №1.

- приймаючи оспорюванні рішення, Іванківська РДА порушила вимоги чинного на той момент законодавства, у зв`язку з чим, розпорядження №281 від 26.07.2004 та №452 від 26.11.2004 підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Проти позову відповідач-3, зокрема, зазначає, що Броварською місцевою прокуратурою не зазначено підстав для представництва Київської районної державної адміністрації та причин, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів Київською обласною державною адміністрацією особисто. Прокуратурою не додано до позовної заяви належних та допустимих доказів, які підтверджують невиконання або неналежне виконання Київською обласною державною адміністрацією своїх повноважень.

Крім того, відповідач-3 зазначає, що розпорядження Іванківської РДА №281 від 26.07.2004 та №452 від 26.11.2004 прийняті без порушень діючого на той момент законодавства, а тому, скасуванню не підлягають. Також, у зв`язку з правомірністю вищевказаних розпоряджень не підлягає і визнанню недійсним Договір оренди землі від 15.03.2005 укладений між Оливською сільською радою та ГО Українські мисливці .

Крім того, відповідач-3 та відповідач-1 зазначають, що Броварською місцевою прокуратурою пропущено строк позовної давності на подання позову.

Судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням з відмітками про вручення ухвал суду всім учасникам справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви, через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Пунктами 1,2 Розпорядження Іванівської районної державної адміністрації №281 від 26.07.2004 надано дозвіл громадській організації Українські мисливці на розробку технічної документації зі складання договору оренди на земельну ділянку (ставок) розташовану за межами населених пунктів. Районному відділу земельних ресурсів організувати роботу по виготовленню технічної документації зі складання договору оренди.

Розпорядженням Іванівської районної державної адміністрації №452 від 26.11.2004, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо складання, документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду (ставок) для рибогосподарських потреб ГО Українські мисливці . Земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Оливської сільської ради.

Також, вказаним Розпорядженням надано в оренду, терміном на 49 років, ГО Українські мисливці земельну ділянку водного фонду (ставок) для рибогосподарських потреб загальною площею 13,0096 га та доручено Оливській сільській раді укласти договір оренди і встановити ставку орендної плати та зареєструвати його згідно чинного законодавства.

Між Оливською сільською радою в особі сільського голови Ткаченка В.М. (орендодавець, відповідач-1) та громадською організацією Українські мисливці (орендар, відповідач-3) укладено типовий Договір оренди землі від 15.03.2005 (далі - Договір) за яким, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду (ставок), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Олива на території Оливської сільської ради (п. 1 Договору).

Відповідно до пунктів 2, 5 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13,0096 га у тому числі шлюз - 0,0015 га, дзеркало води - 9,1872 га; охоронна зона - 3,8209 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 121022,36 грн.

Пунктами 3, 4 договору визначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - шлюз, який передано в оренду разом з із земельною ділянкою.

Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 8 Договору).

Згідно п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в грошовій формі, 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6051,11 грн, в рік.

Пунктами 15, 16 визначено, що земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та надається для рибогосподарських потреб.

У пункті 18 Договору зазначено, що підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є: розпорядження Іванківської райдержадміністрації №281 від 26.07.2004.

Вказаний договір зареєстрований у Іванківському районному відділі Київської регіональної філії ДП Центр ДЗК 17.03.2005 за №1.

Також в матеріалах справи наявні Додатки №1 та №2 до Договору, якими додано та/або змінено розділи типового Договору оренди від 15.03.2005.

Крім того, сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди землі від 31.12.2015 якою, зокрема встановлено нову грошову оцінку земельної ділянки та встановлено новий розмір орендної плати.

Додатки №1 та №2 до Договору оренди від 15.03.2005 та Додаткова угоду №1 до Договору оренди землі від 31.12.2015 не реєструвались сторонами у встановленому законом порядку.

До того ж, відповідно до норм діючого на момент укладення договору законодавства (ст. 15, 17 ЗУ Про оренду землі ) невід`ємною частиною договору оренди землі має бути акт приймання-передачі об`єкта оренди, якого в матеріалах справи немає, проте відповідач не заперечує факт користування об`єктом водного фонду разом із земельною ділянку протягом всього строку чинності договору, який згідно п. 8 укладено на 49 років.

В обґрунтування позовної заяви Броварська місцева прокуратура зазначає наступне.

Іванківською районною державною адміністрацією пунктом 1 розпорядження №452 від 26.11.2004 було затверджено не проект відведення земельної ділянки, а технічну документацію на об`єкт оренди.

Таким чином позивач наголошує, при вивченні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку встановлено, що на момент прийняття розпорядження про надання дозволу на розробку технічної документації, земельна ділянка, яка передавалась в оренду, не була сформована раніше, тобто вона являлась новою та її межі не було визначено в натурі (на місцевості) в попередній період. Вказана інформація, зокрема, підтверджується актом погодження зовнішніх меж земельної ділянки водного фонду (ставок) та передачі на зберігання встановлених (відновлених) межових знаків землевласнику (землекористувачу) від 05.09.2004, який складено вже після прийняття розпорядження про надання дозволу на розроблення технічної документації.

Так, на думку позивача відповідачами було порушено п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ України від 26.05.2004 №677 яким передбачено, що, зокрема, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка,межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення. Таким чином, зазначена земельна ділянка могла бути відведена з метою передачі в оренду шляхом розроблення та затвердження саме проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не технічної документації.

Разом з тим, позивач зазначає, що Розпорядженням №452 від 26.11.2004, зокрема, доручено Оливській сільській раді укласти з юридичною особою договір оренди землі , яка перебуває у державної власності, що є порушенням діючого на той момент законодавства, оскільки останнім не передбачено можливості надання доручення органом державної влади органу місцевого самоврядування на укладення договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній власності. Також не було передбачено можливості укладення договору оренди земельної ділянки, що перебуває у державній власності між органами місцевого самоврядування та юридичними особами. Відтак, прокуратура стверджує, що оспорюваний Договір оренди землі укладено не уповноваженою особою.

До того ж, позивач зазначає, що у спірному Договорі оренди земельної ділянки не передбачено на користь кого орендар сплачує орендну плату за користування відповідною земельною ділянкою. Також, орендодавцем не виготовлявся а ні акт приймання-передачі об`єкта оренди, і ні проект відведення земельної ділянки.

Крім того, Додаткова угода та Додатки, якими вносились зміни до Договору оренди, не були зареєстровані відповідачем-1 у встановленому законом порядку, а отже, не вважаються вчиненими правочинами.

Стосовно позовної давності, прокуратура зазначає, що останній стало відомо про вищевказані порушення з листа Оливської сільської ради від 22.11.2018 №02-26/358, а отже позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строків позовної давності, позаяк позивач лише у 2018 році дізнався про таке порушення.

Відповідачі проти позову заперечують, зокрема, з підстав відсутності повноважень у прокуратури представляти інтереси позивача, а саме з підстав не надання останньою до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які підтверджують невиконання або неналежне виконання Київською обласною державною адміністрацією дій щодо захисту свого порушеного права.

Разом з тим, відповідачі наголошують на тому, що позивачем пропущено строки позовної давності на звернення з відповідним позовом, позаяк даний строк з винесення відповідних розпоряджень сплив, ще у 2007 році, водночас, органи прокуратури могли своєчасно довідатись про обставини, з яких порушено інтереси Київської обласної державної адміністрації, оскільки останній був наділений повноваженнями для своєчасного виявлення порушень.

Між тим, відповідач-3 зазначає, що розпорядження Іванківської РДА №281 від 26.07.2004 та №452 від 26.11.2004 прийняті з додержанням вимог чинного на той момент законодавства, а отже, не має підстав для скасування вказаних розпоряджень та визнання Договору оренди землі від 15.03.2005 укладеного між Оливською сільською радою та ГО Українські мисливці недійсним.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін вважає за необхідне зазначити про наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі , Законом України Про землеустрій , Цивільним кодексом України, Законом України Про місцеві державні адміністрації , а також Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок затвердженим постановою КМУ від 26.05.2004 за №677 (всі нормативно-правові акти використовуються станом на час винесення відповідачем-1 спірних розпоряджень та укладення спірного Договору).

Норми законодавства наводяться судом в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Приписами ст. ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України унормовано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відтак, з огляду на те, що спірна земельна ділянка водного фонду перебувала за межами населеного пункту остання відноситься до земель державної власності, розпорядження якими здійснюють органи виконавчої влади в межах наданої компетенції.

Відповідно до ст. 4 ЗУ Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Згідно ст. 15 ЗУ Про оренду землі невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно п. а ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ст. 17 ЗУ Про оренду землі ).

Пунктами и та і ст. 25 ЗУ Про землеустрій , зокрема, до видів технічної документації належить: документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до положень пункту а ч. 1, ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами.

За приписами ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Зокрема відповідно до ст. 51 Водного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Так, розпорядженням №281 від 26.07.2004 Іванківської РДА надано дозвіл ГО Українські мисливці на розробку технічної документації зі складання договору оренди на земельну ділянку (ставок), розташовану за межами населених пунктів.

Суд констатує, що прийняття вказаного розпорядження №281 від 26.07.2004 головою Іванківської РДА жодним чином не порушує положення чинного на момент його прийняття законодавства та останнє вчинене в межах наданих повноважень оскільки є технічним документом, а відтак суд не вбачає підстав для визнання його недійсним та скасування.

При цьому, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент винесення Іванківською РДА вказаного розпорядження в органах земельних ресурсів був наявний проект відведення спірної земельної ділянки, тобто, суду не надано доказів того, що станом на 26.07.2004 спірна земельна ділянка, яка передавалась в оренду вже була сформована (визначена в натурі).

За приписами ст. 16 ЗУ Про оренду землі передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості) , в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Відповідно до ст. 50 ЗУ Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання , передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Між тим, суд зазначає, що пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 за №677 (в редакції на момент спірних правовідносин) також визначено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості) , надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Відтак, суд констатує, що станом на час виникнення спірних правовідносин основною умовою, за якої передача земельної ділянки в оренду здійснювалась за спрощеною процедурою - без розроблення та затвердження проекту відведення, був факт існування затвердженого у встановленому порядку проекту землеустрою, що визначений пунктом и ст. 25 ЗУ Про землеустрій , а саме - технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Тобто, до моменту початку розробки технічної документації із складання договору оренди на земельну ділянку земельна ділянка, щодо якої здійснюється розробка такої документації мала існувати в натурі із визначенням її меж натурі (на місцевості).

Відтак, реалізація розпорядження Іванківської РДА щодо надання дозволу на розробку технічної документації могла мати місце лише за умови попереднього існування в органах земельних ресурсів вже розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Водночас, в матеріалах справи наявний Акт погодження зовнішньої межі земельної ділянки водного фонду (ставок) та передачі на зберігання встановлених (відновлених) межових знаків землевласнику (землекористувачу) від 05.09.2004, в той час як заява ГО Українські мисливці , яка адресована розробнику технічної документації, яка міститься в останній, датована - 03.08.2004.

Тобто, з наведеного вбачається, що станом на момент звернення з заявою на розробку технічної документації земельної ділянки, меж цієї земельної ділянки в натурі не існувало як і не існувало в органах земельних ресурсів вже розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) на момент прийняття розпорядженням №281 від 26.07.2004 Іванківської РДА .

Відтак, наведене свідчить, що відведення в оренду вказаної земельної ділянки мало здійснюватись виключно на підставі розробленого та затвердженого у встановленому законом порядку проекту відведення земельної ділянки.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що у пункті 18 спірного Договору зазначено, що підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є - розпорядження Іванківської райдержадміністрації №281 від 26.07.2004, тоді як вказане розпорядження надало дозвіл лише на виготовлення технічної документації зі складання договору оренди, в той час як проект відведення не розроблявся та не затверджувався у встановленому законом порядку. Вказане додатково підтверджує факт передачі спірної земельної ділянки до моменту розроблення проекту її відведення та без розробки та затвердження останнього у встановленому законом порядку.

До того ж в матеріалах справи наявна Доповідна записка №671/401-19 від 06.05.2019 заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області, з якої вбачається, що спірній земельній ділянці, що є об`єктом Договору оренди не присвоєно кадастровий номер, тобто даних про спірну земельну ділянку у державному земельному кадастрі взагалі не має.

Отже, судом встановлено, що станом на день прийняття розпорядження Іванківської райдержадміністрації №281 від 26.07.2004 та розпорядження №452 від 26.11.2004 не існувало проекту відведення спірної земельної ділянки (земельна ділянка не була виділена в натурі). Так само як і не існувало розробленої та затвердженої у встановленому порядку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, позаяк складений акт встановлення (відновлення) меж земельної ділянки не є такою документацією в розумінні п. и ст. 25 ЗУ Про землеустрій , позаяк така документація повинна була існувати до моменту початку розробки технічної документації із складання договору оренди на земельну ділянку (ставок). Тобто земельна ділянка була новою та її межі не було визначено в натурі, а відтак правових підстав для прийняття розпорядження №452 від 26.11.2004 не існувало, що вказує на незаконність останнього та наявність підстав для його скасування.

Поряд з тим, з Розпорядження Іванківської РДА №281 від 26.07.2004 вбачається, що земельна ділянка (ставок), що є об`єктом оренди спірного договору, розташована за межами населених пунктів. Вказана інформація також підтверджується і Розпорядженням №452 від 26.11.2004, де зазначається, що земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Оливської сільської ради.

Відтак Громадська організація "Українські мисливці" своїм зверненням до Іванківської РДА підтвердила свою обізнаність з положеннями законодавства щодо компетенції органів уповноважених розпоряджатися земельними ділянками, що знаходяться за межами населених пунктів.

Відповідно до зазначених вище положень ЗУ Про оренду землі та ЗК України орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є, зокрема, районні державні адміністрації.

Отже, з наведеного вбачається, що спірна земельна ділянка перебуває (перебувала на момент передачі в оренду) у віданні районної державної адміністрації, а отже, перебуває у державній власності.

Між тим, відповідно до наведених вище норм ЗУ Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є, зокрема, сільські ради, тобто до виключної компетенції Оливської сільської ради належить право надання в оренду виключно земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності та в межах населеного пункту.

З розпорядження №452 від 26.11.2004 вбачається, що головою Іванківської РДА доручено Оливській сільській раді укласти договір оренди і встановити ставку орендної плати та зареєструвати його згідно чинного законодавства.

Так, Іванківською РДА, як законодавчо-визначеним суб`єктом розпорядження землями державної власності (на даній території) фактично делеговано свої повноваження Оливській сільській раді у вигляді права на укладання договору оренди на землі державної власності з юридичною особою.

Водночас, згідно норм чинного на момент спірних правовідносин законодавства, до повноважень сільських рад належить виключно розпорядження землями територіальних громад, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

При цьому, суд зауважує на тому, що ні на момент прийняття розпорядження голови Іванківської РДА №452 від 26.11.2004 ні на момент укладення спірного Договору законодавством (ЗУ Про місцеві державні адміністрації , ЗУ Про місцеве самоврядування , Земельним кодексом України) не було передбачено легітимності делегування виключних повноважень чи надання будь-яких доручень від районних державних адміністрацій органам місцевого самоврядування (зокрема, сільським радам), які є колегіальними та самоврядними органами за своєю суттю, щодо укладення договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній власності. Крім того, законодавством взагалі не визначено процедури укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, органом місцевого самоврядування.

Відтак, з наведених підстав суд констатує факт перевищення меж визначеної законом компетенції Головою Іванківської РДА в частині делегування своїх виключних повноважень на укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у держаній власності Оливській сільській раді у розпорядженні №452 від 26.11.2004, що додатково вказує на незаконність останнього та наявність підстав для його скасування.

Також вбачається, що спірний Договір оренди жодним чином не посилається на розпорядження голови Іванківської РДА №452 від 26.11.2004, а також на ту обставину, що Оливська сільська рада діє в інтересах Іванківської РДА. Натомість з останньої сторінки договору вбачається, що орендодавцем є саме Оливська сільська рада.

З наведеного слідує, що Договір оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній власності укладений не уповноваженим органом, позаяк, земельна ділянка надана в оренду особою, яка не мала права нею розпоряджатись у зв`язку з чим суд в порядку ст. ст. 203, 215 ЦК України вважає за можливе визнати недійсним оспорюваний договір оренди землі від 15.03.2005 укладений між Оливською сільською радою та ГО Українські мисливці , зареєстрований Іванківським відділом Київської регіональної філії ДП Центр ДЗК за №1.

Крім того, суд звертає увагу на те, що предметом Договору є земельна ділянка водного фонду (ставок), яка надається для рибогосподарських потреб, з чого можна зробити висновок про те, що ГО Українські мисливці оформлюючи право користування земельною ділянкою не було належним чином оформлено право користування водним об`єктом місцевого значення, повноваження по розпорядженню яким, в тому числі і передачі в оренду вказаного водного об`єкту - ставка , відповідно до ст. ст. 8, 51 Водного Кодексу України належали Київській обласній раді погоджень якої відповідач не отримував.

Також, підсумовуючи викладене суд доходить висновків про те, що розпорядження №452 від 26.11.2004 голови Іванківської районної державної адміністрації видане з порушеннями діючого на той момент земельного законодавства з підстав наведених вище.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 ЗУ Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

За змістом ст. 50 ЗУ Про місцеві державні адміністрації розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відтак, з огляду на те, що Іванківська РДА делегуючи свої повноваження по розпорядженню землями державної власності Оливській сільській раді, прийняла розпорядження №452 від 26.11.2004 з порушенням вимог чинного та той момент законодавства, як в частині делегування повноважень так і в частині затвердження проекту землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди на земельну ділянку водного фонду з одночасним наданням цієї ділянки в оренду без наявності згоди на те Київськіої обласної ради (як розпорядника об`єктів водного фонду місцевого значення), в той час як передача в оренду вказаної земельної ділянки могла мати місце лише за проектом відведення земельної ділянки, а проект землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди на земельну ділянку міг бути затверджений лише у випадку існування на момент його розробки затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), суд визнає розпорядження голови Іванківської РДА №452 від 26.11.2004 незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що посилання ГО Українські мисливці у судовому засіданні на ту обставину, що особа яка реалізувала своє право на земельну ділянку не повинна нести негативних наслідків за помилки державних органів здійснені останніми в процесі набуття та оформлення відповідного права суд до уваги не приймає з тих підстав, що на набувача відповідного права теж поширюється обов`язок дотримання законодавства в процесі вчинення дій з набуття та оформлення прав на земельну ділянку, в той час як доступ до змісту закону, що регулює спірні правовідносини державою не обмежувався та, як встановлено судом, відповідач достеменно знав про орган наділений виключною компетенцією на розпорядження землями за межами населених пунктів, а також про те, що правовий режим об`єкту оренди регулюється як земельним так і водним законодавством.

Відтак, ГО Українські мисливці , як набувач права знав і повинен був знати про порушення здійснені органом влади під час оформлення відповідного права користування земельною ділянкою проте не здійснив жодних юридично-значимих дій спрямованих на забезпечення легітимного оформлення відповідного права на земельну ділянку водного фонду.

В позовній заяві прокурором також заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності за даним позовом, з огляду на необізнаність позивача та прокурора про порушення інтересів держави до моменту отримання листа Оливської сільської ради від 22.11.2018 №02-26/358.

Керуючись ч. 5 ст. 267 ЦК України суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску позивачем строків позовної давності, позаяк лише відповідачам, зокрема, Оливській сільській раді було відомо про укладення спірного Договору оренди землі, а та обставина, що договір було укладено не уповноваженим суб`єктом дає суду підстави стверджувати про наявність обставин, які приховали від контролюючих органів факт укладення вказаного договору, а відтак і наявність фактичної реалізації розпорядження №452 від 26.11.2004.

Додатково, суд поновлюючи строк позовної давності у даній справі враховує ту обставину, що орендна плата за спірним договором Іванківською районною державною адміністрацією не обліковувалась та у звітності не могла бути відображена, оскільки вигодонабувачем та орендодавцем виступав орган місцевого самоврядування (доказів сплати орендної плати до державного бюджету починаючи з 2005 року ГО "Українські мисливці" суду жодного не надало), що також позбавило органи нагляду за дотриманням законності вчасно встановити факт порушення інтересів держави в частині допущених порушень в сфері розпорядження землями державної власності.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що стосовно вказаної спірної земельної ділянки також відсутні будь-які дані і у державному земельному кадастрі, а отже, вказане свідчить про наявність потенційного факту переховування порушень, які виникли внаслідок передачі даної земельної ділянки в оренду, а також, може свідчити про створення ускладнень для контролюючих органів під час перевірки дотримання норм земельного законодавства.

Відтак, вказані обставини безпосередньо вплинули на можливість позивача та прокуратури звернутись до суду в межах строків позовної давності, навіть з урахуванням наявності у останніх повноважень щодо перевірки діяльності відповідача 1 та 2 в сфері земельних відносин.

З листа Оливської сільської ради №02-26/358 вбачається, що позивач міг довідатись про наявність свого порушеного права (інтересів держави) лише після 22.11.2018, водночас відповідачами не спростовано вказаних тверджень позивача та не додано як до позовної заяви, так і до заяв про застосування строків позовної давності доказів, з яких суд міг би встановити наявність обставин, які підтверджують обізнаність позивача та прокурора про порушення його прав (інтересів держави) з моменту укладення спірного Договору та/або винесення спірних розпоряджень. Відтак, з наведених підстав, суд визнає поважними строки пропущення позовної давності та вважає, що порушене право (інтереси держави) підлягає захисту.

Принагідно, суд щодо представництва інтересів прокурором вважає за необхідне наголосити на наступному.

Положеннями ч. 3 ст. 4, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статею 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так Броварською місцевою прокуратурою на адресу Київської обласної державної адміністрації направлено лист №35-6126вих-19 від 23.08.2019 в якому прокуратура просить Київську обласну державну адміністрацію вирішити питання щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконним і скасування розпоряджень Іванківської РДА №281 від 26.07.2004 та №452 від 26.11.2004, а також визнання недійсним Договору оренди землі від 15.03.2005, укладеному між Оливською сільською радою та ГО Україниські мисливці з підстав наявності порушень земельного законодавства.

У відповідь на вказаний лист Київська обласна державна адміністрація листом №06-08/2594 від 30.08.2019, зокрема, повідомлено прокуратуру, що на даний час Київська обласна державна адміністрація не має можливості звернутись до суду із зазначеним у листі позовом у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви.

Отже, в контексті зазначених вище положень судової практики повідомлення Прокуратури про те, що Київською обласною державною адміністрацією за наявності відповідних підстав (наявності порушень земельного законодавства Іванківською РДА у розпорядженнях №281 від 26.07.2004 та №452 від 26.11.2004 та під час укладення Договору оренди землі від 15.03.2005, укладеному між Оливською сільською радою та ГО Україниські мисливці ) самостійно не може звернутись до суду за захистом порушеного права (інтересів держави) - є достатнім аргументом для підтвердження перед судом підстав для представництва прокуратурою у даній справі, позаяк зволікання зі зверненням з позовом можуть безпосередньо вплинути на поновлення пропущених строків позовної давності з огляду на давність встановлених прокуром порушень земельного законодавства.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на пропорційно на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати поважними причини пропуску строків позовної давності Броварською місцевою прокуратурою Київської області.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження Іванківської районної державної адміністрації №452 від 26.11.2004 про затвердження технічної документації із землеустрою.

Визнати недійсним типовий договір оренди землі від 15.03.2005 укладений між Оливською сільською радою (07242, Київська обл., Іванківський район, с. Олива, вул. Жовтнева, буд. 29, код ЄДРПОУ 04358454) та Громадською організацією "Українські мисливці" (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1, код ЄДРПОУ 26500964), зареєстрований Іванківським районним відділом Київської регіональної філії ДП Центр ДЗК за №1.

Стягнути з Іванківської районної державної адміністрації (07200, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 7, код ЄДРПОУ 24213338) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996, р/р НОМЕР_1 , МФО 820172) 1280,6 грн витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Оливської сільської ради (07242, Київська обл., Іванківський район, с. Олива, вул. Жовтнева, буд. 29, код ЄДРПОУ 04358454) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996, р/р НОМЕР_1 , МФО 820172) 1280,6 грн витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Громадської організації "Українські мисливці" (04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1, код ЄДРПОУ 26500964) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996, р/р НОМЕР_1 , МФО 820172) 1280,6 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз