Рішення

від 07.12.2020 по справі 461/8822/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2020 справа № 461/8822/17

За позовом: Національної спілки художників України, м. Київ

позивача-2: Львівської обласної організації Національної спілки художників України, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства НТА - Незалежне телевізійне агентство , м. Львів

про: визнання інформації недостовірною та зобов`язання спростування недостовірної інформації

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кияк І.В.

Представники учасників справи:

позивачів: Яцишин А.В.-представник;

відповідача: Керод Р.П.-представник.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Національної спілки художників України, Львівської обласної організації Національної спілки художників України до Приватного підприємства НТА - Незалежне телевізійне агентство про визнання інформації недостовірною та зобов`язання спростування недостовірної інформації.

Ухвалою суду від 27.07.2020р. прийнято справу №461/8822/17 до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.08.2020р.

Ухвалою суду від 17.08.2020р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 28.09.2020р.

Ухвалою суду від 25.09.2020р. строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року розгляд справи відкладено на 19.10.2020р.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 19.10.2020р. зареєстровано клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи для ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 19.10.2020р. розгляд справи відкладено на 02.11.2020р.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 30.10.2020р. зареєстровано відзив на позовну заяву.

Відзив долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.11.2020р. оголошено перерву до 05.11.2020 р.

Ухвалою суду від 05.11.2020р. закрито підготовче провадження у справі №461/8822/17. Розгляд справи №461/8822/17 по суті призначено на 16.11.2020 р.

У судовому засіданні 16.11.2020 р. оголошено перерву до 24.11.2020 р.

У судовому засіданні 24.11.2020 р. оголошено перерву до 07.12.2020 р.

В судове засідання 07.12.2020р. представник позивачів з`явився. Позовні вимоги підтримав.

В судове засіданні 07.12.2020р. представник відповідача з`явився. Позовні вимоги заперечив.

В судовому засіданні 07.12.2020р., за наслідками розгляду справи по суті, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Національна спілка художників України та її Львівська обласна організація звернулися до суду з позовом до ПП НТА Незалежне телевізійне агентство . Свої вимоги позивачі мотивували тим, що 01.09.2017 року на каналі HTA у програмі Правда. Розслідування вийшов сюжет під назвою Мистецтво дерибану . Так, на думку позивачів, у зазначеному сюжеті наведено ряд неправдивих відомостей щодо діяльності Львівської обласної організації Національної спілки художників України, та загалом зазначено ряд неправдивих фактів.

Термін дерибан - це є сленгове позначення слова поділ . Разом з тим, Львівська обласна організація Національної спілки художників України ніколи не вчиняла поділ жодного майна, про яке, зокрема, йдеться у сюжеті.

У сюжеті також було зазначено наступні твердження, які позивачі вважають недостовірними: Про дерибан з присмаком мистецтва або чому Львівська спілка художників перетворилася радше на агенцію з нерухомості , ... Як бачите пан ОСОБА_1 так досить агресивно не погодився прийти до нас в студію, так само як і пояснювати будь-які свої дії як Голови Спілки... , приватній фірмі за борги уже віддали чималий кусень землі , Ситуація ледь не курйозна, за вдалий захист від рейдерів, киянину ОСОБА_2 віддали частину приміщень тут у Львові. Мабуть як плату чи просто із вдячності. А решту, яка залишилась - він просто викупив у спілки художників. Хоча голова львівських митців такі дивовижно щедрі подарунки пану ОСОБА_2 та коштовні покупки розпорядника чомусь категорично заперечує , Згідно зі статутом спілки художників, будь-яке рішення про відчуження майна можуть прийняти лише на загальних зборах спілки, яких щодо Козланюка 17 ніхто не скликав .

Не відповідає дійсності і інформація подана в сюжеті щодо того, що згідно зі статутом спілки художників, будь-яке рішення про відчуження майна можуть прийняти лише на загальних зборах спілки, яких щодо Козланюка 17 ніхто не скликав. Також, ряд іншої інформації, про яку йдеться мова у сюжеті, на думку позивачів є недостовірною, зокрема щодо того, що спілка легко прощається із власними квадратними метрами; приміщення, які ще належать спілці, використовують не за призначенням; підкилимно із власності вивели ряд приміщень тощо. Наведене є абсолютно недостовірною інформацією та такою, що принижую ділову репутацію Львівської обласної організації Національної спілки художників України.

Просять суд визнати інформацію подану у програмі Правда. Розслідування у сюжет під назвою Мистецтво дерибану від 01.09.2017 року на каналі HTA недостовірною у визначеній в позові частині, а також зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію.

Зміст та підстави заперечень відповідача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав.

У ст.ст.64, 65 Закону України Про телебачення і радіомовлення визначені права та порядок їх реалізації особою, стосовно якого (якої) у програмі чи передачі телерадіоорганізації було поширено відомості, які не відповідають дійсності або порушують його (її) права і законні інтереси.

Однак Позивачі не виконали приписи ст.ст.64, 65 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

Інформація, яку Позивачі просять суд визнати недостовірною є оціночними судженнями. Розповсюджена інформація з посиланням на першоджерело, у тому числі і відредагованих, не є порушенням норм чинного законодавства України.

Також у відзиві на позовну заяву відповідачем наведено заперечення на кожну репліку, яку позивач визначає як недостовірна інформація.

Зокрема, щодо висловлювання: Про дерибан з присмаком мистецтва або чому Львівська спілка художників перетворилася радше на агенцію з нерухомості , відповідач зазначає, що вказане висловлювання є метафоричним за змістом і містить сленгове слово дерибан . Матеріал Мистецтво дерибану за жанровою палітрою є журналістським розслідуванням, відтак у використанні в тексті метафоричних зворотів, сленгу, авторський неологізнімів, тощо немає порушень чинного законодавства України та загальноприйнятих журналістських стандартів.

Щодо ... Як бачите пан ОСОБА_1 так досить агресивно не погодився прийти до нас в студію, так само як і пояснювати будь-які свої дії як Голови Спілки... - вказане висловлювання було вжито ведучою проекту Правда. Розслідування ОСОБА_3 . Напередодні 01 вересня 2017 року (день виходу матеріалу в ефір) у телефонній розмові редактор, автор і ведуча проекту Правда. Розслідування ОСОБА_4 запросила ОСОБА_5 в прямий ефір програми Правда. Розслідування в якості гостя ефіру з метою надання ОСОБА_6 можливість висловити свою позицію щодо фактів, наведених у матеріалі Мистецтво дерибану . Однак ОСОБА_7 від пропозиції відмовився в агресивній формі, застосовуючи крик та намагаючись знівелювати інформативність майбутньої зустрічі у студії телеканалу НТА. Уривок даної телефонної розмови був озвучений у прямому ефірі. Відтак, той факт, що ОСОБА_7 відмовився прийти до студії та пояснити свою позицію констатувала редактор, автор і ведуча проекту Правда. Розслідування ОСОБА_4 . При цьому вживання фрази досить агресивно є адекватною оцінкою поведінки ОСОБА_8 . Окрім цього, оскільки в ефірі прозвучав запис телефонної розмови за участю ОСОБА_8 , об`єктивні підстави вживати фразу досить агресивно були.

Приватній фірмі за борги уже віддали чималий кусень землі - це є закадровим текстом до прямої мови скульптора ОСОБА_9 . ОСОБА_10 твердить: Приїжджає представник ОСОБА_11 з Києва і каже А що то віддавати , давайте віддаємо ось так, сюди, раз- і по отут, де в нас первинно була ливарна майстерня. Звідсілля почався ливарний цех. Віддали оце все Західенергомонтаж . В наступному після прямої мови закадровому тексті ідеться про те, що журналіст перевіряє слова ОСОБА_9 через реєстри відкритих даних. Наводиться інформація із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Перевірити слова художника не складно. В офіційному реєстрі бачимо, що приміщення площею у понад 1200 квадратів товариству Західенергомонтаж ще з 2006- го . Відтак жодних порушень журналістських стандартів в області об`єктивності та правдивості у вказаному уривку матеріалу Мистецтво дерибану та порушення чинного законодавства України немає.

Ситуація ледь не курйозна, за вдалий захист від рейдерів, киянину ОСОБА_2 віддали частину приміщень тут у Львові. Мабуть як плату чи просто із вдячності. А решту, яка залишилась - він просто викупив у спілки художників. Хоча голова львівських митців такі дивовижно щедрі подарунки пану ОСОБА_2 та коштовні покупки розпорядника чомусь категорично заперечує - дане твердження є закадровим текстом до слів скульптора ОСОБА_12 , який стверджує: Забрані якоюсь людиною. І потім ОСОБА_2 , як керуючий майном, почав їх відсуджувати. Відсудивши в суді ці майстерні, йому за то, що він відсудив, спілка художників України віддала це йому у власність . Оскільки на момент виходу із власності Спілки художників України приміщень за адресою вул. У. Самчука, 26, Володимир Ропецький був дійсним членом Спілки художників України, то згідно із журналістськими стандартами, є надійним джерелом інформації щодо того, за яких обставин відбувся вихід вказаної вище нерухомості із власності Спілки художників України. Щодо висловлювання А решту, яка залишилась - він просто викупив у спілки художників , то підставою для такого твердження є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з ним, приміщення за адресою АДРЕСА_1 станом на час виходу матеріалу в ефір (01.09.17р.) належали на правах приватної власності ТзОВ Адміністратор (ЄДРПОУ 35185928), кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якого є - ОСОБА_13 , АДРЕСА_2 . Власником істотної участі є ОСОБА_13 , АДРЕСА_2 . Щодо висловлювання Хоча голова львівських митців такі дивовижно щедрі подарунки пану ОСОБА_2 та коштовні покупки розпорядника чомусь категорично заперечує Підставою для такого твердження є пряма мова

ОСОБА_8 , наведена у матеріалі Мистецтво дерибану : Ми нічого не продаємо! Але конкретно приміщення на ОСОБА_14 не належать спілці. Я ж вам пояснюю ще раз - є управитель майном і є національна спілка . ОСОБА_15 заперечує факт купівлі-продажу частини приміщень на АДРЕСА_1 . Хоча приміщення за цією адресою станом на час виходу матеріалу в ефір (01.09.17) належали на правах приватної власності ТзОВ Адміністратор , бенефіціарним власником якого є ОСОБА_13

Згідно зі статутом спілки художників, будь-яке рішення про відчуження майна можуть прийняти лише на загальних зборах спілки, яких щодо Козланюка 17 ніхто не скликав - підставою для такого твердження є слова скульптора Волидимира Ропецького: Цілий ряд художників, які були на той час членами спілки, членами правління Львівської обласної органазації говорять, що вони за це не голосували. Складається враження, що все робилося підкилимно Оскільки на момент виходу в ефір (01,09.17р.), ОСОБА_10 був дійсним членом Спілки художників України, а також очевидцем та учасником подій, про які йдеться у згаданому епізоді матеріалу Мистецтво дерибану , то згідно із журналістськими стандартами є надійним джерелом інформації щодо фактичного проведення чи не проведення зборів членів Спілки, а також деталей перебігу цих зборів.

Обставини, встановлені у справі судом.

Предметом спору у справі є визнання недостовірною та спростувати інформації, зокрема тверджень, озвучених відповідачем у програмі Правда. Розслідування у сюжеті під назвою Мистецтво дерибану від 01.09.2017 року на каналі НТА, а саме: Про дерибан з присмаком мистецтва або чому Львівська спілка художників перетворилася радше на агенцію з нерухомості ; ...Як бачите пан ОСОБА_1 так досить агресивно не погодився прийти до нас в студію, так само як і пояснювати будь-які свої дії як Голови Спілки... ; приватній фірмі за борги уже віддали чималий кусень землі ; Ситуація ледь не курйозна, за вдалий захист від рейдерів, киянину ОСОБА_2 віддали частину приміщень тут у Львові . Мабуть як плату чи просто із вдячності. А решту, яка залишилась - він просто викупив у спілки художників. Хоча голова львівських митців такі дивовижно щедрі подарунки пану ОСОБА_2 та коштовні покупки розпорядника чомусь категорично заперечує ; Згідно зі статутом спілки художників, будь-яке рішення про відчуження майна можуть прийняти лише на загальних зборах спілки, яких щодо Козланюка 17 ніхто не скликав .

Частиною 2 ст. 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів.

Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна , Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2, свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про інформацію інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У ч. 1 ст. 5 Закону України Про інформацію визначено, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно із ч.2 ст. 7 Закону України Про інформацію , суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно ст. 2 Закону України Про інформацію основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Статтею 30 зазначеного Закону встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина 1). Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (частина 2). Суб`єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною (частина 3). Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються законами України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні ; Про телебачення і радіомовлення , Про інформаційні агентства та іншими (частина 4).

За змістом ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутись до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливим у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Отже, за змістом статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Судом встановлено, що позивачем не реалізовано закріплене у статті 277 ЦК України право на відповідь - висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Як зауважив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Нова Газета і Бородянський проти Росії від 28 березня 2013 року, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено (пункт 39).

Наведене узгоджується з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у постанові №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи .

Разом з тим, суд зазначає, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Таким чином, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Зважаючи на вищевикладене, а також те, що оспорювана позивачами інформація за своїм змістом не містить чітких (категоричних) тверджень про факти, які можна було б перевірити на предмет їх відповідності дійсності, а є висвітленням поглядів, оцінкою та критикою дій за результатами їхнього сприйняття стороннім спостерігачем, суд дійшов висновку, що така інформація за своїми стилістичними ознаками є оціночним судженням. З огляду на зміст поширеної відповідачем інформації щодо позивача, її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, позивачем не доведено факт поширення про нього недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПУ України, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на позивача повністю.

Керуючись ст. ст. 13 , 73 , 74 , 76-78 , 86 , 129 , 233 , 236-238 , 240 , 241 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

УХВАЛИВ :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Повний текст рішення складено 16.12.2020

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя М.М. Синчук