Рішення

від 08.12.2020 по справі 922/3113/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3113/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків до Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк", м.Київ про стягнення 564739,96 грн за участю представників:

позивача - Міхно Л.О. (посвідчення №3566, розпорядження про призначення на посаду від 21.11.2019 року № 1591/20);

відповідача - Денисенко С.О. (довіреність №09/12/50 від 10.07.2020 року).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" про стягнення 564739,96 грн. безпідставно збережених коштів за бездоговірне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:01:001:0015 по Харківській набережній 4/5, 4/5-А у м.Харкові, яка знаходиться у комунальній власності, площею 0,0881 га.

Ухвалою суду від 30.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3113/20 за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 27.10.2020 р., яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 17.11.2020 року.

Сторони надали до суду наступні документи:

- відзив відповідача (№24426 від 20.10.20) про відмову в задоволенні позову через відсутність витягу з нормативно-грошової оцінки землі, не встановлення площі, що використовується банком для обслуговування приміщень, також зазначено про направлення справи за територіальною підсудністю до суду за місцезнаходженням відповідача;

- відповідь позивача на відзив (№25127 від 28.10.20) з спростуванням зазначених у відзиві обставин.

Надані документи судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні, яке відкладалось.

У судовому засіданні 08.12.2020 року позивач позов підтримував, а відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві, та зазначав про невірність розрахунку орендної плати.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 23.12.2009 року №324/09 ПАТ «КОМЕРЩЙНИЙ БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ» надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:01:007:0015) площею 0,0881 га для реконструкції нежитлових приміщень з надбудовою під регіональне управління банку (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) по Харківській набережній, 4/5, 4/5-А у м. Харкові строком до 31.12.2012 року.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ» укладено договір оренди землі від 27.07.2011 року № 631010004000459.

Рішенням Харківської міської ради від 22.02.2012 року №625/12 ПАТ «КОМЕРЩЙНИЙ БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ» надано в оренду строком до 01.02.2017 року земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:01:001:0015) площею 0,0881 га по Харківській набережній, 4/5, 4/5-А у м. Харкові в межах, які визначені договором оренди землі №6310100004000459 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-3» .

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:001:0015, площею 0,0881 га по Харківській набережній, 4/5, 4/5-А у м.Харкові, що використовувались відповідно до договору оренди землі від 27.07.2011 №631010004000459 припинено (акт приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 14.05.2019 №118/19, інше речове право припинено 31.05.2019).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2020 № 223441443 право власності на нежитлову будівлю літ.« A-3» загальною площею 1456,6 кв.м по Харківській набережній, 4/5, 4/5-А у м.Харкові з 03.04.2015 і по теперішній час зареєстроване за ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» (код ЄДРПОУ: 00039002) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 03.04.2015 № 182.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2020 № НВ-6308078802019 земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:01:001:0015 по Харківській набережній 4/5, 4/5-А у м.Харкові знаходиться у комунальній власності. Площа земельної ділянки 0,0881 га.

Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 19.12.2019.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами у період 01.06.2019 по 31.08.2020 прав на земельну ділянку по Харківській набережній 4/5, 4/5-А у м.Харкові з кадастровим номером 6310137500:01:001:0015, та з урахуванням ст.ст.12,80,83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,0881 га по Харківській набережній 4/5, 4/5-А у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2020 № НВ-0005089882020.

Відповідно до листа Офісу великих платників податків ДПС України від 28.10.2019 № 873/9/28-10-54-18-53 ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» сплатив задекларовану щомісячну суму земельного податку за період з 01.06.2019 по 30.09.2019.

Сам розрахунок розміру безпідставно збережених ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по Харківській набережній 4/5, 4/5-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137500:01:001:0015) від 18.01.2018 № 96/0/45-18 та від 20.05.2020 № 4043 виданий Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Розмір безпідставно збережених ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою.

Таким чином, як вказує позивач у позові, ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» у період з 01.06.2019 по 31.08.2020 не сплачувало за користування земельною ділянкою по Харківській набережній 4/5, 4/5-А у м.Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 10.09.2020 здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківські області від 18.01.2018 №96/0/45-18, від 20.05.2020 № 4043 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2020 № НВ-0005089882020.

За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості встановлено наступне.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2020 № 223441443 право власності на нежитлову будівлю літ. А-3 загальною площею 1456,6 кв.м. по Харківській набережній, 4/5 4/5-А у м.Харкові з 03.04.2015 і по теперішній час зареєстроване за ПАТ ПРОМІНВЕСТБАНК (код ЄДРПОУ: 00039002) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 03.04.2015 № 182.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 6310137500:01:001:0015) площею 0,0881 га по Харківській набережній, 4/5 4/5-А у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. А-3 право власності на яку, з 03.04.2015 по теперішній час зареєстроване за ПАТ ПРОМІНВЕСТБАНК .

Вказана земельна ділянка з 31.05.2019 по теперішній час використовується ПАТ ПРОМІНВЕСТБАНК для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-3 .

ПАТ ПРОМІНВЕСТБАНК в період з 01.06.2019 по 31.08.2020 використовувало земельну ділянку площею 0,0881 га (кадастровий номер 6310137500:01:001:0015) по Харківській набережній, 4/5 4/5-А у м.Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

ПАТ ПРОМІНВЕСТБАНК набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку у порядку ст. 125 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує наявністю підстав для застосування інституту кондикційних зобов`язань, передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України, обґрунтованість застосування яких підтверджується правовими висновками Верховного Суду, визначених у постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати. У пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна збереженого (заощадженого) відповідачем без достатніх правових підстав.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов зазначає, що позов про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстанювлюючих документів, не підпадає під правила визначення підсудності за статтями 29 або 30 ГПК України, оскільки не є спором, що виник з приводу нерухомого майна, а є спором про стягнення грошових коштів.

Відповідач наполягає на тому, що даний спір не підсудний Господарському суду Харківської області, справа була прийнята господарським судом до свого провадження з порушенням правил територіальної юрисдикції та повинна вирішуватися відповідно до вимог 27 ГПК України Господарським судом м. Києва, тобто за місцезнаходженням Відповідача.

У відзиві зазначено, що до Відповідача не переходило право користування земельною ділянкою саме в розмірі 0,0881 га., бо такого права не було у попереднього власника нерухомого майна (землекористувача), посилаючись на постанову Верховного Суду від 20.12.2019 по справі №917/266/19.

Відповідач зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2019 рік, відомості якого є обов`язковими при визначенні орендної плати за 2019 рік.

На думку відповідача не є належним доказом наявні у матеріалах справи розрахунки для визначення розміру орендної плати, яку недоотримав Позивач внаслідок неоформлення права оренди на спірну земельну ділянку, оскільки відсутні докази проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у 2019 році, відповідний витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2019 рік відсутній.

Позивач надав відповідь на відзив, спростувавши доводи відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо підсудності справи суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 30 ГПК України встановлено виключну підсудність справ та передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про події нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Дана правова позиція повністю узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постановах 23.01.2018 року у справі 76460/4286/16-ц та від 16.05.2018 року у справі №640/16548/16-ц.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких с неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Оскільки предметом позову Харківської міської ради є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по Харківській набережній 4/5, 4/5-А у м. Харкові, то даний позов повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, встановленими ч.3 ст.30 ГПК України.

Суд бере до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 по справі № 910/10647/18 щодо встановлення правил виключної підсудності, а саме:

п.7.36. виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном .

При цьому, щодо виключної підсудності цієї справи господарському суду за місцем розташування земельної ділянки, суд відмічає, що предмет спору - кошти, збережені через користування земельною ділянкою, безпосередню пов`язаний із такою ділянкою, адже характер спірних відносин щодо неї визначає належність застосування обраного способу судового захисту, тоді як доказом факту користування земельною ділянкою також виступає розташований на ній об`єкт нерухомості. Отже, в даному випадку розглядуваний спір потребує застосування ч.3 ст.30 ГПК України як з мотивів зв`язку стягуваних коштів з нерухомістю (земельною ділянкою), так і з мотивів характеру доказів використання такої земельної ділянки - розташуванням на неї іншого приналежного відповідачеві нерухомого майна.

Щодо користування відповідачем земельною ділянкою суд зазначає наступне.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст.206 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ЗК України).

Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України в редакції, чинної на дату виникнення спірних правовідносин, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувач. Водночас, за змістом ст.125 означеного Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів у разі виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені переходить до набувача на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувач. Своєю чергою, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для автоматичного виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Як вбачається з матеріалів справи, і відповідачем не заперечується, впродовж заявленого до стягнення періоду останнім не надано доказів наявності у нього правоустановчих документів щодо земельної ділянки, на якій розташований приналежний йому об`єкт нерухомості.

Суд вирішуючи спір спирається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.09.2019 у справі №922/96/19, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 02.06.2020 у справі №922/2845/19, від 25.02.2020 у справі №922/748/19, від 17.03.2020 у справі №922/2413/19 та від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.

Суд зазначає, що розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку передбачає необхідність наявності для правильного її визначення двох параметрів (окрім тривалості спірного періоду):

- наявності самої земельної ділянки, як об`єкту оренди, сформованої у відповідності до ст.79-1 Земельного кодексу України;

- наявність грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, яка відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України Про оцінку земель оформлюється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади.

Факт формування спірної земельної ділянки площею 0,0881 га з кадастровим номером 6310137500:01:001:0015 по Харківській набережній 4/5, 4/5-А у м.Харкові як об`єкта цивільних прав з відповідною площею, межами та кадастровим номером підтверджується наявними матеріалами справи та сторонами не заперечується, тоді як судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що останній використовує спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:01:001:0015 площею саме 0,0881 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, право власності на яке зареєстроване за останнім, враховуючи також, що цільове призначення земельної ділянки площею 0,0881 га полягає саме в розміщенні та експлуатації будівлі відповідача, тоді як актом обстеження спірної земельної ділянки фіксується використання відповідачем спірної земельної ділянки саме площею 0,0881 га, що у сукупності зумовлює відхилення доводів, приведених у відзиві та погодження з доводами позивача з цього приводу, викладених у відповіді на відзив.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.9 статті).

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, в яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Щодо розрахунку заборгованості суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем і перевірених судом, розмір вартості майна безпідставно збереженого відповідачем за спірний період, становить в загальному розмірі 564739,96 грн.

Наявні у справі Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по Харківській набережній 4/5, 4/5-А у м.Харкові з кадастровим номером 6310137500:01:001:0015 за висновком суду є належним у розумінні ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України Про оцінку земель доказом відносно розміру грошової оцінки спірної земельної ділянки, який може бути використаний в розрахунках в означеній справі, з огляду на наступне.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу (зокрема на підставі базової вартості одного квадратного метра землі із застосуванням відповідних коефіцієнтів).

Вказане узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

При цьому, суд також враховує висновки, викладені у постанові КГС ВС від 29.05.2020 року по справі №922/2843/19 про наступне: "1) чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; 2) витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула".

З огляду на вимоги статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" і статей 77, 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому відповідач у будь-якому випадку не позбавлений права здійснити і подати до суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Позивач надав розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем коштів на основі належних і допустимих доказів - витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.: від 16.01.2018 №96/0/45-18 (на підставі якого зроблено розрахунок орендної плати за 2019 рік), та від 20.05.2020 року №4043 (на підставі якого зроблено розрахунок орендної плати за 2020 рік) - (а.с.52-54).

При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача, доказів щодо іншого значення, ніж наведено у розрахунку позовних вимог, інших коефіцієнтів та складових стягуваної суми, тощо.

Розрахунок Позивача містить всі необхідні вихідні дані та повністю відповідає Додатку 1 до наказу директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради №12 від 01.11.2019 та відповідному рішенню ХМР щодо затвердження розрахунків орендної плати (формула).

При цьому суд враховує, що відповідачем було сплачено земельний податок, однак ці сплати не стосуються заявленого періоду стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою. Позивачем заявлено до стягнення різницю між нарахованою сумою та сплаченою відповідачем самостійно.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.ч.1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті укладення договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, котрий зареєстрований належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, посвідчення цього договору в нотаріальному порядку, його державної реєстрації.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі станом на даний час в Україні також не вважається правопорушенням.

Ні законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований.

Однак, з цього часу у ПАТ ПРОМІНВЕСТБАНК виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку, який відповідач не виконав.

Таким чином Харківська міська рада, як власник спірної земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок неоформлення між сторонами відносин щодо її використання в порядку встановленому законом.

Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за своїм змістом є кондикційними, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради) на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Суд виходить з того, що за природою спірних правовідносин стягуються кошти саме кондикційного зобов`язання, які лише розраховуються/визначаються у розмірі орендних платежів, а не заборгованість з орендної плати, що є неможливим саме через відсутність укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст.ст.22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст.1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст.144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень позивача вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По - перше, судом встановлено, що дійсно відповідач зберіг майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:01:001:0015 по Харківській набережній 4/5, 4/5-А у м.Харкові, яка знаходиться у комунальній власності, площею 0,0881 га.

Збереження такого майна почалося з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі по Харківській набережній 4/5, 4/5-А у м.Харкові. Набута відповідачем будівля, будучи згідно зі ст.181 ЦК нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою.

Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів розмірі орендної плати.

По - друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 ЗК, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст.14 ПК здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, судом встановлено, що відповідач зберіг майно за рахунок позивача. Власником земельних ділянок по Харківській набережній 4/5, 4/5-А у м.Харкові є територіальна громада міста Харкова в особі Позивача відповідно до ст. 83 ЗК, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, збереження Відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у Відповідача за рахунок їх несплати Позивачеві.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, ніж надані відповідачем на спростування позовних вимог.

Отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, і тому підлягають задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" (адреса: 01001, м.Київ, вул.Малопідвальна, 8; код ЄДРПОУ 00039002) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку номер рахунку (ІВАN) UА158999980000031419611020002, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК м.Харкова) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 564739,96 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" (адреса: 01001, м.Київ, вул.Малопідвальна, 8; код ЄДРПОУ 00039002) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243; р/р UА908201720344280001000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 8471,10 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "18" грудня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт