Рішення

від 14.12.2020 по справі 922/3524/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3524/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників учасників процесу:

прокурор - Клейн Л.В., посвідчення № 051089 від 01.10.2018 р.

позивача - не з`явився

відповідача - Смуригін О.О. (самопредставництво)

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області, місто Харків, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, місто Харків,

до Приватного акціонерного товариства "Харківській велосипедний завод", місто Харків,

про стягнення коштів у розмірі 1 875 769, 16 грн.,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3524/19.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/3524/19 за позовом Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Харківській велосипедний завод" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 875 769, 16 грн. При зверненні з даним позовом до суду в інтересах держави прокурор посилається на те, що за результатами моніторингу публічної кадастрової карти України встановлено факт використання земельної ділянки по просп. Московському, 118 у м. Харків приватним акціонерним товариством "Харківській велосипедний завод" без належного оформлення права власності/користування нею, як наслідок несплати орендної плати за землю, що призвело до ненадходження коштів до місцевого бюджету. Крім цього прокурор зазначає, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання покладеного на нього законом обов`язку укласти з органом місцевого самоврядування договору оренди землі, чим порушує права територіальної громади міста Харкова, у зв`язку з чим, прокурор, керуючись ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", звернувся з даним позовом до суду. Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2019 року повернуто позовну заяву та додані до неї документи Харківської місцевої прокуратури № 5.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30 липня 2020 року апеляційну скаргу керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради на ухвалу господарського суду Харківської області від 04 листопада 2019 року у справі № 922/3524/19 задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 04 листопада 2019 року у справі № 922/3524/19 скасовано, а матеріали справи № 922/3524/19 направлено до господарського суд Харківської області для вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Харківській велосипедний завод" про стягнення коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 875 769, 16 грн. 17 серпня 2020 року матеріали справи № 922/3524/19 надійшли до суду першої інстанції.

28 серпня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, почато у справі № 922/3524/19 підготовче провадження. Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження до 27 листопада 2020 року. В межах підготовчого провадження судом долучено до матеріалів справи заяви по суті справи: відзив (протокольною ухвалою від 28.09.2020 р.), відповідь на відзив (ухвала від 06 жовтня 2020 р.), заперечення (протокольною ухвалою від 19 жовтня 2020 р.) 02 листопада 2020 року, ухвалою суду, відмолено відповідачу у задоволенні клопотання (вх. № 21667 від 21 вересня 2020 року) про призначення експертизи. 02 листопада 2020 року, протокольною ухвалою, закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті на 23 листопада 2020 року.

23 листопада 2020 року суд розпочав розгляд справи по суті, в засіданні суду оголошено перерву по слуханню справи по суті до 14 грудня 2020 року. В засіданні суду 14 грудня 2020 року прокурор повністю підтримав позовні вимоги з посиланням на обставини, викладені у заявах по суті справи. Відповідач позовні вимоги не визнає, повністю підтримуючи позицію, викладену у відзиві на позов та запереченнях. 14 грудня 2020 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Проведеною перевіркою публічної кадастрової карти України Харківською місцевою прокуратурою встановлено факт користування земельною ділянки по проспекту Московському, будинку 118 у місті Харкові без оформлення права користування нею (тобто без укладення договору оренди земельної ділянки).

Рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради № 123 від 23 лютого 1995 року, № 843 від 25 жовтня 1999 року, № 332 від 23 квітня 1997 року, № 588 від 11 квітня 20014 року було вирішено надати Закритому акціонерному товариству "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" в тимчасове користування земельну ділянку по проспекту Московському, будинок 118 у місті Харкові загальною площею 19, 9846 га для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд строком до 14 червня 2020 року.

У подальшому, між Харківською міською радою та Закритому акціонерному товариству "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" укладено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою № 2802 від 20 грудня 2001 року, та внесено 17 грудня 2015 року запис про державну реєстрацію № 27194706.

29 жовтня 2014 рішення 35 сесії Харківської міської ради 6 скликання за № 1674/14 надано дозвіл Публічному акціонерному товариству "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" (попередня назва - Закрите акціонерне товариство "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського") на поділ земельної ділянки загальною площею 19,9846 га для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд по проспекту Московському, будинок 118, місто Харків.

Надалі, рішенням 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 44/15 від 23 грудня 2015 року Публічному акціонерному товариству "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" припинено право користування земельної ділянки загальною площею 19,9846 га для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд по проспекту Московському, будинок 118, місто Харків (угода про розірвання договору від 19 вересня 2016 року), про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно внесено запис № 12587951 від 18 листопада 2015 року.

На підставі заяви Публічного акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" від 19 жовтня 2015 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 1,1157 га та присвоєно кадастровий номер 6310136900:01:022:0032.

09 грудня 2015 року Управлінням Держгеокадастру у місті Харкові сформовано витяг № 1383/15 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 1,1157 га із кадастровим номером 6310136900:01:022:0032, в якому визначено основні складові коефіцієнти даної земельної ділянки, із зазначенням цільового призначення та функціонального її використання. Даний витяг є офіційним, та жодною із сторін не оскаржений в судовому порядку, та відповідно може бути покладений в основ формування обставин справи.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21 жовтня 2019 року № 185536425, № 185535094: право власності на нежитлову будівлю літ. «АФ-5» (корпус № 12), виробничий будинок, загальною площею 4500,4 кв. м. та нежитлову будівлю літ. "АН-3" (корпус № 13), загальною площею 2515,1 кв. м. по проспекту Московському, будинок 118, у місті Харкові з 23 вересня 2003 року зареєстровано за Публічним акціонерним товариством "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського".

Одна, 27 вересня 2018 року вищевказані об`єкти нерухомого майна, на підставі договорів купівлі-продажу, перейшли у власність ОСОБА_1 .

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: місто Харків, проспект Московський, будинок 118, кадастровий номер 6310138800:06:058:0016 від 04 жовтня 2019 року і яким встановлено, що з 19 вересня 2016 року по 27 вересня 2018 року Приватне акціонерне товариство "ХВЗ" використовувало, а з 27 вересня 2018 року по дату складання акту ОСОБА_1 використовують земельну ділянку площею 1,157 га (кадастровий номер 6310136900:01:022:0032) по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.

Як вказує прокурор, відповідач у період з 01 листопада 2016 року по 31 серпня 2018 року не сплачував грошові кошти у формі орендної плати за користування земельною ділянкою у встановленому актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Прокурор зазначає, що земельна ділянка по пр. Московському, 118 у м. Харкові, перебуває у власності територіальної громади міста Харкова та враховуючи використання відповідачем даної земельної ділянки за відсутності виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, у зв`язку з чим, на думку прокурора, відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти, які повинен був сплачувати в якості орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по проспекту Московському, будинок 118 у місті Харкові.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями частини 1 статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частинами 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 цього Кодексу).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.

Як встановлено з матеріалів справи відповідач з 23 вересня 2003 по 27 вересня 2018 року був власником нежитлової будівлі літ. «АФ-5» (корпус № 12), виробничий будинок, загальною площею 4500,4 кв. м. та є власником нежитлової будівлі літ. "АН-3" (корпус № 13), загальною площею 2515,1 кв. м. з 23 вересня 2003 р.

Докази належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою в період з 01 листопада 2016 року по 31 серпня 2018 року (даний період визначений прокурором та суд розглядає спірні правовідносини саме в даних часових межах) відповідачем, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, в матеріалах справи відсутні.

Відтак, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого факту користування спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави та без сплати орендної плати і не залежить від того, чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт формування земельної ділянки площею 1,157 кв. м. по проспекту Московському, будинок 118, місто Харків (кадастровий номер 6310136900:01:022:0032) як об`єкта цивільних прав з відповідною площею, межами та кадастровим номером підтверджується наявними матеріалами справи (зокрема Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № 1383/15 від 09 грудня 2015 року).

Відповідачем не представлено жодного доказу на підтвердження той позиції, що останнім використовується значно менша площа земельної ділянки (кадастровий номер 6310136900:01:022:0032), зокрема, заяв до органів місцевого самоврядування із проханням надати дозвіл на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень з меншою площею або інформації про поділ даної земельної ділянки.

Оскільки, земельна ділянка по проспекту Московському, будинок 118, місто Харків сформована як об`єкт цивільних прав, прокурором розраховано розмір безпідставно збережених коштів, який відповідає орендній платі за користування земельною ділянкою, саме на сформовану земельну ділянку площею 1,1157 кв. м.

Згідно зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини "Федоренко проти України" від 03 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У спірних правовідносинах неотриманні Харківською міською радою коштів від використання земельної ділянки підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття "майно, на яке особа цілком виправдано очікувала", право на яке підлягає захисту.

Водночас, щодо порядку визначення сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, суд зазначає наступне.

Використання землі в Україні є платним.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землю" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

У розумінні абзацу 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» та статті 289 ПК України основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Згідно частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно даних Державного земельного кадастру, які містяться у Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1383/15 від 09 грудня 2015 року, земельна ділянка по проспекту Московському, будинок 118, місто Харків відноситься до категорії земель промисловості, із цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель та споруд із коефіцієнтом Кф - 1.2. Інші витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки із кадастровим номером 6310136900:01:022:0032 за період з 01 листопада 2016 року по 31 серпня 2018 року не формувались.

Розрахунок заявленої у справі суми наведений прокурором у тексті позовної заяви. Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення прокурором розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1724 від 13 грудня 2006 року "Про деякі питання оренди землі", а саме пунктом 2 затверджено форму розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, згідно з додатком 2. Із додатку № 2 до вищевказаної постанови Розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, на __ 200_ року вбачається, що при його проведенні застосовуються наступні елементи: категорія земель; площа кв. м (в населених пунктах), гектарів (за межами населених пунктів); нормативно грошова оцінка земельної ділянки в грн. на певну дату; ставка земельного податку, встановлена Законом України "Про плату за землю", відсотків нормативно грошової оцінки земельної ділянки; добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки; прийнятий для розрахунку розмір орендної плати (відсотків нормативно грошової оцінки земельної ділянки); розмір земельного податку (грн.); розмір орендної плати (грн.). Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 - для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1,0. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася. Законодавство не містить положень, які встановлюють обов`язок застосовувати коефіцієнт індексації перспективно. Натомість, сама базова величина нормативної грошової оцінки земель застосовується після введення її в дію. Між тим, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки. Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком, визначеної, наприклад, у 2016 році на підставі нормативної грошової оцінки, розмір якої визначено станом на 2013 рік, шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів за цей період. Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у листі від 29 жовтня 2020 року № 9-20-14-8526/0/19-20 надало інформацію з приводу нормативної грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером 6310136900:01:022:0032, що розташована за адресою: місто Харків, проспект Московський, будинок 118 у місті Харкові, та з огляду на визначений період (з 2016 по 2018 рік) вказало, що станом на 01 січня 2016 даний показник становить 24 255 685,96 грн., станом на 01 січня 2017 рік - 25 711 027,12 грн., станом на 01 січня 2018 року - 25 711 027,12 грн.

Отже, суд має достовірні дані за допомогою яких можливо встановити правильність/неправильність проведеного прокурором розрахунку безпідставно збережених коштів, через співставлення вихідних даних коефіцієнту функціонального призначення, площі та нормативної грошової оцінки землі для перевірки розміру орендної плати, фактично несплаченої відповідачем та заявленої до стягнення.

Так, за інформацією про зонування міста Харкова (яка міститься у вільному доступі у мережі Інтернет) та арифметичні показники коефіцієнтів земельної ділянки із кадастровим номером 6310136900:01:022:0032 становлять наступні вихідні дані:

Кф - коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки станом на 2016 року становив 1,2, у 2017 році - 1,2, у 2018 році - 1,2; Км2 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місце розташування земельної ділянки в межах міста становить 2,81; Км3 - коефіцієнт, який характеризує локальні фактори місце розташування земельної ділянки за територіально - планувальними, інженерно-геологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієничними умовами та рівнем облаштування території, який розраховано виходячи із даних про нормативну грошову оцінку конкретно визначеної земельної ділянки, під будівлями, яка становить 1,23711.

Тобто, саме ці вихідні дані мають бути покладені в основу формування розміру безпідставно збережених коштів у формі орендної плати.

Верховним Судом у постановах від 23 травня 2018 року по справі 629/4628/16-ц, від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17, зазначено, що оскільки позивач посилається на те, що позбавлений можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, то він повинен в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів надати суду обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Так, при розрахунку суми позову прокурором застосовано 100% від розрахункового розміру орендної плати, виходячи з періоду, за який проводиться стягнення (три роки).

Проте, відповідно до пункту 2.6 Положення орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням наступних відсотків від розрахункового розміру орендної плати: 1-10 років -100% від орендної плати, 11-15 років - 90% від орендної плати, 16-20 років - 80% від орендної плати, 21-25 років - 70% від орендної плати, 29-50 років - 60% від орендної плати. Таким чином, розмір відсотків орендної плати має визначатися від терміну користування земельною ділянкою.

Враховуючи, що відповідач був власником приміщень будівель по проспекту Московському, будинок 118 у м. Харкові з 23 вересня 2003 року, тобто безперервно користується відповідною земельною ділянкою вже протягом 17 років, він має право на застосування відповідного понижуючого відсотку від розрахункового розміру орендної плати. Разом з цим, прокурором безпідставно не застосовано в розрахунках іншого розміру відсотку, аніж 100%.

Судом також враховано, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

За статті 54.1 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У листі прокурора № 35 729 вих.19 від 16 вересня 2019 року, який був скерований на адресу Директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Харківської області, міститься інформація про те, що за даними листа Головного управління ДФС у Харківській області № 8841/9/20-40-12-03-18 від 20 березня 2019 року відповідачем в період з 01 лютого 2016 року по 01 лютого 2017 року сплачено земельний податок у розмірі 1 395 66,40 грн., орендної плати - 2 011,75 грн., за період 01 лютого 2017 року по 01 лютого 2018 року сплачено земельний податок у розмірі 627 045,50 грн., за період 01 лютого 2018 року по 01 лютого 2019 року сплачено земельний податок у розмірі 516 000,00 грн.

Матеріали справи не містять лист Головного управління ДФС у Харківській області № 8841/9/20-40-12-03-18 від 20 березня 2019 року, втім, враховуючи державний статус органів прокуратури, дані щодо сплати відповідачем земельного податку та його суми є такими, що підтверджені самим прокурором під час формування листа до Директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Харківської області.

Тобто, суд рахує, що відомості, визначені у листі прокурора № 35 729 вих.19 від 16 вересня 2019 року із посиланням на лист ДФС у Харківській області № 8841/9/20-40-12-03-18 від 20 березня 2019 року, є достовірними, тобто їх істинність не викликає сумнівів.

У постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду при розгляді спору у подібних правовідносинах зазначила, що при здійсненні розрахунку коштів, збережених у себе відповідачем без достатньої правової підстави належить обов`язково враховувати суму сплаченого земельного податку за заявлений у позові період.

Проте, відомості про сплату відповідачем у спірний період земельного податку, суми які визначені у листі Головного управління ДФС у Харківській області, № 8841/9/20-40-12-03-18 від 20 березня 2019 року, не були відображені у позовній заяві, що додатково свідчить про відсутності правового підґрунтя у здійсненому прокурором розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Згідно з частиною 1 статті 13 та частинами 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Сплачені суми земельного податку є значними та їх не включення до розрахунку безпідставно збережених коштів у формі орендної плати може спричинити порушення балансу інтересів підприємства-відповідача, як основи для здійснення правосуддя в державі України.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Безумовно, права позивача є порушеними в силу не виконання відповідачем своїх обов`язків по укладенню договору оренди у спірний період чим територіальна громада не отримала грошові кошти у формі орендної плати, однак, суд є арбітром, який розглядає справи з огляду на надані сторонами заяви по суті справи, дотримуючись встановленого принципу змагальності, за яким учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх прав та обов`язків. Прокурором не доведено розмір безпідставно збережених коштів у формі орендної плати, закладені в розрахунок вихідні дані (як-то застосування 100% відсотку строку оренди), а також не врахування сплати відповідачем земельного податку у спірний період, з урахуванням чого суд не може достовірно перевірити ціну позову, визначити, яка ж саме сума підлягає до стягненню.

Тобто, суд не вбачає можливим здійснити власний обрахунок безпідставно збережених коштів у формі орендної плати для перевірки правильності їх нарахування, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації - відображення точних даних, які закладені в основу розрахунку (як-то застосування 100% відсотку строку оренди), та відсутність будь-якої інформації з приводу здійснених відповідачем проплат по земельному податку у визначений прокурором період.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Суд погоджується з доводами прокурора, що відповідач допустив цивільне правопорушення, проте за нормами статті 1212, 1214 ЦК України, ним не доведено розрахунок суми безпідставно збережених коштів у формі орендної плати, а відтак відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню, з підстав наведених вище.

Виконуючи імперативні вимоги статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що через відмову в позову, судові витрати не покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "18" грудня 2020 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3524/19