Рішення

від 18.12.2020 по справі 380/7927/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7927/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області код ЄДРПОУ 04373979, місцезнаходження: 81632, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Дроговиж, вул. Івана Франка, 97 (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- скасувати відповіді сільського голови Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області Мельника Ігоря Володимировича від 02.09.2020 № 02-16-370, від 10.09.2020 № 02-16/384, від 16.09.2020 № 02-16/390;

- зобов`язати Дроговизьку сільську раду Миколаївського району Львівської області надати ОСОБА_1 для ознайомлення матеріали за рішенням Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище Біля Стадіону з метою передачі у приватну власність.

Ухвалою від 05.10.2020 суддя залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення зазначених у ній недоліків.

26.10.2020 до суду надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 02.11.2020 суддя відстрочив сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою від 02.11.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповіді сільського голови Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області не відповідають вимогам Закону України Про доступ до публічної інформації . Позивач вважає, що протиправне ненадання відповіді на його запити є підставою для зобов`язання відповідача надати для ознайомлення матеріали за рішенням Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Дроговиж, урочище Біля Стадіону з метою передачі у приватну власність.

07.12.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що в матеріалах проекту землеустрою про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства містяться персональні дані щодо осіб, яким надано такий дозвіл і ці особи не надали згоди на поширення таких даних. Крім цього, заяви позивача не відповідають вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 19 Закону України Про доступ до публічної інформації .

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач подав до відповідача заяву від 26.08.2020, в якій просив надати йому для ознайомлення матеріали за рішенням Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище Біля Стадіону з метою передачі у приватну власність.

Листом від 02.09.2020 № 02-16/370 сільський голова Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області надав позивачу відповідь, якою відмовив у наданні такої інформації у зв`язку з тим, що заява позивача не відповідає вимогам Закону України Про доступ до публічної інформації , а саме пункту 2 частини п`ятої статті 19. Крім цього, законодавчими актами не передбачено обов`язку органів місцевого самоврядування надавати громадянам матеріали для ознайомлення.

Позивач подав повторно заяву від 03.09.2020, в якій просив надати йому для ознайомлення матеріали за рішенням Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище Біля Стадіону з метою передачі у приватну власність.

Листом від 10.09.2020 № 02-16/384 сільський голова Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що відповідь з приводу запитуваної інформації надана у листі від 02.09.2020 № 02-16/370.

Позивач подав втретє заяву від 10.09.2020, в якій просив надати йому для ознайомлення матеріали за рішенням Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище Біля Стадіону з метою передачі у приватну власність.

Листом від 16.09.2020 № 02-16/390 сільський голова Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що відповідь з приводу запитуваної інформації надана у листі від 02.09.2020 № 02-16/370.

Виходячи з наявності підстав для скасування вказаних відповідей відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Право кожного на інформацію передбачене статею 5 Закону України Про інформацію , відповідно до якої кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України Про доступ до публічної інформації .

Відповідно до статті 1 вказаного Закону України публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом.

Згідно з статею 19 Закону України Про доступ до публічної інформації запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Дослідивши заяви позивача, суд оцінює такі як запити на інформацію в порядку Закону України Про доступ до публічної інформації .

Як встановив суд, відповідач відмовив у задоволенні запиту позивача у зв`язку з тим, що він не відповідає вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 19 Закону України Про доступ до публічної інформації . З приводу цього, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу на те, що позивач на виконання вимог вказаного пункту просив у своїх заявах надати матеріали за рішенням Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Дроговиж, урочище Біля Стадіону з метою передачі у приватну власність, тобто у них міститься загальний опис інформації, щодо якої здійснено запит, і яка є достатньою надання таких матеріалів.

Суд зауважує, що позивачу не було відомо про конкретні рішення Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Дроговиж, урочище Біля Стадіону з метою передачі у приватну власність, що відповідач не спростував.

Таким чином, суд вважає, що заяви позивача відповідають вимогам Закону України Про доступ до публічної інформації , оскільки містять всі необхідні вимоги, які викладені у статті 19 вказаного Закону.

З приводу посилання відповідача на те, що законодавчими актами не передбачено обов`язку органів місцевого самоврядування надавати громадянам матеріали для ознайомлення, то суд зазначає, що Закон України Про доступ до публічної інформації зобов`язує розпорядника публічної інформації надати таку на відповідний запит особи.

Надаючи оцінку посиланню представника відповідача на те, що в матеріалах проекту землеустрою про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства містяться персональні дані щодо осіб, яким надано такий дозвіл і ці особи не надали згоди на поширення таких даних, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України Про захист персональних даних персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Статею 14 вказаного Закону України передбачено, що поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 10-1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов:

1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України Про захист персональних даних ;

2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України Про захист персональних даних ;

3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом;

4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України Про доступ до публічної інформації обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відтак доводи відповідача про наявність персональних даних в запитуваній позивачем інформації як підстава для відмови у наданні інформації є необґрунтованими, а тому суд такі відхиляє.

У цьому контексті суд зазначає, що відповідач зобов`язаний був знеособити персональні дані осіб, яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надати такі для ознайомлення позивачу.

Натомість, відповідач протиправно не виконав свого обов`язку, передбаченого статею 10-1 Закону України Про захист персональних даних .

Разом з тим, на думку суду, відповіді сільського голови Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 02.09.2020 № 02-16-370, від 10.09.2020 № 02-16/384, від 16.09.2020 № 02-16/390 не містять ознак акта індивідуальної дії, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень. Вказане свідчить про відсутність підстав для скасування вказаних відповідей, а тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

З огляду на викладене, суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні заяв позивача про надання інформації, викладені у відповідях сільського голови Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 02.09.2020 № 02-16-370, від 10.09.2020 № 02-16/384, від 16.09.2020 № 02-16/390.

Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати позивачу для ознайомлення матеріали за рішенням Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище Біля Стадіону з метою передачі у приватну власність, за виключенням персональних даних осіб, яким надано такі дозволи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Враховуючи відстрочення судом сплати судового збору та виходячи із змісту задоволених позовних вимог, суд вважає, що судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області щодо відмови у задоволенні заяв ОСОБА_1 про надання інформації, викладені у відповідях сільського голови Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 02.09.2020 № 02-16-370, від 10.09.2020 №02-16/384, від 16.09.2020 № 02-16/390.

Зобов`язати Дроговизьку сільську раду Миколаївського району Львівської області надати ОСОБА_1 для ознайомлення матеріали за рішенням Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області про надання дозволу громадянам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище Біля Стадіону з метою передачі у приватну власність, за виключенням персональних даних осіб, яким надано такі дозволи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 18 грудня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик