Постанова

від 17.11.2020 по справі 370/220/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи №370/220/19

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/190/2020

.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді доповідача - Білич І.М.

суддів - Іванченка М.М., Коцюрби О.П.

при секретарі - Кемському В.В.

за участю: відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Мендус Сергія Сергійовича, який діє в інтересах Приватного підприємства Макарів-Агробуд на рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2019 року та ухвалу від 22 жовтня 2019 року, які постановлені під головуванням судді Макарівського районного суду Київської області Косенко А.В.,

у цивільній справі №370/220/19 за позовом Приватного підприємства Макарів-Агробуд до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та розірвання договору оренди землі,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2019 року позивач ПП Макарів Агробуд звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсним договір, укладений 31.12.2016 року між ПП Макарів Агробуд та ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди землі №383-Н від 30.12.2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що в січні 2017 року мала місце зміна власника ПП Макарів Агробуд , наслідками якої є зміни керівника підприємства: з 03.03.2017 року замість Домашенко О.М. директором було призначено Буряка Є.В .

У ході передачі документації від попереднього керівника, позивачеві стало відомо, що 30.12.2016 року між ПП Макарів-Агробуд (в особі керівника Домашенко О.М.) та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки №383-Н строком на 7 років, який був зареєстрований приватним нотаріусом Макарівського РНО Київської області Дурицьким А.П. 02.02.2017 року.

Позивач зазначав, що будь-яких документів щодо розірвання вказаного правочину попереднім керівником передано не було. Натомість, відповідач продовжувала отримувати орендну плату за договором №383-Н від 30.12.2016 року у 2017-2018 роках.

Однак, у вересні 2017 року позивачеві стало відомо, що між ПП Макарів-Агробуд в особі Домашенко О.М. та ОСОБА_2 був укладений договір про розірвання договору оренди землі №383-Н із зазначенням дати укладання 31.12.2016 року, тобто на наступний день після укладення договору №383-Н.

Позивач вважав, що вказаний договір був укладений значно пізніше, ніж 31.12.2016 року, про що зокрема свідчить дата його реєстрації - 01.09.2017 року, не відображення Домашенко О.М. відомостей про розірвання договору оренди у податковій звітності підприємства, а також пояснення інших осіб, з якими Домашенко О.М. укладала аналогічні правочини. Тобто, на момент фактичного укладення оспорюваного правочину Домашенко О.М. не мала будь-яких повноважень діяти в інтересах ПП Макарів-Агробуд , що свідчить про недійсність такого договору.

Крім того, позивач посилався на те, що договір від 31.12.2016 року про розірвання договору оренди земельної ділянки №383-Н не спрямований на настання реальних правових наслідків, оскільки відповідач протягом 8 місяців не подавала правочин на державну реєстрацію та продовжувала отримувати орендну плату.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2019 року Приватному підприємству Макарів-Агробуд у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 року вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з позивача на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 7200 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, представник позивача подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої ставив питання про їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі зі здійсненням перерозподілу судових витрат.

Посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позовної заяви. Крім того, зазначивши, що ненадання відповідачем на вимогу суду оригіналу оспорюваного правочину є підставою для визнання встановленим факту його укладення не 31.12.2016 року, а пізніше, після звільнення Домашенко О.М .

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

У судовому засіданні відповідач та її представник не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання не з`явився. До початку розгляду справи його представник (адвокат Мендус С.С.) подав повторно до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на карантинні та обмежувальні заходи, введені урядом на території України з метою запобігання поширенню коронавірусу Covid-19.

Враховуючи тривалість перебування на розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції, неодноразовість відкладення справи з урахуванням аналогічних клопотань зазначеного вище представника позивача, беручи до уваги введення адаптивного характеру карантинних заходів (починаючи з 22 травня 2020 року), та наявність безперешкодного доступу учасників процесу до Київського апеляційного суду, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача виходячи з положень ст. 372 ЦПК України, з підстав неповажності причини його неявки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що згідно договору оренди землі № 383-Н від 30.12.2016 року, ОСОБА_2 , як орендодавець надала, а орендар - ПП Макарів-Агробуд , прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку для с/г виробництва, яка знаходиться на території Наливайківської сільської ради, загальною площею 2 га з кадастровим номером 3222785200:03:007:0015.

Договір укладено терміном на 7 (сім) років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3,5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки або 1160,28 грн. на рік. Передача земельної ділянки здійснюється у 1 день після підписання цього договору за актом її приймання передачі. Орендна плата здійснюється до 31 грудня.

Договір підписаний орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ПП Макарів-Агробуд в особі директора Домашенко О.М. (т. 1, а.с. 57-59).

Передача в оренду вказаної земельної ділянки підтверджується Актом приймання-передачі земельної ділянки від 30.12.2016 року (а.с. 60).

31.12.2016 року сторонами розірвано договір оренди землі № 383-Н від 30.12.2016 року. Відповідний правочин також підписаний орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ПП Макарів-Агробуд в особі директора Домашенко О.М. ( а.с. 19).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПП Макарів-Агробуд , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність обставин, що є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Так, згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації (ст.ст. 14, 17 Закону України Про оренду землі ).

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

У ст.626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що оспорюваний правочин укладено восени 2017 року, тобто в момент, коли Домашенко О.М. не мала повноважень на вчинення будь-яких дій від імені та в інтересах ПП Макарів-Агробуд .

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Разом з тим, за змістом п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

У ході розгляду справи встановлено, що станом на 31.12.2016 року, тобто на момент укладання оспорюваного правочину, директором ПП Макарів-Агробуд була Домашенко О.М. , яка відповідно до ст. 92, 97, 99 ЦК України, ч. 5 ст. 65 ГК України мала повноваження без довіреності від імені ПП Макарів-Агробуд укладати правочини. Вказана обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на запит №1005186808 від 29.03.2019 р. (а.с. 97-98).

Будь-яких документів, які б свідчили про наявність обмежень у Домашенко О.М. на укладення відповідного правочину, матеріали справи не містять.

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення оспорюваного договору у відмінну від 31.12.2016 року дату, на думку колегії суддів, ґрунтується на матеріалах справи.

Дата реєстрації договору (01.09.2017 року) сама по собі не свідчить про іншу дату укладення договору. А не відображення Домашенко О.М. відомостей про розірвання договору оренди у податковій звітності підприємства вказує лише на порушення вказаною особою податкового законодавства, і не може впливати на чинність укладеного правочину.

Безпідставним є також посилання позивача на положення ст. 232 ЦК України, оскільки відповідна норма права підлягає застосуванню за умови доведеності позивачем фактів зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, і наявності безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів як свідомого вчинення директором ПП Макарів-Агробуд правочину всупереч інтересів довірителя з метою завдання шкоди підприємству, так і доказів наявності такої шкоди (збитків), а також її причинно-наслідковий зв`язок з укладеним договором.

Відсутні дані про те, що колишнього директора ПП Макарів-Агробуд було притягнуто до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності за вчинення умисних дій всупереч інтересам підприємства і що такі дії, зокрема, укладення оспорюваного договору, завдали підприємству збитків.

Відсутність складу злочину в діях Домашенко О.М. підтверджується також постановою про закриття кримінального провадження від 05.09.2018 року за відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с. 99-101).

Доводи позивача про відсутність волевиявлення ОСОБА_2 ( відповідача) на укладення договору про розірвання договору оренди землі спростовуються особистими поясненнями відповідача, яка підтвердила наявність власного волевиявлення на укладення оспорюваного правочину.

Та обставина, що відповідач зверталась до ПП Макарів-Агробуд за отриманням орендної плати ( 2017 та 2018 роки) не свідчить про продовження дії договору оренди земельної ділянки від 30.12.2016 року, та не скасовує чинність оспорюваного правочину від 31.12.2016 року.

Відповідач пояснила суду, що як до укладення договору оренди землі від 30.12.2016 року, так і після припинення права оренди, позивач продовжує користуватися належною їй ( ОСОБА_2 ) на праві власності земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим відповідач зверталася до позивача за отриманням коштів пов`язаних з фактичним використанням земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що ненадання відповідачем на вимогу суду оригіналу оспорюваного правочину є підставою для визнання встановленим факту його укладення не 31.12.2016 року, а пізніше, після звільнення Домашенко О.М. , не заслуговують на увагу, оскільки вказаний висновок має ознаки припущення, які не можуть бути покладені в основу доказування.

Слід зазначити, що у ході розгляду справи судом першої інстанції вирішувалося питання про надання оригіналу оспорюваного договору, однак такий примірник суду надано не було. Ухвала суду від 26.04.2019 року про вжиття заходів процесуального примусу шляхом тимчасового вилучення у відповідача оригіналу примірника оскаржуваного договору залишена без виконання, оскільки відповідачем заявлено про його втрату.

За змістом оспорюваного правочину вбачається, що він складений у двох примірниках. Відповідач заявила про втрату власного примірника, однак другий примірник договору який би мав знаходитися на підприємстві також суду надано не було. Що свідчить про неналежну організацію документообігу на підприємстві, і не може бути підставою для визнання будь-яких фактів, на які посилався позивач, встановленими.

За відсутності доведеності позивачем правових підстав для скасування рішення суду, підставі для проведення перерозподілу судових витрат також відсутні.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції в порушення норм ст. 246 ЦПК України здійснив розподіл судових витрат ухвалою, а не додатковим рішенням, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки помилка в назві відповідного процесуального документу не впливає на його правильність по суті та може бути підставою для подальшого вирішення питання щодо виправлення описки.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст. ст. 368,372, 374, 375, 381-383, 384,387 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Мендус Сергія Сергійовича, який діє в інтересах Приватного підприємства Макарів-Агробуд , залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2019 року та ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 22 жовтня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: