Постанова

від 08.12.2020 по справі 820/4374/16

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 р.Справа № 820/4374/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Жигилія С.П. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 03.09.20 року по справі № 820/4374/16

за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" (далі за текстом також - позивач, ДП "Харківський бронетанковий завод"), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016 за № 0000252201, від 28.03.2016 за № 0000262201, що прийняті на підставі висновків акта перевірки від 09.03.2016 за №94/20-33-22-01-03.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 адміністративний позов Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 28.03.2016 за № 0000252201, від 28.03.2016 за № 0000262201.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 28.03.2016 за № 0000252201 та № 0000262201.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що операції позивача з придбання товарів у ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки під час перевірки пояснення щодо необхідності придбання товарно-матеріальних цінностей платником податків не надавались, а походження товару не встановлено. Крім того, до податкової перевірки не надано регістри бухгалтерського обліку позивача, що унеможливлює встановлення відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку. Посилається на неврахування судом першої інстанції податкової інформації, отриманої від ДПІ у Московському районі м. Харкова № 4712/7/20-34-22-01-16 від 25.12.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки «Торгівельно-будівельний Альянс» за жовтень 2014 року; № 376/7/20-34-22-01-16 від 28.01.2015 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" (код ЄДРПОУ 39097055) за листопад 2014 року . Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення у порушення приписів п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України).

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 КАС України.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" (далі - ДП "Харківський бронетанковий завод") зареєстровано як юридична особа, є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами у справі.

Видами діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод" є виробництво військових транспортних засобів; ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; устаткування та монтаж машин та устаткування; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт; постачання інших готових страв; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.

Контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП "Харківський бронетанковий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 09.03.2016 за № 94/20-33-22-01-03 (надалі також - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог п. 44.1, п. 44.3. п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у сумі 451810 грн, а саме: за жовтень 2014 року - на суму ПДВ 289079 грн, за листопад 2014 року - на суму ПДВ 162731 грн, що призвело до завищення від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 451810, а саме: за жовтень 2014 року - на суму ПДВ 289079,00 грн, за листопад 2014 року на суму ПДВ 162731,00 грн; п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на 406630 грн (т. 1 а.с.17-46).

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 28.03.2016 за № 0000262201, яким зменшено розмір від`ємного значення суми з ПДВ у розмірі 451810 грн (т. 1 а.с. 15, 16);

- від 28.03.2016 за № 0000252201, яким збільшено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 609945 грн, в т.ч. за основним платежем - 406630 грн та штрафними санкціями - 203315 грн. (т. 1 а.с. 14).

Не погодившись із прийнятими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" мають реальний характер, здійснені позивачем із дотриманням норм чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016 за № 000262201 та № 000252201 є протиправними та підлягають скасуванню; посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже, не є належним доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що ДП "Харківський бронетанковий завод" було позбавлене можливості надати первинні документи за взаємовідносинами з контрагентом внаслідок їх вилучення СБ України в Харківській області та, разом з тим, вживало заходи щодо їх відновлення. Також, суд першої інстанції врахував, що позивачем до матеріалів справи надано копії первинних документів, (т. 2 а.с. 94-174), які належним чином засвідчені директором ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" В. С. Стрелець, а відтак, наділені статусом належних первинних документів.

У свою чергу, Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 820/4374/16 вказано на необхідність урахування судами первинних документів, які є належним чином засвідченими - або судом, або особою, яка наділена правом засвідчувати копії документів підприємства, а також на необхідність дослідження питання наявності сертифікатів на придбаний позивачем товар.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін колегія суддів виходить з такого.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і надалі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 ст. 44 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абз. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Аналіз наведених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення врегульовано статтями 138, 139 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З аналізу зазначених положень Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв`язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як убачається з акта перевірки, на підставі податкової інформації ДПІ у Московському районі м. Харкова від 25.12.2014 за № 4712/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за жовтень 2014 року, а також на підставі податкової інформації ДПІ у Московському районі м. Харкова від 28.01.2015 за № 376/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за листопад 2014 року, контролюючим органом зроблено висновок про те, що наведені у вказаних податкових інформаціях факти не надають можливості встановити дійсність отримання ДП "Харківський бронетанковий завод" ТМЦ від постачальника ТОВ "Торгівельно - будівельний Альянс" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.

Водночас, за матеріалами справи, на підставі постанови СБ України від 05.01.2015 у КП № 22014220000000259 (т. 1 а.с. 57, 58) згідно з описом документів, вилучених СВ УСБУ в Харківській області у ДП "Харківський бронетанковий завод" вилучено первинні документи, зокрема, щодо взаємовідносин з ТОВ "Торгівельно - будівельний Альянс" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.

Як установлено в ході судового розгляду, на час проведення перевірки документи, які були вилучені СБ України позивачу не поверталися.

Проте, позивачем до матеріалів справи надано первинні документи на підтвердження господарських операцій за взаємовідносинами з ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.

Згідно з наданими документами, між позивачем (як покупцем) та ТОВ "Торгівельно- будівельний альянс" (як постачальником) укладено договір поставки від 22.09.2014 за № 22/09 (т. 1 а.с. 97, 98), за п.п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець сплатити та прийняти на умовах даного договору товар. Найменування, асортимент, кількість, ціна вказана в додатках, які є невід`ємною частиною даного договору.

Факт реальності поставки товару, їх сплати, отримання та оприбуткування, підтверджується наданими первинними документами, а саме: специфікаціями, прибутковими ордерами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (т. 1 а. с. 99-183), відомостями за партіями товарів на складах за період жовтень - листопад 2014 року (т. 1 а.с. 69-74).

Договір поставки з ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" укладено позивачем для здійснення господарської діяльності шляхом виробництва військових транспортних засобів, що підтверджується наданими первинними документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Позивач оплатив товар та включив суми ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" до складу податкового кредиту, що відображено в податкових деклараціях з ПДВ за період жовтень - листопад 2014, поданих до податкового органу.

Отже, ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" на виконання зазначеного договору передало, а ДП "Харківський бронетанковий завод" прийняло ТМЦ, які відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Договір, укладений між позивачем та ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс", є чинним та недійсним в установленому порядку не визнавався.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочином, укладеним з контрагентом іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судовим розглядом не виявлено.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ДП "Харківський бронетанковий завод" витрати шляхом вибуття коштів з власності цього суб`єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Придбання позивачем ТМЦ у ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" обумовлювалося необхідністю здійснення господарської діяльності шляхом виробництва військових транспортних засобів, реалізація яких направлена на отримання доходу, що підтверджується наданими первинними документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ДП "Харківський бронетанковий завод" є свідченням про те, що господарські операції призвели реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем надані всі належні первинні документи, які підтверджують реальність та факт придбання ТМЦ, що призначені для використання у господарській діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод", а задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "Торгівельно-будівельний альянс" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства склали первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що обізнаність контролюючого органу про втрату ДП "Харківський бронетанковий завод" первинних документів внаслідок їх вилучення УСБУ у Харківській області (після отримання платником податків повідомлення про призначення перевірки від 16.02.2016 за № 1999/10/20-33-22-01-10) зафіксовано в акті перевірки від 09.03.2016 за № 24/20-33-22-01-03.

Поряд з цим, як вбачається з письмових пояснень представника позивача від 25.08.2020, ДП "Харківський бронетанковий завод" вчинено дії з метою відновлення необхідних первинних документів за взаємовідносинами з ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс", зокрема, шляхом звернення до вказаного підприємства листом від 30.07.2020 за № 7/30/12 (т. 2 а.с. 68, 86).

Також, ДП "Харківський бронетанковий завод" листом від 30.07.2020 за № 7/30/13 зверталось до Управління СБУ у Харківській області (т. 2 а.с. 69, 87) з проханням повернути документи, які були вилучені постановою слідчого СВ УСБ України в Харківській області від 05.01.2015.

Вказані обставини свідчать про використання позивачем всього переліку доступних засобів з метою відновлення /повернення вилучених первинних документів за взаємовідносинами з ТОВ "Торгівельно-будівельний альянс".

Водночас, ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" надано до матеріалів справи копії первинних документів (т. 2 а. с. 94-174), які належним чином засвідчені директором ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" В. С. Стрелець, а відтак, наділені статусом належних первинних документів.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Вказані правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18.11.2019 у справі №815/1088/15, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 23.10.2018 у справі № 814/3061/13а.

Щодо відсутності в матеріалах справи сертифікатів якості товарів, то, як зазначив позивач у своїх письмових поясненнях від 25.08.2020, згідно з протоколом вилучення документів Управлінням СБУ у Харківській області вилучалися паспорти на відповідні комплектуючі, які і є документом, що заміняє сертифікат і підтверджує відповідність товару ДСТУ.

В той же час, ані Законом України Про бухгалтерський облік чи фінансову звітність , ані Податковим кодексом України не віднесено документи щодо якості товару до первинних документів бухгалтерського обліку або податкового обліку, а також документів, з яким пов`язується перехід права власності чи виникнення податкових зобов`язань

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що поставка товару неналежної якості чи такої, що не відповідає вимогам ДСТУ чи іншим критеріям може бути предметом спору саме в межах господарського судочинства, зокрема, щодо повернення товару, його заміни тощо.

Разом з тим, навіть ненадання сертифікату якості чи іншого документу щодо якості товару не може бути свідченням безтоварної операції, оскільки навіть поставка неякісного товару за своєю природою є поставкою і тому у розумінні Податкового кодексу України не може вважатися фіктивною чи безтоварною лише з цих підстав.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 808/849/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 805/2030/16-3, які зазначені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Отже, за встановлених у цій справі обставин, відсутність зазначених документів не може бути достатньою та самостійною підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальником та позбавлення платника податку права на формування податкових вигод, оскільки матеріалами справи підтверджується отримання товару позивачем та його використання у межах господарської діяльності. Зокрема, із матеріалів справи вбачається факт оприбуткування товарів та використання придбаних позивачем товарів.

Така позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.10.2018 у справі № 808/849/17, від 16.04.2020 справі № 810/3443/18.

Посилання відповідача на податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 25.12.2014 за № 4712/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" за жовтень 2014 року, податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 28.01.2015 за № 376/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" за листопад 2014 року, є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу і носить виключно інформативний характері, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі № 825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 22.05.2019 у справі № 805/772/15-а, від 30.01.2018 (№ К/9901/612/18, № К/9901/630/18), від 21.08.2018 (№ К/9901/9512/18), від 06.11.2018 (№ К/9901/36584/18), зазначених судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що встановлення контролюючим органом порушень податкового законодавства у діях інших суб`єктів господарювання, ніж позивач, в будь-якому випадку не може бути підставою для висновку про наявність порушень податкового законодавства у господарській діяльності всіх контрагентів порушника. Для такого висновку контролюючим органом має бути доведено обізнаність позивача з порушенням його контрагентами вимог податкового законодавства на час господарських відносин з ними, в тому числі, недотримання "належної обачності" під час вибору контрагентів, неврахування загальнодоступної інформації про них.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та господарських відносин з іншими платниками податків.

А відтак, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17.

Виходячи з наведеного, з огляду на те, що фактичні обставини справи підтверджують факт здійснення господарських операцій між ДП "Харківський бронетанковий завод" та ТОВ "Торгівельно-будівельний Альянс" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про необґрунтованість прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 28.03.2016 № 0000252201 та № 0000262201 та, як наслідок, про наявність правових підстав для їх скасування.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2016, № 0000252201 унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у такому повідомленні-рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд першої інстанції надав оцінку всім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до всіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року по справі № 820/4374/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді С.П. Жигилій З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 17.12.2020 року