Постанова

від 08.04.2021 по справі 820/4374/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 820/4374/16

адміністративне провадження № К/9901/69/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у складі судді Горшкової О.О. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів: П`янової Я.В., Жигилія С.П., Подобайло З.Г., у справі № 820/4374/16 за позовом Державного підприємства Харківський бронетанковий завод до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Державне підприємство Харківський бронетанковий завод (далі - ДП Харківський бронетанковий завод , позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016 за № 0000252201, від 28.03.2016 за № 0000262201, що прийняті на підставі висновків акта перевірки від 09.03.2016 за №94/20-33-22-01-03.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства фактично ґрунтується на відсутності факту реальності господарських операцій між ним та ТОВ Торговельно - будівельний альянс через ненадання позивачем документів до перевірки та наявність податкової інформації інших податкових інспекцій про неможливість проведення перевірки у відношенні вказаного контрагента. Також позивач зазначав, що первинні документи (у тому числі і паспорти на відповідні комплектуючі, які є документами, які заміняють сертифікати відповідності) щодо господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом за жовтень, листопад 2014 року вилучені правоохоронними органами та не поверталися на адресу позивача, про що контролюючий орган був обізнаний на час проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки.

2.1. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 адміністративний позов ДП Харківський бронетанковий завод до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 28.03.2016 за № 0000252201, від 28.03.2016 за № 0000262201.

2.2. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 - залишено без змін.

2.3. Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Верховний Суд указував на необхідність урахування судами первинних документів, які є належним чином засвідченими - або судом, або особою, яка наділена правом засвідчувати копії документів підприємства, а також на необхідність дослідження питання наявності сертифікатів на придбаний позивачем товар.

2.4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року, позов задоволено.

2.5. Скасовано податкові повідомлення - рішення Західної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 28.03.2016 за № 0000252201 та № 0000262201.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ДП Харківський бронетанковий завод зареєстровано як юридична особа, є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами у справі.

3.2. Видами діяльності ДП Харківський бронетанковий завод є виробництво військових транспортних засобів; ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; устаткування та монтаж машин та устаткування; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт; постачання інших готових страв; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.

3.3. Контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП Харківський бронетанковий завод з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським відносинам з ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.

3.4. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 09.03.2016 за № 94/20-33-22-01-03, яким встановлено порушення вимог п. 44.1, п. 44.3. п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у сумі 451810 грн, а саме: за жовтень 2014 року - на суму ПДВ 289079 грн, за листопад 2014 року - на суму ПДВ 162731 грн, що призвело до завищення від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 451810 грн, а саме: за жовтень 2014 року - на суму ПДВ 289079,00 грн, за листопад 2014 року на суму ПДВ 162731,00 грн; п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.2, 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на 406630 грн.

3.5. За результатами висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 28.03.2016 за № 0000262201, яким зменшено розмір від`ємного значення суми з ПДВ у розмірі 451810 грн;

- від 28.03.2016 за № 0000252201, яким збільшено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 609945 грн, в т.ч. за основним платежем 406630 грн та штрафними санкціями 203315 грн.

3.6. Не погодившись із прийнятими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс мають реальний характер, здійснені позивачем із дотриманням норм чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення від 28.03.2016 за № 000262201 та № 000252201 є протиправними та підлягають скасуванню. Вказував, що посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже, не є належним доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Також суд першої інстанції зазначав, що ДП Харківський бронетанковий завод було позбавлене можливості надати первинні документи за взаємовідносинами з контрагентом унаслідок їх вилучення СБ України в Харківській області та, разом з тим, уживало заходи щодо їх відновлення. Водночас, суд першої інстанції врахував, що позивачем до матеріалів справи надано копії первинних документів, які належним чином засвідчені директором ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс В. С. Стрелець.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погодившись із судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Харківській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

5.1 На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що операції позивача з придбання товарів у ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки під час перевірки пояснення щодо необхідності придбання товарно-матеріальних цінностей платником податків не надавались, а походження товару не встановлено. Крім того, до податкової перевірки не надано регістри бухгалтерського обліку позивача, що унеможливлює встановлення відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку. Посилається на неврахування судами податкової інформації, отриманої від ДПІ у Московському районі м. Харкова № 4712/7/20-34-22-01-16 від 25.12.2014 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс за жовтень 2014 року; № 376/7/20-34-22-01-16 від 28.01.2015 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс за листопад 2014 року .

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

8. Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

9. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

10. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

11. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 ст. 44 ПК України).

12. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

13. Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

14. Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

15. Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

16. За приписами п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

17. Відповідно до абз. а п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

18. Аналіз наведених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

19. Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

20. За визначенням, наведеним у п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

21. Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

22. Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

23. З аналізу зазначених положень Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, є наявність зв`язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

24. Відповідно до статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

25. Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

26. Верховний Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

27. При вирішенні податкових спорів Суд ураховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

28. Згідно з доктриною реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідком для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

29. Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

30. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

31. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

32. Проте, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

33. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними, допустимими та достовірними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

34. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

35. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

36. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

37. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, сформував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

38. Судами попередніх інстанцій з акта перевірки встановлено, що на підставі податкової інформації ДПІ у Московському районі м. Харкова від 25.12.2014 за № 4712/7/20-34-22-01-16 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Торгівельно - будівельний альянс за жовтень 2014 року , а також на підставі податкової інформації ДПІ у Московському районі м. Харкова від 28.01.2015 за № 376/7/20-34-22-01-16 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Торгівельно - будівельний альянс за листопад 2014 року , контролюючим органом зроблено висновок про те, що наведені у вказаних податкових інформаціях факти не надають можливості встановити дійсність отримання ДП Харківський бронетанковий завод ТМЦ від постачальника ТОВ Торгівельно - будівельний Альянс за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.

39. Водночас, на підставі постанови СБ України від 05.01.2015 у КП № 22014220000000259 згідно з описом документів, вилучених СВ УСБУ в Харківській області у ДП Харківський бронетанковий завод вилучено первинні документи, зокрема, щодо взаємовідносин з ТОВ Торгівельно - будівельний Альянс за період з 01.10.2014 по 30.11.2014. На час проведення перевірки документи вилучені документи не поверталися.

40. Проте, позивачем до матеріалів справи надано первинні документи на підтвердження господарських операцій за взаємовідносинами з ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.

41. Згідно з наданими документами, між позивачем (як покупцем) та ТОВ Торгівельно-будівельний альянс (як постачальником) укладено договір поставки від 22.09.2014 за № 22/09, за п.п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець сплатити та прийняти на умовах даного договору товар. Найменування, асортимент, кількість, ціна вказана в додатках, які є невід`ємною частиною даного договору.

42. Договір, укладений між позивачем та ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс , є чинним та недійсним в установленому законом порядку не визнавався.

43. Факт поставки товару, їх сплати, отримання та оприбуткування, підтверджується наданими первинними документами, а саме: специфікаціями, прибутковими ордерами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, відомостями за партіями товарів на складах за період жовтень - листопад 2014 року.

44. Договір поставки з ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс укладено позивачем для здійснення господарської діяльності шляхом виробництва військових транспортних засобів, реалізація яких направлена на отримання доходу, що підтверджується наданими первинними документами, які знаходяться в матеріалах справи.

45. Крім того, у податкових деклараціях з ПДВ за період жовтень - листопад 2014 відображено, що позивач оплатив товар та включив суми ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ Торгівельно - будівельний альянс до складу податкового кредиту

46. Отже, ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс на виконання зазначеного договору передало, а ДП Харківський бронетанковий завод прийняло ТМЦ, які відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

47. Під час перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочином, укладеним з контрагентом іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку та не надано доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій.

48. Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар, в матеріалах справи не міститься.

49. У свою чергу рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ДП Харківський бронетанковий завод свідчать про те, що господарські операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків.

50. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем надані всі належні первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс та факт придбання ТМЦ, що призначені для використання у господарській діяльності ДП Харківський бронетанковий завод , а також задекларовані позивачем суми.

51. Разом із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що обізнаність контролюючого органу про втрату ДП Харківський бронетанковий завод первинних документів внаслідок їх вилучення УСБУ у Харківській області (після отримання платником податків повідомлення про призначення перевірки від 16.02.2016 за № 1999/10/20-33-22-01-10) зафіксовано в акті перевірки від 09.03.2016 за № 24/20-33-22-01-03.

52. Водночас, позивач уживав можливі та доступні заходи з метою відновлення /повернення вилучених первинних документів за взаємовідносинами з ТОВ Торгівельно-будівельний альянс .

53. Так, 25 серпня 2020 року, ДП Харківський бронетанковий завод вчинено дії з метою відновлення необхідних первинних документів за взаємовідносинами з ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс , зокрема, шляхом звернення до вказаного підприємства листом від 30.07.2020 за № 7/30/12.

54. Також, ДП Харківський бронетанковий завод листом від 30.07.2020 за № 7/30/13 зверталось до Управління СБУ у Харківській області з проханням повернути документи, які були вилучені постановою слідчого СВ УСБ України в Харківській області від 05.01.2015.

55. Крім того, ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс надано до матеріалів справи копії первинних документів, які належним чином засвідчені директором ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс В. С. Стрелець, а відтак, є належними первинними документами.

56. Натомість, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

57. Щодо дослідження питання наявності/відсутності сертифікатів якості на придбаний позивачем товар, про що зазначав Верховний Суд направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то судами попередніх інстанцій з письмових пояснень позивача від 25.08.2020 встановлено, що згідно з протоколом вилучення документів Управлінням СБУ у Харківській області вилучалися паспорти на відповідні комплектуючі, які і є документом, що заміняє сертифікат і підтверджує відповідність товару ДСТУ.

58. При цьому колегія суддів зважає на те, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію.

59. Тому навіть ненадання сертифікату якості чи іншого документу щодо якості товару не може бути свідченням безтоварної операції, оскільки поставка неякісного товару за своєю природою є поставкою, і яка в розумінні Податкового кодексу України не може вважатися фіктивною чи безтоварною лише з цих підстав.

60. Отже, за встановлених у цій справі обставин, колегія суддів уважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутність зазначених документів не може бути достатньою та самостійною підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальником та позбавлення платника податку права на формування податкових вигод, оскільки матеріалами справи підтверджується отримання товару позивачем та його використання у межах господарської діяльності. Зокрема, із матеріалів справи вбачається факт оприбуткування товарів та використання придбаних позивачем товарів.

61. Також є безпідставними посилання відповідача на податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 25.12.2014 за № 4712/7/20-34-22-01-16 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс за жовтень 2014 року , податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 28.01.2015 за № 376/7/20-34-22-01-16 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс за листопад 2014 року , оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу і носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

62. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі № 825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14.

63. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані рішення, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Торгівельно-будівельний Альянс . Відтак податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.

64. Щодо посилання касатора на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах, то Суд зазначає, що останнім не зазначено норму права, яку суди попередніх інстанцій застосували не так та подібність правовідносин, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, відсутній у постанові (постановах) Верховного Суду.

65. Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

66. При цьому підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

67. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією судів у цій справі з посиланням при цьому на обставини, викладені у акті перевірки, з урахуванням яких суди надавали оцінку обставинам справи, і по суті зводяться лише до їх переоцінки.

68. За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

69. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

70. З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін.

71. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

72. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

73. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі № 820/4374/16- залишити без змін.

74. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко