Постанова

від 17.12.2020 по справі 640/25148/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25148/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2019 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ ;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДПС у м. Києві № 4030 від 04 грудня 2019 року Про проведення документальної позапланової перевірки Приватного підприємства ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що норми податкового законодавства свідчать про те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Наголосив, що без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обгрунтовує тим, що оскільки у спірному наказі зазначені усі необхідні реквізити, а Податковий кодекс України не вимагає вказувати у наказі на перевірку всю податкову інформацію, яка слугувала підставою для такої перевірки, у контролюючого органу були наявні підстави для реалізації наказу на проведення фактичної перевірки підприємства.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби в м. Києві виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення Приватним підприємством ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ (код 33508037) даних податкового кредиту на загальну суму 1422243 грн. по взаємовідносинах з ТОВ БІНОМ КОРПОРЕЙТ (код 42485969), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2019 року у сумі 280833 грн., за березень 2019 року у сумі 879743 грн., за квітень 2019 року у сумі 261667 грн.

Про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться у податковій декларації з ПДВ, поданої платником податків за відповідний період та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві з метою перевірки дотримання вимог чинного податкового законодавства направлено на адресу позивача лист від 27 вересня 2019 року № 15189/10/26-15-05-04-04 з проханням надати письмові пояснення з відповідними підтверджуючими документами щодо викладених вище операцій.

Поряд з викладеним суд встановив, що позивачем на адресу відповідача направлено лист відповідь № 05-11/2019-1Д від 05 листопада 2019 року, який передано нарочно до органу ДПС, про що свідчить відмітка на відповідному листі.

В даному листі позивач надав відповідачу відмову у наданні пояснень та відповідних підтверджуючих документів щодо запитуваних операцій, посилаючись при цьому на те, що лист-запит не містить конкретних фактів, які підтверджують недостовірне визначення підприємством даних податкового кредиту.

В подальшому, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві видано оскаржуваний наказ від 04 грудня 2019 року № 4030, який позивачем отриманий 09 грудня 2019 року, про що свідчить відмітка на наказі.

До проведення фактичної перевірки працівників Головного управління Державної податкової служби у м. Києві не було допущено, що підтверджується складеними актами відмови від допуску до перевірки від 09 грудня 2019 року № б/н.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у запиті відповідачем не зазначено в чому саме полягає порушення формування податкового зобов`язання (завищення чи заниження податкового зобов`язання) при здійсненні господарських операцій з контрагентом позивача, не наведено жодних фактів, які свідчать про порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПУ України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

У свою чергу, згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1);

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків (пункт 3).

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Як вбачається з матеріалів справи, запит податкового органу від 27 вересня 2019 року, направлений позивачеві, містив вказівку на підставу його надіслання відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України (виявлення фактів, що свідчать про недостовірність визначення ПП ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ податкового кредиту на загальну суму 1 422 243,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Біном Корпорейт , які містяться у податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2019 року у сумі 280833 грн., за березень 2019 року у сумі 879743 грн., за квітень 2019 року у сумі 261 667 грн.), із зазначенням інформації, яка це підтверджує. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують, період, за який слід надати документи, а також печатку контролюючого органу.

Так, у згаданому вище запиті, зокрема, вказано, що відповідачем встановлено відсутність у ТОВ Біном Корпорейт будь яких основних фондів та виробничих потужностей. Номенклатура та обсяг реалізованих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без трудових ресурсів, відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованих послуг.

У вказаному запиті податковий орган просив позивача надати інформацію та її документальне підтвердження, копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, а також щодо використання у власній господарській діяльності товарів/послуг, придбання яких документально оформлено. Платнику податків було запропоновано до надання перелік документів щодо підтвердження запитуваної інформації(зокрема договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення), а також вказано на строки їх подання та попереджено про наслідки невиконання.

Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що запит контролюючого органу від 27 вересня 2019 року про надання інформації та її документального підтвердження був сформований і надісланий позивачеві відповідно до приписів податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 810/5012/18.

Разом із тим, позивач не скористався наданою йому контролюючим органом можливістю і не надав останньому пояснень та первинних документів, які б усунули сумніви, що виникли у контролюючого органу після отримання певної інформації про ймовірні податкові порушення, як і не спростував таку інформацію. Така бездіяльність платника податків зумовлює настання для нього певних наслідків, а саме - призначення і проведення перевірки.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного наказу від 04 грудня 2019 року № 4030 ГУ ДПС у м. Києві діяло в межах та спосіб визначений чинним податковим законодавством, а тому позовні вимоги ТОВ ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2020 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємство "ВІ АЙ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов