Постанова

від 16.12.2020 по справі 640/14595/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14595/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТІС ФАРМА" до Київської митниці Держмитслужби, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвіпсервіс", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2020 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвіпсервіс", в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 26 травня 2020 року № 7.8.-1/15/11/10443 щодо відмови ТОВ "Атіс Фарма" у внесені змін до митної декларації та повернення суми митних платежів;

- зобов`язати Київську митницю Держмитслужби здійснити коригування показників, зазначених у розділі 47 "Нарахування платежів" вантажної митної декларації № UA100290/2020/310248, а саме: застосування звільнення від нарахування мита на товар, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання (020) та Податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (028)";

- зобов`язати Київську митницю Держмитслужби на підставі зави ТОВ "Атіс Фарма" від 27 квітня 2020 року та підготувати висновок про повернення ТОВ "Атіс Фарма" надмірну сплачених митних платежів та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що позивачем самостійно було заповнено гр.36 Преференція без застосування податкових пільг, самостійно внесено відомості про нарахування митних платежів, які останнім сплачено у повному обсязі та встановлено невідповідність задекларованого товару за позицією назви товару (медичного виробу) - медична маска, підрозділу Засоби індивідуального захисту розділу Медичне обладнання для закладів охорони здоров`я, що надають допомогу хворим COVID-19 , а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що ним сформовано та направлено на адресу відповідача лист, в якому правомірно просив здійснити коригування показників, зазначених у розділі 47 "Нарахування платежів" вантажної митної декларації № UA100290/2020/310248, а саме: застосувати звільнення від нарахування мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання (020) та Податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (028) та здійснити повернення помилково сплачених митних платежів у розмірі сум: ввізного мита 1 074 446,74 грн., що складає 6,3 % від митної вартості Товару; податку на додану вартість 3 625 831,37 грн., що складає 20 % від митної вартості Товару на поточний рахунок ТОВ "Атіс Фарма" та повернути помилково сплачені митні платежі у розмірі сум: ввізного мита 1 074 446,74 грн., що складає 6,3 % від митної вартості Товару; податку на додану вартість 3 625 831,37 грн., що складає 20 % від митної вартості Товару на поточний рахунок ТОВ "Атіс Фарма".

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що ТОВ Атіс Фарма , 23 березня 2020 року укладено договір поставки товару з Tonton Sportswear (Honkong) Co, Limited, щодо поставки товару - маски медичні у кількості 2000000 штук за код УКТЗЕД 6307909800.

На виконання процедури розмитнення товару, позивачем укладено договір на брокерське обслуговування № МБ2703-20 від 27 березня 2020 року з ТОВ Укрвіпсервіс .

При цьому, 01 квітня 2020 року позивачем розпочато процедуру декларування та митного оформлення товару шляхом подання документів до відповідача, за кодом УКТЗЕД 6307909800.

До митного оформлення позивачем надано документи, визначені в гр.44 митної декларації № UA100290/2020/310248 від 02 квітня 2020 року, зокрема: рахунок-фактура № 012603 від 23 березня 2020 року; авіаційна накладна № 501-0712-0956 від 27 березня 2020 року; декларація про походження (інвойс оригінал) від 23 березня 2020 року; свіфт № 1 про сплату за товар від 25 березня 2020 року; свіфт № 2 про сплату транспортних послуг від 25 березня 2020 року; рахунок фактура на транспортно-експедиційні послуги від 23 березня 2020 року; довідка про транспортні витрати від 26 березня 2020 року; контракт № 1 від 23 березня 2020 року; брокерський договір № МБ2703-20 від 27 березня 2020 року; гарантійний лист № 27032020 року-4 від 27 березня 2020 року, лист Держпраці № 11/1/20/4676 від 30 березня 2020 року.

Позивачем в гр.33 Митної декларації № UA100290/2020/310248 від 02 квітня 2020 року визначено код товару УКТЗЕД 6307909800. Визначено митну вартість товару за основним методом, а саме ціною договору.

Платіжним дорученням № 122 від 02 квітня 2020 року позивачем сплачено ввізне мито та податок на додану вартість.

Позивачем зазначено, що станом на 02 квітня 2020 року у базі знаходилась митна декларація № UA100290/2020/310248 від 02 квітня 2020 року, без преференції 203 в гр.36.

02 квітня 2020 року відповідачем завершено процедуру митного оформлення товару за наступними ознаками: № митної декларації UA100290/2020/310248, дата закриття митної декларації 02 квітня 2020 року, УКТЗЕД 6307909800, митна вартість (USD) 614500,00$ (17054710,10грн.), мито (020) 1074446,74грн., ПДВ (028) 3625831,37грн., дата сплати митних платежів 02 квітня 2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на мигну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість від 20 березня 2020 року № 224, подано відповідачу пакет документів на підтвердження застосування преференції по коду 203 на Товар, заявлена Позивачем митна вартість товару з преференцією 203 відповідає вимогам пункту 9-6 Розділу XXI Митного кодексу України. Відповідач відмовив позивачеві у внесені змін до митної декларації та повернення суми митних платежів, та надано відповідну відповідь листом від 26 травня 2020 року № 7.8.-1/15/11/10443.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, зокрема про те, що наявні правові підстави для зобов`язання підготувати Висновок про повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету ТОВ Атіс Фарма у сумі 10474446,74 грн. (ввізне мито 6,3%) та 3625381,37грн. (ПДВ 20%) та направити його Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в частині внесення змін до Податкового Кодексу України доповнити пунктом 71 такого змісту: "71. Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України" та в частині внесення змін у розділ XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України, який доповнений пунктом 9-6 такого змісту: "9-6.Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19): звільняються від сплати ввізного мита лікарські засоби, медичні вироби та/або медичне обладнання, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України; митне оформлення товарів, зазначених в абзаці другому цього пункту, здійснюється першочергово; на товари, зазначені в абзаці другому цього пункту, допускається подання попередньої або тимчасової декларації за правилами, встановленими цим Кодексом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761 "Про затвердження Технічного регламенту засобів індивідуального захисту" доповнити пунктом 11 такого змісту: "11. Установити, що на час дії пунктів 4 і 5 розділу І Закону України від 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" дія затвердженого цією постановою Технічного регламенту не поширюється на засоби індивідуального захисту, включені до переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224. Для введення в обіг засобів індивідуального захисту, включених до зазначеного переліку, заявник подає до Державної служби з питань праці заяву із зазначенням мети ввезення, інформації щодо виробника, назви виробів, номера партії або серійного номера, обсягу партії, а також дані щодо призначення виробу та способу дії. За результатами опрацювання поданих документів Державна служба з питань праці видає заявнику повідомлення про введення в обіг окремих засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров`я. Розгляд документів та видача повідомлення здійснюються на безоплатній основі".

Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20 березня 2020 року Про затвердження переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на мигну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість , якою затверджений перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19). Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та діє протягом строку дії пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та пункту 96 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України.

Відповідно до затвердженого Постановою Переліку, включено у розділ засоби індивідуального захисту медичні маски (6307 90 98 00), які ввезено позивачем.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечені і я додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 02 квітня 2020 року № 540-ІХ внесено зміни до Податкового Кодексу України, зокрема, у розділі XX Перехідні положення підрозділ 2 пункт 71, про тимчасове, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України та/або операцій з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Постачання на митній території України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Перелік товарів (утому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою коронавірусом Sars-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 року № 271.У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, положення пункту 198.5 статті 198 розділу V 1ІКУ та положення статті 199 розділу V ПКУ не застосовуються щодо таких операцій.

Норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX ПКУ застосовуються до операцій з постачання товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), включених до Переліку № 224, здійснених в період, починаючи з 17 березня 2020 року, і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

При цьому, Кабінетом Міністрів України 16 квітня 2020 року Постановою № 271 розширено Перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом Sars-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком па додану вартість, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 № 224, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 № 271.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що к визначеному Переліку, присутній розмитнений товар позивача згідно МД UA/100290/2020/310248 від 02 квітня 2020 за кодом УКТЗЕД 6307 90 98 00.

Як було встановлено раніше, позивачем направлено на адресу відповідача лист щодо здійснення коригування показників, зазначених у розділі 47 Нарахування платежів вантажної митної декларації № UA100290/2020/310248, а саме: застосувати звільнення від нарахування мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання (020) та Податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (028) та здійснити повернення помилково сплачених митних платежів у розмірі сум: ввізного мита 1074 446,74 грн., що складає 6,3 % від митної вартості Товару: податку на додану вартість 3625831,37 грн., що складає 20 % від митної вартості Товару на поточний рахунок позивача.

Разом з тим, відповідачем листом від 26 травня 2020 року № 7.8.-1/15/11/10443 відмовлено позивачеві щодо повернення митних платежів з підстав відсутність у позивача, на момент подання митної декларації, відповідного документу, що свідчить про цільове використання Товару закладами здоров`я з посиланням на лист Державної митної служби від 26 березня 2020 року № 08-1/16-03-01/7/3189, відповідно до якого, критеріями для застосування пільги при розмитненні Товару є надання декларантом додаткових документів, що свідчать про постачання товару для закладів здоров`я.

У контексті наведеного судова колегія звертає увагу на те, що Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19) № 533-ІХ та Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) № 530-ІХ внесення змін до Податкового Кодексу України та доповнено пунктом 71 наступним змістом: "71. Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України". В частині внесення змін у розділ XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України, який доповнений пунктом 9-6 такого змісту: "9-6. Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19): звільняються від сплати ввізного мита лікарські засоби, медичні вироби та/або медичне обладнання, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України; митне оформлення товарів, зазначених в абзаці другому цього пункту, здійснюється першочергово; на товари, зазначені в абзаці другому цього пункту, допускається подання попередньої або тимчасової декларації за правилами, встановленими цим Кодексом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224 Про затвердження переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість затверджений перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до затвердженого Переліку, включено у розділ засоби індивідуального захисту медичні маски ( 6307909800 ) - Товар, який ввезено позивачем згідно МД № UA/100290/2020/310248.

Засоби індивідуального захисту, визначені Технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761 є медичними виробами та відповідно до колонки 2 Переліку: Назва товару (медичного виробу), код згідно з УКТЗЕД 6307909800 Медична маска, респіратор FFP2 або FFP3, маски, не оснащені змінними фільтрами

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем в гр.31 МД UA/100290/2020/310248 зазначено: інші готові текстильні вироби: засіб індивідуального захисту: маска, що являє собою тришаровий нетканий бар`єр з гумовими петлями, забезпечує щільне прилягання до обличчя та забезпечує фільтрувальну ефективність по відношенню до повітря, що вдихається та видихається класу FFP2 NR згідно стандарту EN 149:2001+А1:2008 нестерильна, 50 піт в упаковці, модель ВМ-011 (FFP2 NR) номер партії 20200304, всього 2000000 шт., країна виробництва - CN, торговельна марка TONTON.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 226 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України Кабінет Міністрів України зокрема до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761 "Про затвердження Технічного регламенту засобів індивідуального захисту" та доповнено пункт 11 таким змістом: "11. Установити, що на час дії пунктів 4 і 5 розділу І Закону України від 17 березня 2020 року № 530- IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих па запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" дія затвердженого цією постановою Технічного регламенту не поширюється на засоби індивідуального захисту, включені до переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, 10 епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224. Для введення в обіг засобів індивідуального захисту, включених до зазначеного переліку, заявник подає до Державної служби з питань праці заяву із зазначенням мети ввезення, інформації щодо виробника, назви виробів, номера партії або серійного номера, обсягу партії, а також дані щодо призначення виробу та способу дії. За результатами опрацювання поданих документів Державна служба з питань праці видає заявнику повідомлення про введення в обіг окремих засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров`я. Розгляд документів та видача повідомлення здійснюються на безоплатній основі.".

Листом Головного управління Держпраці у Київської області від 30 березня 2020 року № 11\1\20\4676 повідомлено позивача про введення в обіг засобів індивідуального захисту - Інші готові текстильні вироби: засіб індивідуального захисту: маска, шо являє собою тришаровий нетканий бар`єр з гумовими петлями, забезпечує щільне прилягання до обличчя та забезпечує фільтрувальну ефективність по відношенню до повітря, що вдихається та видихається класу FFP2 NR згідно стандарту EN 149:2001+А1:2008 нестерильна, 50 шт. в упаковці, модель ВМ-011 (FFP2 NR) номер партії 20200304, всього 000000 шт., країна виробництва - CN, торговельна марка - TONTON ;

Державною митною службою України інформаційним листом від 19 травня 2020 року № 15/15-01-02/7/620 щодо застосування кодів (зміни ) до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 при митному оформленні у режимі імпорту лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), має наводитись код звільнення від салати податку на додану вартість та ввізного мита - "203"; Департаменту інформаційних технологій та митної статистика просимо унести відповідні зміна до програмного забезпечення.

Законом про внесення змін до Податкового Кодексу України, у розділі XX Перехідні положення : підрозділ 2: пункт 71, викладено у наступній редакції: "71. Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з мстою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що норми даного пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020

Пункт 9-6 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України викладено в такій редакції: тимчасово, до 30 червня 2020 року, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУШ-19): звільняються від сплати ввізного мита товари (в тому числі лікарські засоби, медичні вироби, медичне обладнання), необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України; митне оформлення товарів, зазначених в абзаці другому цього пункту, здійснюється першочергово; плата за виконання митних формальностей поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для них, щодо товарів, зазначених в абзаці другому цього пункту, не справляється. З урахуванням наведених законодавчих приписів вбачається, що державою запроваджено податкові пільги по переліку 224 для операцій з постачання на митну територію України після 17 березня 2020 року ввезених товарів (медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. Вказані операції звільняються від оподаткування податком на додану вартість, починаючи з 17 березня 2020 року, тому операціям з постачання на територію України медичних виробів з переліку ПДВ не нараховується, ввізне мито не сплачується.

Тобто, товар ввезений позивачем згідно МД № UA/100290/2020/310248 відповідає на дату розмитнення 02 квітня 2020 року ознакам пільгового розмитнення за кодом 203.

Враховуючи чинне митне законодавство, суд зазначає, що воно передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов`язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів, однак у Митному кодексі України розуміння помилкового та/або надмірно сплаченого митного платежу, відсутнє, однак міститься в податковому законодавстві.

Згідно з підпунктом 14.1.1 15 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов`язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов`язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Податкові пільги, визначені статтею 197 розділу V Податкового кодексу України та окремими пунктами підрозділу 2 розділу XX Кодексу, надаються не окремим платникам податків, а застосовуються при здійсненні операцій з постачання тих чи інших товарів чи надання тих чи інших послуг. Тому платники ПДВ не мають права ні відмовитися, ні зупинити використання режиму звільнення від оподаткування на один чи декілька звітних періодів, якщо дію пільги прямо не зупинено чи не обмежено відповідними нормами Кодексу.

Таким чином, як було вірно зазначено судом першої інстанції, вартість товарів, що включені до Переліку № 224, повинна визначатися без ПДВ з настання дати запровадження цієї пільги, відповідно до змін, внесених Законом.

Приписи пп. 43.1-43.5 ст.43 Податкового кодексу України визначають, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643 затверджено Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку № 643, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Заява на повернення митних платежів подана позивачем 27 квітня 2020 року з доданими копіями підтверджуючих документів, що підтверджується матеріалами справи.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

У разі якщо заявником не виконано вимоги пункту 3 цього розділу, надано недостовірні дані та/або за наявності у нього податкового боргу (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів па погашення податкового боргу), готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відмова.

Повернення надмірно сплачених сум митних платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами відбувається при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів, звернення до митного органу платника податків з відповідною заявою, та документами протягом строку 1095 днів від дня їх виникнення.

Згідно п.9-10 Порядку оформлення аркушу коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 листопада 2012 року № 1145, після оформлення аркуша коригування його електронний примірник вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи мін них органів України посадовою особою митного органу, що його оформила. Декларанту під підпис видається другий примірник аркушу коригування.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі: необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу (Абзац пункту 37 в редакції Постанови KM № 27 від 11 січня 2017 року).

Аркуш коригування є тим документом, згідно якого у інформаційних системах відображаються (обліковуються) суми митних платежів, що підлягають поверненню, оскільки відповідно до п. 12-13 Порядку №1145: у разі складання аркуша коригування у випадку повернення митних у розділі II аркуша коригування відображається розрахунок сум митних платежів за новими відомостями (графа 47 МД па бланку єдиного адміністративного документа); до розділу III аркуша коригування вносяться фактичні відомості про повернення митних платежів: у колонці Код виду платежу зазначаються коди видів митних платежів відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами, у колонці Сума зазначається повернута сума відповідних митних платежів, у колонці Підстава зазначається код підстави здійснення повернення суми таких платежів згідно з класифікатором підстав здійснення повернення сум митних платежів.

Згідно п.37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Аркуші коригування до митних декларацій оформлюються митницею самостійно і є частиною дій по поверненню платникам податку надмірно або помилково перерахованих коштів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України та розділу III Порядку, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Викладене, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що відмова відповідача щодо здійснення коригування показників, зазначених у розділі 47 Нарахування платежів вантажної митної декларації № UA100290/2020/310248, а саме: застосувати звільнення від нарахування мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання (020) та Податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (028) та здійснення повернення помилково сплачених митних платежів у розмірі сум.

При цьому, аналіз наведених вище норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що підставою для виплати органами Державного казначейства України надмірно сплачених позивачем коштів є висновок митного органу про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.

Таким чином, відповідно до положень Порядку №643, у випадку необґрунтованої відмови митного органу у вчиненні дій, спрямованих на повернення платнику податків надміру сплачених коштів, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання митниці скласти та надати управлінню Державної казначейської служби України висновок про повернення надмірно сплачених платежів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в Постанові від 12 грудня 2019 року по справі № 804/15022/15.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання підготувати Висновок про повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету ТОВ Атіс Фарма у сумі 10474446,74 грн. (ввізне мито 6,3%) та 3625381,37грн. (ПДВ 20%) та направити його Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

Щодо доводів відповідача в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу су апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

У силу приписів статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 25000 грн. позивач надав: оригінал ордеру серії КВ № 100448 від 10 квітня 2020 року, копія посвідчення адвоката № 2606 від 08 червня 2006 року, квитанція до прибуткового касового ордера № 03/28-Ю від 10 квітня 2020 року, попередній розрахунок суми судових витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що у рішенні Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17 зазначено, що на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Відповідно до позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 810/4749/15 підкреслено на необхідності детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за доцільні, дублюючі одна одну, послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків. Крім того, у даному ж рішенні вказано й про те, що витрати за час перебування адвоката у судовому засіданні повинні підтверджуватися хронометричними даними протоколу судового засідання.

Надаючи оцінку наданим вище документам, судова колегія, вважає за необхідне зазначити, що зі змісту наявних у матеріалах справи документів вбачається, що останніми підтверджується факт надання правничої допомоги ТОВ Атіс Фарма адвокатом Павловою О.М. щодо оскарження рішення Київської митниці Держмитслужби.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст складено 17 грудня 2020 року.