Постанова

від 10.12.2020 по справі 640/23148/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23148/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

Карпушової О.В.

суддів: Ключковича В.Ю.

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Кальницька І.С., Суліма О.О.,

від відповідача (апелянта): Лазоришин Я.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Офісу великих платників податків ДПС, товариства з обмеженою відповідальністю "Сандоз Україна" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сандоз Україна" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандоз Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 16 вересня 2019 року № 0011914403.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом зроблено безпідставні висновки щодо відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фарм-Рост", Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.І.КО Фарм Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.І.КО Фарм Промоушн", Товариством з обмеженою відповідальністю "В2В Фарм Промоушн", Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр Фарм".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сандоз Україна" задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Офісом великих платників податків Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апелянта, обґрунтовані зокрема тим, що правочини укладені між позивачем та ТОВ "Компанія "Фарм-Рост", ТОВ "Н.І.КО Фарм Сервіс", ТОВ "Н.І.КО Фарм Промоушн", ТОВ "В2В Фарм Промоушн", ТОВ "Спектр Фарм" не мали реальних наслідків, а відтак формування валових витрат та податкового кредиту з урахуванням взаємовідносин із зазначеними суб`єктами господарювання є безпідставним.

За наведених обставин, Офіс великих платників податків Державної податкової служби вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків ДФС, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандоз Україна" по декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період травень 2019 року (реєстраційний номер 9127647147 від 14 червень 2019 року з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ) з метою перевірки відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тисяч гривень.

За результатами вищезазначеної перевірки складено акт від 19 серпня 2019 року №2439/28-10-44-03/38419586 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Кодексу Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по декларації з ПДВ за травень 2019 року на суму ПДВ 9110441,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за травень 2019 року на суму ПДВ 9110441,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язував з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фарм-Рост", Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.І.КО Фарм Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.І.КО Фарм Промоушн", Товариством з обмеженою відповідальністю "В2В Фарм Промоушн", Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр Фарм".

На підставі висновків акту перевірки Офісом великих платників податків ДПС винесено податкове повідомлення-рішення форми "В1" №0011914403 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 9 110 441,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 277 610,25грн.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено порушення позивачем норм податкового законодавства при формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фарм-Рост", Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.І.КО Фарм Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.І.КО Фарм Промоушн", Товариством з обмеженою відповідальністю "В2В Фарм Промоушн", Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр Фарм".

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з частинами першої - третьою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 статті 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг/товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт їх отримання із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.

З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати факт придбання товарів/послуг та його подальшого використання для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку.

Перевіркою встановлено взаємовідносини щодо придбання схожих маркетингових послуг наданих протягом 4-го кварталу 2018 та 1-го кварталу 2019 років на суму ПДВ 9110440,82 грн. з:

- у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр Фарм" у квітні- травні 2019 на суму ПДВ 1330815,10 грн на підставі договору № 5 від 28.09.2017 року;

- у Товариства з обмеженою відповідальністю "В2В Фарм Промоушн" у квітні- травні 2019 на суму 1779322,64 грн на підставі договору № 1 від 28.09.2017 року;

- у Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.І.КО Фарм Промоушн" у травні 2019 на суму ПДВ 1933004,91 грн на підставі договору № 3 від 28.09.2017 року;

- у Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.І.КО Фарм Сервіс" у квітні- травні 2019 на суму ПДВ 2 341 154,09 грн на підставі договору № 4 від 28.09.2017 року;

- у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фарм-Рост" у квітні- травні 2019 на суму ПДВ 1726144,08 грн на підставі договору №2 від 28.09.2017 року.

Як вбачається із змісту договорів, укладених позивачем з ТОВ "Компанія "Фарм-Рост", ТОВ "Н.І.КО Фарм Сервіс", ТОВ "Н.І.КО Фарм Промоушн", ТОВ "В2В Фарм Промоушн", ТОВ "Спектр Фарм" такі є ідентичними за своїм змістом та окремого дослідження не потребують.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем до матерів справи додано копії податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактури та платіжних доручень.

Поряд із цим, із наданої позивачем документації не можливо встановити які саме послуги надавались ТОВ "Компанія "Фарм-Рост", ТОВ "Н.І.КО Фарм Сервіс", ТОВ "Н.І.КО Фарм Промоушн", ТОВ "В2В Фарм Промоушн", ТОВ "Спектр Фарм".

Так за умовами договорів надання маркетингових послуг ТОВ "Компанія "Фарм-Рост", ТОВ "Н.І.КО Фарм Сервіс", ТОВ "Н.І.КО Фарм Промоушн", ТОВ "В2В Фарм Промоушн", ТОВ "Спектр Фарм" зобов`язувались надати позивачу маркетингові послуги з метою просування продуктів замовника, визначених у додатках до договору.

Пунктом 2.2 визначено перелік послуг які зобов`язувались надати позивачу, а саме:

- послуги із забезпечення розміщення ОТС Продуктів у Фарм-категоріях;

- послуги із забезпечення розміщення інформації про ОТС Продукти в друкованих матеріалах та в приміщеннях аптечних мереж;

- послуги із забезпечення закупівель нових продуктів;

- послуги із координації навчання провізорів аптечних мереж;

- послуги з обробки статистичних даних аптечної мережі за результатами звітного періоду з наданням письмового звіту;

- послуги із забезпечення внесення інформації про продукти до інформаційних баз продажу;

- послуги із забезпечення наявності узгодженого рівня запасів продуктів замовника в аптечних закладах;

- інші маркетингові послуги з просування продуктів замовника.

За визначенням, маркетингові послуги (маркетинг) це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) (пп. 14.1.108 п. 14.1 ст.14 ПК України).

Натомість, як встановлено судом та визнається позивачем, послуги з розміщення ОТС Продуктів у Фарм-категоріях, розміщення інформації про ОТС Продукти, послуги із забезпечення закупівель нових продуктів, послуги із внесення інформації про продукти до інформаційних баз продажу, забезпечення наявності узгодженого рівня запасів продуктів замовника в аптечних закладах фактично надавались самими мережами аптек.

Більш того, частина звітів, які надані позивачем в підтвердження настання реальних наслідків за правочинами укладеними з ТОВ "Компанія "Фарм-Рост", ТОВ "Н.І.КО Фарм Сервіс", ТОВ "Н.І.КО Фарм Промоушн", ТОВ "В2В Фарм Промоушн", ТОВ "Спектр Фарм" складено співробітниками мереж аптек.

Надані докази, у сукупності свідчать, що ТОВ "Компанія "Фарм-Рост", ТОВ "Н.І.КО Фарм Сервіс", ТОВ "Н.І.КО Фарм Промоушн", ТОВ "В2В Фарм Промоушн", ТОВ "Спектр Фарм" маркетингові послуги не надавали, фактично за змістом укладених договорів такі мали б здійснювати координацію дій інших осіб, здебільшого мереж аптек, де позивач реалізував товари, які в свою чергу і здійснювати просування товарів поставлених позивачем.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу, що у даному випадку мало місце віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту правочинів, що не спрямовані на досягнення ділової мети та отримання прибутку, а штучно збільшували витрати позивача у перевіряємий період.

Відповідно до змісту договорів, перелік аптечних мереж, стосовно яких та із залученням яких виконавець зобов`язується надавати послуги визначаються додатком до договору.

Так дійсно, сторонами до договорів про надання маркетингових послуг укладено додаткові угоди, в тому числі із переліком аптечних мереж.

Поряд із цим, із наданих позивачем як до суду так і до перевірки доказів, зокрема актів приймання-здачі послуг та звітів про надання послуг не можливо ідентифікувати, в яких саме аптеках такі послуги надавались та чи надавались вони саме ТОВ "Компанія "Фарм-Рост", ТОВ "Н.І.КО Фарм Сервіс", ТОВ "Н.І.КО Фарм Промоушн", ТОВ "В2В Фарм Промоушн", ТОВ "Спектр Фарм".

Відповідно до змісту п. 2.5 договорів, виконавці на власний розсуд визначають обсяг та вартість послуг замовлених в аптечних мережах на виконання договору.

Вартість послуг виконавця розраховується на підставі підписаного та узгодженого між сторонами звіту, що складається у формі, затвердженій у додатку до договору та повинен містити детальну інформацію про надані послуги, їх обсяги та вартість. Звіт надається виконавцем за результатами звітного періоду (п.3.2 договору).

Відповідно до змісту актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можливо встановити які фактично наданих послуг, де саме такі послуги надавались та в яких об`ємах (т. 1 а.с. 171-195).

Вказані обставини також не підтверджують надані до матеріалв справи копії звітів про надання послуг, більш того, надані позивачем звіти від ТОВ "Компанія "Фарм-Рост", ТОВ "Н.І.КО Фарм Сервіс", ТОВ "Н.І.КО Фарм Промоушн", ТОВ "В2В Фарм Промоушн", ТОВ "Спектр Фарм" тими ж датами та тими ж посадовими особами.

Як встановлено податковим органом, директором, головним бухгалтером та одним із засновників постачальників маркетингових послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.І.КО Фарм Промоушн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.І.КО Фарм Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "В2В Фарм Промоушн" є одна посадова особа - ОСОБА_1 .

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.І.КО "Фарм Промоушн" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.І.КО Фарм Сервіс" знаходяться за однією податковою адресою - 1024 м. Київ. вул. Богомольця, буд. 7/14 кв. 182.

Одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр Фарм" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фарм-Рост" є ОСОБА_2 .

Також, за змістом пункту 4 Договорів, документом який підтверджує факт надання послуг за відповідний звітний період є акт надання-приймання послуг. Виконавець протягом 20 календарних днів після закінчення звітного періоду надсилає замовнику акту в двох екземплярах та звіт.

Як вбачається із наданих позивачем актів надання-приймання послуг, такі ТОВ "Компанія "Фарм-Рост", ТОВ "Н.І.КО Фарм Сервіс", ТОВ "Н.І.КО Фарм Промоушн", ТОВ "В2В Фарм Промоушн", ТОВ "Спектр Фарм" складено за квартал, натомість,відповідно до умов договорів, звітним періодом вважається місяць.

Отже, за результатом дослідження, колегією суддів встановлено, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із зазначеними підприємствами не підтверджують реального виконання господарських операцій вказаними контрагентами позивача по укладеним договорам, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи слід зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які мають складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Однак, надані позивачем первинні документи належним чином не підтверджують фактичність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В даному випадку, за спірними операціями з контрагентами лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів. Більш того, з аналізу наданої документації вбачається, що фактично маркетингові послуги з просування товарів позивача мали б здійснюватись не вказаними суб`єктами господарювання, а працівниками мереж аптек, з якими договори заключались позивачем.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне подану до суду апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю "Сандоз Україна" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.В. Карпушова

В.Ю. Ключкович