Постанова

від 09.12.2020 по справі 2а-1929/12/0970

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 2a-1929/12/0970 пров. № А/857/9094/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гудима Л.Я.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Марцинковської О.М.,

представника позивача Косар М.Є.,

представника відповідача Лаврука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 р. (прийняте у м. Івано-Франківську суддею Григоруком О.Б.; складене у повному обсязі 09 червня 2020 року) в адміністративній справі № 2a-1929/12/0970 за позовом Корпорації Укртрансжилбуд до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 р. Корпорація Укртрансжилбуд (далі також - Корпорація, позивач) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі також - відповідач) та, з урахування уточнених позовних вимог, просила визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 за №№ 0000292203, 0000302203; від 21.08.2012 №№ 0000662203, 0000672203 та 0000682203.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 20.06.2012 №№ 0000292203 та 0000302203; від 21.08.2012 №№ 0000662203, 0000672203 та 0000682203.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року змінено постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року.

Позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області: від 20.06.2012 №№ 0000292203 та 0000302203 - повністю; податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 № 0000662203 - у частині збільшення суми грошового зобов`язання із податку на прибуток в сумі 297 354,00 грн за основним платежем. У задоволення решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09 квітня 2019 р. постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року та постанову Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року в справі № 2а-1929/12/0970 скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2012 № 0000662203 в сумі 299 562,00 грн за основним платежем і 7491,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 21.08.2012 № 0000672203 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 7897,00 грн, від 21.08.2012 № 0000682203 в частині збільшення грошового зобов`язання на 248 495,00 грн за основним платежем і на 62 124,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У частині позовних вимог, які підлягають вирішенню в цьому провадженні, позовна заява мотивована тим, що відповідач необґрунтовано дійшов висновків, які стали підставою для нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток, податку на додану вартість (далі - ПДВ) та зменшення сум від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток з відповідними фінансовими санкціями, за рахунок того, що контрагент ТОВ С.Дж.Р.Груп є недобросовісним суб`єктом господарювання та платником податків, а відтак, сплачені позивачем на його користь за товари (роботи, послуги) суми грошових коштів не можуть бути віднесені до валових витрат позивача, як і сплачений в ціні таких робіт ПДВ не може бути віднесений до складу податкового кредиту. А посилання відповідача на постанову Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2011 у справі № 1-п-32/11, за якою директора ТОВ С.Дж.Р.Груп ОСОБА_1 звільнено від відповідальності на підставі Закону України Про амністію у 2011 році є неналежним, так як позивач не був учасником фіктивних угод, які досліджувалися у вказаній кримінальній справі; відтак просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000662203 від 21.08.2012 в частині збільшення грошового зобов`язання в сумі 299 562,00 грн за основним платежем та 7491,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську за №№ 0000672203 та 0000682203 від 21.08.2012.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (яке надалі було замінене правонаступником - Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області), яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обставини, викладені в рішенні суду першої інстанції, щодо безпідставності покликання відповідача на постанову Печерського районного суду м. Києва є передчасними та помилковими, оскільки взаємовідносини між контрагентом та позивачем відбулись саме у період вчинення фіктивних господарських операцій зі сторони контрагента; тобто первинні документи від контрагента були оформлені особою, яка не має повноважень щодо здійснення господарських операцій. Тобто фіктивність операцій у періоді 2008 - 2010 років зі сторони контрагента фактично не потребує доведення, а доводи, які наведені як в процесуальних документах відповідача, так і в усних поясненнях представника фактично мають преюдиційний характер, а наявність цієї постанови не була виключною обставиною для прийняття оскаржуваних рішень. Такою обставиною також була інформація про контрагента щодо неможливості здійснення його перевірки через відсутність за місцем реєстрації, відсутність об`єктів оподаткування та звітності платника, відсутність у нього можливості для виконання договірних зобов`язань, надання ним податкової вигоди для суб`єктів господарювання.

Корпорація Укртрансжилбуд подала відзив на апеляційну скаргу, у якому з покликанням на викладені у постанові від 09.04.2019 висновки Верховного Суду вказала, що такі є обов`язковими при новому розгляді справи. Також недослідження податковим органом під час перевірки документів, що значаться вилученими правоохоронними органами, не дає йому підстав для складання акта перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, тому лише за таких самостійних підстав допущених порушень податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Вказує, що при виборі контрагента було проведено перевірку його реєстрації, видів діяльності, наявності ліцензій на виконання будівельних робіт тощо, на підтвердження чого було отримано копії відповідних документів. Результати здійснення господарських операцій з контрагентом були належним чином оформлені первинними документами, що були вилучені правоохоронними органами і їх достовірність не спростована належними доказами. Податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними, суперечливими, чи є наслідком укладення нікчемних правочинів, при тому, що на час договірних відносин з Корпорацією та виконання підрядних робіт контрагент реально проводив господарську діяльність та звітував. З покликанням на правові позиції Верховного Суду вказує, що Корпорація не може відповідати за допущені контрагентом порушення, якщо не буде доведено її безпосередню участь у зловживанні контрагента. Також Акт документальної перевірки Корпорації був складений раніше, ніж була проведена перевірка, відтак прийняті за її результатами рішення є незаконними. Тому просить апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Корпорація Укртрансжилбуд 03.12.2003 зареєстрована як юридична особа згідно довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а.с. 40). Основними видами її діяльності є: будівництво житлових і нежитлових будівель, неспеціалізована оптова торгівля, будівництво доріг і автострад.

У період з 13.07.2012 по 02.08.2012 ДПІ в м. Івано-Франківську провела планову документальну перевірку корпорації Укртрансжилбуд з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої склала акт № 6024/22-3/32776178 від 09.07.2012 (далі - Акт перевірки; т. 2 а.с. 106 - 165).

Перевіркою встановлено порушення Корпорацією приписів:

- ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ст. 207, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4, 2.15. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 - здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийнято до виконання документи і складено документи на операції, що порушують публічний порядок і, відповідно, суперечать законодавчим і нормативним актам;

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.04.2009 по 31.03.2012 на загальну суму 596 916 грн, в т.ч.: за II квартал 2009 року зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 7897 грн, за три квартали 2009 року занижено податку на прибуток в сумі 105 056 грн, за 2009 рік занижено податок на прибуток в сумі 299 562 грн за ІІ - ІV квартали 2011 року занижено податок на прибуток в сумі 7354 грн;

- на порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість , п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та в результаті задокументованих безтоварних операцій по ланцюгу до вигодонабувача Корпорації Укртрасжилбуд з ТОВ С.Дж.Р.Груп завищено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 декларації) з урахуванням залишку від`ємного значення попередніх звітних періодів всього в сумі 248 495 грн: за липень 2009 року - 11 233 грн, серпень 2009 року - 14 813 грн, вересень 2009 року - 31 250 грн, грудень 2009 року - 187 885 грн, вересень 2011 року - 3314 грн.

Вказано, що Корпорація з посиланням на поставку від ТОВ С.Дж.Р.Груп на її адресу товарів (будівельні матеріали (щебінь, бетон, пісок) та послуг (оренда спецтехніки і обладнання, підрядні послуги) виписала видаткові та податкові накладні, склала акти виконаних робіт, на підставі яких сформувала валові витрати та податковий кредит у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вищевказані податкові періоди.

За висновками Акта перевірки такі господарські операції є безтоварними, а всі фінансово-господарські відносини між позивачем та його контрагентом є фіктивними правочинами без наміру створення правових наслідків, що ними обумовлювались, з урахуванням висновків перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва з питань дотримання податкового законодавства ТОВ С.Дж.Р.Груп за період з 01.08.2008 по 31.05.2010. Так, перевіркою встановлено відхилення в співставленні податкових зобов`язань, за юридичною та фактичною адресою товариство не знаходиться, останній звіт подало за березень 2010 року. Також у провадженні СУ ПМДПА України є кримінальна справа № 69-107 щодо директора ТОВ С.Дж.Р.Груп .

Вказане призвело до збільшення суми грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток підприємств, з ПДВ та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

На підставі Акта перевірки та відповідно до встановлених порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми Р за № 0000662203 від 21.08.2012, яким Корпорації збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 671 807,00 грн, з яких: 596916 грн - основного платежу та 74891 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- форми Р за № 0000682203 від 21.08.2012, яким Корпорації збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 310 619 грн, в тому числі: 248 495 грн - основного платежу та 62 124 грн - штрафних (фінансових) санкцій;

- форми П за № 0000672203 від 21.08.2012, яким Корпорації зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2009 року на загальну суму 7897 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Корпорація Укртрансжилбуд оскаржила їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акта перевірки, що дає підстави для висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень: від 21.08.2012 № 0000662203 (в частині 299 562,00 грн основний платіж, 7491,00 грн - штрафні (фінансові) санкції), від 21.08.2012 № 0000672203 (в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 7897,00 грн), від 21.08.2012 № 0000682203 (в частині збільшення грошового зобов`язання на 248 495,00 грн - основний платіж, 62 124,00 грн - штрафні (фінансові) санкції), що має наслідком їх скасування.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон № 334/94-ВР; чинного на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 цієї статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проте, згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами абзаців першого, другого підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (далі - Закон № 168/97-ВР; чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України; що прав і обов`язків сторін) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Проте, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Згідно із підпунктом а пункту 198.1, пунктами 198.3, 198.6 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції Закону України від 02.12.2010 № 2755-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Всупереч цим приписам, під час проведення планової перевірки первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, складені за результатами господарських операцій позивача з ТОВ С.Дж.Р.Груп (акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість підрядних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, відомості та інші документи щодо проведення розрахунків із ТОВ С.Дж.Р.Груп ) податковим органом не досліджувались, так як ці документи були відсутні у позивача, оскільки були вилучені слідчим з ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області згідно протоколу виїмки (предметів, документів) від 16.11.2010 у зв`язку із розслідуванням кримінальної справи № 69-107 (т. 2 а.с. 166 - 168).

У зв`язку з цим податковий орган повинен був діяти відповідно до пункту 85.9 статті 85 ПК України, якою встановлено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Вказаний порядок відповідачем не дотримано, оскільки вимоги вказаної статті передбачають перенесення термінів проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої до дати отримання копій документів або забезпечення доступу до них, хоча податковому органу було достеменно відомо станом на час здійснення перевірки про існування первинних документів, складених за результатами господарських операцій та факт їх вилучення згідно протоколу виїмки від 16.11.2010 (стор. 17 акта перевірки).

Також відповідач не витребовував і не перевіряв на предмет їх недостовірності чи неповноти первинні документи, які вилучені згідно протоколу виїмки, обмежившись лише запитом від 17.07.2012 № 4432/8/22-344/5750 на адресу Слідчого управління податкової міліції ДПС України про надання таких документів або доступу до їх перевірки.

Перевірка була завершена шляхом складання акта перевірки, без дослідження первинних документів.

Враховуючи зазначені вище норми законодавства та встановлені у справі обставини, а також те, що висновок про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку здійснюється на підставі аналізу даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності цих даних у первинних документах об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, зокрема приписів підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, що призвело до відображення необґрунтованих висновків про безтоварність господарських операцій в акті перевірки від 09.08.2012 № 6024/22-3/32776168.

За вимогами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та на підставі висновків акта, які ґрунтуються на припущеннях осіб, які здійснювали перевірку, а не фактичних обставинах, що має наслідком протиправність прийнятих на підставі цього акта перевірки податкових повідомлень-рішень, в частині висновків щодо господарських операцій із ТОВ С.Дж.Р.Груп .

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 09 квітня 2019 року суд першої інстанції надавав відповідні запити як до податкових органів, так і до суду про надання вилучених згідно з протоколом виїмки первинних документів з метою дослідження в судовому засіданні, проте такі отримати не вдалося; також в судових засіданнях представники відповідача заявляли про неможливість надання відповідних доказів.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), згідно зі статтею 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За вимогами частини другої статті 3 Закону № 996-ХIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88; зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 якого господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність поставки та господарський характер понесених за нею витрат та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всупереч цим приписам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не досліджував жодних первинних документів, не витребовував їх та не вказав про їх відсутність, а дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ С.Дж.Р. Груп з огляду на неможливість встановлення фактичної адреси ТОВ С.Дж.Р.Груп , невідображення контрагентом основних засобів, відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання нездійснення контрагентом господарської діяльності та неподання ним звітності, що висвітлено в акті перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва від 14.10.2010 № 823/23-10/34981754 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ С.Дж.Р.Груп з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2008 по 31.05.2010 (т. 3 а.с. 120 - 125), а також на наявність кримінальної справи № 69-107, порушеної щодо ОСОБА_1 та невстановлених осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ С.Дж.Р.Груп за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Як видно зі змісту акта перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва від 14.10.2010 № 823/23-10/34981754 підставою для висновків про відсутність об`єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у період з серпня 2008 року по травень 2010 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та статті 3 Закону України Про податок на додану вартість , було те, що жодних первинних документів фінансово-господарської діяльності ТОВ С.Дж.Р.Груп за вказаний період до перевірки не надало.

Разом з тим, ТОВ С.Дж.Р.Груп про проведення перевірки повідомлене не було та жодна вимога про необхідність надання відповідних документів на адресу цього товариства не направлялась, з огляду на невстановлення фактичної адреси останнього.

Також є покликання на кримінальну справу № 69-107, яка порушена щодо директора ТОВ С.Дж.Р.Груп за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, що на думку осіб, які складали цей акт, вказує на те, що фінансова господарська діяльність цього товариства здійснюється поза межами правового поля, а фінансово-господарські відносини з контрагентами є фіктивними правочинами.

Відповідач також посилається не нереабілітуючі підстави звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України (службова недбалість), на підставі пункту в статті 1 Закону України Про амністію у 2011 році від 08.07.2011, згідно постанови Печерського районного суду м. Києва 1-п-32/11 від 07.12.2011.

Проте, постановою податкової міліції Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 кримінальну справу № 69-107, порушену щодо ОСОБА_1 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ С.Дж.Р.Груп за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України закрито за відсутності складу злочину (т. 3 а.с. 48 - 52).

А постанова Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2011 року в справі № 1-п-32/11 стосується виключно здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ С.Дж.Р.Груп з ТОВ Альянс , ТОВ ІТЦ Стройенерго , ПП Ванк , ТОВ Конкорд плюс , ТОВ ГК Бум Сервіс , учасником яких позивач не був. Відтак ця постанова не може бути доказом незаконності дій Корпорації та фіктивності спірних угод.

Крім того, станом на час виникнення спірних правовідносин контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; також позивач надав до суду копії ліцензії на будівельну діяльність та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ С.Дж.Р.Груп , які були чинні на час укладення договорів у 2009 році.

За вимогами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, всупереч приписам частини другої статті 77 КАС України, не надано доказів, які спростовують реальне здійснення господарських операцій Корпорації з ТОВ С.Дж.Р.Груп , належне їх оформлення, відсутність в них економічного змісту, наявність суперечностей, які б ставили під сумнів виконання зазначених операцій; не встановлені такі й судом.

Щодо покликань апелянта на вказану вище постанову Печерського районного суду м. Києва, оскільки взаємовідносини між контрагентом та позивачем відбулись саме у період вчинення фіктивних господарських операцій зі сторони контрагента; тобто первинні документи від контрагента були оформлені особою, яка не має повноважень щодо здійснення господарських операцій, а відтак фіктивність операцій у періоді 2008 - 2010 років зі сторони контрагента фактично не потребує доведення, а доводи, які наведені як в процесуальних документах відповідача, так і в усних поясненнях представника фактично мають преюдиційний характер; щодо покликань на інформацію про контрагента щодо неможливості здійснення його перевірки через відсутність за місцем реєстрації, відсутність об?єктів оподаткування та звітності платника, відсутність у нього можливості для виконання договірних зобов`язань, надання ним податкової вигоди для суб`єктів господарювання, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку податкових зобов`язань та права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження щодо цього.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями цих осіб чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

У цьому ж випадку відсутні будь-які достовірні свідчення про те, що Корпорація був задіяна у такій протиправній діяльності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) окреслив правило індивідуальної відповідальності платника податків, яке, зокрема, полягає в тому, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Так у пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. ЄСПЛ вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив і у рішенні в справі Бізнес Саппорт Сентр проти Болгарії , в п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Що стосується решти доводів апеляційної скарги, то вони на законність рішення суду першої інстанції не впливають.

Так, у пункті 58 Рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

А згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року в адміністративній справі № 2a-1929/12/0970 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Л. Я. Гудим Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 18 грудня 2020 року.