Рішення

від 15.12.2020 по справі 911/1329/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1329/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія НАДІЙНА , м. Київ

до 1) Державного підприємства СЕТАМ , м. Київ

2) Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, Київська область, м. Буча

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_1 , м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Акціонерне товариство Альфа Банк , м. Київ

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, укладених на електронних торгах

представники:

від позивача - М.К.Ісаєв

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - не з`явився

треті особи - не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія НАДІЙНА (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою №62 від 24.05.2019 року (вх. №1379/19 від 27.05.2019 року) до Державного підприємства СЕТАМ (далі - відповідач 1) та Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору-купівлі продажу майна, укладеного на електронних торгах, на підставі протоколу проведення електронних торгів №389610 від 25.02.2019 року та акту про реалізацію предмету іпотеки, від 03.06.2019 р. (лот реалізованого майна №329532), предметом якого є: земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0013, загальною площею 0,1200га, що розташована за адресою: Київська область, с. Трипілля, вул. Шевченка.; зобов`язання Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. повернути суму коштів в розмірі 76224,00 грн., сплачених на виконання договору купівлі-продажу майна, укладеного на електронних, торгах, на підставі протоколу проведення електронних торгів №389610 від 25.02.2019 року, та акту про реалізацію предмету іпотеки від 03.06.2019 р. (лот реалізованого майна №329532), предметом якого є: земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0013, загальною площею 0,1200 га, що розташована за адресою: Київська область, с. Трипілля, вул. Шевченка.; зобов`язання ДП СЕТАМ повернути суму гарантійного внеску за участь у торгах в розмірі 3811,20 грн.; визнання недійсним договору-купівлі продажу майна, укладеного на електронних торгах, на підставі протоколу проведення електронних торгів №389611 від 25.02.2019 року та акту про реалізацію предмету іпотеки від 03.06.2019 р. (лот реалізованого майна №329588), предметом якого є: земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0018, загальною площею 0,1990га, що розташована за адресою: Київська область, с. Трипілля, вул. Шевченка; зобов`язання Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П.В. повернути суму коштів в розмірі 108079,88 грн., сплачених на виконання договору купівлі-продажу майна укладеного на електронних торгах, на підставі протоколу проведення електронних торгів №389611 від 25.02.2019 року та акту про реалізацію предмету іпотеки від 03.06.2019 р. (лот реалізованого майна №329588), предметом якого є: земельна ділянка, кадастровий номер 322318800:01:036:0018, загальною площею 0,1990 га, що розташована за адресою: Київська область, с. Трипілля, вул. Шевченка; зобов`язання ДП СЕТАМ повернути суму гарантійного внеску за участь у торгах в розмірі 5688,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, право власності на земельні ділянки, які були предметом прилюдних торгів, проведених 25.02.2019 за лотами №329532 (земельна ділянка кадастровий номер 3223188000:01:036:0013) та №329588 (земельна ділянка кадастровий номер 3223188000:01:036:0018), за боржником ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстроване, а тому, не могло бути реалізоване на прилюдних торгах. Приватний виконавець всупереч п. 4 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 Про затвердження порядку реалізації майна , подав заявку до організатора торгів ДП Сетам про передання майна на реалізацію, оскільки, вказане майно не є власністю боржника - ОСОБА_1 . На думку позивача, оскаржувані правочини вчинені з недодержанням вимог ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, а підставою для повернення гарантійного внеску позивач вказав п. 2 розділу Х Наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 Про затвердження порядку реалізації майна .

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.10.2019 року у справі №911/1329/18 (суддя Лилак Т.Д.) у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НАДІЙНА» до Державного підприємства «СЕТАМ» та Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, укладених на електронних торгах та повернення коштів відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Надійна на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2019 у справі №911/1329/19 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2019 у справі №911/1329/19 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.07.2020 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Надійна на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі №911/1329/19 та рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2019 у справі №911/1329/19 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2019 у справі №911/1329/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області в іншому складі суду

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями справу №911/1329/19 передано для розгляду судді ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 20.07.2020 року справу №911/1329/19 прийнято до свого провадження, призначено судове засідання на 15.09.2020 року.

До суду від третьої особи надійшла заява б/н від 06.08.2020 про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 .

До суду від третьої особи надійшли письмові пояснення б/н від 14.08.2020 (вх. №17421/20 від 17.08.2020) на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2020 року.

До суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення б/н б/д (вх. №17852/20 від 25.08.2020) на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2020 року.

До суду від позивача надійшли письмові пояснення №108 від 20.08.2020 (вх. №17925/20 від 26.08.2020) на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2020 року.

До суду від третьої особи надійшло клопотання б/н від 14.09.2020 року (вх. №198516/20 від 14.09.2020) про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2020 року заперечував проти поданої заяви третьої особи про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 15.09.2020 року підготовче засідання відкладено на 13.10.2020 року.

До суду від позивача надійшло повідомлення №133 від 21.09.2020 (вх. №20432/20 від 25.09.2020) про надання доказів направлення позовної заяви ОСОБА_1 .

Представники відповідачів та третіх осіб, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 13.10.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 13.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2020 року.

Представники відповідачів та третіх осіб, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 17.11.2020 року повторно не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 17.11.2020 року розгляд справи відкладено на 15.12.2020 року.

До суду від позивача надійшли письмові пояснення №169 від 27.11.2020 року (вх. №26898/20 від 03.12.2020 року) на виконання вимог ухвали суду.

До суду від третьої особи - АТ Альфа-Банк надійшли письмові пояснення б/н від 01.12.2020 року (вх. №30222/20 від 07.12.2020 року) на виконання вимог ухвали суду.

Представники відповідачів та третіх осіб, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 15.12.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні 15.12.2020 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 15.12.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2019 року Державним підприємством СЕТАМ було проведено прилюдні торги. На реалізацію з прилюдних торгів були виставлені наступні об`єкти: лот №329532, земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0013, площею 0,1200га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд; лот №329588, земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0018, площею 0,1990га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

За наслідками проведення торгів, які було проведено 25.02.2019 р. Державним підприємством СЕТАМ , визнано переможцем позивача та складено протокол проведення електронних торгів №389610, лот №329532, найменування майна: ІПОТЕКА, земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0013, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

За наслідками проведення торгів, які було проведено 25.02.2019 р. Державним підприємством СЕТАМ , визнано переможцем позивача та складено протокол проведення електронних торгів №389611, лот №329588, найменування майна: ІПОТЕКА, земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0018, площею 0,1200га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

27 лютого 2019 р. позивачем відповідно до платіжного доручення №257 від 27.02.2019 р. на рахунок Приватного виконавця Говорова Павла Володимировича сплачено кошти в розмірі 108079,88 грн., за придбання лоту №329588, згідно протоколу №389611 від 25.02.2019 р. Крім того, позивачем на рахунок Державного підприємства СЕТАМ , відповідно до платіжного доручення №255 від 22.02.2019р. сплачено гарантійний внесок за участь у торгах, в розмірі 5688,42 грн.

27 лютого 2019 р. позивачем відповідно до платіжного доручення №256 від 27.02.2019 р. на рахунок Приватного виконавця Говорова Павла Володимировича сплачено кошти в розмірі 72412,80 грн., за придбання лоту №329532, згідно протоколу №389610 від 25.02.2019 р. Крім того, позивачем на рахунок Державного підприємства СЕТАМ , відповідно до платіжного доручення №254 від 22.02.2019р. сплачено гарантійний внесок за участь у торгах, в розмірі 3811,20 грн.

06 березня 2019 року Приватним виконавцем Говоровим П.В. в рамках виконавчого провадження №57943012, складено акт про реалізацію предмета іпотеки (лот реалізованого майна 329532). Відповідно до акту про реалізацію предмету іпотеки (лот реалізованого майна 329532) звернено стягнення на земельну ділянку кадастровий номер 3223188000:01:036:0013, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Боржник ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ). Стягувачем/іпотекодержателем є АТ Альфа-Банк (код ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6). Відповідно до відомостей, зазначених в акті про реалізацію предмету іпотеки (лот реалізованого майна №329532) дане майно належить боржнику на підставі правовстановлюючих документів: договору купівлі продажу земельної ділянки, посвідченого 05.07.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрованого в реєстрі за №4909, та зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 05.07.2007 року за №2196120.

06 березня 2019 року Приватним виконавцем Говоровим П.В. в рамках виконавчого провадження №57943299, складено акт про реалізацію предмета іпотеки (лот реалізованого майна 329588). Відповідно до акту про реалізацію предмету іпотеки (лот реалізованого майна 329588) звернено стягнення на земельну ділянку кадастровий номер 3223188000:01:036:0018, площею 0,1200 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Боржник ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ). Стягувачем іпотекодержателем є АТ Альфа-Банк (код ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6). Відповідно до відомостей, зазначених в акті про реалізацію предмету іпотеки (лот реалізованого майна №329588) дане майно належить боржнику на підставі правовстановлюючих документів: договору купівлі продажу земельної ділянки, посвідченого 05.07.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрованого в реєстрі за №4914, та зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 05.07.2007 року за №2196316.

Як зазначає позивач, станом на день проведення прилюдних торгів з реалізації предмету іпотеки право власності на земельні ділянки, які були предметом прилюдних торгів проведених 25.02.2019 за лотами № 329532 (земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0013) та №329588 (земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0018) за боржником ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

На думку позивача, приватний виконавець Говоров П.В. помилково, всупереч вимогам п. 4, розділу II Наказу міністерства юстиції №2831/5 від 29.09.2016р. Про затвердження порядку реалізації арештованого майна , подав заявку до організатора торгів ДП СЕТАМ про передання майна на реалізацію, адже відповідно майно не є власністю боржника ОСОБА_1 .

За твердженням позивача, інформація, зазначена в протоколі проведення електронних торгів №389611 від 25.02.2019 р. на підставі якого було видано акт про реалізацію предмету іпотеки лот №329588 від 06.03.2019 р. та інформація, зазначена в протоколі проведення електронних торгів №389610 від 25.02.2019 р., на підставі якого було видано акт про реалізацію предмету іпотеки лот №329532 від 06.03.2019р. відносно права власності боржника ОСОБА_1 на земельні ділянки кадастровий номер 3223188000:01:036:0013 та 3223188000:01:036:0018 не відповідають дійсності.

У зв`язку з вищевикладеним позивач вважає, що порушено його право на реєстрацію права власності на підставі акту від 06.03.2019 р. про реалізацію предмету іпотеки лот №329588 та акту від 06.03.2019 р. про реалізацію предмету іпотеки лот №389610. Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у даній справі зазначив, що судами залишено поза увагою та не надано оцінки тому, що в разі придбання позивачем на електронних торгах іпотечного майна - земельних ділянок, які не належать на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , то право позивача вже може бути порушено, тому підлягає судовому захисту. Таким чином, суди повинні були перевірити доводи позивача та встановити чи є ОСОБА_1 власником реалізованого іпотечного майна та в залежності від встановленого вирішити спір. Крім того, відсутність доказів звернення позивача до нотаріусів, що зазначено судами першої та апеляційної інстанції, як підстава для відмови в позові, Верховний Суд вважає необґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Згідно рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами ч. 4 ст. 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст.ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

Досліджуючи питання стосовно того чи є ОСОБА_1 власником реалізованого іпотечного майна судом встановлено наступне.

05.07.2007 року між ЗАТ Альфа-Банк (яке в подальшому змінило найменування на АТ АЛЬФА-БАНК ; кредитодавець, банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Кредитний договір №800000438, згідно якого банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у розмірі 33000,00 дол. США зі сплатою 13,25% річних та терміном остаточного повернення - до 05.07.2032 року з метою часткової оплати вартості земельної ділянки за кадастровим №3223188000:01:036:0013, загальною площею 0,1200 га, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка-1). Також, 05.07.2007 року між ОСОБА_3 (попередній власник земельної ділянки-1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №304424, виданого Обухівським районним відділом земельних ресурсів 12.04.2006 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Семенченком І.М. 11.10.2005 року за реєстровим №2860) як продавцем та ОСОБА_1 як покупець укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №4909, згідно якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку-1, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а ОСОБА_1 прийняв цю земельну ділянку-1 та сплатив за неї 506515,00 грн., що становило 100300,00 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 05.07.2007 року. Згідно п. 7 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.07.2007 року, право власності у покупця виникає після одержання ним Державного акта на право приватної власності на землю. Цей Договір є підставою для видачі новому власнику ОСОБА_1 державного акту на земельну ділянку.

05.07.2007 року між ОСОБА_1 (як іпотекодавцем) та ЗАТ Альфа-Банк (як іпотекодержателем) укладено Іпотечний договір №800000438-И, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №4924, за яким ОСОБА_1 в забезпечення виконання ним своїх зобов`язань за Кредитним договором №800000438 від 05.07.2007 року передав Банку в іпотеку земельну ділянку-1, а Банк прийняв її в іпотеку та набув право одержати задоволення своїх вимог за рахунок земельної ділянки-1 у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_1 , якщо інше не встановлене законом.

13.04.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. проведено державну реєстрацію іпотеки щодо земельної ділянки-1 за Іпотечним договором №800000438-И від 05.07.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №4924, у Державну реєстрі іпотек за реєстраційним №9722794.

Крім того, 05.07.2007 року між ЗАТ Альфа-Банк (яке в подальшому змінило найменування на АТ АЛЬФА-БАНК ; кредитодавець, банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Кредитний договір №800000437, згідно умов якого банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у розмірі 164637,00 дол. США зі сплатою 13,25% річних та терміном остаточного повернення - до 05.07.2032 року з метою часткової оплати вартості земельної ділянки за кадастровим №3223188000:01:036:0018, загальною площею 0,1990 га, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка-2). Також, 05.07.2007 року ОСОБА_3 (попередній власник земельної ділянки-2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №304483, виданого Обухівським районним відділом земельних ресурсів 12.04.2006 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Семенченком І.М. 01.11.2005 року за реєстровим №3147) як продавець та ОСОБА_1 як покупеем укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №4914, за яким ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку-2, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а ОСОБА_1 прийняв цю земельну ділянку-2 та сплатив за неї 839815,00 грн., що становило 166300,00 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 05.07.2007 року. Згідно п. 7 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.07.2007 року, право власності у покупця виникає після одержання ним Державного акта на право приватної власності на землю. Цей Договір є підставою для видачі новому власнику ОСОБА_1 державного акту на земельну ділянку.

05.07.2007 року між ОСОБА_1 (як іпотекодавцем) та ЗАТ Альфа-Банк (як іпотеко держателем) укладено Іпотечний договір №800000437-И, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №4927, за яким ОСОБА_1 в забезпечення виконання ним своїх зобов`язань за Кредитним договором №800000437 від 05.07.2007 року передав банку в іпотеку земельну ділянку-2, а банк прийняв її в іпотеку та набув право одержати задоволення своїх вимог за рахунок земельної ділянки-2 у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами ОСОБА_1 , якщо інше не встановлене законом.

21.04.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. проведено державну реєстрацію іпотеки щодо земельної ділянки-2 за Іпотечним договором №800000437-И від 05.07.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №4927, у Державному реєстрі іпотек за реєстраційним №9753066.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.07.2007 року), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції чинній на момент укладення договорів купівлі-продажу від 05.07.2007 року) визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону. Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна. Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) речові права на чуже нерухоме майно: а) право володіння; б) право користування (сервітут); в) право постійного користування земельною ділянкою; г) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій); д) право користування нерухомим майном строком більш як один рік. Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом; 3) обмеження речових прав. Дані обліку земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та кадастровий номер об`єкта нерухомості є основою для формування Державного реєстру прав. Право власності на будівлю, споруду, їх частину (квартиру, офісне приміщення тощо) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, якщо власники даної земельної ділянки та будівель, споруд, розташованих на ній, не поєднуються в одній особі. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, що є у державній власності, здійснюється за заявою органу, уповноваженого в установленому порядку управляти нерухомим майном, що є у державній власності. Державна реєстрація прав на нерухоме майно територіальної громади здійснюється за заявою органу, уповноваженого управляти комунальним майном. Реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

Згідно ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об`єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об`єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Аналізуючи положення Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що правочини щодо відчуження об`єктів нерухомого майна підлягають нотаріальному посвідченню.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) чинне законодавство відносить земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Особливість режиму нерухомого майна визначається тим, що права на нього та правочини щодо нього підлягають державній реєстрації. При цьому, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Державна реєстрація правочинів проводиться нотаріусами відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 671 (який втратив чинність 01.01.2013 року).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Суд зазначає, що визначення моменту переходу права власності на нерухомі речі, пояснюється тим, що саме з цим моментом пов`язаний перехід до набувача відповідного об`єкта правомочностей, що складають зміст суб`єктивного права власності, - права володіння, права користування та права розпорядження. У зв`язку з цим, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення теж підлягають державній реєстрації.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому нерухомим майном, тобто власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, серед іншого, укладати договори відчуження цього майна, а саме, договори купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, ренти, довічного утримання (догляду) тощо.

Договори відчуження нерухомого майна посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується - правовстановлюючі документи.

Право власності на земельну ділянку фізичних та юридичних осіб, а також право державної та комунальної власності підтверджуються державним актом.

Отже, законодавство у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачало обов`язкове подання для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення таких прав, та визначало приблизний (майже виключний) перелік таких документів. Водночас, при розгляді питання стосовно визначення документів, якими посвідчуються речові права на земельну ділянки, поряд із законодавством з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно слід керуватися положеннями спеціального законодавства у сфері земельних відносин. Для одержання у власність земельної ділянки у 2007 році, яка є нерухомим майном, недостатньо було лише факту укладення договору купівлі-продажу, для виникнення такого права покупець (новий власник) повинен був одержати документ, що посвідчує право власності - державний акт, та здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Сама по собі реєстрація договору купівлі-продажу, здійснена 05.07.2007 року приватним нотаріусом та реєстрація в погосподарській книзі не підтверджувала виникнення права власності на нерухоме майно, а тільки містила інформацію про правочин, оскільки згідно із частинами другою, шостою Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року №671, який втратив чинність 01.01.2013 року, Державний реєстр правочинів - єдина комп`ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Крім того, на час укладення договору купівлі-продажу чинним був Закон №1952-IV, який, зокрема, був спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість та передбачав здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

А тому, ОСОБА_1 , який не отримав державні акти на земельні ділянки, не здійснив державну реєстрацію права на нерухоме майно, не був наділений правами власника та розпорядження цим майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №755/9215/15-ц.

Так, матеріали справи не містять а сторонами не надано, належних доказів наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, зареєстрованого за ОСОБА_1 (боржником) права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223188000:01:036:0013 та на земельну ділянку кадастровий номер 3223188000:01:036:0018. Натомість, позивачем до матеріалів справи додано довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №167672046 від 23.05.2019 р., №167669894 від 23.05.2019 р. з яких вбачається, що за ОСОБА_1 не зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки. Крім того, згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області на запит позивача, надісланого з метою отримання відомостей з ДЗК про земельну ділянку з кадастровим номером 3223188000:01:036:0013, вбачається, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3223188000:01:036:0013 у Державному земельному кадастрі відсутні.

Суд критично ставиться до посилань відповідача 1 та третьої особи - АТ Альфа-Банк на те, що нотаріусом при посвідченні Договорів іпотеки від 05.07.2007 року підтверджено факт належності на праві власності ОСОБА_1 земельних ділянок, що є предметом прилюдних торгів, оскільки, належним та єдиним документом, що підтверджує право власності на вказані земельні ділянки є оформлені на підставі Договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 05.07.2007 року Державні акти на право власності на землю. В той же час, Державний реєстр іпотек це - єдина комп`ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система в Україні, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Щодо порушення приватним виконавцем всупереч п. 4 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна та як наслідок порушення прав позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження , реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Наказом №2831/5 Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року затверджено Порядок реалізації арештованого майна.

Частиною 2 Розділу VII цього Порядку встановлено, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим тактом та Законом України Про іпотеку .

Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну.

За результатами проведення електронних торгів складається протокол, який підписується уповноваженим представником Організатора та покупцем предмета іпотеки. У протоколі, крім інформації, передбаченої пунктом 1 розділу VIII цього Порядку, зазначаються дата видачі/підписання протоколу та початкова ціна предмета іпотеки, встановлена відповідно до частини другої статті 43 Закону України Про іпотеку .

Протокол електронних торгів роздруковується переможцем електронних торгів із особистого кабінету, підписується та передається особисто або через представника Організатору або надсилається засобами зв`язку на поштову адресу Організатора. Підписаний протокол повинен надійти до Організатора не пізніше семи робочих днів з дати отримання протоколу переможцем в особистому кабінеті.

Протягом трьох робочих днів після надходження від переможця електронних торгів підписаного протоколу його копія надсилається іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та виконавцю.

Організатор протягом трьох днів з дня підписання переможцем протоколу електронних торгів надсилає відповідний протокол виконавцю.

Протягом п`яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки відповідно до вимог ст. 47 Закону України Про іпотеку та не пізніше наступного робочого дня надсилає його Організатору.

Протягом п`яти робочих днів з дня надходження від виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки Організатор видає цей акт переможцю електронних торгів (покупцю), нотаріально посвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.

Розділом X Порядку реалізації арештованого майна встановлено, що після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця.?

Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

Порядок видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) встановлюється главою 12 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5.

Так, придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням цього нерухомого майна шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання нерухомого майна.

Відповідно до п. 3.1 та 3.2 глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видається нотаріусом на підставі складеного державним виконавцем акта про проведені публічні торги, затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

В акті про проведені прилюдні торги має бути зазначено:ким, коли і де проводилися прилюдні торги; коротка характеристика реалізованого майна;прізвище, ім`я, по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного покупця; сума, внесена переможцем торгів за придбане майно;прізвище, ім`я, по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса;дані про документи, що посвідчували право власності боржника на майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку: назва документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім`я, по батькові, нотаріальний округ), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата і номер реєстрації.

В той же час, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження , у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Частиною 10 ст. 440 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке к зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та т пень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Статтею 41 Закону України Про іпотеку встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, пахом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах н:цедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно ч. 4 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що приватним виконавцем всупереч п. 4 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, подано заявку на передачу майна організатору торгів СЕТАМ для реалізації, оскільки, спірне майно - земельні ділянки за кадастровим номером №3223188000:01:036:0013 та №3223188000:01:036:0018 не є власністю боржника - ОСОБА_1 . Так, за результатами розгляду справи судом встановлено, факт придбання позивачем на електронних торгах іпотечного майна - земельних ділянок, які не належать на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , такі порушення на думку суду вплинули на результати торгів і законні інтереси позивача, а тому, право позивача порушено та підлягає судовому захисту.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За договорами купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровим номером №3223188000:01:036:0013 та №3223188000:01:036:0018, укладених між ОСОБА_3 та боржником ОСОБА_1 право власності до боржника ( ОСОБА_1 ) не перейшло у зв`язку з відсутністю державної реєстрації таких договорів в порушення ст.ст. 182, 210 ЦК України та ст.ст. 125, 79 Земельного Кодексу України, а тому, приватний виконавець не мав права передавати таке майно на реалізацію з прилюдних торгів. Акти про проведені торги не відповідають ч. 5 Розділу Х Порядку реалізації арештованого майна. Договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені на прилюдних торгах організованих ДП СЕТАМ вчинено з порушенням цивільного законодавства, оскільки реалізовано майно, яке на момент придбання позивачем з прилюдних торгів, не належало боржнику, внаслідок чого подальша реєстрація прав власності на відповідні земельні ділянки порушує норми чинного законодавства України.

З огляду на встановлені судом обставини справи у їх сукупності, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідачів про відсутність у позивача права на позов.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв`язку з наявністю фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного правочину недійсним і настання відповідних юридичних наслідків, зважаючи на наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідачів.

Разом з тим, відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладено, господарський суд здійснює розподіл судового збору сплаченого при подачі апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія НАДІЙНА (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-А/6, оф. 8, код ЄДРПОУ 34350924) до Державного підприємства СЕТАМ (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6, код ЄДРПОУ 39958500) та Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вулиця Соборна, 193, офіс №7, код 2939012479) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, укладених на електронних торгах задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, укладений на електронних торгах, на підставі протоколу проведення електронних торгів №389610 від 25.02.2019 року та акту про реалізацію предмету іпотеки від 03.06.2019 року (лот реалізованого майна №329532), предметом якого є: земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0013, загальною площею 0.1200 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 . Зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вулиця Соборна, 193, офіс №7, код НОМЕР_2 ) повернути на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія НАДІЙНА (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-А/6, оф. 8, код ЄДРПОУ 34350924) суму коштів в розмірі 76224 (сімдесят шість тисяч двісті двадцять чотири) грн. 00 коп., сплачених на виконання договору купівлі-продажу майна, укладеного на електронних торгах, на підставі протоколу проведення електронних торгів №389610 від 25.02.2019 року, та акту про реалізацію предмету іпотеки від 03.06.2019 р. (лот реалізованого майна №329532), предметом якого є: земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0013, загальною площею 0,1200 га, що розташована за адресою: Київська область, с. Трипілля, вул. Шевченка.

4. Зобов`язати Державне підприємство СЕТАМ (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6, код ЄДРПОУ 39958500) повернути на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія НАДІЙНА (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-А/6, оф. 8, код ЄДРПОУ 34350924) суму гарантійного внеску за участь у торгах в розмірі 3811 (три тисячі вісімсот одинадцять) грн. 20 коп.

5. Визнати недійсним договір-купівлі продажу майна, укладений на електронних торгах, на підставі протоколу проведення електронних торгів №389611 від 25.02.2019 року та акту про реалізацію предмету іпотеки від 03.06.2019 р. (лот реалізованого майна №329588), предметом якого є: земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0018, загальною площею 0.1990 га, що розташована за адресою: Київська область, с. Трипілля, вул. Шевченка.

6. Зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вулиця Соборна, 193, офіс №7, код НОМЕР_2 ) повернути на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія НАДІЙНА (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-А/6, оф. 8, код ЄДРПОУ 34350924) суму коштів в розмірі 108079 (сто вісім тисяч сімдесят дев`ять) грн. 88 коп., сплачених на виконання договору купівлі-продажу майна, укладеного на електронних торгах, на підставі протоколу проведення електронних торгів №389611 від 25.02.2019 року та акту про реалізацію предмету іпотеки від 03.06.2019 р. (лот реалізованого майна №329588), предметом якого є: земельна ділянка, кадастровий номер 3223188000:01:036:0018, загальною площею 0,1990 га, що розташована за адресою: Київська область, с. Трипілля, вул. Шевченка.

7.Зобов`язати Державне підприємство СЕТАМ (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6, код ЄДРПОУ 39958500) повернути на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія НАДІЙНА (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-А/6, оф. 8, код ЄДРПОУ 34350924) суму гарантійного внеску за участь у торгах в розмірі 5688 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 42 коп.

8. Стягнути з Державного підприємства СЕТАМ (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6, код ЄДРПОУ 39958500) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія НАДІЙНА (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-А/6, оф. 8, код ЄДРПОУ 34350924) 15185 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят п`ять) грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору, а також судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

9. Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вулиця Соборна, 193, офіс №7, код НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія НАДІЙНА (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-А/6, оф. 8, код ЄДРПОУ 34350924) 15185 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят п`ять) грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору, а також судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

10. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.12.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць