Постанова

від 17.12.2020 по справі 0870/727/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2020 року

Київ

справа №0870/727/12

адміністративне провадження №К/9901/42267/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (суддя Батрак І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (судді: Уханенко С.А. (головуючий), Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі №0870/727/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Мрія (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000331702/0 від 19.04.2010, № 0000542301/0 від 19.04.2010, № 0000331702/1 від 30.07.2010 та №0000542301/1 від 30.07.2010.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, позов задоволено частково, податкові повідомлення-рішення від 19.04.2010 № 0000331702/0 та від 30.07.2010 № 0000331702/1 визнано протиправними і скасовано в частині визначення податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 603 436,00 грн, повідомлення-рішення від 19.04.2010 № 0000542301/0 та від 30.07.2010 № 0000542301/1 - в частині нарахування платникові грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 381 409,00 грн, в решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі скасовано в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2010 № 0000542301/0 та від 30.07.2010 № 0000542301/1 щодо нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 381 409 грн (у тому числі 254 273,00 грн за основним платежем та 127 136,50 грн штрафних санкцій) та у цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 0870/727/12 залишено без змін.

4. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2010 №0000542301/0 та від 30.07.2010 № 0000542301/1 - в частині нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 381 409,00 грн (у тому числі 254 273,00 грн за основним платежем та 127 136,50 грн штрафних санкцій).

Рішення судів обґрунтовано тим, що ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи не було встановлено фактів пред`явлення контрагентами позивача вимоги про виконання зобов`язань за угодами, а тому висновок контролюючого органу про закінчення строку позовної давності є безпідставним. Щодо висновку про завищення платником валових витрат то суди вказали про недоведеність контролюючим органом вказаного завищення та не підтвердження належними доказами, про що свідчать також і висновки судово-економічної експертизи №1535/1536-13 від 20.11.2013.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 381 409,00 грн (у тому числі: 254 273 грн за основним платежем, 127 136,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями), згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.04.2010 № 0000542301/0 та від 30.07.2010 № 0000542301/1 стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки № 410/23/20502092 від 06.04.2010, оформленого за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ Мрія з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема, пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп 5.2.1, пп. 5.2.2 п. 5.2, пп. 5.6.1 п. 5.6, п. 5.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 457414,00 грн та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 320100,00 грн.

Згідно акту перевірки при перевірці валового доходу контролюючим органом встановлено порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств внаслідок заниження суми валового доходу на суму кредиторської заборгованості суб`єкта господарювання перед іншими юридичними особами, що залишилася непогашеною після закінчення строку позовної давності за І квартал 2009 року у розмірі 8 407,00 грн, за півріччя 2009 року розмірі 22 153,00 грн, в тому числі по постачальниках: Приватним підприємцем Дегтярьовим, м. Мелітополь, за придбане дизпаливо в березні 2006 року на суму 3 456,53 грн; Приватним підприємцем Удовиченко, м.Мелітополь, за придбаний кремній технічний в лютому 2006 року на суму 2 350,05 грн; ЗАТ Мелітопольспецекскавація , м. Мелітополь, за отримані послуги екскаватора в березні 2006 року на суму 2 600,25 грн; ТОВ Інтер-Тех 99 , м. Запоріжжя, придбаний кремній технічний в травні 2006 року на суму 8 549,07 грн; Приватним підприємцем ОСОБА_3, м. Харків, за придбану тару в квітні 2006 року на суму 5 196,80 грн.

Так, перевіряючими зроблено висновок, що якщо по закінченню терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отриманий раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств . Тобто, заборгованість за товари (роботи, послуги), набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону. Отже, вартість цих товарів (робіт, послуг) вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства. Зазначена сума заборгованості є безповоротною фінансовою допомогою.

В бухгалтерському обліку позивача списання зазначеної кредиторської заборгованості по балансовому рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками не проводилось.

Період виникнення кредиторської заборгованості відображено в додатку №5 до акту попередньої планової виїзної перевірки №882/23/20502092 від 25.06.2008 Дані по дебіторсько-кредиторській заборгованості ТОВ Мрія станом на 31.12.2007 , який було підписано посадовими особами Товариства - директором Шенцовим Є.В., головним бухгалтером Комраковою Т.В. Претензій від зазначених платників податку на стягнення заборгованості суб`єктом господарювання в ході перевірки не надано.

Також, в акті перевірки зазначено, що при перевірці правильності визначення валових витрат встановлено порушення Товариством п.5.1, пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України, завищено валові витрати на суму кредиторської заборгованості за придбані товари (роботи, послуги), по якій сплинув термін позовної давності без врахування ПДВ за І квартал 2009 року у розмірі 7 006,00 грн, за півріччя 2009 року у розмірі 18 461,00 грн.

ТОВ Мрія не проводило здійснення компенсації вартості товарів, послуг, які отримало фактично безоплатно, а тому і не вправі було відносити їх вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведених в пункті 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств . По закінченню терміну позовної давності протягом періоду . платнику ТОВ Мрія необхідно було відкоригувати валові витрати на зменшення за І квартал 2009 року на суму 7 005,72 грн, (8 406,86 грн/1,2), за півріччя 2009 року на суму 18 460,61 грн (22 152,73 грн/1,2), в тому числі по постачальниках: Приватним підприємцем Дегтярьовим, м. Мелітополь, за придбане дизпаливо в березні 2006 року на суму 2 880,44 грн (3 456,53 грн/1,2); Приватним підприємцем Удовиченко, м. Мелітополь, за придбаний кремній технічний в лютому 2006 року на суму 1 958,40 грн (2 350,08 грн/1,2); ЗАТ Мелітопольспецекскавація , м. Мелітополь, за отримані послуги екскаватора в березні 2006 року на суму 2 166,88 грн (2 600,25 грн/1,2); ТОВ Інтер-Тех 99 , м. Запоріжжя, придбаний кремній технічний в травні 2006 року на суму 7 124,22 грн (8 549,07 грн/1,2); Приватним підприємцем ОСОБА_3, м. Харків, за придбану тару в квітні 2006 року на суму 4 330,67 грн (5 196,80 грн/1,2).

Також в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат, на 41 500 грн у 1 кварталі 2008 року, на 18 316 грн за півріччя 2008 року, на 22 388 грн за 3 квартали 2008 року, на 109 749 грн за 2008 рік, на 262 018 грн за 1 квартал 2009 року.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято, зокрема податкове повідомлення-рішення форми Р №0000542301/0 від 19.04.2010, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 531 133,50 грн, у т.ч. за основним платежем - 320 100,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 211 033,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийнято рішення, яким скаргу ТОВ Мрія залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення 0000542301/0 від 19.04.2010 без змін, крім того, прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №0000542301/1 від 30.07.2010, яким позивачу визначено аналогічні суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на те, що суди не врахували доводів контролюючого органу відносно того, що якщо по закінченню терміну позовної давності, загальний термін якого складає три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари (роботи, послуги та ін.), сума його заборгованості за ці товари вважається безповоротною фінансовою допомогою, тобто, заборгованість за товари (роботи, послуги), отримує статус безповоротної фінансової допомоги у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності і підпадає під дію пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та вартість цих товарів вважається доходом із інших джерел і оподатковується згідно діючого законодавства, при цьому, платник податків повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованих товарів. Вказане стосується доходу позивача на суму кредиторської заборгованості суб`єкта господарювання перед іншими юридичними особами, що залишилася непогашеною після закінчення строку позовної давності, на суму 22152,73 грн (по постачальниках: ПП ОСОБА_1 , ПП ОСОБА_2 , ЗАТ Мелітопольспецекскавація , ТОВ Інтер-Тех 99 , ПП ОСОБА_3) та валових витрат на суму 18 461 грн.

Інших доводів контролюючий орган в касаційній скарзі не вказує.

9. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 1.32 статті 1.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

10.2. Підпункт 1.22.1 пункту 1.22 статті 1.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

10.3. Пункт 1.25 статті 1.

Безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених ознак, зокрема, заборгованість по зобов`язаннях, за якою минув строк позовної давності.

10.4. Пункт 4.1 статті 4.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

10.5. Підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4.

Валовий дохід, зокрема, включає, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України Про списання вартості несплачених обсягів природного газу .

10.6. Пункт 5.1 статті 5.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

10.7. Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

10.8. Підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Після закінчення строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов`язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно із вимогами Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Тобто, після того, як кредиторська заборгованість за отриманий, але не оплачений товар стане безнадійною, вона визнається безповоротною фінансовою допомогою та включається до складу валового доходу платника податків, тобто, покупець має нарахувати доходи (з врахуванням ПДВ).

12. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

14. Касаційна скарга контролюючого органу містить доводи виключно щодо безповоротної фінансової допомоги, яку позивач не відніс до доходів, що призвела до заниження податку на прибуток у розмірі 22 153,00 грн, також при цьому, платник податків, на думку контролюючого органу, повинен був одночасно зменшити валові витрати на суму 18 461,00 грн.

15. Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині, слугувало те, що контролюючий орган безпідставно виключив зі складу валових витрат платника сформовані за правилом першої події витрати за операціями з придбання товарів та послуг (вирівнювання бази оподаткування податку на прибуток у податковому обліку покупця відбувається шляхом збільшення валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги (яка включає вартість неоплачених товарів), однак без одночасного зменшення суми валових витрат такого покупця), а тому судам для правильного вирішення справи необхідно було встановити яка сума податку на прибуток підлягає сплаті Товариством за наслідками включення до складу оподатковуваного доходу вартості товарів та послуг, що залишилися неоплаченими після спливу строку позовної давності.

Крім того Вищий адміністративний суд вказав, що суди не надали будь-якої правової оцінки викладеним в акті перевірки обставинам щодо завищення платником валових витрат, а саме - на 41500 грн у 1 кварталі 2008 року, на 18316 грн за півріччя 2008 року, на 22388 грн за 3 квартали 2008 року, на 109749 грн за 2008 рік, на 262018 грн за 1 квартал 2009 року. Судами не встановлено, чи підтверджуються зазначені висновки документально, чи вплинули вони на суму оспорюваного нарахування з податку на прибуток.

16. Під час нового розгляду, зокрема судом апеляційної інстанції, встановлено, зокрема з наданого на запит суду апеляційної інстанції розрахунку податкового повідомлення - рішення №0000542301/0 від 19.04.2010, що при обрахунку суми податкового зобов`язання з податку на прибуток (за наслідками включення до складу оподатковуваного доходу вартості товарів та послуг, що залишилися неоплаченими після спливу строку позовної давності) суми завищення валових витрат, що зазначені в акті перевірки, не враховувались.

Інших доказів, на підтвердження викладених в акті висновків щодо завищення позивачем валових витрат у 2008 році та за 1 квартал 2009 року, а також те, що такі були враховані при визначенні податкового зобов`язання з податку на прибуток матеріали справи не містять, а сторонами фактично щодо цього не надано жодних обґрунтувань.

17. Поряд з цим колегія суддів вказує на те, що установлені під час перевірки, оформленої актом № 410/23/20502092 від 06.04.2010 (а також актом попередньої перевірки №882/23/20502092 від 25.06.2008) обставини щодо періодів виникнення у позивача кредиторської заборгованості перед контрагентами (Приватним підприємцем Дегтярьовим, Приватним підприємцем Удовиченком, Приватним підприємцем ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-Тех 99 , Закритим акціонерним товариством Мелітопольспецекскавація ) у загальній сумі 22153,00 грн підтверджують набуття цією заборгованістю ознак безповоротної фінансової допомоги у розумінні підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Товариство, заперечуючи проти правильності обчислення контролюючим органом строку позовної давності по відповідним зобов`язанням, не надало будь-яких доказів на підтвердження факту ненастання строків оплати за цими зобов`язаннями або перенесення таких строків.

У зв`язку з цим, з огляду на установлений частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття судами рішень) обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, суди безпідставно підтримали позицію позивача про ненастання строку виконання зобов`язань з оплати відповідних товарів і послуг та необґрунтовано відхилили посилання відповідача на заниження платником оподатковуваного доходу на суму заборгованості перед вказаними постачальниками.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на те, що договори з вказаними контрагентами укладені в усній формі та без визначення строку його виконання, а також враховуючи не встановлення фактів пред`явлення контрагентами позивача вимоги про виконання зобов`язань за зазначеними угодами, свідчить про помилковість твердження контролюючого органу про закінчення строку позовної давності, є безпідставними та помилково були підтримані судами.

Необхідно зазначити, що навіть у разі коли договори укладаються в усній формі, чи не містять умов щодо строку виконання зобов`язань, це не може бути підставою для не застосування загальної позовної давності в три роки, визначеної ст. 257 Цивільного кодексу України. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. 259 Цивільного кодексу України). Позивачем не надано доказів збільшення позовної давності, а відтак має застосовуватись загальне правило - позовна давність в три роки.

Посилання судів на частину другу статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у випадку не встановлення строку (термін) виконання боржником обов`язку або визначення моменту пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, не змінює строку загальної позовної давності в три роки, визначеної ст. 257 Цивільного кодексу України. Частина друга статті 530 Цивільного кодексу України, в даному випадку, має застосовуватись в поєднанні ст. 257 вказаного Кодексу, тобто кредитор має право вимагати виконання боржником обов`язку у будь-який час, проте в межах трьох років, тобто в межах загальної позовної давності.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, враховуючи встановлені обставини справи в частині сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо заниження суми валового доходу на суму кредиторської заборгованості суб`єкта господарювання перед іншими юридичними особами, а тому в частині нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 33 229,50 грн, у тому числі 22 153,00 грн за основним платежем та 11 076,50 грн штрафних санкцій (по епізоду безповоротної фінансової допомоги) є правомірним.

18. Відносно обставин справи щодо завищення платником валових витрат, а саме - на 41500 грн у 1 кварталі 2008 року, на 18316 грн за півріччя 2008 року, на 22388 грн за 3 квартали 2008 року, на 109 749 грн за 2008 рік, на 262018 грн за 1 квартал 2009 року касаційна скарга контролюючого органу доводів не містить, а відтак судом касаційної інстанції оцінка вказаним обставинам не надається, а судові рішення в зазначеній частині не переглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. З урахуванням встановлених в цій справі обставин, правового регулювання спірних правовідносин та в межах вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2010 №0000542301/0 та від 30.07.2010 №0000542301/1 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 348 180,00 грн (у тому числі: 232 120,00 грн за основним платежем, 116 060,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог Товариства в частині скасування податкового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 22 153,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11 076,50 грн (по епізоду безповоротної фінансової допомоги), а тому касаційна скарга Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року підлягає частковому задоволенню.

21. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

22. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша стаття 351 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

23. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі №0870/727/12 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2010 №0000542301/0 та від 30.07.2010 №0000542301/1 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 33 229,50 грн (у тому числі: 22 153,00 грн за основним платежем, 11 076,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія .

В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі №0870/727/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду