Вирок

від 18.12.2020 по справі 173/1413/19

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 173/1413/19

н/п 1-кп/174/ 8 /2020

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2020 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого- ОСОБА_5 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження № 12019040430000386 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, освіта повна загальна середня, військовозобов`язаного, працює рибалкою прибережного лову ПП «СВІТАЛ», зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 29.11.2018 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ст.ст.307 ч.1, 309 ч.2, 70 ч.1, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акта досудовим розслідуванням встановлено, щоОСОБА_5 , 10.05.2019 року, близько 18.00 години, проходячи поблизу міського цвинтаря, розташованого по вул.Тітова м.Верхньодніпровська Дніпропетровської області, де на відстані 100 метрів від центральних воріт цвинтаря, побачив залізобетонну опору, основа якого на висоті 80 см від землі, демонтована від бетону та було видно оголені вісім окремих фрагментів арматури, які ОСОБА_5 визначив об`єктом свого злочинного посягання. Реалізуючи свій раптово виниклий корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою молотка, який носив із собою, розбив бетонну частину залізобетонної опори, таким чином оголив фрагменти арматури та маючи реальну змогу розпоряджатись ними, з викраденим майном залишив місце скоєння злочину.

Таким чином, ОСОБА_5 діючи таємно, з корисливих мотивів, викрав майно, яке належить КП «Житловик» на загальну суму 651 гривню 69 копійок в цінах, які діяли на момент скоєння кримінального правопорушення.

Дані дії ОСОБА_5 органом досудового слідств а кваліфіковані по ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав частково і показав, що 10.05.2019 року, приблизно о 18.00 години їхав на мопеді з дачі через цвинтар, побачив арматуру неподалік поваленої електроопори, що знаходилася біля дороги, метрів за 500 від цвинтаря та вирішив забрати її собі. З`їздив додому, взяв кувалду, повернувся, оббив на арматурі цемент, що залишився. Було 8 прутів, приблизно по 10 м кожен, які відокремив від бетону, прив`язав їх до мопеду мотузкою і резинкою, хотів рушити, але нічого не вийшло. Арматуру від стовпа не відбивав, вона вже лежала біля дороги, трохи оббив її за допомогою привезеної з собою кувалди від бетону, що залишався. В цей час приїхали працівники поліції, його затримали. Також приїхав представник підприємства ОСОБА_6 , який став обходити місце події і в кущах виявив рюкзак, який йому не належить та чоловіка, як виявилося пізніше на прізвище ОСОБА_7 . В нього при собі теж був рюкзак, який працівники поліції не вилучали, віддали йому, забрали тільки кувалду, а рюкзак, що знайшли на місці події, і в якому була ще кувалда та пилка по металу, які йому не належать, забрали. З кваліфікацією його дій згоден частково, так як арматуру забрати не встиг. Просить суворо його не карати.

Представник потерпілого ОСОБА_4 показав, що працює т.в.о. начальника КП «Житловик». З приводу крадіжки арматури з цвинтаря, що розташований по вул.Титова м. Верхньодніпровськ, йому нічого не відомо. Цей цвинтар знаходиться на балансі підприємства, є працівники, які його обслуговують, а чи знаходяться електроопори, які розташовані біля цвинтаря на балансі підприємства, йому точно не відомо, здається вони перебувають на балансі РЕСу. На цвинтарі освітлення немає, але неподалік є електромережі.

Свідок ОСОБА_8 показав, що 10.05.2019 р. проїжджав мимо цвинтаря на машині, побачив, як обвинувачений ОСОБА_5 стояв з кувалдою у руках на відстані приблизно 2 м від бетонного стовпа електроопори, чи наносив він по ньому удари, не бачив. З ним поруч був ще якийсь чоловік та мопед. Припустив, що крадуть опори та викликав наряд поліції. З машини не виходив, проїхав у 4-5 м від них. По вул.Титова йде лінія електропередачі, там знаходиться приблизно 5 стовпів, з яких 2 розбито, пошкоджені знизу. Як ОСОБА_5 розбивав стовп, не бачив. До цвинтаря колись було підведене електрика , але ще приблизно у 90-х роках дроти з опор викрали, а стовпи залишилися. Стовпи виготовлені з бетону, всередині металева арматура. Кому належать ці стовпи - РЕСу чи КП «Житловик», йому не відомо. Після того, як викликав працівників поліції, поїхав на заправку, де до нього під`їхали працівники поліції і спитали куди їхати, вказав напрямок, сам з ними не їздив. Поліція приїхала хвилин через 15-20 хв., за цей час розбити стовп до арматури неможливо.

Свідок ОСОБА_7 показав, що у травні 2019 р. був на цвинтарі, коли виходив, побачив ОСОБА_5 , а на узбіччі дороги, у траві лежала металева арматура від стовпа, приблизно 10 прутів, самі стопи стоять далі, приблизно в 50 м від цього місця, біля арматури розбитого бетону не було. Стовпи приблизно 5 м заввишки, кожен з них має пошкодження бетону, якби ОСОБА_5 їх розбивав, то бетон падав би на нього, а це дуже небезпечно. На те, щоб оббити стовп, перепиляти арматуру та звалити його, потрібно не менше години. Зозуля сказав, що виїжджав з цвинтаря і побачив цю арматуру, яка лежала біля дороги. Він попросив помогти погрузити її на мопед. Арматура була дуже важка, поклали її краєм на багажник, ОСОБА_5 хотів потягти її волоком, але нічого не вийшло. В цей час приїхали працівники поліції, його та ОСОБА_5 затримали та доставили до відділку.

Свідок ОСОБА_6 показав, що навесні 2019 р. працював головним інженером у КП «Житловик», директором був ОСОБА_9 . Дату точно не пам`ятає, можливо 10.05.2019 р., йому зателефонував директор і повідомив, що поліція затримала біля цвинтаря особу, яка розбила стовп, треба забрати метал і відвезти його на підприємство. Поїхав до цвинтаря, де були працівники поліції та ОСОБА_5 , хто ще був, не пам`ятає. Бачив розбитий стовп електроопори, метал з нього лежав на дорозі, поруч знаходився мопед. Хто розбив стовп, йому не відомо, що пояснював з цього приводу ОСОБА_5 , не пам`ятає. Осколків бетону поруч з арматурою не бачив, вона лежала з краю дороги, що веде до цвинтаря. На опорах ліхтарів проводів немає, можливо колись вони використовувалася для освітлення. Чи знаходяться вони на балансі КП «Житловик», йому не відомо. Викликав службову машину та робочих, забрав арматуру та відвіз її на підприємство.

В обґрунтування пред`явленого обвинувачення стороною обвинувачення надано та в судовому засіданні досліджено наступні письмові докази:

Витяг з ЄРДР № 12019040430000386, з якого слідує, що 11.05.2019 р. до ЄРДР внесені відомості з визначеною правовою кваліфікацією за ч.1 ст.185 КК України за фактом того, що 10.05.2019 року до чергової частини надійшов рапорт від начальника СРПП №3 ОСОБА_10 про те, що ним під час несення служби у добовому наряді було виявлено, що ОСОБА_5 , шляхом демонтажу, з бетонного стовпу, який розташований неподалік від міського цвинтаря по вул. Титова м. Верхньодніпровська, скоїв крадіжку зв`язувальної арматури. (а.с.136 т.1).

Заяву КП «Житловик» за № 66 від 11.05.2019 р., згідно з якою заявник просить притягнути до відповідальності осіб, які звалили та пошкодили бетонну опору на місцевому кладовищі по вул.Тітова, К-101 м.Верхньодніпровська, чим вчинили акт вандалізму. (а.с.137 т.1 )

Бухгалтерську довідку № 67 від 11.05.2019 р., з якої слідує, що станом на 11.05.2019 року на балансі КП «Житловик» знаходиться бетонна опора балансовою вартістю 2750 грн. (а.с.138 т.1)

Протокол огляду місця події від 10.05.2019 р. з фототаблицею до нього, складений слідчим ОСОБА_11 на підставі повідомлення чергової частини, згідно з яким оглянуто нижню частину стовпа висотою 70 см, на якій видно збитими 8 частин арматури на відстані від 30 до 2 м в хаотичному порядку розкидані бетоні частини стовпа, розташованого на відстані 100 м від міського цвинтаря м.Верхньодніпровська Дніпропетровської області. Виявлено на відстані 15 м з лівого боку арматура в кількості 8 шт. довжиною 10 м кожна, діаметром приблизно 14 мм, арматура скручена на кінцях металевим дротом. На відстані 1,5 м від арматури знаходиться саморобна кувалда з металевою ручкою. На відстані 2 м від металевих виробів розташований мопед н/з НОМЕР_1 «Спорт актив». На відстані 1 м від металевих виробів виявлено рюкзак чорного кольору, в середині якого знаходяться пилка по металу та кувалда з дерев`яною ручкою. Під час огляду вилучено арматуру в кількості 8 шт. розміром по 10 м кожна, саморобну кувалду та рюкзак з кувалдою з дерев`яною ручкою та пилкою по металу. (а.с.139-144 т.1)

Висновок судово-товарознавчої експертизи №81 від 21.05.2019 р., проведеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_12 , згідно з яким вартість брухту чорного металу у вигляді арматури вагою 117 кг становить 651 грн. 69 коп. (а.с.150-151 т.1 ).

Вислухавши обвинуваченого, представника потерпілого та прокурора, допитавши свідків сторони обвинувачення, дослідивши письмові докази, якими прокурор обґрунтовує доведення вини обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.185 КК України, та оцінивши досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 та наявність в його діянні складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому він підлягає виправданню по наступним підставам.

Так, згідно з ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

За змістом ст.ст. 85, 86 КПК України, докази в кримінальному провадженні мають бути отримані тільки у порядку, передбаченому КПК, а отриманий з порушеннями доказ є недопустимим і не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

В рішенні Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року зазначено, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст.94 КПК України, слідчій, прокурор, слідчій суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно дост.214КПК України , слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Разом з тим, з наданих стороною обвинувачення матеріалів вбачається, що 11.05.2019 р. КП «Житловик» звернулося до органу поліції з заявою про притягнення до відповідальності осіб, які звалили та пошкодили бетонну опору на місцевому кладовищі, чим вчинили акт вандалізму, (а.с.137 т.1) заява написана в довільній формі, заявник про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення не попереджений.

Також, заява не містить даних про те, що невідомими особами вчинено саме викрадення майна, належного останньому, чим завдані збитки та їх розмір, фактично заявник повідомив правоохоронний орган про пошкодження належного йому майна.

Однак, до ЄРДР відомості по даному кримінальному провадженню за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України внесені того ж дня по рапорту начальника СРПП №3 ОСОБА_10 про те, що ним під час несення служби у добовому наряді було виявлено, що ОСОБА_5 , шляхом демонтажу, з бетонного стовпу, який розташований неподалік від міського цвинтаря по вул.Титова м.Верхньодніпровська, скоїв крадіжку зв`язувальної арматури (а.с. 136 т.1), що на переконання суду, є порушенням вимог ст.214 КПК України, оскільки джерелом отримання відомостей про вчинення кримінального правопорушення може слугувати саме заява особи про вчинення злочину, а рапорт є лише формою повідомлення працівника правоохоронного органу свого керівництва про певні обставини і не може підміняти собою вказану заяву, тому досудове розслідування відносно ОСОБА_5 розпочато за ознаками ч. 1 ст. 185 КК України без достатніх та те підстав, що залишилося поза увагою процесуального керівника по даному кримінальному провадженню.

Крімтого,родовим об`єктомкримінальних правопорушень,передбачених ч.1 ст.185КК Україниє правовласності,зміст якогостановлять володіння, користування ірозпорядження своїммайном.Предметом злочинівпроти власностіє,як правило,майно,яке маєвартість,ціну іперебуває учужій длявинної особивласності. Об`єктивна сторона злочинів проти власності характеризується активними діями, які безпосередньо заподіюють майнову шкоду окремій особі чи державі. Ці дії вчиняються певним способом.

Суб`єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Для наявності суб`єктивної сторони таємного викрадення чужого майна має бути встановлено, що особа діяла з прямим умислом, усвідомлюючи, що посягає на чужу власність, на яку він не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого або очевидців, за відсутності сторонніх осіб. Обов`язковою ознакою крадіжки є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому, або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Разом з тим, стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений мав прямий умисел на заволодіння майном потерпілого та заволодів ним у спосіб, вказаний у обвинуваченні.

Так, згідно з пред`явленим обвинуваченням, ОСОБА_5 «діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів за допомогою молотка, який носив із собою, розбив бетонну частину залізобетонної опори, таким чином оголив фрагменти арматури та маючи реальну змогу розпоряджатись ними, з викраденим майном залишив місце скоєння злочину».

Разом з тим, належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_5 за допомогою молотка розбив бетонну частину залізобетонної опори, оголив фрагменти арматури та таким чином заволодів, ними стороною обвинувачення не надано.

Так, обвинувачений в судовому засіданні вчинення вказаних дій заперечує та стверджує, що побачив арматуру, яка вже лежала на землі неподалік від стовпа, ці покази ОСОБА_5 підтверджується показами свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що побачив ОСОБА_5 біля арматури, яка лежала на дорозі і останній пояснив йому, що він її знайшов, та свідка ОСОБА_8 , який вказав, що лише бачив ОСОБА_5 з кувалдою у руці поблизу стовпа, але як він його розбивав, не бачив.

До того ж, усі допитані в судовому засіданні свідки вказали, що осипу цементу біля прутів арматури не помітили, а виявлення на місці події кувалди, належність якої йому обвинувачений не заперечує та рюкзака з кувалдою та пилкою, відносно яких обвинувачений стверджує, що вони йому не належать, не спростовують заперечення обвинуваченого щодо вказаного факту, оскільки він пояснив, що кувалду привіз з дому та використав для збивання залишків цементу із знайденої арматури, а доказів належності вказаного рюкзака саме ОСОБА_5 , стороною обвинувачення не надано.

Крім того, як обвинувачений, так і усі свідки зазначили, що стовпи, які знаходилися поблизу кладовища, перебували у занедбаному стані, на протязі тривалого часу не використовувалися за призначенням, тобто для освітлення, не мали ліхтарів, а дроти з них були викрадені ще у 90-х роках, що за переконанням суду, давало усі підстави обвинуваченому вважати це майно безхазяйним, і доказів зворотного суду не надано, тому стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_5 , намагаючись заволодіти металевою арматурою, діяв з прямим умислом на вчинення крадіжки чужого майна , тобто усвідомлював, що посягає на чужу власність, на яку він не має ніякого права, передбачав спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажав спричинити таку шкоду потерпілому.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачений мав прямий умисел і вчинив крадіжку майна потерпілого у зазначений в обвинуваченні спосіб.

Крім того, стороною обвинувачення не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту належності майна потерпілому, його вартості та, відповідно, розміру завданих збитків.

Так, в обґрунтування вказаних обставин, стороною обвинуваченого надано довідку про належність опори КП « Житловик» та її вартість (а.с.138 т.1), однак будь-які первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували ці дані, не надані, зокрема інвентарну картку, акт інвентаризації, інші первинні документи бухгалтерського обліку із зазначенням марки опори, інвентарного номеру, часу її перебування на балансі підприємства, амортизаційного зносу, вартості тощо, тому вказану довідку суд не приймає у якості допустимого та належного доказу по справі на підтвердження вказаних обставин.

До того ж, предметом злочинного посягання органом обвинувачення визначено металеву арматуру опори , а не опору в цілому, і за обвинуваченням майнова шкода, завдана потерпілому, полягає у вартості вказаної арматури як металобрухту, однак доказів того, що цей брухт було обліковано підприємством, тобто взято на балансовий облік, стороною обвинувачення також не надано.

Крім того, суд не приймає у якості допустимого доказу акт зважування від 20.05.2019 року (а.с.147 т.1), оскільки зважування арматури, а також визначення її характеристик (довжини, діаметру) здійснено комісією КП «Житловик», тобто самим потерпілим, а не органом досудового розслідування, що суперечить вимогам п.2 ч.2 ст.40, п.4 ч.2 ст. 36, ст..ст. 92, 93 КПК України, згідно з якими обов`язок доказування та проведення слідчих дій покладається на слідчого та прокурора і не може бути перекладено на іншого учасника кримінального провадження, зокрема, потерпілого, який може лише ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань.

До того ж, вказаний акт не містить даних, за допомогою яких саме вимірювальних інструментів встановлювалася довжина та діаметр предмету огляду, тобто металевої арматури, що викликає сумнів у об`єктивності отриманих результатів.

Крім того, суд не приймає у якості допустимого доказу по справі висновок судово-товарознавчої експертизи №81 від 21.05.2019 р., проведеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_12 та яким встановлено вартість брухту чорного металу у вигляді арматури (а.с.150-151 т.1), оскільки відповідно зч.ч.1,2 ст.242КПК України,експертиза,проведення якоїу даномувипадку єобов`язковим длявстановлення розмірузавданих кримінальнимправопорушенням збитків, проводитьсяекспертом,а відповідно ст.69 КПК України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями та має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи.

Згідно ст.10 Закону України «Про судову експертизу», судовими експертамиможуть бутиособи,державних спеціалізованихустанов,які отрималикваліфікацію судовогоексперта зпевної спеціальності та судові експерти, які не є працівниками цих установ, які пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Разом з тим, як вказано вище, експертиза проведена ФОП ОСОБА_12 , яка являється суб`єктом оціночної діяльності, що підтверджується копією сертифіката суб`єкта оціночної діяльності № 709/17 від 17.07.2017 р. та посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 3016-ПК від 14.03.2018 р. (а.с.151 т.1 зворот), а доказів того, що остання має кваліфікацію судового експерта, стороною обвинувачення не надано, тому експертне дослідження здійснено неповноважною особою, що тягне за собою недопустимість даного доказу.

Крім того, обставини зазначені в обвинувачені щодо наявності у обвинуваченого реальної можливості розпорядитися майном та залишення з ним місця події правопорушення, не відповідають дійсності, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 на місці події правопорушення був затриманий працівниками поліції, а вказане майно вилучено, що не враховано органом досудового розслідування та прокурором при складанні обвинувального акту та кваліфікації дій останнього.

Відповідно дост. 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимогКонституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто при прийнятті рішень ураховувати рішення Конституційного Суду України, практику Європейського Суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1988 року (п.146) Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Відповідно до ст.62 Конституції Українипід час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно до ч.2 ст.17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. У відповідності до ч. 4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Згідно ізстаттею 368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто наявність всіх елементів, що становлять факт кримінального правопорушення (об`єкт, суб`єкт, об`єктивна й суб`єктивна сторона).

Як вбачається із прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою ( п. 40 рішення у справі № 34006/06 від 25 лютого 2016 року «Зякун проти України», п. 54 рішення у справі № 75520/01 від 06 грудня 2007 року «Козинець проти України», п. 33 рішення у справі № 17969/09 від 10 грудня 2015 року «Тихонов проти України»).

В рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Зокрема стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Судом дослідженоусі докази,надані стороноюобвинувачення і іншихдоказів на підтвердження винуватостіобвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченогоч.1ст. 185 КК України, сторона обвинувачення не надала.

У відповідності дост.373 КПК України, виправдовувальний вирок постановляється за наявності однієї з таких підстав: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що під час судового розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_5 міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, зокрема наявність у нього прямого умислу на викрадення майна потерпілого, а саме металевої арматури, не встановлені належним чином характеристики цього майна, його вартість та, відповідно, розмір матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не надано достатніх та допустимих доказів належності цього майна потерпілому, не доведено спосіб заволодіння цим майном, вказаний у обвинуваченні, усі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого суд тлумачить на його користь, тому ОСОБА_5 підлягає виправданню на підставі п.3 ч.1ст.373 КПК України, тобто за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Речові докази: рюкзак чорного кольору, кувалду з дерев`яною ручкою, пилку по металу, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Верхньодніпровського ВП ЖВП ГУНП в Дніпропетровської області згідно квитанції № 822 від 10.05.2019 року (а.с. 146 т.1) - слід знищити, оскільки ці речі не мають ніякої цінності, а їх власник не встановлений; саморобну кувалду з металевою ручкою, належну ОСОБА_5 , яка знаходиться на зберіганні там же згідно квитанції № 822 від 10.05.2019 року (а.с. 146 т.1) - слід повернути ОСОБА_5 .

Процесуальні витрати покримінальному провадженнювідсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався.

Керуючись ст.ст. 368,369, 370, 371,373,374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні зач.1 ст.185 КК Українита виправдати за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст.185 КК України.

Речові докази: рюкзак чорного кольору, кувалду з дерев`яною ручкою, пилку по металу, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Верхньодніпровського ВП ЖВП ГУНП в Дніпропетровської області згідно квитанції №822 від 10.05.2019 року - знищити; саморобну кувалду з металевою ручкою, яка знаходиться на зберіганні там же згідно квитанції № 822 від 10.05.2019 року - повернути ОСОБА_5 .

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подано апеляцію в Дніпровський апеляційний суд через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий - суддя: підпис ОСОБА_1