Рішення

від 18.12.2020 по справі 357/8235/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8235/19

2-др/357/86/20

Категорія

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача, адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, про ухвалення додаткового рішення, у справі за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Пролісок , Фермерського господарства Дари Ланів , Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В :

26.07.2019 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство Сидори звернулось до суду з позовом, в якому просили, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.03.2020 року, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 13С від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Пролісок , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0043 загальною площею 1,5655 га, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 13С від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Дари Ланів , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0042 загальною площею 1,5655 га, скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0043 загальною площею 1,5655 га, індексний номер: 44609580 від 14.12.2018 10:51:28 та припинити право оренди Фермерського господарства Пролісок на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0043 загальною площею 1,5655 га, що виникло на підставі Договору оренди землі № 13 С від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Пролісок . Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0042 загальною площею 1,5655 га, індексний номер: 44610735 від 14.12.2018 11:10:30 та припинити право оренди Фермерського господарства Дари Ланів на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0042 загальною площею 1,5655 га, що виникло на підставі Договору оренди землі № 13С від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Дари Ланів , витребувати із незаконного володіння та користування Фермерським господарством Пролісок на користь Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0043 загальною площею 1,5655 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та витребувати із незаконного володіння та користування Фермерським господарством Дари Ланів на користь Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0042 загальною площею 1,5655 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, внести зміни до договору оренди землі № б/н від 24.04.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним орендним сільськогосподарським підприємством Сидори , стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ФГ Пролісок , ФГ Дари Ланів та Малоєрчівської сільської ради Сквирського району Київської області на свою користь понесені ними судові витрати.

03.09.2019 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, 16.07.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

09.12.2020 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у задоволенні позовної заяви Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Пролісок , Фермерського господарства Дари Ланів , Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, про визнання недійсним договорів оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі, відмовлено.

11.12.2020 року представник відповідача Фермерського господарства Дари Ланів , адвокат Марценюк Леся Анатоліївна, подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат мотивуючи тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 09.12.2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПОСП Сидори , однак під час винесення рішення не було вирішено питання про судові витрати, які були понесені ФГ Дари Ланів , при розгляді справи, які складаються із сплачених на користь адвоката Марценюк Л.А. витрат на правничу допомогу. 01.12.2020 року між нею та ФГ Дари Ланів укладено договір про надання правової допомоги № 12/20. 09.12.2020 року між нею та ФГ Дари Ланів складено акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1, відповідно до якого за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 10 000,00 грн., з яких 5 000,00 грн. гонорар адвоката за надані вищевказані послуги, а 5 000,00 грн. - гонорар успіху, у відповідності до п. 4.2. Договору, так як рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 09.12.2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПОСП Сидори . Разом з тим, ФГ Дари Ланів був позбавлений права подати свій відзив на позовну заяву у зв`язку з тим, що господарство не має в штаті адвоката, а договір про надання правової допомоги був укладений з нею лише 01.12.2020 року і єдиним документом, який міг подати адвокат на стадії судового розгляду по суті це письмові пояснення, які додані до матеріалів справи, і які є першою заявою відповідача ФГ Дари Ланів . В письмових поясненнях зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат - 10 000,00 грн. Тобто, заявлений ФГ Дари Ланів розмір суми судових витрат відповідає фактично сплаченому розміру та вказаному в акті виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 09.12.2020 року. Тому, просила ухвалити у справі № 357/8235/19 додаткове рішення, у якому вирішити питання про судові витрати, а саме: стягнути з позивача - ПОСП Сидори судові витрати понесені відповідачем ФГ Дари Ланів за надання правничої допомоги адвокатом в розмірі 10 000 грн.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із положенням ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність );

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Представник відповідача на підтвердження стягнення судових витрат надав копію договору про надання правової допомоги № 12/20 від 01.12.2020 року, копію додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 12/20 від 01.12.2020 року, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 09.12.2020 року, детальний опис наданих послуг від 11.12.2020 року, копію платіжного доручення № 290 від 10.12.2020 року на суму 10 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 56-63 том. 2).

Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги № 12/20 від 01.12.2020 року, за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду в гривнях в готівковій формі або шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок адвоката відповідно до вартості послуг, визначених у додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 4.2. у разі, якщо буде досягнуто мету представництва клієнта в судах України (прийнято судове рішення на користь клієнта), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 5 000,00 грн. (гонорар успіху).

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиція, викладеної в постанові Великої палати Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено фактичні витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 290 від 10.12.2020 року на суму 10 000 грн., що платником коштів є Фермерське господарство Дари Ланів , отримувач ОСОБА_2 , призначення платежу: оплата за надання правової допомоги згідно договору № 12/20 від 01.12.2020 року, у справі № 357/8235/19(а.с. 61).

Так, з матеріалів доданих до справи, вбачається, що представником відповідача подано опис послуг за договором про надання правової допомоги № 12/20 від 01.12.2020 року, додано в підтвердження здійсненної правової допомоги розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, за певний вид послуги та час витрачений на: аналіз позовної заяви 3 години, винагорода 1000,00 грн.; складання письмових пояснень на 10 стор. 5 год. 2000,00 грн.; участь у судовому засіданні 09.12.2020 року 1 год. 1000,00 грн.; складання письмових пояснень на 5 стор. з попереднім аналізом судової практики наведеної позивачем 3 год. 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Від позивача ПОСП Сидори чи його представника будь-яких заперечень по даній заяві до суду не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 904/4494/18, Суд дійшов висновку, що невиконання стороною у справі свого обов`язку щодо повідомлення суду у першій заяві по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, є підставою для відмови у задоволенні вимог такої сторони про відшкодування витрат.

Тобто, відповідач мав надати до суду разом з першою заявою по суті спору (відзив) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести в зв`язку із розглядом справи, у строки визначені законом.

Разом з тим, судом враховується, що договір між відповідачем ФГ Дари Ланів та адвокатом Марценюк Лесею Анатоліївною було укладено лише 01.12.2020 року, тобто після того, як було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі, тому питання щодо судових витрат відповідача на стадії підготовчого провадження не було вирішено. Також, судом враховується те, що першою заявою, яка була подана відповідачем - це письмові пояснення від 09.12.2020 року, в яких було зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат відповідача ФГ Дари Ланів в розмірі 10 000,00 грн. та було заявлено, що докази витрат у зв`язку з розглядом справи будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Судом встановлено, що заява про ухвалення додаткового рішення подана протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та представник відповідача адвокат Марценюк Леся Анатоліївна надала до суду заяву до судових дебатів про те, що докази щодо понесених відповідачем судових витрат будуть надані до суду у передбачений термін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

В зв`язку з вище викладеним, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує, що вказані витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір обґрунтований, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, приходить до висновку, про ухвалення додаткового рішення, тому стягує з позивача на користь відповідача ФГ Дари Ланів судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 246, 270, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача, адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, про ухвалення додаткового рішення, задовольнити.

Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори (ідентифікаційний код: 32638083, місцезнаходження: 09131, Київська область, Білоцерківський район, с. Сидори, вул. Радянська, 2) на користь Фермерського господарства Дари Ланів (ідентифікаційний код: 32796613, місцезнаходження: 09133, Київська область, Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, 2) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання додаткового судового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Додаткове рішення складено 18.12.2020 року.

СуддяО. В. Бондаренко