Ухвала

від 11.12.2020 по справі 2-109/12

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 2-109/12

Провадження № 6/524/382/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді - Рибалки Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Бондаренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчуці подання приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

До Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшло подання приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань.

Виконавець просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань, мотивуючи свої вимоги тим, що нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 63241207 з примусового виконання виконавчого листа № 2-109/12 від 24.12.2013 року Автозаводським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості.

Боржник ухиляється від виконання рішення суду.

Приватний виконавець в судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду подання був повідомлений завчасно та належним чином. Разом з поданням заявив клопотання про його вирішення без участі приватного виконавця.

Згідно зі ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Суд, розглянувши подання та матеріали додані до нього, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження № 63241207 з примусового виконання виконавчого листа № 2-109/12 від 24.12.2013 року Автозаводським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості.

08.10.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено боржника.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за боржником зареєстроване право власності на нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Згідно з довідками Автозаводської та Крюківської районної адміністрації боржник ОСОБА_1 не зареєстрований за жодною адресою проживання.

Згідно з відповіді з ДФС та ПФУ встановлено, що боржник отримувачем пенсії не являється, джерела доходів відсутні, відкриті розрахункові рахунки відсутні.

За повідомленням Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , орган видачі - 5314 та серії НОМЕР_2 від 25.07.2017 р, орган видачі - НОМЕР_3 ( ОСОБА_3 ).

Згідно відповіді з Державної прикордонної служби боржник ОСОБА_1 протягом року активно перетинає державний кордон з невідомою метою. Таким чином, маючи невиконане зобов`язання, боржник неодноразово здійснювала поїздки за кордон, на що витрачала значні кошти.

На підставі відповіді з Національної комісії з цінних паперів та фондовому ринку боржник значними пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше статутного капіталу) не володіє.

Відповідно ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником, за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно з ч.1 ст.1 ЗУ Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 ЗУ Про виконавче провадження визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В п.5 ст. 6 ЗУ Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України зазначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з ч.5 ст. 19 ЗУ Про виконавче провадження боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Приватний виконавець не надав докази про наявність у боржника намірів ухилення від виконання рішення суду, тобто від сплати коштів, наявності намірів виїхати за межі України з метою переховування.

Відповідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Право громадян України на пересування, у тому числі й залишення території України, закріплено у статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 33 Конституції України. У той же час на здійснення цих прав може бути встановлено обмеження, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України визначено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

За змістом пункту 5 частини 1 вказаної статті підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є не тільки наявність невиконаних зобов`язань, але і ухилення від їх виконання.

З аналізу вищевказаного слідує, що установлене міжнародними нормами права та Конституцією і Законами України право громадянина вільно залишати територію України може бути обмежене відносно боржника-фізичної особи за судовим рішенням шляхом установлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням суду у разі встановлення факту його ухилення, тобто умисного невиконання рішення суду або рішення інших органів (посадових осіб), в межах виконавчого провадження.

Відповідно до положення частини третьої статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Отже, наявність у боржника невиконаних зобов`язань у виконавчому провадженні сама по собі не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України, оскільки необхідною умовою для застосування такого обмеження є навмисне та свідоме невиконання боржником рішення суду.

Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим саме виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria ) заява № 34383/03від 26 листопада 2009 року Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Суд вважає, що сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання зобов`язання не свідчить про свідоме ухилення боржника від виконання своїх обов`язків.

Крім того, відсутні докази факту обізнаності боржника про існування виконавчого провадження, оскільки поштовий конверт з постановою про відкриття виконавчого провадження було повернуто з відміткою за закінченням терміну зберігання , що не може вважатися належним повідомлення особи про відповідну процесуальну дію, а наявність у боржника майна свідчить про можливість примусового виконання рішення суду без застосування такого обмеження прав громадянина, як заборони виїзду за межі України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення подання.

Керуючись Законом України Про виконавче провадження , ст. 260, 261, 441 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ю.В. Рибалка