Постанова

від 19.04.2010 по справі 2/166-3301(3/32-486)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2010 р. № 2/166-3301(3/32-486)

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

Головуючого Кота О.В.

суддів Шевчук С.Р.

Демидової А.М.

перевіривши касаційну ск аргу Фізичної особи - підприєм ця ОСОБА_4

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2009 р.

у справі № 2/166-3301(3/32-486)

за позовом Товариства з обмеженою ві дповідальністю "Тернопільсь ка меблева фабрика"

до Фізичної особи - підприєм ця ОСОБА_4

про визнання недійсним догов ору

В судовому засідан ні взяли участь представники :

- позивача: Притула В.Д. дов. № 43 від15.04.2010р.

- відповідача: ОСОБА _4; ОСОБА_6 дов. від 10.07.2007р.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2008 року т овариство з обмеженою відпов ідальністю "Тернопільська ме блева фабрика" (далі - позива ч) звернулось до господарськ ого суду Тернопільської обла сті з позовом до фізичної осо би - підприємця ОСОБА_4 (д алі - відповідач) про визнан ня недійсним договору купівл і-продажу від 28.09.2004р.

Рішенням господарськ ого суду Тернопільської обла сті від 17.12.2008р. (суддя Колубаєва В.О.) договір купівлі-продажу магазину з відділом кафетері ю, що знаходиться за адресою: м . Тернопіль, вул. Білецька, 56 від 28.09.2004р. визнано недійсним з дня його заключення, зобов'язано суб' єкта підприємницької д іяльності фізичній особі О СОБА_4, проживаючої поАДРЕ СА_1 повернути ТОВ «Тернопі льська меблева фабрика»м. Те рнопіль, вул. Білецька, 56 магаз ин з відділом кафетерію, що зн аходиться в м. Тернополі по ву л. Білецька, 56. та стягнуто судо ві витрати.

Постановою Львівсько го апеляційного господарськ ого суду від 15.12.2009р. (у склад і головуючого Краєвської М.В ., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В .), вказане рішення суду скасов ано в частині визнання недій сним договору 28.09.2004р. купівлі-пр одажу магазину з відділом ка фетерію і провадження щодо ц ієї позовної вимоги припинен о.

Пункт 2 резолютивної частин и змінено та викладено в такі й редакції:

«Зобов' язати суб' єкта п ідприємницької діяльності ф ізичній особі ОСОБА_4 (іде нтифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути ТОВ «Тернопільсь ка меблева фабрика»(ідентифі каційний код 14028982) м. Тернопіль, вул. Білецька, 56 магазин з відд ілом кафетерію, що знаходить ся в м. Тернополі по вул. Білец ька, 56.»В решті рішення залише но без змін.

Не погоджуючись з прийняти ми рішенням та постановою ві дповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, п осилаючись на порушення суда ми норм матеріального та про цесуального права та просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким: 1) в частині вимо г про визнання недійсним з мо менту укладення договору куп івлі-продажу магазину з відд ілом кафетерію, укладеного 28.0 9.2004р. - провадження по справі п рипинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, з мотивів визна чених ч.ч.1, 2 ст. 215 ЦК України; 2) в ч астині вимог про застосуванн я наслідків передбачених ст. 216 ЦК України - в задоволенні позову відмовити; 3) судові вит рати покласти на позивача у п овному обсязі.

Позивач скористався право м наданим ст. 1112 ГПК України, на діслав відзив на касаційну с каргу, в якому доводів скаржн ика не визнає та просить оска ржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши доводи касаці йної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обст авин, проаналізувавши правил ьність застосування господа рськими судами норм матеріал ьного та процесуального прав а, колегія суддів Вищого госп одарського суду України вваж ає, що касаційна скарга підля гає частковому задоволенню в иходячи з наступного.

Як встановив суд першої інс танції, 28.09.2004р. між товариством з обмеженою відповідальніст ю "Тернопільська меблева фаб рика"(продавець) та фізичною о собою - підприємцем ОСОБА _4 (покупець) було укладено до говір купівлі-продажу нерухо мого майна, згідно умов якого позивач зобов'язався переда ти у власність відповідачу м агазин з відділом кафетерію, що знаходиться по вул. Білець ка, 56, у м. Тернопіль.

Ч.2 ст. 180 Господарського коде ксу України (далі - ГК Україн и) встановлено, що господарсь кий договір вважається уклад еним, якщо між сторонами у пер едбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо у сіх його істотних умов. Істот ними є умови, визнані такими з а законом чи необхідні для до говорів даного виду, а також у мови, щодо яких на вимогу одні єї із сторін повинна бути дос ягнута згода.

Відповідно до ч.1. ст. 657 Цивіль ного кодексу України (далі - ЦК України) договір купівлі-п родажу земельної ділянки, єд иного майнового комплексу, ж итлового будинку (квартири) а бо іншого нерухомого майна у кладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному по свідченню та державній реєст рації.

Ч.1 ст.220 ЦК України передбаче но, що у разі недодержання сто ронами вимоги закону про нот аріальне посвідчення догово ру такий договір є нікчемним . Водночас ч.2 ст.215 ЦК України за значено, що недійсним є право чин, якщо його недійсність вс тановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнан ня такого правочину недійсни м судом не вимагається.

У разі недійсності правочи ну кожна із сторін зобов'язан а повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала н а виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, кол и одержане полягає у користу ванні майном, виконаній робо ті, наданій послузі, - відшкоду вати вартість того, що одержа но, за цінами, які існують на м омент відшкодування.(абз.2 ч.2 с т. 216 ЦК України)

Дослідивши зазначений дог овір, місцевий господарський суд, беручи до уваги приписи н аведених статей та відсутніс ть в ньому істотних умов (ціни , строку оплати, належної адре си розташування об'єкту прод ажу) і враховуючи те, що спірни й договір укладено в неналеж ній формі, без нотаріального посвідчення та державної ре єстрації, що не відповідає ви могам зазначених статей, дій шов висновку про задоволення позовної вимоги про визнанн я спірного договору недійсни м.

Крім того, оскільки позивач передав відповідачу майно з а спірним договором, суд перш ої інстанції, керуючись ст. 216 Ц К України зобов'язав відпові дача повернути його позивачу .

Натомість, Львівський апел яційний господарський суд, д ійшов іншого висновку про пр ипинення провадження щодо по зовної вимоги в частині визн ання спірного договору недій сним, оскільки, як встановив с уд апеляційної інстанції, рі шенням господарського суду Т ернопільської області від 23.06 .2009р.у справі № 17/15-295, залишеним бе з змін постановою Львівськог о апеляційного господарсько го суду від 22.09.2009р., встановлено як обставину справи неуклад еність договору від 28.09.2004р.

Вказаний висновок суду ґру нтується на тому, що спірний д оговір не містить всіх істот них умов, передбачених закон одавством для даного виду до говору, а саме: предмету догов ору, оскільки ні в спільному д оговорі, ні в акті приймання-п ередачі не вказано площі об'є кту, що унеможливлює встанов ити, який саме об'єкт підлягав продажу та строку проведенн я оплати за придбаний об'єкт і строку передачі приміщення покупцю. Крім того, при прийня тті даного рішення не бралас я до уваги оплата за договоро м від 28.09.2004р., яка була проведена лише 14.11.2007р., оскільки, як зазнач алось, договором не передбач ено як строку проведення опл ати, так і розстрочення плате жу. Дана сума оплати повернут а продавцем.

Ч.2 ст. 35 Господарського проце суального кодексу України (д алі - ГПК України) передбаче но, що факти, встановлені ріше нням господарського суду (ін шого органу, який вирішує гос подарські спори), за винятком встановлених рішенням трете йського суду, під час розгляд у однієї справи, не доводятьс я знову при вирішенні інших с порів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин і врахову ючи те, що вищенаведене в розу мінні ст.35 ГПК України має при юдиційне значення для виріше ння даної справи і те, що недій сним може бути визнаний лише укладений договір, апеляцій ний господарський суд дійшов правильного висновку про пр ипинення провадження у даній справі в порядку ст. 80 ГПК Укра їни щодо позовної вимоги про визнання договору від 28.09.2004р. н едійсним.

Між тим, колегія суддів Вищо го господарського суду Украї ни не може погодитись з висно вками господарських судів в частині задоволення позовно ї вимоги про застосування на слідків недійсності правочи ну, передбачених ст.216 ЦК Украї ни, оскільки спірний договір від 28.09.2004р. визнано судом неукл аденим, тобто таким, що не поро джує жодних правових наслідк ів для сторін.

Таким чином, враховуючи те, що спірний договір не є недій сним, а є неукладеним, застосу вання наслідків недійсності встановлених ст.216 ЦК до неукл аденого договору є неправиль ним.

З огляду на викладене, оскіл ьки судами попередніх інстан цій при вирішенні даного спо ру неправильно застосована с т.216 ЦК України, та по справі не вимагається збирати або дода тково перевіряти і оцінювати докази, перевіривши юридичн у оцінку обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що прийняті у спр аві судові рішення підлягают ь скасуванню в частині зобов 'язання відповідача повернут и позивачу майно, з ухвалення м нового рішення в цій частин і про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Госп одарського процесуального к одексу України, Вищий господ арський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізич ної особи - підприємця ОСО БА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Львів ського апеляційного господа рського суду від 15.12.2009р. та ріше ння господарського суду Терн опільської області від 17.12.2008р. у справі № 2/166-3301 (3/32-486) в частині зобо в'язання відповідача поверну ти позивачу магазин з відділ ом кафетерію, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Білецька, 56.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмов ити.

В решті залишити без змін.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституці ї України та рішення Констит уційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарже нню не підлягає.

Головуючий Кот О.В.

С у д д я Шевчук С.Р.

С у д д я Демидова А.М.