Постанова

від 17.12.2020 по справі 524/5416/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/5416/19 Номер провадження 22-ц/814/2352/20Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2020 року (ухвалене суддею Андрієць Д.Д., повний текст рішення складено суддею 15 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області, головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи - ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради про визнання рішення незаконним, його скасування та зобов`язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м.Кременчука із вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: визнати незаконним та скасувати п.38(включно з підпунктами) рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області Про передачу земельних ділянок у власність громадян в м.Кременчуці від 21.02.2019 щодо передачі земельної ділянки (кадастровий номер 5310436100:07:002:0780) площею 236 кв.м, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка) (код КВЦПЗ В 02.01) по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 ; зобов?язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:07:002:0780, площею 236 кв.м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка)(код КВЦПЗ В 02.01) по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на підставі договору дарування від 01.04.2005 вона є власником 2/3 частин житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/3 частини нерухомого майна є ОСОБА_2 04.02.2014 Автозаводським районним судом м.Кременчука було ухвалено рішення за її позовом про реальний розподіл житлового будинку. Згідно технічного паспорту, виданого попередньому власнику 1/3 частини, будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 589 кв.м. 26.05.2015 їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0058 га в оренду для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

13.05.2019 Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради повідомив про те, що п.38 рішення Кременчуцької міської ради Про передачу земельних ділянок у власність громадян в м.Кременчуці від 21.02.2019 у власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку, площею 236 кв.м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка)(код КВЦПЗ В 02.01). Позивач вважає, що п.38 вищевказаного рішення підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ст.120 Земельного кодексу України земельна ділянка могла бути виділена ОСОБА_2 лише відповідно до розміру його частки у праві спільної власності, а саме 196 кв.м, а їй ОСОБА_1 - 393 кв.м, що відповідає її 2/3 частки. Крім того, з нею, як із співвласником не було погоджено меж земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_2 .

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання рішення незаконним, його скасування та зобов`язання вчинити дії - залишено без задоволення.

Судові витрати, які полягають у сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покладено на позивача.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн.

З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохала рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи.

Зокрема вказує, що земельна ділянка (кадастровий номер 5310436100:07:002:0780) з площею 236 кв.м. по АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_2 з грубим порушенням вимог земельного законодавства, тому необхідно визнати незаконним та скасувати пункт 38рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області Про передачу земельних ділянок у власність громадян в м.Кременчуці від 21.02.2019, яким передано у власність гр. ОСОБА_2 вказану земельну ділянку. Посилається на те, що суттєвого матеріального недоліку судом було допущено при оцінці непогодження із нею, як власником суміжної ділянки меж земельної ділянки при виготовленні технічної документації. Вказує, що її ніхто завчасно не повідомляв про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі.Також зазначає, що акт приймання-передачі межових знаків від 11.01.2019 є хибним і супречить вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Вказує, що технічна документація із землеустрою по АДРЕСА_1 розроблена з грубими порушеннями земельного законодавства, тому постає питання про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:07:002:0780. Також апелянт зазначила, що судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. є неспівмірними з часом витраченим адвокатом на написання пояснень по справі за обсягом робіт. Тому враховуючи її майновий стан прохала суд апеляційної інстанції зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу.

Від Кременчуцької міської ради Полтавської області та ОСОБА_2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні спростовуючи доводи, які викладені в апеляційній скарзі та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохали апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представник ОСОБА_2 , інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленим про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено , що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування посвідченого 01.04.2005 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І.Б., прийняла у дар 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 255 кв.м з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка)(а.с.99).

ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. 08.11.2018 прийняв у дар 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5310436100:07:002:0780, площею 0.0236 га, що знаходиться у комунальній власності(а.с.68).

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука по справі 524/9139/13 від 04.02.2014, яке набрало законної сили 28.05.2014, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про реальний розподіл житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволено частково: розділено в натурі житловий будинок АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (попередній власник 1/3 частини будинку)

26 травня 2015 року Кременчуцькою міською радою Полтавської області було прийнято рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,0058 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) по АДРЕСА_1 ; розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, після проведеної в установленому законом порядку державної реєстрації земельної ділянки до 26.05.2016 необхідно подати для розгляду та затвердження до відповідної у місті ради згідно з визначеними повноваженнями.

21 лютого 2019 року Кременчуцькою міською радою Полтавської області було прийнято рішення про затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ; передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку(кадастровий номер 5310436100:07:002:0780) площею 236 кв.м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка)(код КВЦПЗ В 02.01) по АДРЕСА_1 .

18.04.2019 ОСОБА_1 подано заяву про скасування рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 21 лютого 2019 року.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прийняте Кременчуцькою міською радою Полтавської області рішення від 21.02.2019 року про надання дозволу на розробку проекту земелустрою для іншої особи не порушує права ОСОБА_1 , а зміст рішення не суперечить рішенню Кременчуцької міської ради Полтавської області від 26.05.2015 року. Разом з цим, місцевий суд зазначив, що земельна ділянка була виділена ОСОБА_2 у відповідності до норм діючого законодавства. З цих підстав, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами 1, 5 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до положень статті 118 ЗК України Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктіві не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122_цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмовиу наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нихнормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновкутакої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно ч.ч.1, 4, 6 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншоїособи,припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельнуділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

З наданих матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з вказаним позовом посилалась на такі обставини: 1) протиріччя між рішеннями Кременчуцької міської ради Полтавської області від 26 травня 2015 року та від 21 лютого 2019 року; 2) невідповідність розміру земельної ділянки частці, яка належить ОСОБА_2 ; 3) непогодження із нею, як власником суміжної ділянки меж земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку доводам позивача щодо існування протиріч між двома рішеннями міської ради стосовно земельної ділянки, суд першої інстанції вірно зазначив, що законодавство не містить норм, які б встановлювали строки для розробки проекту землеустрою. Разом із тим, вказані строки були встановлені в самому рішенні від 26.05.2015.

Зокрема у вказаному рішенні зазначено, що розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, після проведеної в установленому законом порядку державної реєстрації земельної ділянки до 26.05.2016 необхідно подати для розгляду та затвердження до відповідної у місті ради згідно з визначеними повноваженнями . Проте, позивачем не було надано доказів, які б підтверджували те, що нею було оскаржено рішення в частині встановлення строків або подано клопотання про продовження строку для розробки проекту землеустрою.

Враховуючи те, що позивачем не було подано на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду до 26.05.2016, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що прийняте Кременчуцькою міською радою Полтавської області рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для іншої особи не порушує права ОСОБА_1 , а зміст рішення не суперечить рішенню Кременчуцької міської ради Полтавської області від 26.05.2015 року.

Доводи апелянта про те, що розмір земельної ділянки, яка була передана у власність ОСОБА_2 не відповідає його частці у праві власності на нерухоме майно є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що за позовом ОСОБА_1 було ухвалено рішення по справі 524/9139/13 від 04.02.2014, яким ОСОБА_1 виділено в натурі 2/3 частки в житловому будинку та господарських спорудах, розташованих по АДРЕСА_1 .

За змістом статті ст.364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна, для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Тобто, в даному випадку з дня набрання рішенням суду про виділ частки в натурі право спільної часткової власності ОСОБА_1 припинилось.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що право власності на виділену в натурі частку, як на окремий об`єкт виникає з моменту проведення державної реєстрації права власності.

Однак, не проведення ОСОБА_1 державної реєстрації права власності на виділену частку в житловому будинку та господарських спорудах не може порушувати право іншого співвласника на отримання земельної ділянки.

Також, слід зазначити, що виділена ОСОБА_2 земельна ділянка не розміщується під спорудами, які були виділені ОСОБА_1 за рішенням суду, а також те, що позивач є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Тому доводи апелянта про те, що земельна ділянка була виділена ОСОБА_2 з порушенням часток співвласників є необгрунтованими.

Також, не заслуговують доводи апелянта про те, що виготовлення технічної документації відбулося з порушенням вимог законодавства в частині непогодження із нею, як власником суміжної ділянки меж земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_2 , виходячи з наступного. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України Про землеустрій , документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Статтею 50 Закону України Про землеустрій передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно п.3.12 Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт іззакріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

В результаті закріплення земельної ділянки межовими знаками складається акт приймання-передачі межових знаків на зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2018 на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про те, що 11.01.2019 ТОВ Компанією ТЕРРА-макс будуть проведені роботи із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.63). Крім того, вказане повідомлення було розміщене в ЗМІ(а.с.64).

Акт-приймання-передачі межових знаків від 11.01.2019 був підписаний одним із власників суміжної земельної ділянки, що на переконання суду свідчить про обізнаність заінтересованих осіб (власників суміжних земельних ділянок) про дату та час закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі(на місцевості).

За таких обставин, суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_2 було виконано свій обов`язок щодо повідомлення власників суміжних земельних ділянок про дату та час закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі(на місцевості), а не прибуття ОСОБА_1 за вказаним повідомленням, та не підписання нею акту приймання-передачі межових знаків на зберігання за даних умов не може бути підставою для скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відмовив у задоволені позову.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу, то згідно ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті, яка передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

По справі вбачається, що позивачем у суді першої інстанції таке клопотання не заявлялося. З огляду на викладене, підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу не вбачається.

Таким чином, доводи , які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2020 року є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2020 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Т.В. Одринська

---

В.П. Пікуль