Постанова

від 16.12.2020 по справі 439/229/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 439/229/20 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М.

Провадження № 22-ц/811/2092/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:76

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Крайник Н.П., Шеремети Н.О.

без участі сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, про стягнення компенсації за невикористану відпустку,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, у якій просить суд стягнути в свою користь невиплачену їй при звільненні компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 15424 грн. 10 коп., кошти на оздоровлення в розмірі одного посадового окладу 7 236 грн. 17 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку (період невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника) за період з 31.12.2019 по день ухвалення судового рішення, шляхом звернення стягнення на кошти рахунків Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, у тому числі на кошти рахунків, із яких фінансується Бугаївський заклад дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області. Також просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області в свою користь витрати на професійну правничу допомогу згідно остаточного розрахунку.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області в користь ОСОБА_1 13 628 (тринадцять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень - компенсацію за невикористану щорічну відпустку.

Стягнуто з Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області в користь ОСОБА_1 39 206 (тридцять дев`ять тисяч двісті шість) гривень 54 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку (за період з 31.12.2019 по день ухвалення рішення - 15.05.2020).

Стягнуто з Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області в користь ОСОБА_1 15 500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області. Вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд вийшов за межі заявлених позовних вимог. Звертає увагу, що засновником ДНЗ Дивосвіт є Бугаївська сільська рада з бюджету якої фінансується ДНЗ. Вважає, що грошова компенсація при звільненні має бути витребувана з бюджету Бугаївської сільської ради, в зв`язку з чим скаржник в даній справі є неналежним відповідачем. Стверджує, що при звільненні позивачу мало бути виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 37 днів. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Бродівського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 10 грудня 2020 року, є дата складення повного судового рішення - 16 грудня 2020 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу начальника відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області №76-К від 31 серпня 2011 року прийнята на роботу в порядку переведення з посади вихователя Бугаївського НВК школа 1 - го ст. - садка на посаду завідувачки Бугаївського дошкільного навчального закладу (ДНЗ) Дивосвіт з 01 вересня 2011 року з оплатою праці згідно штатного розпису (а.с. 7).

26.12.2019 Бугаївською сільською радою на ім`я начальника відділу освіти, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області Казмірчука В.Р. скеровано лист за вих. №02-26/628, у якому сільська рада просила звільнити з займаних посад до кінця поточного року за пунктом 5 статті 36 КЗпП в порядку переведення на посади в Бугаївську сільську раду слідуючих працівників: ОСОБА_1 - завідувачку Бугаївським ДНЗ Дивосвіт (а.с. 18).

27.12.2019 ОСОБА_1 подала заяву на ім`я в.о. начальника відділу освіти, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області Казмірчука В.Р., у якій просила звільнити її із займаної посади, шляхом переведення на посаду завідувача Бугаївського ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради з 31.12.2019 (а.с. 8).

Відповідно до п. 5 Наказу від 27 грудня 2019 року №61-к в.о начальника відділу освіти, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області Казмірчука В.Р., ОСОБА_1 , завідуючу Бугаївським ДНЗ Дивосвіт , звільнено шляхом переведення на посаду завідуючої Бугаївським ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради (а.с. 9).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з тих обставин, що оскільки позивачці при звільненні не виплачено компенсацію за всі не використані дні щорічної відпустку, вимоги позивачки щодо стягнення такої компенсації з виплатою середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є підставними.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Трудовий договір із ОСОБА_1 припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - у зв`язку із переведенням працівника, за його згодою, в іншу установу.

Такий наказ є чинним і в межах даної цивільної справи ОСОБА_1 не оскаржується, як і не оскаржується підстава припинення трудового договору з ОСОБА_1 - п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

У зв`якзу із припиненням з ОСОБА_1 трудового договору з на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний був виплатити їй компенсацію за всі не використані нею дні щорічної відпустки.

В той же час, законодавець передбачив можливість перерахунку такої компенсації за бажанням працівника на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

При звільненні з роботи ОСОБА_1 їй не було виплачено компенсацію за всі не використані нею дні щорічної відпустки, також таку компенсацію не було перераховано на рахунок установи, куди перейшла працівниця (Бугаївський ДНЗ Дивосвіт Бугаївської сільської ради).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що право позивачки - ОСОБА_1 на отримання компенсації за всі не використані нею дні щорічної відпустки, порушене та підлягає відновленню.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 призначалась на посаду завідувачки Бугаївського дошкільного навчального закладу Наказом начальника відділу освіти Радивилівської РДА Рівненської області, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 31 статті 31 Закону України Про дошкільну освіту ( в редакції, яка діяла на цей час - 31.08.2011).

З цього часу і по день звільнення - 31.12.2019, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах саме із відділом освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області.

Тому, саме на відповідача - відділ освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, як роботодавця ОСОБА_1 , був покладений обов`язок по виплаті усіх належних звільненому працівникові сум, в тому числі грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Тому, право ОСОБА_1 щодо одержання при звільненні грошової компенсації за всі не використані нею дні щорічної відпустки порушено саме роботодавцем, яким був відділ освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, а не головним розпорядником коштів - Бугаївською сільською радою Радивилівського району Рівненської області.

Розмір грошової компенсації за всі не використані ОСОБА_1 дні щорічної відпустки становить 13 628 гривень, яка розрахована у порядку, передбаченому п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України №100 від 08.02.1995.

Так, середньоденна заробітна плата позивачки становить: 98 177,24грн. : 353дн = 278,12 грн., де 98177,24грн - сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців, 353 дні - відповідна кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством).

Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку становить: 278,12 грн. х 49 дн. = 13628 грн., де 278,12 грн.- середньоденна заробітна плата, 49 дн. - число календарних днів відпустки (42 дні щорічної основної відпустки та 7 днів щорічної додаткової відпустки керівнику закладу, відповідно до п.2.1.27 Колективного договору та Додатку №2 ).

Саме така сума - 13628 грн. підлягає стягненню в користь ОСОБА_1 з відповідача - відділу освіти Радивилівської РДА Рівненської області.

Скаржником не доведено належними доказами, що у позивачки в момент звільнення було не 49 днів відпустки, а 37 дні.

Відповідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації проводиться в день звільнення.

За ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено судом, у день звільнення ОСОБА_1 - 31.12.2019, їй повинні були бути виплачені усі суми, що належали від установи, в тому числі і грошова компенсація за всі не використані ОСОБА_1 дні щорічної відпустки.

Така виплата не була здійснена з вини саме відділу освіти Радивилівської РДА Рівненської області.

Тому, на підставі ст.117 КЗпП України, на користь працівника - ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Враховуючи, що розрахунок із нею не було проведено до розгляду справи, і роботодавець не довів відсутності у цьому своєї вини, середній заробіток необхідно стягнути по день постановлення рішення.

Розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 31.12.2019 по 14.05.2020 становить 39 206,536 грн., який розрахований у порядку, передбаченому п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України №100 від 08.02.1995.

Розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 31.12.2019 по 14.05.2020 становить 39 206,536 грн.=426,158 грн. х 92дн, де 426,158 грн. - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , 92 дн. - кількість робочих днів затримки розрахунку.

Саме така сума - 39206,54 грн. підлягає стягненню в користь ОСОБА_1 з відповідача - відділу освіти Радивилівської РДА Рівненської області.

Що ж до покликання, що суд вийшов за межі заявленого позову, слід зазначити, що таке твердження скаржника не відповідає дійсності, оскільки ухвалене судом рішення виключно в межах заявленого позову.

Суд першої інстанції прийшовши до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову прийшов до правильного висновку про необхідність вирішення питання судових витрат, а саме стягнення з Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області як з належного відповідача в користь ОСОБА_1 часткових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Бродівського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області - залишити без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2020 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Н.О. Шеремета