Ухвала

від 15.03.2021 по справі 439/229/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 439/229/20

провадження № 61-3914ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня

2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, про стягнення компенсації за невикористану відпустку,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, у якій просила стягнути на свою користь невиплачену їй при звільненні компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 15 424,10 грн, кошти на оздоровлення в розмірі одного посадового окладу 7 236,17 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку (період невиплати грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника) за період з 31 грудня 2019 року по день ухвалення судового рішення (станом на 14 травня

2020 року у розмірі 44 381,79 грн, шляхом звернення стягнення на кошти рахунків Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, у тому числі на кошти рахунків, із яких фінансується Бугаївський заклад дошкільної освіти Дивосвіт загального розвитку Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області.

Також просила суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області на свою користь витрати на професійну правничу допомогу згідно остаточного розрахунку.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області на користь

ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 13 628,00 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку (за період

з 31 грудня 2019 по день ухвалення рішення - 15 травня 2020 року) у розмірі 39 206,54 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області залишено без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 15 травня

2020 року залишено без змін.

09 березня 2021 року Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,

яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 67 042,06 грн (15 424,10 грн +7 236,17 грн + 44 381,79 грн),тобто суму, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга,

є малозначною в силу закону.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що судові рішення у даній справі оскаржуються ним згідно підпунктів а, в пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа становить значний суспільний інтерес.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою

статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою,

пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 15 травня 2020 року та постанову львівського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, Відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, про стягнення компенсації за невикористану відпустку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун