Постанова

від 08.12.2020 по справі 914/2353/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. Справа №914/2353/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія Україна" б/н від 03.11.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/3218/20 від 10.11.2020)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 (суддя У.І. Ділай) винесену за результатами розгляду заяви про забезпечення позову

у справі №914/2353/20

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс "Авто-Люкс" (надалі ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс"), с.Романівка, Городоцький район, Львівська область

до відповідача-1: Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія Україна" (надалі АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія Україна"), м. Київ

до відповідача-2: Філія Акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія Україна" "Львівська регіональна Дирекція", м. Львів

про визнання права оренди та користування нерухомим майном й стягнення збитків

за участю учасників справи:

від позивача: Юхман Я.В. - адвокат (ордер серії ІФ №005592 від 27.11.2020)

від відповідача-1: Новак А.А. - адвокат (довіреність № 01-8/32 від 02.03.2020), Гузьо О.Р. - адвокат (довіреність № 01-8/65 від 22.09.2020)

від відповідача-1: Новак А.А. - адвокат (довіреність № 01-8/32 від 02.03.2020), Гузьо О.Р. - адвокат (довіреність № 01-8/65 від 22.09.2020)

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія Україна" та Філії АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія Україна" "Львівська регіональна Дирекція" про визнання права оренди та користування нерухомим майном, загальною площею 672,50 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Кривоноса, 9 у місті Львові, згідно з Договором оренди нерухомого майна №339-7/4 терміном до 21.09.2021 та стягнення збитків, завданих неналежним виконанням умов Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 105 від 22.10.2018 в розмірі 139 084,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2020 прийнято позовну заяву ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" до розгляду та відкрито провадження у справі №914/2353/20 за правилами загального позовного провадження.

27.10.2020 ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" звернулось до Господарського суду Львівської області з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просило вжити заходів до забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили шляхом заборони:

- АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та шляхом залучення третіх осіб, вчиняти дії щодо обмеження доступу до об`єкта оренди, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 9 , орендованого на підставі Договору оренди нерухомого майна № 339-7/4 укладеного 22.10.2018 між АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс";

- АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі Філії АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Львівська регіональна дирекція" вчиняти дії щодо припинення надання комплексу послуг, пов`язаних з обслуговуванням та експлуатацією об`єкта оренди, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 9 на підставі Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 105 укладеного 22.10.2018 між Філією АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Львівська регіональна дирекція" та ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс".

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 22.10.2018 між АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (орендодавець) та ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" укладено Договір оренди нерухомого майна № 339-7/4. Відповідно до умов вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування у строк по 21.09.2021 включно нерухоме майно, а саме: №1-7 приміщення будівлі прохідної контори (літ. Р-1); №1,2 приміщення майстерні (літ.С-1); №1-5 приміщення гаражів (літ. Т-1); №1-5 приміщення мойки (літ. У-1); №1-3 побутові приміщення (літ. Ф-1); №1 приміщення складу (літ. Х-1), яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 9. Орендоване майно надано для використання за його цільовим призначенням - СТО.

22.10.2018 між Філією АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Львівська регіональна дирекція (Балансоутримувач) та ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс", укладено Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 105 терміном до 21.09.2021. Відповідно до умов вказаного договору Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівель, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Кривоноса, 9, загальною площею 672,50 кв.м та утримання прибудинкової території, а ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" відшкодовує витрати Балансоутримувачу на утримання будівель та надання комунальних послуг відповідно до умов Договору.

Як стверджує заявник, відповідач-2 неналежно виконує зобов`язання за Договором № 105 від 22.10.2018, оскільки припинив надання комплексу послуг, пов`язаних з обслуговуванням та експлуатацією об`єкта оренди (зупинення поставки води та електроенергії) в орендованому приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 9, чим здійснив втручання в господарську діяльність орендаря та порушив право останнього на використання орендованого приміщення за його призначенням, та завдав матеріальних збитків.

Також позивач зазначив, що не має змоги використовувати орендоване майно за цільовим призначенням - СТО, оскільки 16.09.2020 відповідачами залучено воєнізовану охорону "Управління поліції охорони в Львівській області", якою обмежено фізичний доступ працівників та представників ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс", а також клієнтів СТО до об`єкта оренди. Відтак, робота СТО зупинена, доступ до товарно-матеріальних цінностей товариства, особистих речей працівників та доступ клієнтів до СТО припинений.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 у справі №914/2353/20 заяву ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено до припинення (розірвання) договору оренди нерухомого майна № 339-7/4 від 22.10.2018 АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та шляхом залучення третіх осіб, вчиняти дії щодо обмеження доступу до об`єкта оренди, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 9 на підставі Договору оренди нерухомого майна № 339-7/4 укладеного 22.10.2018 між АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс". У задоволенні решти вимог відмовлено.

Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що вчинені відповідачами заходи щодо повного обмеження доступу до орендованого майна через встановлення воєнізованої охорони є втручанням в господарську діяльність ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" щодо надання послуг технічного обслуговування транспортних засобів. Таким чином, орендодавець обмежує доступ до об`єкту оренди, чим позбавляє позивача права користування орендованим майном, яке належить останньому на праві оренди відповідно до договору оренди нерухомого майна № 339-7/4. В зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, викладені в заяві про забезпечення позову та докази надані в їх підтвердження вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2020, відповідач -1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі. АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи. Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не встановив: чи дійсно обмежували відповідачі або треті особи (поліція, охорона) доступ позивачу до орендованого майна всупереч умовам договору; якими заходами обмежено доступ до орендованого майна; які саме особи обмежували доступ позивача до орендованого майна; чим підтверджені протиправність дій відповідачів; чи встановлено осіб (працівників) відповідачів, які нібито вчинили протиправні (позадоговірні) діяння; чи притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності працівників відповідачів чи третіх осіб за нібито протиправні (позадоговірні) діяння; чи вручено підозру працівникам відповідачів чи третіх осіб за нібито протиправні діяння щодо втручання в господарську діяльність позивача; чи виконав позивач умови договору в повному обсязі, зокрема в частині сплати орендної плати; чи настав випадок, необхідний для застосування/не застосування пункту 10.5 Договору.

Окрім того, на думку апелянта, місцевий господарський суд змінив зміст договірних відносин та фактично вказав, що на майбутнє дотримання вимог пункту 7.5 Договору не має будь-якого значення та не підлягає застосуванню, оскільки специфіка діяльності позивача полягає у наданні послуг широкому колу осіб, який неможливо заздалегідь передбачити чи спрогнозувати. Однак, дослідження змісту договору та встановлення сторони, яка його порушила, можливе лише під час розгляду спору по суті. Таким чином, висновок щодо застосування пункту 7.5 без його дослідження у комплексі з іншими пунктами договору, зокрема, п. 10.5 свідчить про передчасний висновок суду та невідповідність обставинам справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020 справу №914/2353/20 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Скрипчук О.С.

Ухвалою суду від 12.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія Україна" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 у справі №914/2353/2019, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 08.12.2020.

30.11.2020 позивач через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/7042/20), у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, відтак, просить суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову на час розгляду справи може призвести до стану за якого відновити порушені права та інтереси ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" за умови задоволення позову з господарської та економічної точки зору буде не можливо, оскільки зупинений технологічний процес роботи СТО призведе до майнових та репутаційних втрат, розірвання укладених договорів обслуговування транспортних засобів, звільнення працівників, відсутності доходу підприємства та подальшої збитковості. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку застосувавши заходи забезпечення.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідачів в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просять ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 у справі №914/2353/20 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Здійснивши розгляд апеляційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити, передбачених ст. 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 2 частини 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками зазначеного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Предметом позову у даній справі є визнання за ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" права оренди та користування нерухомим майном, загальною площею 672,50 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Кривоноса, 9, у місті Львові, згідно Договору оренди нерухомого майна №339-7/4 терміном до 21.09.2021.

Як було зазначено вище, між АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (орендодавець) та ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" існували орендні відносини на підставі Договору оренди нерухомого майна № 339-7/4 від 22.10.2018. У користуванні позивача строком по 21.09.2021 включно перебувало нерухоме майно, а саме: №1-7 приміщення будівлі прохідної контори (літ. Р-1); №1,2 приміщення майстерні (літ.С-1); №1-5 приміщення гаражів (літ. Т-1); №1-5 приміщення мойки (літ. У-1); №1-3 побутові приміщення (літ. Ф-1); №1 приміщення складу (літ. Х-1), яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 9. Орендоване майно надано для використання за його цільовим призначенням - СТО.

Також судом встановлено, що між Філією АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Львівська регіональна дирекція (Балансоутримувач) та ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс", укладено Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 22.10.2018 № 105 терміном до 21.09.2021.

Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що предметом спору у даній с праві є немайнова вимога про визнання за позивачем права оренди та користування нерухомим майном та майнова вимога про стягнення збитків , завданих неналежним виконанням зобов`язань за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 105 від 22.20.2018.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ухвала господарського суду Львівської області від 29.10.2020 в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову щодо заборони АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі Філії АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" "Львівська регіональна дирекція" вчиняти дії щодо припинення надання комплексу послуг, пов`язаних з обслуговуванням та експлуатацією об`єкта оренди, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 9 на підставі Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 105 укладеного 22.10.2018, не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції здійснює перегляд вказаної ухвали суду лише в частині вчинення забезпечення позову щодо заборони АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та шляхом залучення третіх осіб, вчиняти дії щодо обмеження доступу до об`єкта оренди, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 9 , орендованого на підставі Договору оренди нерухомого майна № 339-7/4 укладеного 22.10.2018 між АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс".

Судом встановлено, що вказаний договір оренди нерухомого майна № 339-7/4 від 22.10.2018 є чинним, в судовому порядку не визнаний недійсним та не розірваний.

Відповідно до пункту 7.5 договору орендар та його представники/працівники за попереднім погодженням з орендодавцем мають право вільного доступу та користування прибудинковою територією орендодавця, а також для здійснення паркування автомобілів.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що орендодавець зобов`язується не вчиняти дії, які б перешкоджали орендарю користуватись орендованим майном на умовах договору.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками відповідачів, орендодавець (відповідач-1) обмежує доступ до об`єкту оренди працівників позивача та його клієнтів. В судовому засіданні присутніми представниками підтверджено, що 16.09.2020 відповідачами залучено воєнізовану охорону Управління поліції охорони у Львівській області , якою обмежено фізичний доступ працівників та представників ТзОВ Фенікс Авто-Люкс , а також клієнтів СТО до об`єкта оренди.

Представником позивача було подано заяву про вчинення самоправних дій від 21.10.2020 , яку було внесено до ЄРДР 22.10.2020 за ст. 356 КК України (самоправство).

За твердженням заявника доступ до об`єкту оренди не відновлено, відтак, 24.10.2020 керівництвом ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" було повторно скеровано відповідне повідомлення на службу 102 та повідомлено про вказані обставини, в подальшому за адресою місця знаходження об`єкту оренди прибув наряд патрульної поліції та слідчо-оперативна група, які зафіксували вказану ситуацію. На підтвердження зазначеного позивач долучив копію заяви про вчинення кримінального правопорушення, копію витягу з ЄРДР від 22.10.2020, копію електронного рапорту (Реєстрація виклику) від 24.10.2020, копію протоколу допиту свідка від 24.10.2020, копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24.10.2020, копію рапорту старшого інспектора сектору дізнання Галицького ВП ГУ НП у Львівській області від 24.10.2020.

Позивач стверджує, що несе суттєві збитки, оскільки не має змоги використовувати орендоване майно за його цільовим призначенням -СТО, розпочаті роботи по ремонту транспортних засобів не можуть бути вчасно завершенні, відтак, позивач порушує взяті на себе зобов`язання, що призводить до нарахування штрафних санкцій, матеріальних втрат та підриву ділової та професійної репутації товариства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що такі неправомірні дії Балансоутримувача обмежують господарську діяльність орендаря та порушують безперервний технологічний процес виробництва на станції СТО. Припинення доступу до оре6ндованих приміщень створює проблему в утриманні об`єкту оренди в належному стані, забезпечення працівників орендаря нормальними санітарними та гігієнічними умовами, а також збереження майнового комплексу та товарно-матеріальних цінностей в безпеці та під охороню.

Відтак, вчинені відповідачами заходи щодо повного обмеження доступу до орендованого майна через встановлення воєнізованої охорони, колегія суддів розцінює як втручанням в господарську діяльність ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" в частині надання послуг технічного обслуговування транспортних засобів.

Обставини, викладені в заяві про забезпечення позову та докази надані в їх підтвердження, вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову. При цьому, вчиняючи дії щодо обмеження доступу до орендованого майна, орендодавець порушує умови спірного договору, зокрема, п.8.2 договору.

Покликання відповідачів на те, що позивачем не надано жодного доказу на виконання вимог п. 7.5 договору оренди, а саме: попереднє погодження з орендодавцем переліку працівників/представників, які мають право вільного доступу та користування прибудинковою територією орендодавця для здійснення паркування автомобілів, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції з огляду на те, що вказаний пункт договору стосується прибудинкової території для паркування автомобілів, а не користування орендованим майном, перелік якого вказаний в п.1.1 договору.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що специфіка господарської діяльності ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс" полягає в наданні послуг широкому колу осіб, який неможливо заздалегідь передбачити чи спрогнозувати, тому не можливо зробити якийсь перелік осіб.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про вжиття заходів до забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили шляхом заборони АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та шляхом залучення третіх осіб вчиняти дії щодо обмеження доступу до об`єкта оренди, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кривоноса, 9 на підставі Договору оренди нерухомого майна № 339-7/4 укладеного 22.10.2018 між АТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та ТзОВ "Фенікс "Авто-Люкс", оскільки такий захід забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним та прямо стосується предмету спору. Невжиття вказаного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 255, 269, 271, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 у справі №914/2353/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з урахуванням положень ст. 287 ГПК України може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 29.10.2020 у справі №914/2353/20 повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді Г.Т. Кордюк

О.С. Скрипчук