Рішення

від 08.12.2020 по справі 916/2224/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2224/20 Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом: адвокат Василін В.В. - ордер,

від відповідача за первісним позовом: адвокат Бороган В.В. - ордер,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2224/20

за первісним позовом: Приватного підприємства Житлово-Управляюча Компанія-3 (вул. Марсельська, № 48, оф. 9, м. Одеса, 65123, код ЄДРПОУ 41944150)

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 (вул. Марсельська, № 46, корп. 1, м. Одеса, 65123, код ЄДРПОУ 39220693)

про стягнення 431 531,08 грн.,

та за зустрічним позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 (вул. Марсельська, № 46, корп. 1, м. Одеса, 65123, код ЄДРПОУ 39220693)

до відповідача: Приватного підприємства Житлово-Управляюча Компанія-3 (вул. Марсельська, № 48, оф. 9, м. Одеса, 65123, код ЄДРПОУ 41944150)

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Приватне підприємство Житлово-Управляюча Компанія-3 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 , в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 431 531,08 грн., а саме: 380 000,00 грн. - заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги; 37 231,69 грн. - пеня за договором; 6 652,60 грн. - 3% річних за договором № 2 від 15.10.2019р. та 7 646,79 грн. - інфляційне збільшення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив неналежне виконання відповідачем умов договору №2 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.10.2019р., укладеного між Приватним підприємством Житлово-Управляюча Компанія-3 та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 , щодо повернення останнім грошових коштів у встановлений договором строк.

Так, позивач зазначає, що 15 жовтня 2019 року між Приватним підприємством Житлово-Управляюча Компанія-3 та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №2.

За умовами вказаного договору, позивач передає у користування відповідачу грошові кошти, у якості поворотної фінансової допомоги на загальну суму 380 000,00 грн., а відповідач зобов'язується повернути цю суму грошових коштів у встановлені Договором строки, зокрема не пізніше 01.01.2020р.

Як вказує позивач, на виконання умов Договору, ПП ЖУК-3 перерахувало ОСББ Остров-2 грошові кошти у розмірі 380 000,00 грн. платіжними дорученнями від 21.10.2019р. № 136, від 31.10.2019р. № 138, від 01.11.2019р. № 140 та від 08.11.2019р. № 142.

Проте, в порушення вищезазначених умов Договору, ОСББ Остров-2 не повернуло ПП ЖУК-3 грошові кошти у розмірі 380 000,00 грн. у встановлений Договором строк.

Також позивач зазначає, що сума заборгованості ОСББ Остров-2 перед ПП ЖУК-3 в розмірі 380 000,00 грн. підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2019р.

Також позивач, з метою вирішити спір шляхом досудового врегулювання, направив на адресу ОСББ Остров-2 вимогу про погашення заборгованості від 07.07.2020 р. № 6/07, проте відповідач ухиляється від погашення заборгованості за Договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, позивачем, відповідно до п.3.3. договору та ст. 625 ЦК України, нараховано до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач відзив на зустрічний позов до суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

27.08.2020 року Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 надано до суду зустрічний позов то Приватного підприємства Житлово-управляюча компанія - 3 про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначив, що договір про надання зворотної фінансової допомоги №2 від 15.10.2019 року підписано головою правління ОСББ Остров-2 Мельником І.І., який, на думку позивача, не мав необхідного обсягу повноважень на його підписання (цивільної дієздатності), за відсутності відповідного рішення загальних зборів ОСББ Остров-2 про надання повноважень голові правління ОСББ Остров-2 на укладення договору про надання зворотної фінансової допомоги, а також договір укладено з порушенням вимог діючого законодавства, а також договору на утримання житлового будинку та прибудинкової території від 19.02.2016 року, реєстровий номер №230 укладеного між ОСББ Остров-2 та ПП ЖУК , у зв'язку з чим просить суд визнати його недійсним.

Так, ОСББ Остров-2 вказує, що зі змісту п.1.1. Загальних положень Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 , затвердженого загальними зборами 30.04.2014 року, вбачається, що ОСББ створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №46, корпус 1 по вул. Марсельській у м. Одесі, відповідно до Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку .

З боку ОСББ Остров-2 договір про надання зворотної фінансової допомоги №2 від 15.10.2019р. підписано головою правління Мельником І.І., який діяв на підставі Статуту ОСББ Остров-2 .

Згідно з пунктом 4.7. Статуту ОСББ, правління об'єднання зі свого складу обирає строком на 5 років голову правління і його заступника. Голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів членів об'єднання та рішень правління.

Згідно п. 2.3. Статуту ОСББ, об'єднання має право, відповідно до законодавства та Статуту, шляхом скликання загальних зборів: створювати органи управління та визначати умови їх діяльності та оплати; приймати рішення щодо надходження та витрати коштів об'єднання; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного загального майна відповідно до Статуту; встановлювати розмір платежів, і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного та ремонтного фондів; виключати зі свого складу членів об'єднання, які не виконують свої обов'язки; брати на баланс майно об'єднання; одержувати у свою власність або в користування земельну ділянку прибудинкової території; для виконання статутних завдань здійснювати необхідну господарську діяльність у порядку, визначеному законом.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, у ОСББ Остров-2 відсутнє визначення компетенції (повноважень) голови правління на укладання договорів. При цьому, голова правління відповідно до положень Статуту ОСББ має право укладати договори і вчиняти інші правочини лише на підставі рішень правління, а що стосується надходження та витрат коштів об'єднання лише за згодою загальних зборів.

На думку позивача, отримання ОСББ фінансовою допомоги потребує попередньої згоди загальних зборів, оскільки за своїм змістом стосується надходження коштів на рахунок ОСББ.

Таким чином, Голова правління ОСББ підписуючи спірний договір, повинен був отримати на це згоду загальних зборів, що у свою чергу зроблено не було.

Крім того, ОСББ Остров-2 стверджує, що мета та предмет оскаржуваного договору не відповідає меті та предмету діяльності та Статуту ОСББ Остров-2 .

Так, згідно Статуту ОСББ метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його члені, дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

В той же час, завданнями та предметом діяльності об'єднання є: належне утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання; забезпечення сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб з метою виконання статутних завдань і цілей.

Отже, за твердження позивача, спірний договір жодним чином не спрямований на досягнення мсти ОСББ.

Також ОСББ Остров-2 вважає, що спірний договір не є фінансовою допомогою ОСББ Остров-2 і останнє не отримало фінансової допомоги, а фактично отримало повернення коштів, які раніше були сплачені співвласниками/споживачами за послуги, за які ОСББ розраховується із постачальникам комунальних послуг.

Згідно умов Договору №230 Замовник, тобто ОСББ Остров-2 передало ПП ЖУК , функції з утримання та експлуатації будинку, споруд, прибудинкової території та елементів благоустрою, розташованого за адресом: м. Одеса, вул. Марсельська, 46. корпус 1. На виконання вимог Договору №230 ПП ЖУК у 2014 році уклало з кожним споживачем об'єкту договори про надання послуг з утримання будинку, прибудинкової території та додаткових послуг.

Оскільки саме ОСББ Остров-2 укладено договори із постачальниками послуг з водо-, електропостачання ПП ЖУК щороку перераховувала на розрахунковий рахунок ОСББ Остров-2 кошти для подальшої сплати за: поливання дворів, клумб і газонів освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води; енергопостачанні ліфтів.

У 2019 році споживачі, згідно умов Договорів зі споживачами, сплачували ПП ЖУК за отриманні послуги, проте, як стверджує позивач, кошти за послуги з утримання будинку та прибудинкової території у загальному розмірі 758 514.29 грн. були перераховані на рахунок ПП ЖУК-3 .

Будь-яких договорів з ОСББ Остров-2 та власниками/споживачами ПП ЖУК-3 не укладало. Тому, на переконання позивача, фактично, ПП ЖУК-3 надало ОСББ Остров-2 фінансову допомогу за рахунок безпідставно (незаконно) одержаних коштів від співвласників/споживачів ОСББ Остров-2 .

Крім того, позивач за зустрічним позовом ставить під сумнів підпис Мельника І.І., на спірному договорі, оскільки рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 30.04.2014 року, оформлене протоколом №1, створене ОСББ Остров-2 та обрано головою правління Мельника І.І.

За період з квітня 2014 року до лютого 2020 року голову правління Мельника І.І. ніхто із співвласників будинку не бачив, загальні збори па вказаний період не проводились, жодного звіту за підписом голови правління ніхто із співвласників не бачив.

Наприкінці грудня 2019 року адміністрація ПП ЖУК розмістила об'яву, згідно якої сповістило всіх співвласників будинку, що діюче правління ОСББ Остров-2 разом із головою правління Мельником І.І. складе свої повноваження до 15.02.2020 року, у зв'язку з чим адміністрація ПП ЖУК запропонувало співвласникам будинку провести загальні збори та переобрати склад правління.

22 лютого 2020 року співвласниками ОСББ Остров-2 були проведені перші з часу створення ОСББ загальні збори та обрано новий склад правління, а про існування спірного договору ОСББ Осгров-2 дізналося лише після отримання від господарського суду Одеської області ухвали про відкриття провадження по справі №916/2224/20. Тому, на його думку, пересвідчитись, чи дійсно саме Мельник І.І. підписав спірний договір можливо лише призначивши почеркознавчу експертизу.

16.09.2020 року від ПП Жук-3 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 24567/20), до відповідач за зустрічним позовом не погоджується з доводами та посиланнями, викладеними у зустрічній позовній заяві, вважає її необґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач зазначає, що позивач ОСББ Остров-2 не заперечує та не ставить під сумнів факт отримання грошових коштів у сумі 380 000,00 грн. від ПП ЖУК-3 за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 15.10.2019р.

Крім того, відповідач наголошує, що відповідно до акту звіряння взаєморозрахунків від 31.12.2019 р., складеному між ОСББ Остров-2 та ПП ЖУК-3 , сума заборгованості ОСББ Остров-2 перед ПП ЖУК-3 становить 380 000,00 грн.

Отже, як вказує відповідач, навіть якщо припустити перевищення повноважень керівником ОСББ Остров-2 при укладанні договору про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 15.10.2019р., цей договір створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки для ОСББ ОСТРОВ-2 з моменту вчинення цього правочину, в порядку ст. 241 ЦК України, внаслідок подальшого схвалення цього правочину, а ОСББ ОСТРОВ-2 не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати, оскільки керівник ОСББ Остров-2 знав і не міг не знати про обмеження, встановлені у Статуті ОСББ Остров-2 .

Посилання позивача про обізнаність ПП ЖУК-3 про наявність обмежень, встановлених статутом ОСББ Остров-2 , оскільки договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту, на думку відповідача жодним чином не означає обізнаність ПП ЖУК-3 зі Статутом ОСББ Остров-2 та зазначеними у ньому обмеженнями, а є лише припущенням представника ОСББ Остров-2 .

Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач не пояснює, яке відношення мета та предмет діяльності ОСББ має до предмету спору та на що це впливає, та вищезазначене не означає, що ОСББ Остров-2 не використовувало надану фінансову допомогу для досягнення мети та предмету діяльності ОСББ Остров-2 .

Щодо посилань позивача що спірний договір не є фінансовою допомогою і ОСББ не отримало фінансової допомоги, а фактично отримало повернення коштів, які раніше були сплачені співвласниками/споживачами за комунальні послуги відповідно до договору № 230, що укладений між ОСББ Остров-2 та ПП ЖУК , а також на квитанції сформовані ТОВ ГЕРЦ у паперовому та електронному вигляді, відповідач вказує, що умовами договору про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 15.10.2019 р., укладеному між ОСББ Остров-2 та ПП ЖУК-3 чітко та недвозначно передбачено отримання ОСББ Остров-2 поворотної фінансової допомоги від ПП ЖУК-3 .

Відповідно до призначень платежів, ОСББ Остров-2 отримало від ПП ЖУК-3 саме фінансову допомогу за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 15.10.2019р., правовідносини ОСББ Остров-2 з іншою юридичною особою - ПП ЖУК до розгляду даної справи на мають жодного відношення.

Додатково відповідач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, наслідком заявленої позивачем вимоги все одно є повернення грошових коштів, які ОСББ Остров-2 отримало від ПП ЖУК-3 за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 15.10.2019р.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2020р. позовна заява вх.№ 2297/20 була передана на розгляд судді Цісельського О.В.

04.08.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2224/20, справу вирішено розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи на "20" серпня 2020 р. о 12:00 год .

20.08.2020р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 22056/20), яке було розглянуте судом та задоволене .

20.08.2020 року в судовому засіданні оголошено протокольно перерву до 08.09.2020р. об 11:00 год та повідомлено ОСББ Остров-2 ухвалою суду від 20.08.2020р. в порядку ст. 120 ГПК України.

27.08.2020 року на адресу Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 до Приватного підприємства Житлово-Управляюча Компанія-3 про визнання договору №2 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.10.2019р. недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями ОСББ Остров-2 на те, що вказаний договір підписано головою правління ОСББ Остров-2 Мельником І.І., який не мав необхідного обсягу повноважень на його підписання.

31.08.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято зустрічну позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 до Приватного підприємства Житлово-Управляюча Компанія-3 про визнання договору недійсним та об'єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №916/2224/20. Справу № 916/2224/20 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на "08" вересня 2020 р. об 11:00 год.

07.09.2020 року до суду від ПП ЖУК-3 надійшла заява (вх. № 23723/20) про ознайомлення з матеріалами справи отримання необхідних копій, яка судом долучена до матеріалів справи та задоволена.

08.09.2020 року від ОСББ Остров-2 надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. № 23751/20), в якому останній просив призначити судову почеркознавчу експертизу по справі № 916/2224/20, яку доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз та поставити питання щодо виконання підписів на відповідних документах власноручно головою ОСББ Остров-2 Мельником І.І.

08.09.2020 року судом оголошено протокольно перерву в підготовчому судовому засіданні до 22.09.2020р. об 11:40 год.

22.09.2020 року до суду від ОСББ Остров-2 надійшло клопотання (вх. № 25030/20) про витребування доказів, яке судом долучено до матеріалів справи.

22.09.2020 року в судовому засіданні проголошено судом протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів у зв'язку з пропуском строку для його подання та оголошено протокольно перерву в підготовчому засіданні до 08.10.2020р. об 11:20 год.

08.10.2020 року від ОСББ Остров-2 надійшло клопотання (вх. № 25030/20) про поновлення строку на подання клопотання та витребування доказів, яке судом долучено до матеріалів справи .

Того ж дня, від ОСББ Остров-2 надійшло клопотання (вх. № 26806/20) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

08.10.2020 року судом проголошено в судовому засіданні протокольну ухвалу про поновлення ОСББ Остров-2 строку для подання клопотання про витребування доказів та відмову в задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю. Крім того, судом проголошено протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача за первісним позовом та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

В підготовчому засіданні 08.10.2020р. після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.11.2020р. о 12:00 год .

17.11.2020р. в судовому засіданні, у зв'язку із неможливістю завершити розгляд справи по суті , судом оголошено протокольно перерву до 08.12.2020р. об 11:00 год.

01.12.2020 від ОСББ Остров-2 надійшло клопотання (вх. № 32086/20) в якому представник просить надати йому можливість ознайомитись із матеріалами справи, яке судом було задоволено.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були Судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, учасники справи виступили у судових дебатах.

Представник позивача за первісним позовом - ПП ЖУК-3 , заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву .

Представник відповідача - ОСББ Остров-2 , проти первісного позову заперечував у повному обсязі, просив в його задоволені відмовити, зустрічні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 08.12.2020 року Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3.Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

30.04.2014 року установчими зборами власників квартир та нежилих приміщень будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, № 46, корп.1, що оформлені протоколом № 1 від 30.04.2014р. затверджено Статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 (ОСББ Остров-2). Крім того, серед іншого, вирішили зі складу Правління обрати Голову правління ОСББ Остров-2 - Мельника Ігоря Івановича.

15.10.2019р. між Приватним підприємством Житлово-управляюча компанія - 3 (сторона-1), в особі директора Баранова Станіслава Васильовича, що діє на підставі статуту та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 (сторона-2), в особі голови правління Мельника Ігоря Івановича, що діє на підставі статуту, було укладено договір № 2 про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.1.1 в порядку та на умовах, визначених даним договором, сторона-1 передає в користування стороні-2 грошові кошти в якості поворотної фінансової допомоги на загальну суму 380 000,00 грн. без ПДВ (надалі - грошові кошти), а сторона-2 зобов'язується повернути стороні-1 таку ж суму грошових коштів в передбачені договором строки.

Відповідно до п. 2.1. договору, передача та повернення грошових коштів між Сторонами за цим Договором здійснюється у безготівковій формі.

Відповідно до п. 2.3. договору, грошові кошти надаються стороні-2 в користування всією сумою або частинами на розсуд сторони-1, протягом строку дії даного Договору.

Відповідно до п. 2.4. Договору, повернення стороною-2 грошових коштів стороні-1 здійснюється частинами або повною сумою не пізніше 01.01.2020р. Сторона-1 має право направити письмову вимогу стороні-2 щодо повернення грошових коштів.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного повернення стороною-2 грошових коштів стороні-1, сторона 2 зобов'язується сплатити за вимогою сторони-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несвоєчасно повернутих грошових коштів за кожен день прострочення.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Позивачем було виконано свої зобов'язання за вище вказаним договором. Як вбачається з платіжних доручень № 136 від 18.10.2019р. на суму 100 000,00 грн.; №138 від 31.10.2019р. на суму 100 000,00 грн.; №140 від 01.11.2019р. на суму 100 000,00 грн. та №142 від 07.11.2019р. на суму 80 000,00 грн. ПП ЖУК-3 було здійснено грошові перекази ОСББ Остров-2 на суму 380 000,00 грн.

Судом встановлено, що всі вищезазначені перерахування коштів здійснені із зазначенням відповідного призначення платежу Зворотна фіндопомога згідно договору №2 від 15.10.2019р. без ПДВ .

Крім того, судом встановлено, що згідно акту звірки взаєморозрахунків між ПП ЖУК-3 та ОСББ Остров-2 , що підписаний з боку відповідача головою правління Мельником І.І. та скріплений печаткою ОСББ, за договором фінансової допомоги № 2 від 15.10.2019р. підтверджено заборгованість відповідача на суму 380 000,00 грн . станом на 31.12.2019 року.

ПП Житлово-Управляюча Компанія-3 було направлено вимогу про погашення заборгованості № 6/07 від 07.07.2020р. на адресу ОСББ Остров-2 щодо сплати заборгованості по договору про надання фінансової допомоги, в якому вимагало в останнього у семиденний строк з дня отримання даної вимоги погасити наявну по договору №2 від 15.10.2019р. заборгованість в розмірі 380 000,00 грн. Крім того, позивач в претензії зазначив, що у разі непогашення суми боргу у встановлений вимогою строк підприємство буде вимушене звернутись до суду про стягнення заборгованості з урахуванням неустойки та суми судових витрат.

Проте докази направлення на адресу відповідача вказаної вимоги в матеріалах справи відсутні.

Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість у строк, визначений договором повернута не була, що і стало причиною звернення до суду.

На час прийняття рішення, доказів повернення фінансової допомоги у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом спору за зустрічною позовною заявою є вимога ОСББ Острів-2 до ПП ЖУК-3 про визнання договору надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 15.10.2019р. укладеного між сторонами недійсним.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним за умови досягнення згоди щодо усіх його істотних умов, з обов`язковим погодженням предмету, ціни та строку його дії. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (ГК України), господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пункт 1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підстави визнання правочину недійсним чітко визначено чинним законодавством, зокрема, ст. 215 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно положень ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписамист.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України)..

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 14.1.257 ст. 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Частиною 5 ст. 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Статтею 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. До компетенції правління відноситься: підготовка кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством; розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.

Статтею 12 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від 14.05.15 № 417-VІІІ, визначено особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулюються правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно ч. 1 ст. 10 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписи ч.4 ст.74 ГПК України визначають, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Як встановлено судом, між ПП ЖУК-3 та ОСББ Остров-2 виникли правовідносини позики на підставі договору № 2 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.10.2019р.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за первісним позовом на рахунок відповідача згідно вищевказаних платіжних доручень перераховані грошові кошти у сумі 380 000,00 грн.

Крім того, щодо наявного в справі акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2019р., суд зазначає, що акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Таким чином, судом встановлено, що в акті звірки розрахунків за період 2019 року відображена наявність заборгованості в розмірі 380 000,00 грн. станом на 31.12.2019р., вказана заборгованість підтверджена позивачем належними доказами, зокрема платіжними дорученнями, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою ОСББ Остров-2 . Отже, станом на 31.12.2019р. сторони, підписавши акт звірки розрахунків, підтвердили існуючу заборгованість в розмірі 380 000,00 грн.

При цьому, отримання цієї суми фінансової допомоги в розмірі 380 000,00 грн. відповідачем не заперечується.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Враховуючи умови договору, зокрема положення п. 2.4. щодо терміну користування позикою, положення статті 1049 Цивільного кодексу України, строк повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу, надання якої підтверджується зазначеними вище платіжними дорученням, є таким, що настав.

Отже, судом встановлено, що відповідач за первісним позовом в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення грошових коштів у строк та в розмірі визначеному умовами зазначеного договору, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 380 000,00 грн., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів повернення фінансової допомоги у розмірі 380 000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення суми заборгованості за договором № 2 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.10.2019р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 37231,69 грн., 3% річних в сумі 6652,60 грн. та 7646,79 грн. інфляційних втрат.

Через невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з повернення грошових коштів у строк та в розмірі визначеному умовами зазначеного договору №2 від 15.10.2019р. позивач нарахував до стягнення з відповідача 37231,69 грн. пені за період з 01.01.2020р. по 30.06.2020р. на підставі п. 3.3. зазначеного договору.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що його зроблено відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, та арифметично вірно, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 37231,69 грн. обрахована правомірно та в межах максимального розміру за заявлений період.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, викладені позивачем у позовній заяві та здійснивши власні їх розрахунки, суд прийшов до висновку про хибність розрахунків, виконаних позивачем оскільки останнім не враховано, що у 2020 році - 366 днів.

Так, за розрахунком суду, розмір 3% річних на суму 380 000,00 грн. за період з 01.01.2020р. по 31.07.2020р. становить 6634,43 грн.

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення більша сума 3% річних, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума 3% річних розрахована судом у розмірі 6634,43 грн.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат за період з 01.01.2020р. поп 31.07.2020р. судом встановлено, що розрахунки здійснені не належним чином, оскільки позивачем не враховано липень 2020р., тому судом самостійно здійснено відповідний розрахунок.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.01.2020 - 31.07.2020 380000 1.014 5320.91 385320.91

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення більша сума інфляційних втрат, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат розрахована судом у розмірі 5320,91 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 суд зазначає наступне.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов`язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб`єктивного права (охоронюваного інтересу) - об`єкту судового захисту, порушення у зв`язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки. Обов`язки відповідача за зустрічним позовом виразились у наданні безпроцентної строкової поворотної фінансової допомоги, а обов`язки позивача за зустрічним позовом полягають у її поверненні у визначений договором строк.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни.

Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст.ст. 638, 639, 1046 ЦК України та ст.ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Згідно преамбули спірного договору, договір укладено ОСББ Остров-2 в особі голови правління Мельника І.І., що діє на підставі Статуту.

З наведеного вбачається, що повноваження особи на вчинення правочину від імені юридичної особи підтверджується установчими документами цієї юридичної особи, зокрема, статутом.

Судом прийнято до уваги, що станом на час укладення ОСББ Остров-2 договору від 15.10.2019р. № 2 з ПП ЖУК-3 , загальними зборами співвласників ОСББ Остров-2 не було переобрано Мельника І.І. як голову правління. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Згідно з положеннями ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та п. 4.6. розділу ІІІ Статуту ОСББ Остров-2 , укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням належить до компетенції правління ОСББ Остров-2 .

Пунктом 16 р. ІІІ Типового Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу від 27.08.03 №141 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 р. за № 1155/8476) визначено, що правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління: веде засідання правління, якщо правління не доручило ведення засідання іншому члену правління; забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління; діє без доручення від імені об`єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління; розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління, має право першого підпису фінансових документів об`єднання; наймає на роботу в об`єднання працівників та звільняє їх, застосовує до них заходи заохочення та накладає стягнення; видає обов`язкові для працівників об`єднання накази у сфері трудових правовідносин, відкриває і закриває рахунки об`єднання в банківських установах та інших фінансових установах, підписує банківські та інші фінансові документи; відповідно до рішень правління здійснює інші дії, спрямовані на досягнення мети та завдань об`єднання.

Разом з тим, враховуючи, що згідно наведених вище вимог законодавства та положень Статуту ОСББ Остров-2 укладання договорів та вчинення інших правочинів належить до виключної компетенції загальних зборів ОСББ Остров-2 , що таке рішення в матеріалах справи відсутнє, суд дійшов висновку, що укладаючи договір про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 15.10.2019р. з ПП ЖУК-3 голова правління ОСББ Остров-2 Мельник І.І. перевищив свої повноваження.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а собою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним судом України в постанові від 06.04.2016 року №3-84гс16, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки утвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Також, у постановах Верховного суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-38гс14 і від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 висловлено позицію про те, що за змістом статті 241 ЦК схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Разом з тим, договір позики є двостороннім правочином, права та обов`язки за ним виникають як у позикодавця, так і у позичальника, а відтак необхідно оцінити дії обох сторін, які вчинялись на виконання такого правочину.

Крім того, згідно роз`яснень, наведених в абз. 6 п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

При цьому, у п. 3.4 вказаної Постанови роз`яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Таким чином, відповідно до наведених роз`яснень, схвалений юридичною особою правочин не можна визнати недійсним.

Як підтверджується матеріалами справи, сторонами вчинялись дії, направлені на схвалення правочину, оскільки спірний договір виконувався протягом тривалого часу, зокрема, на виконання умов цього договору, відповідач за зустрічним позовом перерахував позивачу за зустрічним позовом фінансову допомогу в загальні сумі 380 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 136 від 18.10.2019р. на суму 100 000,00 грн.; №138 від 31.10.2019р. на суму 100 000,00 грн.; №140 від 01.11.2019р. на суму 100 000,00 грн. та №142 від 07.11.2019р. на суму 80 000,00 грн.

Також, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем здійснювалось повернення фінансової допомоги за оспорюваним договором на загальну суму 380 000,00 грн. Крім того, позивач за зустрічним позовом не заперечує та не ставить під сумнів отримання вказаних грошових коштів від відповідача ПП ЖУК-3 .

Згідно з актом звірки розрахунків за період 2019 року, станом на 31.12.2019р. заборгованість ОСББ Остров-2 на користь ПП ЖУК-3 складає 380 000,00 грн.

Таким чином суд дійшов висновку, що вчинення конклюдентних дій сторін щодо виконання правочину свідчить про схвалення позивачем за зустрічним позовом спірного договору № 2 від 15.10.2019р., у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

Отже, в силу приписів діючого законодавства правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Доводи позивача щодо невідповідності договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 15.10.2019р. вимогам ст. 203 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Посилання ОСББ Остров-2 на договір № 230 та на інші договори, додані до зустрічної позовної заяви, суд не приймає їх до уваги, оскільки правовідносини ОСББ з іншими юридичними особами не є предметом розгляду даної справи та жодним чином не стосуються правовідносин між ОСББ Осторов-2 та ПП ЖУК-3 .

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, оцінюючи наявні докази в сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства Житлово-Управляюча Компанія-3 обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на помилки допущені при обрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат. Отже, загальна сума заборгованості ОСББ Остров-2 , що підлягає стягненню на користь ПП ЖУК-3 , становить 380 000,00 грн. основного боргу, 37231,69 грн. пені, 5320,91 грн. втрат від інфляції та 6634,43 грн. 3% річних. В задоволенні зустрічного позову ОСББ Остров-2 до ПП ЖУК-3 про визнання договору недійсним слід відмовити, оскільки, судом встановлено у даному випадку відсутність підстав для визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 15.10.2019р.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 129 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат.

Так, зокрема, за приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при: укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір сплачений ПП ЖУК-3 за первісною позовною заявою покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 6437,81 грн.

Також з огляду на відмову у задоволені зустрічного позову витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00 грн. та витрати на правову допомогу залишаються за ОСББ Остров-2 .

Щодо розподілу витрат на правову допомогу адвоката за клопотанням позивача за первісною позовною заявою.

В позовній заяві ПП ЖУК-3 просило стягнути з ОСББ Остров-2 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, 20.08.2020р. представником ПП ЖУК-3 до суду подано клопотання про приєднання документів, які підтверджують витрати на правничу допомогу адвоката, а саме: копію договору про надання правової допомоги №21/07/20-1 від 21.07.2020р. укладеного між ПП ЖУК-3 та адвокатом Василіним В.В., детальний опис робіт, виконаних адвокатом при наданні правничої допомоги у межах справи, копію акту про обсяг виконаних робіт від 20.08.2019р. підписаний ПП ЖУК-3 та адвокатом Василіним В.В.

Додатково, представником ПП ЖУК-3 надано клопотання про приєднання документів, які підтверджують витрати на правничу допомогу адвоката у зв'язку з розглядом зустрічної позовної заяви, зокрема надано копію додаткової угоди № 1 від 14.09.2020р. до договору № 21/07/20-1 від 21.07.2020р., згідно якої ПП ЖУК-3 сплачує адвокату винагороду у розмірі 5000,00 грн., детальний опис робіт, виконаних адвокатом у зв'язку з розглядом зустрічної позовної заяви та копію акту про обсяг виконаних робіт № 2 від 16.10.2020р. до договору № 21/07/20-1 від 21.07.2020р.

Актами, підписаними між ПП ЖУК-3 та адвокатом Василіним В.В. по договору про надання правової допомоги №21/07/20-1 від 21.07.2020р. перелічені та узгоджені надані адвокатом послуги.

Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вищенаведених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

08.12.2020р. ОСББ Остров-2 заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 1000 грн., де останнє зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена, а перелік послуг наданих адвокатом не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Детально розглянувши складові суми в 15 000,00 грн. вартості наданої адвокатом правової допомоги (згідно з актами про обсяг виконаних робіт № 1 від 20.08.2019р. та № 2 від 16.10.2020р.), суд дійшов висновку, що є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг 10 000,00 грн., необхідних для опрацювання наявних у клієнта документів, які стосуються та можуть бути використані в якості доказів, моніторинг діючого законодавства, складання тексту позовної заяви та формування пакету документів для подання до суду та явка до суду у судове засідання 20.08.2020р. З огляду на викладене, суд вважає за доцільне зменшити витрати в цій частині до 5000,00 грн.

Щодо складання відзиву на зустрічну позовну заяву та заперечення на клопотання про призначення експертизи, явка в судові засідання 22.09.2020р. та 08.10.2020р., то судом витрати ПП ЖУК-3 в цій частині задовольняються частково у сумі 2500,00 грн. виходячи з того, що, судом враховано, що складання відзиву на зустрічну позовну заяву та заперечень не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи з урахуванням того, що обсяг документів та доказів в даній справі адвокатом були опрацьовані під час складання позовної заяви, а також у зв'язку з нетривалістю вказаних судових засідань.

Вимоги про стягнення правничої допомоги за формування квитанції для сплати судового збору, направлення поштою копії позовної заяви, відзиву на зустрічну позовну заяву та заперечень на клопотання про призначення експертизи, подання вказаних документів до суду, оформлення ордеру, підготовка до участі в судових засіданнях складання та подання до суду детального опису робіт та актів про обсяг виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги суд визнав необґрунтованими, так як вказані види робіт не відповідають чинному законодавству. У зв`язку із чим судом відмовляється у задоволенні таких витрат.

Отже, враховуючи, що спір не є складним, кількість поданих з первісною позовною заявою документів на підтвердження позовних вимог складає 29 аркушів, суд дійшов висновку про те, що стягненню підлягає сума у 7500,00 грн. у частині надання таких послуг.

З огляду на викладене, враховуючи подане позивачем клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, суд дійшов висновку, що заявлена ПП ЖУК-3 до стягнення сума витрат на оплату правничої допомоги є завищеною, становить надмірний тягар для ОСББ Остров-2 , що суперечить принципу розподілу витрат.

Як наслідок, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача до суми 7500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов - задовольнити частково.

2.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 (вул. Марсельська, № 46, корп. 1, м. Одеса, 65123, код ЄДРПОУ 39220693) на користь Приватного підприємства Житлово-Управляюча Компанія-3 (вул. Марсельська, № 48, оф. 9, м. Одеса, 65123, код ЄДРПОУ 41944150) заборгованість в сумі 380 000 (триста вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню в розмірі 37 231 (тридцять сім тисяч двісті тридцять одна) грн. 69 коп., 3% річних в розмірі 6634 (шість тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 43 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 320 (п'ять тисяч триста двадцять) грн. 91 коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 6437 (шість тисяч чотириста тридцять сім) грн. 81 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

3.В решті первісних позовних вимог - відмовити.

4.У зустрічному позові - відмовити повністю.

5.Судові витрати за зустрічним позовом по справі № 916/2224/20 покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Остров-2 (вул. Марсельська, № 46, корп. 1, м. Одеса, 65123, код ЄДРПОУ 39220693).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 грудня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський