Рішення

від 21.12.2020 по справі 918/147/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/147/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк"

про визнання договору іпотеки припиненим,

за участі представників сторін:

від позивача: Матвєєв С., ордер РН-СРН № 091 від 20.01.2020,

від відповідача: Іванюк І., ордер ВК № 1014074 від 14.12.2020,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Приватне підприємство - фірма "Ей Ві Ей" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" (відповідач) про визнання зобов`язань, забезпечених іпотекою нерухомого майна, припиненими шляхом їх виконання.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 18.10.2007 між позивачем та відповідачем укладено генеральний договір про надання кредитних коштів, за умовами якого відповідач зобов`язався надати позивачу 343 400,00 дол. США у строк до 16.10.2023, окрім того, 18.10.2007 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до генерального договору, згідно з якою відповідач зобов`язався надати позивачу 1 000 000,00 грн. Кредит надався відповідачу на умовах строковості, оплатності, повернення та забезпечення його виконання іпотекою. Так, 18.10.2007 у забезпечення виконання зобов`язань за генеральним договором між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки. У зв`язку з тим, що відповідач своєчасно не виконував своїх зобов`язань за генеральним договором, рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 у справі № 5019/215/12, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2013, позов Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до Приватного підприємства фірми "Ей Ві Ей" про стягнення в сумі 864 886,74 грн задоволено, стягнуто з Приватного підприємства фірми "ЕйВіЕй" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк 973 991,82 грн, з яких 724 410,20 грн - заборгованість по кредиту, 215 554,13 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами, 29 027,49 грн - пеня, 5 000,00 грн - неустойка. У ході примусового виконання судове рішення виконане у повному обсязі. Отже, станом на дату звернення з цим позовом до суду у позивача відсутні будь-які зобов`язання перед відповідачем, а тому іпотека за іпотечним договором від 18.10.2007 є припиненою.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 509, 598-601, 604-609, 1046, 1054 ЦК України.

10.03.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній із позовними вимогами позивача не погоджуються, просить у їх задоволенні відмовити з огляду на те, що виконання судового рішення здійснено позивачем 21.11.2019, однак залишаються несплаченими інфляційні та проценти, нараховані відповідно до п. 3.2. додаткової угоди від 18.10.2017 і положень ст. 625 ЦК України, які не були предметом попереднього судового розгляду. Отже, твердження позивача, що виконанням рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 у справі № 5019/215/12 повністю погашено заборгованість за кредитним договором, є помилковим, оскільки рішення суду не припиняє дію кредитного договору.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 19.02.2020 позовну заяву ППФ "Ей Ві Ей" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.03.2020.

02.03.2020 через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме: щодо визнання припиненим генерального договору про надання кредитних послуг № 11237073000 від 18.10.2007, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ППФ "Ей Ві Ей".

Ухвалою суду від 11.03.2020 позовні вимоги ППФ "Ей Ві Ей" до ПАТ "Укрсиббанк" в частині визнання генерального договору про надання кредитних послуг №11237073000 від 18.10.2007 припиненим залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 11.03.2020 провадження у справі № 918/147/19 за позовом ППФ "Ей Ві Ей" до ПАТ "Укрсиббанк" про визнання договору іпотеки припиненим зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 918/87/20 за позовом АТ "УкрСиббанк" до ППФ "Ей Ві Ей" про стягнення в сумі 715 305,27 грн, за зустрічним позовом ППФ "Ей Ві Ей" до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання припиненим генерального договору про надання кредитних послуг.

Ухвалою суду від 16.10.2020 поновлено провадження у справі № 918/147/20, судове засідання для розгляду справи по суті призначене на 09.11.2020.

Ухвалою суду від 22.10.2020 провадження у справі № 918/147/19 за позовом ППФ "Ей Ві Ей" до ПАТ "Укрсиббанк" про визнання договору іпотеки припиненим зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 918/87/20 за позовом АТ "УкрСиббанк" до ППФ "Ей Ві Ей" про стягнення в сумі 715 305,27 грн, за зустрічним позовом ППФ "Ей Ві Ей" до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання припиненим генерального договору про надання кредитних послуг.

Ухвалою суду від 20.11.2020 поновлено провадження у справі № 918/147/20, судове засідання для розгляду справи по суті призначене на 14.12.2020.

14.12.2020 від позивача надійшло клопотання, до якого долучені, зокрема платіжні доручення на загальну суму 300 129,59 грн.

У судовому засіданні 14.12.2020 оголошено перерву на 21.12.2020.

21.12.2020 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку із поданням останнім касаційної скарги на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 918/87/20.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4-6 ст. 75 ГПК України). Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду вказаної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, уважає його безпідставним, так як рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/87/20 від 01.09.2020, за приписами ч. 2 ст. 241 ГПК України, є таким, що набрало законної сили, доказів того, що провадження за касаційною скаргою відповідача відкрито Верховним Судом, відповідачем не надано.

У будь-якому випадку при наявності відповідних підстав сторони не будуть позбавлені права переглянути рішення суду у порядку, передбаченому ГПК України.

При цьому суд зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

18.10.2007 року між відповідачем (банк, правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк") та позивачем (позичальник) укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 11237073000 (договір).

Згідно з п. 1.1. договору банк зобов`язався надати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 343 400,00 дол. США (далі - ліміт договору), у порядку та на умовах, зазначених в договорі.

Договором визначено, що умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах договору оформлюється додатковою угодою до договору у формі окремої індивідуальної угоди (далі - індивідуальна угода), що є невід`ємною частиною договору.

Сторонами погоджено, що базовою валютою по договору є долар США. Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховується сума наданих та/або запитаних до отримання кредитних послуг в різних валютах договору, для розрахунку ліміту договору.

Відповідно до п. 1.2 договору надання кредитних послуг здійснюється згідно з термінами, передбаченими індивідуальними угодами, та не раніше 18.10.2007.

У підп. 1.2.1. п. 1.2. договору вказано, що позичальник зобов`язався виконати свої зобов`язання по поверненню в повному обсязі суми використаного ліміту за договором в термін, не пізніше 16.10.2023, і виконати всі зобов`язання, передбачені індивідуальними угодами, в терміни, встановлені індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов`язань відповідача по індивідуальним угодам не повинні перевищувати термін, передбачений цим пунктом договору, якщо тільки не застосовується інший термін виконання зобов`язань, встановлений договором та/або згідно з умовами відповідної угоди сторін.

Згідно з п. 1.3 договору за надання кредитних послуг відповідач сплачує позивачу плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається у відповідних індивідуальних угодах, що є невід`ємною частиною договору.

За умовами підп. 1.3.1. п. 1.3. договору розмір ставки за користування кредитними коштами понад встановлений відповідною індивідуальною угодою строк застосовується до всієї простроченої суми основного боргу відповідача за індивідуальною угодою з дня виникнення простроченої суми основного боргу (дня сплати ануїтетного платежу), зокрема у випадку порушення зобов`язання позичальником в частині несплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено відповідною індивідуальною угодою. Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов договору, відповідної індивідуальної угоди та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів НБУ.

Пунктом 7.5 договору обумовлено, що строк дії договору встановлюється з дня укладення договору і до 16.10.2023, але в будь-якому разі до повного погашення суми грошових зобов`язань за договором та окремими індивідуальними угодами.

18.10.2007 року позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду (індивідуальну угоду) № 11237043000 до генерального договору про надання кредитних коштів № 11237073000 від 18.10.2007 (додаткова угода), за змістом якої банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в національній валюті в сумі 1 000 000,00 грн, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у додатковій угоді. Сторони домовилися, що банк надає позичальнику кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої встановлюється у розмірі суми кредиту, зазначеному в цьому пункті додаткової угоди, при цьому надані в межах загальної суми кредиту транші після їх повернення до банку поновлюють загальну суму кредиту.

За умовами п. 2.2. додаткової угоди позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (згідно додатку № 1 до додаткової угоди), але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 16.10.2017. Позичальник зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафи та інші грошові платежі згідно з умовами договору та додаткової угоди на рахунок, зазначений в додатковій угоді.

Сторонами також погоджено, що за користування кредитними коштами з 18.10.2007 по 17.01.2008 процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0 % річних. За користування кредитними коштами після 18.01.2008 процентна ставка встановлюється у розмірі 15,0 % річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена відповідно до умов договору та/або додаткових угод.

Крім того, 01.02.2008 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до додаткової угоди № 11237043000 до генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) № 11237073000 від 18.10.2007, відповідно до якої сторонами погоджено викласти п. 3.1. додаткової угоди № 11237043000 від 18.10.2007 у такій редакції: "За користування кредитними коштами з 18.10.2007 по 17.01.2008 процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0 % річних. За користування кредитними коштами після 18.01.2008 по 31.01.2008 процентна ставка встановлюється у розмірі 15,0 % річних. За користування кредитними коштами після 01.02.2008 процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0 % річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена відповідно до умов договору та/або додаткових угод".

За умовами п. 3.2 додаткової угоди від 18.10.2007 за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 19,5 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ.

Відповідно до підп. 3.4.2. п. 3.4. договору відповідач зобов`язався в строк, визначений договором та окремими індивідуальними угодами, виконати свої зобов`язання по своєчасному поверненню заборгованості перед банком, а також сплачувати плату за кредитні послуги відповідно до умов договору та індивідуальних угод, що є невід`ємною частиною договору.

Факт надання кредитних послуг шляхом відкриття кредитної лінії в розмірі 1 000 000,00 грн підтверджується меморіальним ордером № 0608310924 від 18.10.2007.

Згідно з п. 4.1 договору за порушення позичальником термінів виконання зобов`язань по погашенню будь-яких своїх грошових зобов`язань за стандартним порядком погашення кредиту за кредитними послугами, наданими в рамках договору і на підставі індивідуальних угод, які є його невід`ємною частиною, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит, пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості і розраховується за методом "факт/360", але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування в такому порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що відповідно до вимог ст. 611 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобов`язань (у тому числі і за порушення термінів виконання зобов`язань), встановлених договором. Розмір зазначеної в цьому пункті неустойки встановлюється рівним 5 000,00 грн.

У забезпечення виконання зобов`язань за генеральним договором 18.10.2007 між позивачем (іпотекодавець) та відповідачем (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 4736 (нерухомого майна), за п. 1.1. якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: земельну ділянку з невід`ємними поліпшеннями, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 39.

Договір іпотеки діє з моменту нотаріального посвідчення до повного виконання зобов`язань за договорами, що обумовлюють основне зобов`язання. Усі спори, пов`язані із виконанням цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку відповідно до чинного законодавства (п. 6.1., 6.10. договору).

Як установлено судом, позивач свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та процентів згідно з погодженим сторонами графіком виконував неналежним чином, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 у справі № 5019/215/12, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2013, позов Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до Приватного підприємства фірми "Ей Ві Ей" про стягнення в сумі 864 886,74 грн задоволено, стягнуто з Приватного підприємства фірми "Ей Ві Ей" на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк 973 991,82 грн, з яких 724 410,20 грн - заборгованість по кредиту, 215 554,13 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами, 29 027,49 грн - пеня, 5 000,00 грн - неустойка.

05.04.2013 на виконання вказаного судового рішення видані судові накази, які скеровані до органів ДВС для примусового виконання.

У ході примусового виконання рішення суду з позивача стягнуто заборгованість у повному обсязі, що стверджується платіжними дорученнями № 1 від 20.11.2019 року на суму 11 170,59 грн, № 2 від 20.11.2019 року на суму 939 964,33 грн, № 3 від 20.11.2019 року на суму 29 027,49 грн, № 4 від 20.11.2019 року на суму 5 000,00 грн, у зв`язку з чим виконавче провадження закрито, про що винесено відповідну постанову.

Отже, на думку позивача, в останнього відсутні будь-які зобов`язання перед відповідачем за генеральним договором.

03.01.2020 року позивач надіслав відповідачу повідомлення та заявив клопотання про застосування заходів, пов`язаних із повним виконанням зобов`язань боржника перед кредитором, зокрема про припинення обтяження іпотекою предмета іпотеки та про повернення правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, однак вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про визнання договору іпотеки припиненим шляхом виконання основного зобов`язання.

Заразом у січні 2020 року Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства - фірми "ЕЙ ВІ ЕЙ" про стягнення 715 305,27 грн інфляційних та процентів, нарахованих відповідно до п. 3.2 додаткової угоди №11237043000 від 18.10.2007, згідно з яким з урахуванням ст. 257 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник повинен сплатити проценти у розмірі 19.5 % річних та інфляційні нарахування за три роки перед зверненням до суду, а саме: 419 611,09 грн - проценти за період з 30.11.2016 по 29.11.2019 та 295 694,18 грн - інфляційні нарахування за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/87/20 від 01.09.2020 позов Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до Приватного підприємства - фірми "ЕЙ ВІ ЕЙ" про стягнення в сумі 715 305,27 грн задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства - фірми "ЕЙ ВІ ЕЙ" на користь Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" 295 694,18 грн інфляційних нарахувань, у задоволенні решти позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства - фірми "ЕЙ ВІ ЕЙ" до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання зобов`язань припиненими шляхом їх виконання відмовлено.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірми "ЕЙ ВІ ЕЙ" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 у справі № 918/87/20 повернуто скаржнику, а ухвалою суду від 17.11.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 у справі № 918/87/20.

За таких обставин, згідно з приписами ч. 2 ст. 241 ГПК України, рішення Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 у справі № 918/87/20 вважається таким, що набрало законної сили.

Платіжними дорученнями № 46814491 від 10.12.2020 на суму 149 990,00 грн та № 46894600 від 11.12.2020 на суму 145 704,18 грн позивач здійснив перерахування грошових коштів на виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/87/20 від 01.09.2020 в розмірі 295 694,18 грн на рахунок відповідача.

Отже, рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/87/20 від 01.09.2020 виконане у повному обсязі.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов`язані із встановленням наявності (відсутності) підстав для припинення іпотеки у зв`язку з виконанням основного договору, регулювання яких здійснюється ГК, ЦК України, Законом України "Про іпотеку" тощо.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у Главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання.

Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України є застава.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, з якою кореспондуються положення ст. 1 Закону України "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч. 1 ст. 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Одним із видів застави відповідно до приписів ст. 575 ЦК України є іпотека. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У свою чергу, іпотека за договором іпотеки, припинення якого є предметом вказаного спору, надавалася в забезпечення виконання умов генерального договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України ).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики.

Приписами ст. 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України, які входять до складу основного зобов`язання, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018.

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум (постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019, у справі № 302/4494/16-ц від 31.10.2018).

Як установлено судом, щодо позивача ухвалено два судових рішення: рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 у справі № 5019/215/12, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 (виконане позивачем у повному обсязі до подання позовної заяви у цій справі), рішення Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 у справі № 918/87/20 (ухвалене під час розгляду цієї справи).

Судовим рішенням у справі № 918/87/20 установлені обставини прострочення виконання позивачем зобов`язань за генеральним договором про надання кредитних послуг №11237073000 від 18.10.2007, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних витрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, а також про відсутність підстав для визнання припиненим генерального договору про надання кредитних послуг у зв`язку з його виконанням.

У силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з практикою Європейського суду право на справедливий розгляд судом, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення у справах Брумареску проти Румунії , Желтяков проти України , Христов проти України ).

Отже, обставини справи, пов`язані із наявністю невиконаних позивачем зобов`язань за генеральним договором, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак не потребують доказування у цій справі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

За загальним правилом, встановленим у ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною (ч. 1 ст. 203 ГК України).

Зважаючи на викладене, іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення останнього.

Отже, правовий аналіз норм ст. 593 ЦК України, ст. 3, 17 Закону України Про іпотеку дозволяє дійти висновку про те, що застава (іпотека) як забезпечувальне зобов`язання, яке має похідний характер від основного зобов`язання, припиняється, зокрема, у разі припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання повним його виконанням.

При цьому з огляду на положення ст. 509, 526, 598 ЦК України, ст. 1, 7 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється лише у разі припинення у повному обсязі основного зобов`язання, забезпечення якого передбачено іпотечним договором. Тобто часткове припинення основного зобов`язання, зокрема шляхом його виконання, за загальним правилом не має наслідком припинення забезпечувального зобов`язання.

Заразом, як установлено судом, рішення Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 у справі № 918/87/20 виконане позивачем у повному обсязі, доказів наявності додаткових вимог відповідача до позивача, у тому числі шляхом подання нових позовних заяв, судом не установлено.

Зважаючи, що генеральний договір про надання кредитних послуг, на підставі якого укладено договір іпотеки, припинив свою дію у зв`язку з його виконанням, отже, припинив свою дію і договір іпотеки у порядку, передбаченому ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку".

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, відтак судовий збір в розмірі 2 102,00 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей" до Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про визнання договору іпотеки припиненим задовольнити.

Визнати припиненим договір іпотеки № 4736 (нерухомого майна) від 18.10.2007, укладений між Приватним підприємством - фірмою "Ей Ві Ей" та Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк".

Стягнути з Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 09807750) на користь Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей"(вул. Курчатова, 18-В, м. Рівне, 33018, ідентифікаційний код 30133201) 2 102,00 грн судового збору.

Позивач: Приватне підприємство - фірма "Ей Ві Ей" (вул. Курчатова, 18-В, м. Рівне, 33018, ідентифікаційний код 30133201).

Відповідач: Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 09807750).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повне судове рішення складене та підписане 21.12.2020 року.

Суддя О. Андрійчук