Постанова

від 10.02.2021 по справі 918/147/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Справа № 918/147/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Маціщук А.В.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

за участю представників:

позивача: Матвеєв С.О. адвокат

відповідача: Іванюк І.В. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 року у справі № 918/147/20 (суддя Андрійчук О.В., м.Рівне, повний текст складено 21.12.2020 року)

за позовом Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

про визнання договору іпотеки припиненим

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.

1. Приватне підприємство - фірма "Ей Ві Ей" з урахуванням заяви від 02.03.2020 року (а.с.43) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання припиненим договору іпотеки № 4736 (нерухомого майна) від 18.10.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В. за реєстраційним номером 2438 укладеного між Приватним підприємством Ей Ві Ей та ПАТ УкрСиббанк .

2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 року, позовну заяву Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей" до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання договору іпотеки припиненим задоволено. Визнано припиненим договір іпотеки № 4736 (нерухомого майна) від 18.10.2007, укладеного між Приватним підприємством - фірмою "Ей Ві Ей" та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк".

3. Рішення господарського суду мотивоване тим, що рішення Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 у справі № 918/87/20 виконане позивачем у повному обсязі, доказів наявності додаткових вимог відповідача до позивача, у тому числі шляхом подання нових позовних заяв, судом не установлено. Зважаючи, що генеральний договір про надання кредитних послуг, на підставі якого укладено договір іпотеки, припинив свою дію у зв`язку з його виконанням, отже, припинив свою дію і договір іпотеки у порядку, передбаченому ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку".

ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

4. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 року у справі №918/147/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству - фірмі "Ей Ві Ей" в задоволенні позовних вимог про визнання договору іпотеки припиненим.

5. Акціонерне товариство УкрСиббанк не погоджується з висновками суду першої інстанції, що генеральний договір про надання кредитних послуг, на підставі якого укладено договір іпотеки, припинив свою дію у зв`язку з його виконанням, отже, припинив свою дію і договір іпотеки, оскільки виконання рішення суду не є підставою для припинення кредитного договору та договору іпотеки, окрім того за кредитним договором залишилася не погашена заборгованість.

6. Крім того, скаржник зазначає, що за кредитним договором заборгованість погашена не повністю, а саме не погашені відсотки у розмірі 419 611,09 грн. та враховуючи, що 15.12.2020 року до Касаційного господарського суду АТ УкрСиббанк подано касаційну скаргу на ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, АТ УкрСиббанк в межах розгляду справи за позовною заявою Приватного підприємства-фірми Ей Ві Ей про припинення договору іпотеки - 21.12.2020 р. було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №918/87/20 в касаційному господарському суду, однак суд у порушення п.5 ст. 227 ГПК України відмовив Банку в задоволенні клопотання про зупинення розгляду справи та прийняв передчасне, незаконне та необґрунтоване рішення.

7. В апеляційній скарзі банк звертає увагу суду на те, що рішеннями судів у справах №5019/215/12 та 918/87/20, якими стягнуто з Приватного підприємства-фірми Ей Ві Ей на користь банку заборгованість за Кредитним договором та інші витрати, підтверджено (у межах заявлених Банком позовних вимог ), що позичальником Приватним підприємством-фірмою Ей Ві Ей неналежним чином виконувались цивільно-правові зобов`язання за кредитним договором, а після виконання даного судового рішення в повному обсязі немає підстав стверджувати, що припиненими є господарсько-правові зобов`язання сторін у спірних правовідносинах на підставі положенняст.599 ЦК України та ст.202 ГК України, адже, виконуючи дані судові рішення, Приватне підприємство-фірма Ей Ві Ей лише усунуло порушення свого господарсько-правового зобов`язання.

8. Таким чином, скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім доказам по справі, не надав належної оцінки доводам АТ УкрСиббанк що рішення Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 року у справі №918/87/20 в частині відмови у задоволенні стягнення відсотків у розмірі 419611,09 грн. оскаржується в касаційному порядку, суд першої інстанції не врахував що зобов`язання по кредитному договору не припинені оскільки існує заборгованість по процентам у розмірі 419611,09 грн. і відповідно не може бути припинена іпотека.

ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.

9. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 року Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 року у справі №918/147/20 та розгляд апеляційної скарги призначено на 10 лютого 2021 року.

10. 02 лютого 2021 року на адресу суду від Приватного підприємства-фірми Ей Ві Ей надійшов відзив в якому просить суд залишити апеляційну скаргу АТ Укрсиббанк без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області 21 грудня 2020р. у справі №918/147/20 без змін.

11. Адвокат відповідача в судовому засіданні 10.02.2021 року підтримав доводи апеляційної скарги. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 року у справі №918/147/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству - фірмі "Ей Ві Ей" в задоволенні позовних вимог про визнання договору іпотеки припиненим.

12. В судовому засіданні 10.02.2021 року адвокат позивача заперечив вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав відповідні пояснення. Просив суд залишити апеляційну скаргу АТ Укрсиббанк без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області 21 грудня 2020р. у справі №918/147/20 без змін.

13. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

14. Заслухавши пояснення адвокатів позивача та відповідача в судовому засіданні 10.02.2021 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 року у справі №918/147/20 залишити без змін, виходячи з наступного.

ІV. Мотивувальна частина постанови.

15. Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк» ) та Приватним підприємством фірма Ей Ві Ей (позичальник) укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 11237073000 (далі за текстом - договір)(а.с.10-13).

16. Згідно з п. 1.1. договору, банк зобов`язався надати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 343400,00 дол. США (далі - ліміт договору), у порядку та на умовах, зазначених в договорі.

17. Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах договору оформлюється додатковою угодою до договору у формі окремої індивідуальної угоди (далі - індивідуальна угода), що є невід`ємною частиною договору.

18. Базовою валютою по договору є долар США. Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховується сума наданих та/або запитаних до отримання кредитних послуг в різних валютах договору, для розрахунку ліміту договору.

19. Відповідно до пункту 1.2 договору надання кредитних послуг здійснюється згідно з термінами, передбаченими індивідуальними угодами, та не раніше 18 жовтня 2007 року.

20. Підпунктом 1.2.1. пункту 1.2. договору вказано, що позичальник зобов`язався виконати свої зобов`язання по поверненню в повному обсязі суми використаного ліміту за договором в термін, не пізніше 16.10.2023, і виконати всі зобов`язання, передбачені індивідуальними угодами, в терміни, встановлені індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов`язань відповідача по індивідуальним угодам не повинні перевищувати термін, передбачений цим пунктом договору, якщо тільки не застосовується інший термін виконання зобов`язань, встановлений договором та/або згідно з умовами відповідної угоди сторін.

21. Згідно з пунктом 1.3 договору, за надання кредитних послуг відповідач сплачує позивачу плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається у відповідних індивідуальних угодах, що є невід`ємною частиною договору.

22. Підпунктом 1.3.1. пункту 1.3. договору передбачено, що розмір ставки за користування кредитними коштами понад встановлений відповідною індивідуальною угодою строк застосовується до всієї простроченої суми основного боргу відповідача за індивідуальною угодою з дня виникнення простроченої суми основного боргу (дня сплати ануїтетного платежу), зокрема у випадку порушення зобов`язання позичальником в частині несплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено відповідною індивідуальною угодою. Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов договору, відповідної індивідуальної угоди та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів НБУ.

23. Відповідно до підпункту 3.4.2. п. 3.4. договору позичальник зобов`язується в строк, визначений договором та окремими індивідуальними угодами, виконати свої зобов`язання по своєчасному поверненню заборгованості перед банком, а також сплачувати плату за кредитні послуги відповідно до умов договору та індивідуальних угод, що є невід`ємною частиною договору.

24. Згідно з п. 4.1 договору за порушення позичальником термінів виконання зобов`язань по погашенню будь-яких своїх грошових зобов`язань за стандартним порядком погашення кредиту за кредитними послугами, наданими в рамках договору і на підставі індивідуальних угод, які є його невід`ємною частиною, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит, пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості і розраховується за методом «факт/360» , але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування в такому порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

25. Пунктом 4.5 договору передбачено, що відповідно до вимог ст. 611 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобов`язань (у тому числі і за порушення термінів виконання зобов`язань), встановлених договором. Розмір зазначеної в цьому пункті неустойки встановлюється рівним 5 000,00 грн.

26. Пунктом 7.5 договору встановлено, що строк дії договору встановлюється з дня укладення договору і до 16.10.2023, але в будь-якому разі до повного погашення суми грошових зобов`язань за договором та окремими індивідуальними угодами.

27. 18 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та Приватним підприємством фірма Ей Ві Ей укладено додаткову угоду (індивідуальну угоду) №11237043000 до генерального договору про надання кредитних коштів №11237073000 від 18.10.2007 (додаткова угода), згідно умов якої банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в національній валюті в сумі 1 000 000,00 грн, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у додатковій угоді. Сторони домовилися, що банк надає позичальнику кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої встановлюється у розмірі суми кредиту, зазначеному в цьому пункті додаткової угоди, при цьому надані в межах загальної суми кредиту транші після їх повернення до банку поновлюють загальну суму кредиту(а.с.14).

28. Згідно умов пункту 2.2. додаткової угоди, позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (згідно додатку № 1 до додаткової угоди), але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 16.10.2017. Позичальник зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафи та інші грошові платежі згідно з умовами договору та додаткової угоди на рахунок, зазначений в додатковій угоді. Сторонами також погоджено, що за користування кредитними коштами з 18.10.2007 року по 17.01.2008 року процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0% річних. За користування кредитними коштами після 18.01.2008 року процентна ставка встановлюється у розмірі 15,0% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена відповідно до умов договору та/або додаткових угод.

29. Відповідно до п. 3.2 додаткової угоди від 18.10.2007 за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 19,5 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ.

30. Крім того, 01.02.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до додаткової угоди №11237043000 до генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) №11237073000 від 18.10.2007, відповідно до якої сторонами погоджено викласти п. 3.1. додаткової угоди № 11237043000 від 18.10.2007 у такій редакції: «За користування кредитними коштами з 18.10.2007 по 17.01.2008 процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0 % річних. За користування кредитними коштами після 18.01.2008 по 31.01.2008 процентна ставка встановлюється у розмірі 15,0 % річних. За користування кредитними коштами після 01.02.2008 процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0 % річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена відповідно до умов договору та/або додаткових угод"(а.с. 15).

31. У забезпечення виконання зобов`язань за генеральним договором 18.10.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та Приватним підприємством фірма Ей Ві Ей укладено договір іпотеки № 4736 (нерухомого майна)(далі за текстом - договір іпотеки), згідно умов п. 1.1. якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: земельну ділянку з невід`ємними поліпшеннями, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 39(а.с. 46-48).

32. Цей договір підлягає нотаріальному посвідченню і діє з моменту такого посвідчення до повного виконання зобов`язань за договором(и), що обумовлюють основне зобов`язання. Усі спори, пов`язані із виконанням цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку відповідно до чинного законодавства (п. 6.1., 6.10. договору іпотеки).

33. Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та процентів згідно з погодженим сторонами графіком виконував неналежним чином, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 року у справі № 5019/215/12, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року, позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Приватного підприємства фірми "Ей Ві Ей" про стягнення в сумі 864 886,74 грн задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства фірми «Ей Ві Ей» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 973 991,82 грн, з яких 724 410,20 грн - заборгованість по кредиту, 215 554,13 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами, 29 027,49 грн - пеня, 5 000,00 грн - неустойки.(а.с. 17-19).

34. Під час примусового виконання рішення суду з позивача стягнуто заборгованість у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 20.11.2019 року на суму 11170,59 грн.(а.с. 22), № 2 від 20.11.2019 року на суму 939 964,33 грн. (а.с. 21), № 3 від 20.11.2019 року на суму 29 027,49 грн.(а.с.20), № 4 від 20.11.2019 року на суму 5 000,00 грн.(а.с.23), у зв`язку з чим виконавче провадження закрито, про що винесено відповідну постанову.

35. Отже, на думку позивача, в останнього відсутні будь-які зобов`язання перед відповідачем за генеральним договором.

36. 03 січня 2020 року позивач надіслав відповідачу повідомлення та заявив клопотання про застосування заходів, пов`язаних із повним виконанням зобов`язань боржника перед кредитором, зокрема про припинення обтяження іпотекою предмета іпотеки та про повернення правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, однак вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді(а.с 24).

37. Крім того, у січні 2020 року Акціонерне товариство "УкрСиббанк " звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей" про стягнення 715 305,27 грн інфляційних та процентів, нарахованих відповідно до п. 3.2 додаткової угоди №11237043000 від 18.10.2007, згідно з яким з урахуванням ст. 257 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник повинен сплатити проценти у розмірі 19.5 % річних та інфляційні нарахування за три роки перед зверненням до суду, а саме: 419611,09 грн - проценти за період з 30.11.2016 по 29.11.2019 та 295 694,18 грн - інфляційні нарахування за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року.

38. Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/87/20 від 01.09.2020 року позов Акціонерного товариства " УкрСиббанк" до Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей" про стягнення в сумі 715 305,27 грн задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей" на користь Акціонерного товариства " УкрСиббанк" 295 694,18 грн. інфляційних нарахувань, у задоволенні решти позову, зокрема: в частині стягнення 419611,09 грн. процентів відмовлено, у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей" до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання зобов`язань припиненими шляхом їх виконання відмовлено (а.с. 123-135).

39. Платіжними дорученнями №46814491 від 10.12.2020 року на суму 149 990,00 грн. (а.с. 119) та № 46894600 від 11.12.2020 року на суму 145704,18 грн.(а.с.121) позивач здійснив перерахування грошових коштів на виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/87/20 від 01.09.2020 року в розмірі 295 694,18 грн на рахунок відповідача.

40. Так як, зобов`язання щодо оплати суми нарахованих відсотків позивачем виконано в повному обсязі, останній звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом (з урахуванням заяви від 02.03.2020 року (а.с.43) про визнання припиненими договору іпотеки №4736 (нерухомого майна) від 18.10.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О.В. за реєстраційним номером 2438 укладеного між Приватним підприємством Ей Ві Ей та ПАТ УкрСиббанк .

41. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.

42. 18 жовтня 2007 року між відповідачем та позивачем укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 11237073000. Згідно з п. 1.1. договору, банк зобов`язався надати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 343 400,00 дол. США (далі - ліміт договору), у порядку та на умовах, зазначених в договорі.

43. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

44. Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

45. Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

46. Відповідно до ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

47. Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

48. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

49. Відповідно до абзаців 2, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

50. Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

51. Статтею 4 даного Закону передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

52. Частина 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

53. Абзац 1 ч. 1 ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

54. Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

55. Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

56. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов`язки, встановлені законом та/або договором;

57. Частина 5 ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачає, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

58. Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

59. Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовий аналіз норм статті 593 ЦК України, статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" дозволяє дійти висновку про те, що застава (іпотека) як забезпечувальне зобов`язання, яке має похідний характер від основного зобов`язання, припиняється, зокрема, у разі припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання повним його виконанням.

60. При цьому, з огляду на положення статей 509, 526, 598 ЦК України, статей 1, 7 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється лише у разі припинення у повному обсязі основного зобов`язання, забезпечення якого передбачено іпотечним договором. Тобто часткове припинення основного зобов`язання, зокрема шляхом його виконання, за загальним правилом не має наслідком припинення забезпечувального зобов`язання.

61. Таким чином, виходячи з предмета та підстав позову, до предмета доказування у даній справі входить встановлення обставин щодо припинення основного зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з його виконанням. При цьому обставина повного припинення зобов`язань за кредитним договором має бути доведена в розрізі кожного зобов`язання позичальника, забезпеченого іпотекою.

62. Законодавство України не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням застави (іпотеки), адже за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості застава (іпотека) припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання.

63. Оскільки відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при зверненні з позовом про визнання припиненою іпотеки на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з їх виконанням. В свою чергу відповідач повинен довести свої заперечення проти доводів позивача.

64. Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з порушенням Приватним підприємством - фірмою "Ей Ві Ей" умов Генерального договору про надання кредитних послуг № 11237073000 від 18.10.2007 р. та додаткової угоди № 1123707300 від 18.10.2007 р. до Генерального договору про надання кредитних коштів № 11237073000 від 18.10.2007 р. Публічне акціонерне товариства УкрСиббанк звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 864 886, 74 грн., з яких 847 547, 76 грн. заборгованість по кредиту, 5000,00 грн. неустойка за порушення зобов`язань, 12 338, 98 грн. пеня за порушення термінів повернення кредиту.

65. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 року у справі №5019/215/12, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року, позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Приватного підприємства фірми "Ей Ві Ей" про стягнення в сумі 864 886,74 грн задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства фірми «Ей Ві Ей» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 973 991,82 грн, з яких 724 410,20 грн - заборгованість по кредиту, 215 554,13 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами, 29 027,49 грн - пеня, 5 000,00 грн - неустойки.

66. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

67. Отже, враховуючи викладене, обставини щодо існування кредитних правовідносин між Приватним підприємством фірмою "Ей Ві Ей" та Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на підставі Генерального договору про надання кредитних послуг № 11237073000 від 18.10.2007 р. та додаткової угоди № 1123707300 від 18.10.2007 р. до Генерального договору про надання кредитних коштів № 11237073000 від 18.10.2007 р., а також щодо суми заборгованості Приватного підприємства фірми "Ей Ві Ей" перед Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

68. Під час примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 року у справі №5019/215/12 з позивача стягнуто заборгованість у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 20.11.2019 року на суму 11 170,59 грн.(а.с. 22), № 2 від 20.11.2019 року на суму 939 964,33 грн. (а.с. 21), № 3 від 20.11.2019 року на суму 29 027,49 грн.(а.с.20), № 4 від 20.11.2019 року на суму 5 000,00 грн.(а.с.23), у зв`язку з чим виконавче провадження закрито. Вказані виконавчі дії сторонами не оскаржувались та ними визнаються.

69. Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство фірма "Ей Ві Ей" виконало рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 року у справі №5019/215/12 та сплатило суму основної заборгованості, що підтверджується вищевказаними платіжними дорученням (а.с.20-23).

70. Таким чином, відповідач подаючи позов у справі №5019/215/12 про дострокове стягнення кредитних коштів, нарахованих відсотків на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України, на власний розсуд змінив строк виконання основного зобов`язання (наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного суду викладеній у постанові від 20.06.2018 у справі №220/328/16-ц).

71. З огляду на дострокове звернення банку з позовом, кредитний договір в даному випадку Генеральний договір про надання кредитних послуг № 11237073000 від 18.10.2007 р. та додаткова угода № 1123707300 від 18.10.2007 р. до Генерального договору про надання кредитних коштів № 11237073000 від 18.10.2007 р. припинили свою дію. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 14.02.2018 у справі №564/2199/15-ц та від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-п, де зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

72. Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що у січні 2020 року Акціонерне товариство "УкрСиббанк " звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей" про стягнення 715 305,27 грн. інфляційних та процентів, нарахованих відповідно до п. 3.2 додаткової угоди №11237043000 від 18.10.2007, згідно з яким з урахуванням ст. 257 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник повинен сплатити проценти у розмірі 19.5 % річних та інфляційні нарахування за три роки перед зверненням до суду, а саме: 419 611,09 грн. - проценти за період з 30.11.2016 по 29.11.2019 та 295 694,18 грн. - інфляційні нарахування за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року.

73. Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі №918/87/20 від 01.09.2020 року позов Акціонерного товариства " УкрСиббанк" до Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей" про стягнення в сумі 715 305,27 грн задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей" на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" 295 694,18 грн. інфляційних нарахувань, у задоволенні решти позову, зокрема: в частині стягнення 419611,09 грн. процентів відмовлено, у задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей" до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання зобов`язань припиненими шляхом їх виконання відмовлено.

74. Разом з тим, колегією суддів з відкритих джерел - Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 року апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірми "Ей Ві Ей" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 року у справі № 918/87/20 повернуто скаржнику(https://reyestr.court.gov.ua/Review/92854059), а ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства " УкрСиббанк " на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 року у справі №918/87/20(https://reyestr.court.gov.ua/Review/92947706).

75. Отже, згідно з приписів ч. 2 ст. 241 ГПК України, рішення Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 у справі №918/87/20 вважається таким, що набрало законної сили.

76. Таким чином, на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020 року у справі №918/87/20, позивач здійснив перерахування грошових коштів в розмірі 295 694,18 грн на рахунок відповідача згідно платіжних доручень №46814491 від 10.12.2020 року на суму 149 990,00 грн. та №46894600 від 11.12.2020 року на суму 145704,18 грн..

77. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі №918/87/20 касаційну скаргу Акціонерного товариства УкрСиббанк залишено без задоволення. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 року у справі №918/87/20 залишено без змін.(https://reyestr.court.gov.ua/Review/94320516).

78. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання банку в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім доказам по справі, не надав належної оцінки доводам АТ УкрСиббанк , що рішення Господарського суду Рівненської області від 01.09.2020р. у справі №918/87/20 про часткове задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості в частині відсотків 419 611,09 грн. оскаржується в касаційному порядку та не врахував що зобов`язання по кредитному договору не припинені оскільки існує заборгованість по процентам у розмірі 419 611,09 грн. і відповідно не може бути припинена іпотека, як безпідставні.

79. Оскільки в рішенні Господарського суду Рівненської області у справі № 918/87/20 від 01.09.2020, яке набрало законної сили 17.11.2020 року встановлено, що: Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 року по справі №5019/215/12 позов було задоволено та на виконання рішення видано наказ про стягнення з ППФ "Ей Ві Ей" заборгованості за кредитним договором у розмірі 973991.82 грн., з яких: 724 410,20 грн. - заборгованість за кредитом; 215 554.13 грн. - заборгованість за процентами; 29 027.49 грн. - пеня; 5 000.00 грн. - неустойка, а також 11170.59 грн. - судовий збір.

Водночас, позивач, посилаючись на невиконання боржником рішення суду, вказує, що відносини за кредитним договором не припинились, а тому, просить суд стягнути з відповідача 419 611,09 грн. - 19,5 % процентів відповідно до п.п. 3.2 п. 3 Додаткової угоди за період з 30.11.2016 року по 20.11.2019 року та 295 694,18 грн. - інфляційних нарахувань за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року, тобто до моменту погашення боргу - 21.11.2019 року……

….АТ "УкрСиббанк" використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також процентів, належних до сплати відповідно до статті 1048 ЦК України, та неустойки за порушення умов договору, звернувшись у 2012 році до суду із позовом про примусове стягнення цих коштів з ППФ "Ей Ві Ей" у судовому порядку. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом. У такому випадку право банку нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове погашення заборгованості згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Оскільки, вимоги банку в частині стягнення 419 611,09 грн. - 19,5 % процентів відповідно до п.п. 3.2 п. 3 Додаткової угоди за період з 30.11.2016 року по 20.11.2019 року нараховані після ухвалення у справі № 5019/215/12 рішення Господарським судом Рівненської області від 20.03.2012 року, суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог банку в цій частині - відсутні.

80. Отже, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі, вся наявна заборгованість позивача перед банком за Генеральним договором про надання кредитних послуг №11237073000 від 18.10.2007 р. та додатковою угодою №1123707300 від 18.10.2007 р. до Генерального договору про надання кредитних коштів №11237073000 від 18.10.2007 р. була оплачена позивачем у повному обсязі.

81. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

82. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

83. Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

84. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

85. Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

86. За приписами статей 3, 17 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

87. Згідно частини першої статті 559, частини першої статті 593 ЦК України припинення поруки та права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується. Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки. В разі невизнання кредитором права іпотекодавця на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статі 16 ЦК України.

88. Відповідач не визнає факт припинення зобов`язання за кредитним договором та відповідно припинення іпотеки за іпотечним договором.

89. Проте, позиція відповідача спростовується вищенаведеними обставинами та наявними матеріалами справи.

90. Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником, та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню, в розумінні повноти розміру заборгованості.

91. Таким чином, основне зобов`язання, яке було забезпечено іпотечним договором, припинено в силу приписів ст. 599 ЦК України шляхом його виконання.

92. Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №711/4556/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №910/16461/16.

93. Отже, враховуючи, що забезпечені іпотекою зобов`язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 11237073000 від 18.10.2007 р. та додатковою угодою № 1123707300 від 18.10.2007 р. до Генерального договору про надання кредитних коштів № 11237073000 від 18.10.2007 р. є виконаними, зобов`язання за договором іпотеки № 4736 (нерухомого майна) від 18.10.2007 р., укладеного між Приватним підприємством - фірмою "Ей Ві Ей" та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", яке є похідним від вказаного кредитного договору, є припиненими.

94. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами в розуміння статей 76-78 ГПК України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням вищевикладеного.

95. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

96. Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

97. Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в постанові, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

98. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

99. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 року у справі № 918/147/20 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

100. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2020 року у справі №918/147/20 без змін.

2. Справу №918/147/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "11" лютого 2021 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.