Рішення

від 14.12.2020 по справі 920/1099/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2020 Справа № 920/1099/20

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Альфа Корм

до - Товариства з обмеженою відповідальністю Родючисть Плюс ,

про стягнення 193 905 грн 46 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 03.11.2020 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 150000 грн основного боргу, 12544 грн 42 коп. пені, 31361 грн 04 коп. 30 % річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 12.12.2019 договору поставки № 21882 (надалі - Договір).

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2908 грн 58 коп. витрат по сплаті судового збору та 31280 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним на виконання умов Договору відповідачу було поставлено товар, відповідачем товар було прийнято, однак за нього не сплачено в повному обсязі. Зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, пені та 30 % річних.

Ухвалою суду від 04.11.2020 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

04.12.2020 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог частково заперечує. Відповідач зазначає, що ним було сплачено 10000 грн боргу, а тому до стягнення підлягає 140000 грн боргу, 12544 грн 42 коп. пені. Крім того, відповідач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу або відмовити у їх задоволенні. Також, відповідач заперечує проти стягнення 30% річних.

Справа розглядається 14.12.2020, оскільки до 14.12.2020 суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у відпустці, що підтверджується наказом про відпустку.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

12.12.2019 між сторонами було укладено договір поставки № 21882 (а.с.22-24).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити його.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1358029 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін, а також товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товару (а.с.25-41).

Відповідно до п. 6.5 Договору оплата поставленої партії товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Позивачем до матеріалів справи надано копії рахунків (а.с.65-72).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, а саме сплатив 1208029 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с.42-64), однак на момент звернення з позовом заборгував позивачу 150000 грн.

Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Вказані обставини визнаються сторонами у заявах по суті. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.

До відзиву на позовну заяву відповідачем надано докази сплати боргу у розмірі 10000 грн - платіжне доручення № 737 від 17.11.2020.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Тому в цій частині суд закриває провадження у справі.

Щодо основної суми боргу.

Між сторонами виникли господарські відносини у сфері поставки, які регулюються нормами ЦК України, з урахуванням особливостей, які передбачені ст.ст. 264-271 ГК України.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що сторони уклали Договір поставки. Позивач поставив товар, а відповідачем товар був прийнятий. Відповідачем зобов`язання по оплаті товару не виконано - не сплачено 140000 грн, чим порушено умови п.1.1 та п. 6.5 Договору, а також вищезазначені норми матеріального права.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 140000 грн боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення суми пені.

Згідно з ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі прострочення грошового зобов`язання за цим Договором сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання за весь період прострочки.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню, а саме за загальний період з 17.01.2020 по 12.10.2020 є правомірними та підлягають стягненню 12544 грн 42 коп. пені.

Щодо стягнення 30 % відсотків річних.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі прострочки відповідачем виконання грошового зобов`язання на вимогу позивача він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 31361 грн 30 % річних (період з 17.01.2020 по 12.10.2020) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача, що у разі стягнення з відповідача пені до відповідача не може бути застосована ст. 625 ЦК України. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 30 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Щодо судового збору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.

Щодо витрат відповідача на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським бюро Селітренікова Леоніда було укладено договір про надання правової допомоги № 5 від 07.10.2020 (а.с.73-78).

Між позивачем та адвокатським бюро до вказаного вище договору було укладено додаткову угоду № 1 від 07.10.2020, в якій п. 3 визначено приблизний перелік та вартість послуг, що будуть надаватись клієнту.

Крім того, до матеріалів справи надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.81). Також, позивачем надано платіжне доручення про сплату адвокату 31280 грн (а.с.80).

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів, що між позивачем та адвокатським бюро складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг).

Стосовно зустрічі з клієнтом, правового аналізу документів, складання розрахунків пені та річних, то суд дійшов висновку, що вказані дії входять до складання позовної заяви, тому вимога про стягнення оплати за вказаними пунктами є необґрунтованою.

Підготовка та завіряння додатків документів для подачі до суду не є професійною правничою допомогою, в розумінні зазначених вище норм процесуального права, а тому вимога в цій частині також є необґрунтованою.

Не доведено позивачем і факт підготовки відповіді на відзив на позовну заяву, в судових засіданнях адвокат участі не брав, оскільки справа слухається буз участі сторін, з матеріалами справи адвокат не знайомився, клопотань, заяв, письмових пояснень не надавав, а тому вимоги в цій частині є необґрунтованими.

В той же час, витрати на професійну правничу допомогу пов`язані із складанням адвокатом тексту позовної заяви, враховуючи доцільність понесених витрат, з урахуванням складності даної справи та обсягу наданої послуги, є такими, що підлягають відшкодуванню у розмірі 3600 грн (одна година роботи адвоката).

Керуючись ст. ст.123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Альфа Корм до Товариства з обмеженою відповідальністю Родючисть Плюс про стягнення 193905 грн 46 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Родючисть Плюс (вул. Молодіжна, буд. 1, с. Склярівка, Сумський район, Сумська область, 42302, код ЄДРПОУ 42852904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Альфа Корм (вул. Курська, буд. 10, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 42774643) 140000 грн боргу, 12544 грн 42 коп. пені, 31361 грн 04 коп. 30 % річних, 2908 грн 58 коп. витрат по сплаті судового збору, 3600 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Альфа Корм до Товариства з обмеженою відповідальністю Родючисть Плюс про стягнення 10000 грн боргу - закрити провадження у справі.

4. В частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Альфа Корм до Товариства з обмеженою відповідальністю Родючисть Плюс про стягнення 27680 грн витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

5. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Альфа Корм наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 21.12.2020.

Суддя О.Ю. Резніченко