Постанова

від 19.04.2021 по справі 920/1099/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2021 р. Справа № 920/1099/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Поляк О.І.

представники сторін не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Родючисть Плюс"

на рішення господарського суду Сумської області від 14.12.2020 р. (повний текст складено 21.12.2020 р.)

у справі № 920/1099/20 (суддя - Резніченко О.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Альфа Корм"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Родючисть Плюс"

про стягнення 193 905,46 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Торгова компанія "Альфа Корм" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ "Родючисть Плюс" про стягнення 193 905,46 грн., з яких: 150 000,00 грн. боргу, 12 544,42 грн. пені, 31 361,04 грн. 30 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого за договором поставки № 21882 від 12.12.2019 р. товару.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.12.2020 р. у справі № 920/1099/20 позов задоволено: стягнуто з ТОВ "Родючисть Плюс" на користь ТОВ "Торгова компанія "Альфа Корм" 140 000,00 грн. боргу, 12 544,42 грн. пені, 31 361,04 грн. 30 % річних, 2 908,58 грн. судового збору за подання позову, 3 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; в частині стягнення 10 000,00 грн. боргу провадження у справі закрито.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання грошових зобов`язань покупцем і не здійснення ним оплати прийнятого за договором поставки № 21882 від 12.12.2019 р. товару в сумі 140 000,00 грн. належним чином доведено, документально підтверджено та не заперечено відповідачем, тому позовні вимоги про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню. В частині стягнення 10 000,00 грн. боргу провадження у справі закрито, оскільки відповідачем сплачено заборгованість під час розгляду судом спору. Враховуючи прострочення виконання грошового зобов`язання, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу заявлені суми пені та річних. Також судом покладено на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Родючисть Плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 31 361,04 грн. 30 % річних та прийняти нове рішення, яким у цій частині вимог відмовити.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення апелянт посилався на неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що стягнення 30 % річних та пені є подвійним стягненням, що суперечить законодавчим вимогами, тож в частині стягнення 30 % річних відповідач вважав вимоги необґрунтованими у задоволенні яких необхідно було відмовити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Поляк О.І., відкрито апеляційне провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 12.12.2019 р. між ТОВ "ТК "Альфа Корм" (постачальник) та ТОВ "Родючисть Плюс" (покупець) укладено договір поставки № 21882 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити його.

За умовами пункту 1.2 договору найменування, асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці, ціна за одиницю товару, визначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Відповідно пунктів 6.4, 6.5 договору загальна ціна договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії договору. Оплата поставленої партії товару здійснюється протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 1 358 029,00 грн. відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних № 4 від 17.12.2019 р. на суму 4 705,00 грн., № 16 від 14.01.2020 р. на суму 359 250,00 грн., № 105 від 12.02.2020 р. на суму 353 320,00 грн., № 188 від 11.03.2020 р. на суму 2 850,00 грн., № 207 від 19.03.2020 р. на суму 305 000,00 грн., № 316 від 21.04.2020 р. на суму 325 050,00 грн., № 465 від 11.06.2020 р. на суму 3 794,00 грн., № 780 від 11.09.2020 р. на суму 4 060,00 грн. та товарно-транспортних накладних.

Постачальник направив позивачу рахунки на оплату поставленого товару, а саме: № 8 від 17.12.2019 р., № 1 від 08.01.2020 р., № 92 від 04.02.2020 р., № 181 від 10.03.2020 р.,№ 200 від 16.03.2020 р., № 270 від 15.04.2020 р., № 384 від 10.06.2020 р., № 617 від 04.09.2020 р.

За поставлений товар покупець розрахувався частково, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Предметом спору у даній справі є право позивача на отримання оплати за поставлений товар, а також застосування до відповідача встановленої законом та договором відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх обов`язків за договором постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар на суму 1 358 029,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Покупець частково розрахувався за поставлений товар у сумі 1 208 029,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Відповідач у своєму відзиві визнав борг в розмірі 150 000,00 грн. та частково оплатив заборгованість у сумі 10 000,00 грн. на підтвердження чого надав платіжне доручення № 737 від 17.11.2020 р., тож судом першої інстанції відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрито провадження щодо стягнення з відповідача 10 000,00 грн., оскільки ці кошти були сплачені під час розгляду справи судом. У зв`язку з відсутністю доказів оплати решти боргу, судом першої інстанції задоволено вимоги щодо стягнення 140 000,00 грн. боргу.

В цій частині рішення не оскаржується.

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача 12 544,42 грн. пені, 31 361,04 грн. 30 % річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 17.01.2020 р. по 12.10.2020 р., слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами пунктів 7.1, 7.2 договору у разі прострочення грошового зобов`язання сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання за весь період прострочки. У разі прострочки відповідачем виконання грошового зобов`язання на вимогу позивача він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми.

Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що оскільки відповідачем протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки товару не було здійснено оплату, то нараховані позивачем 12 544,42 грн. пені та 31 361,00 грн. 30 % річних у заявлені періоди, є такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах законодавства України.

Водночас, посилання апелянта на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 927/1091/17 судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки у зазначеній справі інші обставини, які не є подібними до обставин у даній справі, зокрема, умовами договору було передбачено відповідальність не тільки за прострочення поставки продукції, а ще й за прострочення повернення попередньої оплати у разі відмови покупця від прийняття переданої не у встановлений строк продукції (у разі прострочення поставки продукції) та вимагання повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України. При цьому, сторони погоджували розрахунок відсотків виходячи з розміру відсотків за день, а не річних. Тобто, розрахунок процентів та пені здійснювався за однією формулою.

За таких обставин, судова колегія вважає, що у даному випадку не відбулось подвійного стягнення, оскільки позивачем розраховано пеню та відсотки річних правомірно, обґрунтовано та відповідно до умов договору.

Отже, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати товару позивачу є доведеним, врахувавши те, що в договорі передбачено право позивача на нарахування пені, відсотків річних, як захід відповідальності покупця за порушення строків виконання зобов`язання, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та річних підлягають задоволенню.

В частині розподілу судом першої інстанції судових витрат апелянтом рішення не оскаржується.

Тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Родючисть Плюс" на рішення господарського суду Сумської області від 14.12.2020 р. у справі № 920/1099/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 14.12.2020 р. у справі № 920/1099/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 920/1099/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.04.2021 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

О.І. Поляк