Ухвала

від 17.12.2020 по справі 908/3225/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/3225/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Надія

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кузнецової І. Л., Березкіної О. В., Орєшкіної Е. В.

від 11.08.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Надія

до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз збут ,

про зобов`язання відновити газопостачання

за участю представників:

позивача: не з`явилися

відповідача: Вознюк Є. В.

третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Надія звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз про зобов`язання відновити газопостачання до належного Товариству з обмеженою відповідальністю Надія нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 153.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно в порушення пункту 5 розділу 7 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015, за відсутності правових підстав припинив газопостачання до нежитлового приміщення позивача шляхом механічного від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Надія як споживачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз збут як постачальником був укладений договір № 11410DH9AGAP016, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язався передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 до 31.12.2016. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк (пункти 11.1., 11.2. договору).

03.07.2019 Акціонерне товариство Оператор газопостачальної системи Запоріжгаз здійснило механічне від`єднання газової мережі Товариства з обмеженою відповідальністю Надія від газорозподільної системи, про що склало акт про припинення розподілу природного газу від 03.07.2019, згідно з яким підставою припинення (обмеження) розподілу природного газу є розпорядження № 107-Г.

Акціонерне товариство Запоріжгаз у листі від 23.07.2019, надісланому Товариству з обмеженою відповідальністю Надія у відповідь на запит адвоката Товариства, повідомило, що 03.07.2019 представники Акціонерного товариства Запоріжгаз за адресою: пр. Соборний, буд. 153, м. Запоріжжя на підставі розпорядження № 107-Г припинили газопостачання механічним способом непобутовому споживачу Товариству з обмеженою відповідальністю Надія , якому розподіл природного газу був припинений до 2016 року, шляхом перекриття крану вводу та встановлена охоронна пломба.

Згідно з розпорядженням № 107-Г від 03.07.2019 підставою обрізки газового трубопроводу є службова записка відділу інспектування від 16.05.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю Надія у листопаді 2019 року звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз про зобов`язання відновити газопостачання до належного Товариству з обмеженою відповідальністю Надія нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 153, посилаючись на відсутність у відповідача правових підстав для припинення газопостачання до нежитлового приміщення газопостачання (розподіл природного газу) до нежитлового приміщення позивача.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що газопостачання (розподіл природного газу) до об`єкта, що належить позивачу, було припинено (обмежено) за письмовою заявою самого позивача ще 06.06.2016 шляхом встановлення інвентарної заглушки крану опуску та його опломбування пломбою № С 29708950, про що Оператор газорозподільної мережі склав акт від 06.06.2016, який був підписаний позивачем без застережень та зауважень.

У подальшому посадові особи відповідача проводили перевірки вузла обліку газу, цілісності встановлених пломб та дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Надія режиму припинення газопостачання, за результатами яких були складені акти перевірки режиму газоспоживання підприємства від 14.06.2016, 13.05.2019 та акт перевірки вузла обліку газу від 18.05.2017.

Зі змісту акту перевірки режиму газоспоживання підприємства від 14.06.2016 вбачається, що обладнання раніше опломбовано за допомогою встановлення заглушки із пломбою № С 29708950, цілісність якої не порушена.

В акті перевірки вузла обліку від 18.05.2017 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Надія природний газ не споживає, газоспоживаюче обладнання відключено раніше та опломбовано пломбою № С 29708950 - кран із заглушкою.

В акті перевірки режиму газоспоживання підприємства від 13.05.2019 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Надія природний газ не споживає газ, газоспоживаюче обладнання відключено та опломбовано, номер пломби не проглядається, пломба не порушена. Акт підписаний товариством без застережень та зауважень.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 16.03.2020 позов задовольнив: зобов`язав Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз відновити газопостачання до належного позивачу нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 153.

Місцевий господарський суд виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є ефективним, узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України, позивач звернувся з позовом у межах строку позовної давності, початок перебігу якої почався з 03.07.2019 - з дати здійсненням механічного відрізу труби газопостачання. За висновком суду між сторонами у справі мають місце саме договірні правовідносини, що виникли на підставі укладеного між ними договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410DH9AGAP016 від 01.01.2016, який станом на момент звернення позивача до суду є діючим, головним інтересом позивача та зобов`язанням відповідача в цих правовідносинах є постачання природного газу останнім першому. Суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно припинив газопостачання до нежитлового приміщення позивача, оскільки позивач не порушував умови припинення газопостачання (зрив пломби та інше) та не здійснював несанкціоноване споживання газу, що підтверджується наявними у справі актами відповідача.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 11.08.2020 скасував рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2020, прийняв нове рішення, в позові відмовив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Надія на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз 2 881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту не суперечить статті 16 Цивільного кодексу України, однак позивач не довів наявності його порушеного права, яке підлягає судовому захисту, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки газопостачання до нежитлового приміщення позивача було припинене відповідачем ще у червні 2016 року згідно з актом від 06.06.2016, який підписаний позивачем без заперечень та зауважень.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Надія просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2020 скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2020 залишити в силі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В якості підстав касаційного оскарження скаржник послався на пункт 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем наявності його порушеного права, яке підлягає судовому захисту, не врахував висновок Верховного Суду про те, що позовна вимога про зобов`язання відповідача відновити газопостачання за наявності факту припинення такого постачання є найбільш ефективним способом захисту порушеного права, викладеного у постанові від 05.05.2018 у справі № 909/641/17.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Касаційний господарськи суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27.11.2020 надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 07.12.2020.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу 14.12.2020, про що свідчить відбиток календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому відзив надіслано на адресу Касаційного господарського суду, тобто після спливу встановленого Верховним Судом учасникам справи № 908/3225/19 строку на подання відзиву на касаційну скаргу. Разом з цим позивач просить продовжити встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на касаційну скаргу, посилаючись як на поважні причини пропуску цього строку на отримання ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2020 лише 07.12.2020, тобто в останній день встановленого Верховним Судом цією ухвалою строку на надання відзиву на касаційну скаргу.

Розглянувши наведені відповідачем у відзиві на касаційну скаргу причини пропуску строку для подання відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає їх поважними, які підтверджуються відповідними доказами: роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти про отримання відповідачем відправлення з ухвалою Верховного Суду від 27.11.2020, та зазначає про продовження відповідачу строку на подання відзиву на касаційну скаргу до 16.12.2020 та приймає відзив відповідача до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, посилаючись на те, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, а обставини у справі № 909/641/17, на висновки Верховного Суду у якій посилається позивач у касаційній скарзі є іншими, ніж обставини у цій справі № 908/3225/19.

Третя особа відзиву на касаційну скаргу не надала.

7. Позиція Верховного Суду.

Розглянувши доводи та аргументи позивача, наведені у касаційній скарзі, разом з матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як уже зазначалося, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У визначенні подібності правовідносин Верховний Суд враховує правові висновки, викладені у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року по справі № 923/682/16 .

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Проаналізувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 909/641/17, на яку послався позивач у касаційній скарзі як на постанову Верховного Суду, висновки у якій не були враховані судом апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі (№ 908/3225/19) не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у зазначеній постанові, а правовідносини у справі № 909/641/17 не є подібними правовідносинам, які склалися між сторонами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

Як вбачається за суб`єктним складом сторін та предметом позову справи № 909/641/17 та № 908/3225/19 є подібними: в обох справах сторонами спору є споживач та оператор газорозподільної системи, який має право на припинення/обмеження газопостачання на об`єкт споживача та реалізував його у спірних правовідносинах у зазначених справах; предметом спору є зобов`язання оператора газорозподільної системи відновити газопостачання.

Проте підстави позовів у справах № 909/641/17 та № 908/3225/19 не є подібними: у справі № 909/641/17 підставою позову було визначене те, що припинення газопостачання відбулося без належного попередження споживача. Такі обставини не були визначені позивачем підставою позову у цій справі № 908/3225/19.

Крім того обставини справи № 909/641/17, що визначають зміст правовідносин у кожній конкретній справі, є іншими від обставин, що мають місце у цій справі № 908/3225/19, що переглядається.

Так, зокрема, у справі № 909/641/17 підставою припинення газопостачання були складені оператором газорозподільної системи акти про порушення. Тобто підставою відключення споживача від постачання газу були виявлені оператором газорозподільної системи порушення. Такі обставини відсутні у цій справі № 908/3225/19. У цій справі суд апеляційної встановив, що газопостачання до об`єкту позивача (споживача) було припинене ще у червні 2016 року згідно з актом від 06.06.2016, який був підписаний без заперечень і зауважень, і до моменту здійснення представниками відповідача механічного від`єднання газових мереж позивача від газорозподільної системи відповідача не поновлювалося, що позивач не спростував. Такі обставини у справі № 909/641/17 були відсутні.

Наведене свідчить про існування зовсім інших обставин, що визначають зміст правовідносин у кожній конкретній справі, у зазначених справах, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Як вбачається Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі № 909/641/17, на яку послався скаржник, дійшов висновку про те, що позовна вимога про зобов`язання відповідача відновити газопостачання за наявності факту припинення такого постачання є найбільш ефективним способом захисту порушеного права.

З оскаржуваної постанови у цій справі вбачається, що суд апеляційної інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту (зобов`язання відновити газопостачання) не суперечить статті 16 Цивільного кодексу України, про що зазначив у своїй постанові. Касаційний господарський суд зазначає про те, що цей висновок апеляційного господарського суду відповідає висновку Верховного Суду про належність такого способу захисту порушеного права як зобов`язання відновити газопостачання, викладеному в постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2018 у справі № 909/641/17, на який послався позивач у касаційній скарзі як на висновок, який не був врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

Разом з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довів наявності його порушеного права, яке підлягає судовому захисту у межах цього позову.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлене у заявлений спосіб.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Зазначені висновки про те, що порушене право та/або охоронюваний законом інтерес є об`єктом судового захисту, є характерними та загальними для усіх правовідносин, що передані на вирішення суду, у тому числі і для правовідносин у цій справі.

Як встановив суд апеляційної інстанції газопостачання (розподіл природного газу) до об`єкта, що належить позивачу, було припинене (обмежене) за письмовою заявою самого позивача ще 06.06.2016 шляхом встановлення інвентарної заглушки крану опуску та його опломбування пломбою № С 29708950, про що Оператор газорозподільної мережі склав акт від 06.06.2016, який був підписаний позивачем без застережень та зауважень.

У подальшому посадові особи відповідача проводили перевірки вузла обліку газу, цілісності встановлених пломб та дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Надія режиму припинення газопостачання, за результатами яких були складені акти перевірки режиму газоспоживання підприємства від 14.06.2016, 13.05.2019 та акт перевірки вузла обліку газу від 18.05.20170, в яких були встановлені обставини цілісності встановленої пломби, щодо факту неспоживання Товариством з обмеженою відповідальністю Надія природного газу, відключення та опломбування газоспоживаючого обладнання.

Врахувавши зазначені обставини та взявши до уваги докази, які ці обставини підтверджують, суд апеляційної інстанції встановив, що газопостачання до нежитлового приміщення позивача було припинене відповідачем ще у червні 2016 року згідно з актом від 06.06.2016, який підписаний позивачем без заперечень та зауважень, до здійснення працівниками відповідача механічного від`єднання газових мереж позивача від газорозподільної системи відповідача газопостачання до належного позивачу нежитлового приміщення, було відсутнє, що останнім не спростовується.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів наявності його порушеного права, яке підлягає судовому захисту у межах цього позову, тобто відсутній об`єкт судового захисту, з огляду на що правильно відмовив у задоволенні позову.

Доводів у спростування зазначеного висновку суду апеляційної інстанції з посиланням на інші висновки Верховного Суду, ніж висновки, викладені у постанові від 15.05.2018 у справі № 909/641/17, правовідносини в якій є неподібними правовідносинам у цій справі, касаційна скарга не міститься. Інших підстав касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2020, ніж визначена позивачем підстава, передбачена пунктом 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, скаржник не навів.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на викладене касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Надія на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2020 у справі № 908/3225/19 підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296, статтею 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Надія на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2020 у справі № 908/3225/19 закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець