Ухвала

від 21.12.2020 по справі 915/1890/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 915/1890/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційних скарг Дочірнього підприємства "Торжок"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020

та ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2020

у справі № 915/1890/19

за позовом Дочірнього підприємства "Торжок"

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайськ-Кондитер";

2) Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КИТ Єкатеринбург",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікінвест 2017"

про визнання незаконними та скасування рішень про реєстрацію прав власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Торжок" 06.11.2020 звернулось через Південно-західний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 та ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2020 у справі № 915/1890/19.

Відповідно до витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями та передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.12.2020 вказані касаційні скарги передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К.- головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Уркевич В.Ю.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційних скарг на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подані скарги їм не відповідають з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) (п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України).

У касаційній скарзі заявник зазначає, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 915/1890/19 підлягає перегляду через наявність випадку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд не послався на висновки Верховного Суду та такі висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутні.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вище вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

п.1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

п.2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

п. 3 - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому у касаційній скарзі заявник посилається на п. 3 ч. 2 (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), однак не обґрунтовує та не наводить правової норми, єдину практику застосування якої необхідно сформувати.

Водночас у поданій касаційній скарзі хоча і є посилання на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, однак остання не містить посилання на п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України, а отже, не містить однозначної інформації щодо вимог касаційної скарги, а також визначених скаржником підстав касаційного оскарження судових рішень у даній справі.

Таким чином скаржником не визначено належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

Враховуючи викладене, скаржнику слід виконати вимоги п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України та зазначити конкретну підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстав (підстави).

Крім того згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 у розмірі 1 921 грн.

Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Предметом касаційного оскарження є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 915/1890/19, якою відмовлено у задоволенні позову (містить 8 вимог немайнового характеру), отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги у даному випадку є 30 736 грн (1 921 грн. x 8 x 200%).

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

З додатків 3, 9 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Пунктом 3.7 Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Необхідними ідентифікуючими ознаками позовної заяви (заяви, скарги), а у цьому випадку касаційної скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна касаційна скарга, реквізити судових рішень, які оскаржуються та назва суду, де розглядається скарга.

До матеріалів касаційної скарги додано квитанцію від 06.11.2020 (платіж #19605227) про сплату судового збору на суму 30 736 грн за подання касаційної скарги.

Проте зазначена квитанція не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством порядку, оскільки в призначенні платежу невірно зазначено номер справи та код класифікації доходів бюджету, а саме: "*;101; 32143382; 22030102, СУД. ЗБІР ЗА СКАРГОЮ ДП "ТОРЖОК" НА ПОСТ ПЗАГС (ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ, 060 ) ВІД 22.10.2020 ПО СПРАВІ # 915/1890/10 ;;;, що не може вважатися належним доказом про сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 915/1890/19 .

З огляду на викладене, квитанція від 06.11.2020 (платіж #19605227) не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку, оскільки містить інший номер справи та інший код класифікації доходів бюджету.

Частиною 2 ст. 292 ГПК України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату 30 736 грн за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з ч. 2 ст. 304 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Оскаржуваною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2020 у справі № 915/1890/19 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2020.

Враховуючи, що відповідна ухвала суду апеляційної інстанції не охоплюється дією наведеного вище п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України, а касаційна скарга Дочірнього підприємства "Торжок" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 915/1890/19 залишена без руху, зазначена ухвала не може бути окремим предметом касаційного оскарження, у зв`язку з чим касаційна скарга Дочірнього підприємства "Торжок" на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2020 у справі № 915/1890/19 також підлягає залишенню без руху.

Таким чином, касаційні скарги Дочірнього підприємства "Торжок" підлягають залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданних ним касаційних скарг, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційних скарг без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) зазначити передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України підставу (підстави) подання цієї скарги; 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 915/1890/19 у сумі 30 736 грн.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287, 288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційні скарги Дочірнього підприємства "Торжок" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 та ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2020у справі № 915/1890/19 залишити без руху.

2. Надати Дочірньому підприємству "Торжок" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційних скарг без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) зазначити передбачену (передбачені) ст. 287 ГПК України підставу (підстави) подання цієї скарги; 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 30 736 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.