Постанова

від 21.12.2020 по справі 440/1906/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Г.В. Костенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 р. Справа № 440/1906/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 11.06.20 по справі № 440/1906/20

за позовом ОСОБА_1

до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області

про визнання протиправним рішення та скасування, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про:

- визнання протиправним та скасування рішення 43 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 18.02.2020, яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер 5320255100:30:001:0712 для ведення особистого селянського господарства у власність із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування в межами смт. Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області на території Великобагачанської селищної ради;

- зобов`язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер 5320255100:30:001:0712 для ведення особистого селянського господарства у власність із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування в межами смт. Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області на території Великобагачанської селищної ради та передати у власність гр. ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову заявником зазначено, що рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою не відповідає нормам чинного земельного законодавства України. Наголошує, що проект землеустрою розроблений у відповідності до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення 43 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 18.02.2020 "Про розгляд заяв про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21044600) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер 5320255100:30:001:0712 для ведення особистого селянського господарства у власність із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування в межами смт. Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області на території Великобагачанської селищної ради.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 (вісімсот сорок вісімдесят копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.02.2019 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області звернулася гр. ОСОБА_1 із заявою, в якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Велика Багачка.

Рішенням 30 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 14.02.2019 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 " вирішено надати громадянці ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля), ненаданих у власність та користування в межах смт. Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області.

Проект був розроблений і, в подальшому, була здійснена державна реєстрація земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру 5320255100:30:001:0712.

02.08.2019 позивачем подано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, з метою передачі у власність, в межах смт. Велика Багачка.

Рішенням 36 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 15.08.2019 "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 5320255100:30:001:0712 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, не наданих у власність та користування, в межах смт. Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області та в безоплатній передачі земельної ділянки площею 1,0000 га, кадастровий номер 5320255100:30:001:0712 у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з не відповідністю вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме: відсутністю погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підрозділом районної державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури (а.с.71)

Позивач не погодилася з відмовою Великобагачанської селищної ради у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернулася до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі №440/3568/19, яке набрало законної сили 27.12.2019, позов ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 15.08.2019 "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ". Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 1,0 га, кадастровий номер 5320255100:30:001:0712, розташованої за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

В подальшому рішенням 42 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 15.01.2020 "Про розгляд заяв про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,0000 га, для ведення особистого селянського господарства в межах смт. Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області у зв`язку з порушенням кримінального провадженні 12019170120000351 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, щодо підробки даного проекту землеустрою (а.с.82).

В лютому 2020 року ОСОБА_1 повторно подано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, з метою передачі у власність, в межах смт. Велика Багачка.

Рішенням 43 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 18.02.2020 (в рішенні допущено описку в зазначені дати рішення - 18.21.2020) "Про розгляд заяв про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " відмовлено гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,0000 га, кадастровий номер 320255100:30:001:0712, для ведення особистого селянського господарства в межах смт. Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області у зв`язку з порушенням кримінального провадженні 12019170120000351 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, щодо підробки даного проекту землеустрою (а.с.83).

Позивач не погодилася з відмовою Великобагачанської селищної ради у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість рішення 43 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 18.02.2020, яким гр. ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер 5320255100:30:001:0712 для ведення особистого селянського господарства у власність із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування в межами смт. Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області на території Великобагачанської селищної ради.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положеннями пункту першого статті 22 Земельного кодексу України (надалі також - ЗК України) передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

При цьому, пунктом а частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до положень п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно із частиною п`ятою статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 ЗК України).

Отже, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2019 по справі №1640/2594/18, від 31.01.2019 року по справі №815/2488/17, від 30.08.2018 року по справі № 817/586/17, від 18.10.2018 року по справі №818/1976/17.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком від 07.05.2019 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 було погоджено у встановленому законом порядку експертом ГУ Держгеокадастру у Львівській області, вказано, що проект відповідає вимогам законодавства та прийнятим до нього нормативно-правовим актам (а.с.68).

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, з метою передачі у власність, в межах АДРЕСА_1 .

Так, 02.08.2019 ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області із заявою про затвердження проекту землеустрою додавши погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах смт. Велика Багачка.

За наслідками розгляду поданої заяви, відповідач рішенням від 15.08.2019 відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, у зв`язку з відсутністю погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підрозділом районної державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури.

Рішення Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 15.08.2019 визнано протиправним та скасовано рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі №440/3568/19.

За наслідком наступних звернень ОСОБА_1 відповідач прийняв рішення:

- від 15.01.2020 "Про розгляд заяв про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ", яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,0000 га, для ведення особистого селянського господарства в межах смт. Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області у зв`язку з порушенням кримінального провадженні 12019170120000351 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, щодо підробки даного проекту землеустрою (а.с.82).

- від 18.02.2020 "Про розгляд заяв про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ", яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,0000 га, кадастровий номер 320255100:30:001:0712, для ведення особистого селянського господарства в межах смт. Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області у зв`язку з порушенням кримінального провадженні 12019170120000351 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, щодо підробки даного проекту землеустрою (а.с.83).

Таким чином, всупереч вищевказаних положень законодавства, Великобагачанська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області у рішенні від 18.02.2020, що є предметом судового розгляду в даній справі, не обґрунтувала яким вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає виготовлений за заявою позивача проект землеустрою.

При цьому, як зазначалось вище, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту, на стадії ж затвердження проекту землеустрою у селищної ради відсутні повноваження на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Більше того, висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.05.2019 №4570/82-19 підтверджено, що вказаний проект землеустрою відповідає законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с.68). Відтак, доводи, викладені у рішенні від 18.02.2020, є необґрунтованими, та не є тими підставами, які визначені в Земельному кодексі України як підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Також колегія суддів зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі №440/3568/19, яке набрало законної сили 27.12.2019, позов ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 15.08.2019 "Про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ". Зобов`язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства площею 1,0 га, кадастровий номер 5320255100:30:001:0712, розташованої за межами населених пунктів на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

При цьому судом зазначено, що відмова у затвердженні проекту землеустрою на підставі заяви ОСОБА_1 є безпідставною.

Отже, за таких умов, неприйняття Великобагачанською селищною радою Великобагачанського району Полтавської області рішення про затвердження проекту землеустрою є протиправним.

Вирішуючи питання щодо обрання судом першої інстанції способу захисту прав позивача, колегія суддів виходить із такого.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 по справі № 2040/6320/18.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача в даному випадку є саме зобов`язання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області (вул. Каштанова, 20, смт. Велика Багачка, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21044600) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер 5320255100:30:001:0712 для ведення особистого селянського господарства у власність із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (рілля) ненаданих у власність та користування в межами смт. Велика Багачка Великобагачанського району Полтавської області на території Великобагачанської селищної ради.

Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.

Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав вимоги Земельного кодексу щодо вмотивованого обґрунтування підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року по справі №440/1906/20 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 по справі № 440/1906/20 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко