Постанова

від 21.12.2020 по справі 420/3709/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/3709/20 Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідачаКравця О.О. судді -Домусчі С. Д. судді - Коваля М.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної комісії України по запасах корисних копалин на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року по справі № 420/3709/20 прийнятого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження у складі судді Корой С.М. за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Систем Кепітал Білдінг до Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа Державна служба геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

ТОВ Систем Кепітал Білдінг звернулося до суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин та просило суд визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ України від 12.08.2019 року за №4851, скасування рішення ДКЗ України, оформлене протоколом №3947 від 26.05.2017 року.

30.06.2020 року (вх.№25019/20) від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі №420/3709/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державну службу геології та надр України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 року судом задоволено клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі №420/3709/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державної служби геології та надр України та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державну службу геології та надр України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позов був задоволений.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року, Державна комісія України по запасах корисних копалин подала апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду 1-ї інстанції необґрунтованим та таким, що містить неправильне застосування і порушення норм права та просила його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги Державна комісія України по запасах корисних копалин обґрунтовує тим, що враховуючи повноваження ДКЗ згідно з Положенням про ДКЗ (пункти 3, 4, в тому числі пп. 23 п. 4), Положенням № 865 (в тому числі пункти 2, 19 відповідно до яких додаткова експертиза проводиться у разі, коли виявлено інші істотні для геолого-економічної оцінки родовища обставини), а також, зважаючи на той факт, що лише в 2019 році ДКЗ стало відомо за інформацією Держгеонадра, що в поданій ТОВ "Систем Кепітал Білдінг" формі 3-гр містилась неправдива інформація про місцезнаходження об`єкта робіт - на засіданні колегії ДКЗ було прийнято правомірне рішення щодо скасування протоколу.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню за наступних встановлених обставин :

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що Протоколом засідання Української територіальної комісії по запасах корисних копалин №4949 від 29.08.1990 р. (т.1 а.с.79-86) було визначено:

- Затвердити параметри постійних кондицій для підрахунку запасів пісків Лукашевського родовища;

- Затвердити станом на 01.04.1990 р. балансові запаси природних пісків Лукашівського родовища, придатних для отримання силікатної цегли (ГОСТ 379- 79) і дрібних стінових блоків і пористих бетонів (ГОСТ 21520-89), в контурах, категоріях і цифрах авторського підрахунку в таких кількостях (за категоріями, в тис. м3) В-2340 CI-8972;

- За умовами залягання і витриманості якості піску віднести Лукашівське родовище до 2-ої групи відповідно до "Класифікації запасів родовищ і прогнозних ресурсів твердих корисних копалин . Родовище підготовлено до промислового освоєння;

- Якість геологорозвідувальних робіт і звіт визнати добрим.

29.12.2016 року між TOB Систем Кепітал Білдінг як замовником та ТОВ Геопроф як виконавцем був укладений договір на виконання робіт по створенню науково-технічної продукції № 130-16, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати у відповідності до умов даного договору роботу, а Замовник зобов`язується прийняти належно виконані роботи та оплатити їх вартість (т.1 а.с.32-35).

Відповідно до п.2.1 вказаного договору до переліку робіт, що виконуються виконавцем належить: геолого-економічна оцінка Лукашівського родовища (з метою виділення в окремий об`єкт надрокорисутвання).

Пунктом 2.2. Договору №130-16 визначено, що до складу робіт входять: аналіз матеріалів геологорозвідувальних робіт попередніх років; розробка техніко-економічного обґрунтування; підрахунок залишку запасів родовища; складання геологічного звіту; представлення матеріалів повторної геолого-економічної оцінки запасів у ДКЗ України для подальшого затвердження запасів, робота з експертами; передача звіту у ДНВП Геоінформ .

Судом 1-ої інстанції було також встановлено, що на замовлення ТОВ Систем Кепітал Білдінг ДТП Геолекспертиза було виконано експертний висновок № 3981 від 27.03.2017 щодо об`єкту Ділянка Східна Лукашівського родовища , мінеральна сировина піски , мета завдання Державної служби геології та надр України № 05/305-1266 від 28.03.2017 щодо оцінки вартості геологічної інформації по зазначеному об`єкту, для впровадження тут ліцензійної діяльності (т.1 а.с.30-31).

10.04.2017 між ТОВ Систем Кепітал Білдінг (Покупець) та Державною службою геології та надр України (Продавець) укладено договір купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією № 41/11, у відповідності до умов якого продавець продає, а покупець купує право на користування узагальненою геологічною інформацією (геологічний звіт звіт Детальная разведка Лукашовского месторождения силикатных песков в Тростянецкому и Тульчинскому районах Винницкой области УССР, 1989-1990 гг. КГЭ Укргеолстром, 1990 г., автор ОСОБА_1 ), по Східній ділянці Лукашівського родовища пісків, що знаходиться в Тростянецькому та Тульчинському районах Вінницької області (т.1 а.с.25-29).

Продаж вказаної геологічної інформації був здійснений на умовах 100% попередньої оплати з боку ТОВ Систем Кепітал Білдінг .

Згідно з Переліком об`єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр на 2017-2018 роки за формою № 3-гр, який зареєстровано Державною службою геології та надр України 19.05.2017 року, було здійснено реєстрацію таких робіт: Державний реєстраційний номер об`єкта РДГВН № У-17-320/1, напрям: неметали, пісок, геологічне довивчення; назва об`єкта робіт: геолого-економічне обґрунтування виділення Східної ділянки Лукашівського родовища піску у Тростянецькому районі Вінницької області; місце розташування об`єкта робіт: Східна ділянка Лукашівського родовища піску знаходиться на околиці с. Лукашівка у Тростянецькому районі Вінницької області, площа - 0,935 кв.км.; цільове завдання (очікувані результати робіт): геолого-економічне виділення Східної ділянки Лукашівського родовища піску. Затвердження запасів в ДКЗ України. Роботи виконуються відповідно до договору купівлі-продажу геологічної інформації № 41/11 від 10.04.2017 по договору з ТОВ Геопроф (т.1 а.с.37-38).

25.04.2017 року між Державною комісією України по запасах корисних копалин (ДКЗ, Виконавець) та ТОВ Систем Кепітал Білдінг (Замовник) укладено договір на проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин № 158, відповідно до п.п. 1.1 якого Виконавець взяв на себе зобов`язання виконати для Замовника роботи з державної експертизи матеріалів геолого-економічного обґрунтування виділення (ГЕО) Східної ділянки Лукашівського родовища піску у Тростянецькому районі Вінницької області згідно з Положенням про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою КМУ № 865 від 22.12.1994 року (т.1 а.с.42-43).

Під час виконання умов даного договору та проведення державної експертизи матеріалів геолого-економічного обґрунтування виділення (ГЕО) Східної ділянки Лукашівського родовища піску у Тростянецькому районі Вінницької області, ДКЗ України із залученням власних експертів було здійснено розгляд звіту про розвідку родовища твердих корисних копалин Геолого-економічне обґрунтування виділення Східної ділянки Лукашівського родовища піску у Тростянецькому районі Вінницької області , виконаного ТОВ Геопроф .

На замовлення ТОВ Систем Кепітал Білдінг виконавцем ТОВ Геопроф булo виконано звіт про розвідку родовища твердих корисних копалин Геолого-економічне обґрунтування виділення Східної ділянки Лукашівського родовища піску у Тростянецькому районі Вінницької області ( т.1 а.с.39-41) , згідно із висновками якого, відповідно до звітного балансу (форма 5-гр) за 2015 рік залишок запасів корисної копалини на родовищі (станом на 01.01.2016) становить - 9582,7 тис. куб. м. Загальні балансові запаси, згідно з підрахунком 2016 року, Лукашівського родовища піску станом на 01.01.2017 становлять (тис. куб.м.): ділянка Східна: В - 2774,0; СІ - 1788,0; ділянка Західна: В - 776,1; СІ -4290,1. Баланс запасів Лукашівського родовища. Запаси корисної копалини, тис.куб.м. Категорія запасів: 1. Кат. В: затверджені протоколом УкрТКЗ № 4949 від 28.08.1990 - 2340,0; залишок запасів за формою 5-гр станом на 01.01.2016 - 2302,7; запаси підраховані станом на 01.12.2016 - 3215,2; з них розподілені запаси, які виносяться на розгляд ДКЗ України: Ділянка Східна - 2680,1; Ділянка Західна (геологічні запаси) - 776,1; 2.Кат. С1: затверджені протоколом УкрТКЗ № 4949 від 28.08.1990 - 8972,0; залишок запасів за формою 5-гр станом на 01.01.2016 - 7280,0; запаси підраховані станом на 01.12.2016 - 6175,3; з них розподілені запаси, які виносяться на розгляд ДКЗ України: Ділянка Східна - 1750,7; Ділянка Західна (геологічні запаси) - 4290,1; 3. Кат. В+С1: затверджені протоколом УкрТКЗ Ш 4949 від 28.08.1990 - 11312і,0; залишок запасів за формою 5-гр станом на 01.01.2016 - 9582,7; запаси підраховані станом на 01.12.2016 - 9390,5; з них розподілені запаси, які виносяться на розгляд ДКЗ України: Ділянка Східна - 4430,8; Ділянка Західна (геологічні запаси) - 5066,2;

За результатами робіт, оцінені запаси, з метою виділення окремого об`єкту надрокористування, Лукашівського родовища піску класифіковані у відповідності до вимог Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр , затвердженої постановою КМУ від 05.05.1997 № 432 і віднесені за ступенем геологічного вивчення до розвіданих, за промисловим значенням до балансових, за ступенем техніко-економічного вивчення до ГЕО-1, код класу 122, Залишок запасів пропонується віднести до запасів, з невизначеним промисловим значенням, код класу 332, Різниця між запасами піску, які обліковуються формою 5-гр та підрахованими в 2017 році складає 85,7 тис.куб.м., що становить 0,9%. Різниця пояснюється втратами в бортах проектного кар`єру, адже на балансі підприємства числяться геологічні запаси.

Після отримання зауважень експертів ДКЗ, ТОВ Геопроф було надано на них відповідні відповіді та здійснено коригування звіту, а виготовлені матеріали із урахуванням зауважень експертів, були подані на розгляд ДКЗ України.

На розгляд засідання ДКЗ України позивачем були подані наступні матеріали(т.1 а.с.89) :

1. Звіт ТОВ Геопроф Геолого-економічне обґрунтування виділення Східної ділянки Лукашівського родовища піску у Тростянецькому районі Вінницької області , Київ, 2017 рік, відповідальний виконавець О.В. Коваленко;

2. Протокол УкрТКЗ від 28.08.1990 № 4949 щодо затвердження запасів пісків Лукашівського родовища;

3. Протокол від 03.03.2017 № 17/6 спільного засідання технічної ради ТОВ Геопроф та ТОВ Систем Кепітал Білдінг щодо розгляду матеріалів звіту Геолого-економічне обґрунтування виділення Східної ділянки Лукашівського родовища піску у Тростянецькому районі Вінницької області ;

4. Коротка авторська довідка;

5. Експертні висновки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та висновок з технічної перевірки звіту і підрахунку запасів ОСОБА_4 ;

6. Відповіді на зауваження експертів;

7. Довідка ТОВ Систем Кепітал Білдінг від 01.01.2017 № 24, надана для складання ТЕД тимчасових кондицій;

8. Очікувані техніко-економічні показники промислового освоєння Східної ділянки Лукашівського родовища пісків, погоджені ТОВ Систем Кепітал Білдінг ;

9. Таблиця розрахунку чистого дисконтованого грошового потоку;

10. Державна реєстрація робіт з геологічного вивчення надр (форма 3-гр) за номером № У-17-320/1;

11. Договір купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією від 01.04.2017 за № 41/11, укладений між Держгеонадра та ТОВ Систем Кепітал Білдінг .

На засіданні колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 26 травня 2017 року за клопотанням ТОВ Систем Кепітал Білдінг ( держ. реєстр, номер У-17-320/1) були розглянуті матеріали геолого-економічного обґрунтування виділення Східної ділянки Лукашівського родовища піску як окремого об`єкту надрокористування в Тростянецькому районі Вінницької області.

Протоколом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України №3947 від 26.05.2017 року (т.1 а.с.87-98, 121-132) із посиланням на пункти 3,4 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого Постановою КМУ від 10.11.2000 №1689 було постановлено:

- Виділити в окремий об`єкт надрокористування Східну ділянку Лукашівського родовища піску в Тростянецькому районі Вінницької області;

- Встановити такі параметри тимчасових кондицій для підрахунку балансових запасів пісків Східної ділянки Лукашівського родовища;

- До корисної копалини віднести не обводнені та обводнені алювіальні піски четвертинного віку надзаплавної тераси р. Сільниця;

- Включити в контур підрахунку балансових запасів корисної копалини обводнені і не обводнені піски якість яких у пробі в природному стані відповідає вимогам таблиці А. 1 ДСТУ Б В.2.7-29-95 дрібні заповнювачі, із відходів промисловості, штучні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Класифікація для благоустрою, рекультивації та видобування методом гідромеханізації у пробі відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7.-З2.95 Пісок щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт. Технічні умови за показниками: модуль крупності-0,5-2,75, прохід крізь сито 0,16 мм - не більше 70% вміст пиловидних і глинистих часток - не більше 15%;

- Максимальна сумарна питома активність природних радіонуклідів у пробі корисної копалини - 3 70 БК/кг;

- Підрахунок запасів корисної копалини виконати в контурі кар`єру, що обґрунтований ТЕД тимчасових кондицій;

- До підрахунку запасів внести такі зміни: перерахувати середні потужності пісків і площі блоків В-1 і С-ІІ, а також запаси пісків станом на 01.05.2017 року;

- Апробувати станом на 01.05.2017 р. запаси не обводнених та обводнених пісків місцевого значення Східної ділянки Лукашівського родовища, придатних: 1) не обводнених і обводнених у природному стані - для благоустрою, рекультивації та планування відповідно до рекомендацій таблиці А.1 ДСТУ Б В.2.7-29-95 Дрібні заповнювачі, із відходів промисловості, штучні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Класифікація ; обводнених після збагачення під час видобування методом гідромеханізації будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт. Технічні умови : як пісок-компонент в`яжучого для одержання щільного силікатного бетону, для силікатних каменів, цегли Та інших дрібно штучних пресованих виробів, для ніздрюватих бетонів ( за умови постійного контролю якості пісків), з перерахунком згідно щ пунктом 3.3. цієї постанови;

- Відзначити наявність на Східній ділянці 187 тим. м.3, які можуть бути використані для рекультивації кар`єру.

- Віднести Східну ділянку Лукашівського родовища пісків за складністю геологічної будови (2 група) відповідно до Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр.

- Визнати Східну ділянку Лукашівського родовища пісків підготовленою для подальшого геологічного вивчення та промислової розробки на умовах економічного ризику;

- Внести в протокол УкрТКЗ від 28.08.1990 №4949 такі зміни: вилучити із загального обсягу затверджених запасів пісків Лукашівського родовища запаси Східної ділянки, апробовані згідно з пунктом 3.4 цього протоколу як такі, що вилучені з цього родовища в окремий об`єкт надрокористування - Східну ділянку Лукашівського родовища пісків;

- Вважати цей Протокол доповненням до протоколу УкрТКЗ від 28.08.1990 №4949.

Рішенням ДКЗ України, що оформлене протоколом № 4851 від 12.08.2019, скасовано рішення ДКЗ України, оформлене протоколом № 3947 від 26.05.2017 (т.1 а.с.173-177), згідно з яким колегією ДКЗ за результатами розгляду Протоколу ДКЗ від 26.05.2017 № 3947 щодо розгляду матеріалів геолого-економічного обґрунтування виділення Східної ділянки Лукашівського родовища піску як окремого об`єкту надрокористування в Тростянецькому районі Вінницької області, листа Держгеонадра України від 10.07.2019 № 12522/03/10-19 (з додатками листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 № 0-2-0.2-6533/2-19 і листами ГО "Центр соціальних ініціатив Ладижина" від 15.03.2019 № 17 і від 26.11.2018 № 15), Державної реєстрації робіт з геологічного вивчання надр Східної ділянки Лукашівського родовища в Тростянецькому районі Вінницької області (форма 3-гр) за номером У-17-320/1 - додаток 9 до протоколу ДКЗ- № 3947 відповідно до пунктів 3,4 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 року № 1689, постановлено скасувати рішення колегії ДКЗ від 26.05.2017 року (протокол №3947) про розгляд матеріалів геолого-економічного обґрунтування виділення Східної ділянки Лукашівського родовища піску як окремого об`єкту надрокористування в Тростянецькому районі Вінницької області, у зв`язку із листом Держгеонадра України від 10.07.2019 № 12522/03/10-19 з додатками листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.06.2019 № 0-2-0.2-6533/2-19 і листами ГО "Центр соціальних ініціатив Ладижина" від 15.03.2019 № 17 і від 26.11.2018 № 15.

Позивач, про факт прийняття ДКЗ України рішення, оформленого протоколом № 4851 від 12.08.2019, позивач не повідомлявся .

17.12.2019 року ТОВ Систем Кепітал Білдінг подало до Державної служби геології та надр України заяву №14 на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону (т.1 а.с.22-23, 133-134, 136-137) разом із доданими документи, в якій просило надати спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування піску Східної ділянки Лукашівського родовища строком дії на 20 років разом згідно з пп.1 п.8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою КМУ від 30.05.2011 №615.

Листом Державної служби геології та надр України від 12.03.2020 за № 4152/01/11-20 від 12.03.2020 подану заяву на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону було повернуто позивачу, оскільки рішенням ДКЗ України, що оформлене протоколом № 4851 від 12.08.2019, скасовано рішення ДКЗ України, оформлене протоколом № 3847 від 26.05.2017, про розгляд матеріалів геолого-економічного обґрунтування виділення Східної ділянки Лукашівського родовища пісків як окремого об`єкту надрокористування (т.1 а.с.99).

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ,АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ:

Згідно вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян є завданням Кодексу України про надра.

Так, статтею 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

За приписами ст. 16 Кодексу України про надра, спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Надання спеціальних дозволів на користування надрами, крім випадків користування надрами на умовах угод про розподіл продукції, укладених відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Крім того, статтею 11 Кодексу України Про надра наведено перелік органів, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр.

Так, вказаною правовою нормою встановлено, що державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Завдання державного контролю і нагляду за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною, а також органи, що здійснюють державний контроль і нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною визначені статтями 60, 61 Кодексу України про надра, якими передбачено, що державний контроль і нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов`язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Державний нагляд за веденням робіт з геологічного вивчення надр, їх використанням та охороною, а також використанням і переробкою мінеральної сировини (державний гірничий нагляд) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно ст.62 Кодексу України про надра ,орган державного геологічного контролю перевіряє:

1) виконання вимог щодо охорони надр під час ведення робіт з їх вивчення;

2) виконання державних програм геологорозвідувальних робіт, геологічних завдань і замовлень;

3) обґрунтованість застосування методик і технологій, якість, комплексність, ефективність робіт з геологічного вивчення надр;

4) виконання рішень з питань методичного забезпечення робіт з геологічного вивчення та використання надр;

5) дотримання нормативів, правил та інших вимог щодо геологічного вивчення та використання надр, умов спеціальних дозволів на користування надрами та угод про умови користування надрами;

6) повноту вивчення геологічної будови надр, гірничо-технічних, інженерно-геологічних, геолого-екологічних та інших умов вивчення родовищ корисних копалин;

7) відповідність геологорозвідувальних робіт і наукових досліджень державним контрактам і замовленням, а також проектам щодо проведення таких робіт;

8) використання технічних засобів і методів ведення робіт з геологічного вивчення надр, які виключають невиправдані втрати корисних копалин і погіршення їх якості;

9) своєчасність та відповідність установленим вимогам введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин;

10) дотримання під час дослідно-промислової експлуатації родовищ корисних копалин технологій, які забезпечують необхідне їх вивчення, не знижуючи при цьому промислову цінність;

11) збереження розвідувальних гірничих виробок і свердловин для розробки родовищ корисних копалин, збереження геологічної документації, зразків порід, дублікатів проб, які можуть бути використані при подальшому вивченні надр;

12) обґрунтованість напрямів пошукових, розвідувальних та інших робіт з геологічного вивчення надр;

13) своєчасність і правильність державної реєстрації робіт з геологічного вивчення і використання надр, наявність спеціальних дозволів на користування надрами і виконання передбачених ними умов;

14) повноту і вірогідність вихідних даних про кількість та якість запасів основних та спільнозалягаючих корисних копалин, компонентів, що містяться в них, а також надання підприємствами та організаціями звітних балансів запасів корисних копалин;

15) облік видобування нафти, газу та супутніх компонентів;

16) ведення пошуково-розвідувальних та інших робіт з геологічного вивчення підземних вод.

Орган державного геологічного контролю в межах своєї компетенції забезпечує вирішення інших питань щодо геологічного вивчення надр.

Орган державного геологічного контролю має право:

1) припиняти всі види робіт по геологічному вивченню надр, що проводяться з порушенням норм та правил і можуть спричинити псування родовищ, суттєве зниження ефективності робіт або призвести до значних збитків;

2) зупиняти діяльність підприємств і організацій, що займаються геологічним вивченням надр без спеціальних дозволів або з порушенням умов, передбачених цими дозволами;

3) давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення недоліків і порушень під час геологічного вивчення надр.

Органу державного геологічного контролю відповідно до законодавства України може бути надано й інші права щодо запобігання і припинення порушень правил і норм геологічного вивчення надр.

Порядок здійснення державного геологічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.6 Закону України, від 04.11.1999, № 1216-XIV "Про державну геологічну службу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, належать :

організація проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, які подаються користувачами надр Державному інформаційному геологічному фонду України;

здійснення функцій замовника державного контракту з приросту запасів корисних копалин та розпорядника коштів державного бюджету, спрямованих на проведення геологорозвідувальних робіт;

державна реєстрація робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр;

організація проведення державної експертизи програм, планів та проектів з геологічного вивчення надр;

здійснення державного геологічного контролю за веденням робіт з геологічного вивчення надр;

організація проведення державної експертизи та оцінки запасів і ресурсів корисних копалин, а також інших геологічних матеріалів;

видача суб`єктам господарювання ліцензій на видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, здійснення контролю за дотриманням ними ліцензійних умов;

контроль за дотриманням користувачами надр, незалежно від форм власності, вимог законодавства України про надра, а також встановлених норм і правил щодо геологічного вивчення надр;

підготовка аналітичних матеріалів про стан і наслідки геологічного вивчення та використання надр, подання їх відповідним органам виконавчої влади;

внесення керівнику центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, пропозицій щодо переліку корисних копалин України загальнодержавного та місцевого значення, а також щодо встановлення квот на видобування окремих видів корисних копалин загальнодержавного значення;

ведення банку гідрогеодеформаційної та геофізичної інформації;

затвердження в установленому законодавством порядку пооб`єктних планів спеціалізованих підприємств, установ та організацій, які виконують геологорозвідувальні роботи за кошти державного бюджету на території України, внесення за потреби змін до зазначених планів;

погодження норм відбору, втрат корисних копалин на підприємствах, що видобувають тверді, рідкі та газоподібні корисні копалини і гідромінеральні ресурси.

Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, здійснює координацію діяльності державної геологічної служби України.

Координація і регулювання геологічної діяльності здійснюються з метою отримання максимальних результатів у сфері геологічного вивчення та наступного використання надр з мінімальним впливом на навколишнє природне середовище.

Пунктом 1,2 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2015, № 1174 "Про затвердження Положення про Державну службу геології та надр України"(надалі -Положення№ 1174 ) , встановлено, що Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Держгеонадра у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно п/п 9-11 п.4 Положення№ 1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань:

видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами);

зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення;

здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами);

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначення процедури продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін регулюється Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011р. №615 (далі - Порядок № 615).

Відповідно до п.2,3 Порядку № 615, дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Одному заявникові може надаватися дозвіл на видобування одного виду корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, якщо доцільність їх спільної розробки підтверджується відповідним рішенням Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ).

Відповідно до п.14 Порядку № 615, у разі виникнення потреби у закінченні геологічного вивчення, геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, та затвердження запасів родовища корисних копалин, продовженні видобування корисних копалин строк дії дозволу продовжується за наявності інформації про відсутність порушень надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр, за результатами здійснення останнього заходу державного нагляду (контролю). Для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, - за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу. Надрокористувач, що не подав заяву в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу. Для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає ті ж документи, що і для отримання дозволу без проведення аукціону. Органом з питань надання дозволу погоджується продовження строку дії дозволу на всі види користування надрами з Мінприроди у порядку, визначеному пунктом 9 цього Порядку. Строк продовження дії дозволу не може перевищувати строки, передбачені пунктом 7 цього Порядку.

Рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 45 днів після надходження документів у повному обсязі.

Згідно до п. 8 Постанови № 615 для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1, у паперовій та електронній формі. Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва ділянки надр, її місцезнаходження відповідно до адміністративно-територіального устрою України (область, район, населений пункт, прив`язка на місцевості), географічні координати ділянки надр, вид корисних копалин, вид користування надрами, строк дії дозволу, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається протягом 30 днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку. Документи, що не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові.

Згідно до п. 2 Переліку документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону (Додаток № 1 до Постанови № 615) з метою видобування корисних копалин надрокористувачем разом із заявою подаються наступні документи:

пояснювальна записка з характеристикою об`єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки, обгрунтуванням необхідності використання надр, із зазначенням потужності підприємства;

копії протоколів, завірені заявником, Державної комісії по запасах (Української територіальної комісії по запасах корисних копалин, центральної комісії по запасах корисних копалин, науково-технічних/технічних рад) про затвердження (апробацію) запасів у повному обсязі;

каталог географічних координат кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда) із зазначенням її площі;

оглядова карта (масштаб не менш як 1:200000);

ситуаційний план з нанесеними межами площі видобування та географічними координатами її кутових точок (похибка - менш як 1 секунда) у масштабі, який дає змогу перевірити правильність визначення координат;

план підрахунку запасів корисної копалини на топографічній основі з нанесеними межами категорії запасів, межами земельного та гірничого відводів (за наявності), контуром ліцензійної площі з географічними координатами кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда), а також з лініями геологічних розрізів;

характерні геологічні розрізи з межами категорій запасів та умовними позначками;

програма робіт із введення родовища в експлуатацію із зазначенням окремих етапів та строку їх проведення, джерел фінансування до досягнення підприємством проектної потужності.

Частиною 5 Закону України, від 06.09.2005, № 2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"( надалі -Закон № 2806-IV ) встановлений перелік підстав для відмови у видачі документа дозвільного характеру, зокрема:

подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Положеннями п. 19 Постанови № 615 визначено, що підставами для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу є:

подання заявником документів не в повному обсязі;

виявлення у поданих документах недостовірних даних;

невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку;

наявність інформації від правоохоронних органів та суб`єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні;

відмова органів, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування.

Згідно до п. 21 Постанови № 615, у разі відмови в наданні, продовженні строку дії, переоформленні, видачі дубліката дозволу або внесенні змін до нього документи повертаються в повному обсязі заявникові.

Відповідно до п. 25 Постанови № 615 про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього орган з питань надання дозволу видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Держгеонадра інформують Мінприроди про надходження заяв і документів, зазначених у додатку 1, про надання та продовження строку дії дозволів з одночасним надсиланням копій цих документів не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дня їх реєстрації.

Мінприроди в строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня надходження документів, зазначених в абзаці другому цього пункту, надсилає до Держгеонадр пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів разом із зазначенням умов, за яких можливе користування надрами на запропонованих ділянках надр, в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства або зауваження щодо надання чи продовження строку дії дозволів. Зауваження надсилаються у таких випадках:

ненадання до Мінприроди копій документів в повному обсязі згідно з вимогами цього Порядку;

встановлення законодавством обмежень щодо провадження діяльності з користування надрами на території, на якій запланована така діяльність;

невиконання умов користування надрами, передбачених дозволом або відповідною угодою, у разі продовження строку дії дозволу на користування надрами (крім випадку, визначеного абзацом дванадцятим пункту 14 цього Порядку);

наявність рішення про обмеження користування надрами відповідно до законодавства у разі продовження строку дії дозволу на користування надрами;

невиконання вимог природоохоронного законодавства з підтримання належного стану навколишнього природного середовища під час користування надрами.

У разі ненадання Мінприроди пропозицій щодо надання чи продовження строку дії дозволів разом із зазначенням умов, за яких можливе користування надрами на запропонованих ділянках надр, в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства протягом 15 робочих днів з дня надходження від Держгеонадр документів у повному обсязі вважається, що пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів відсутні.

Пропозиції та зауваження Мінприроди щодо надання чи продовження строку дії дозволів, передбачені абзацами третім - восьмим цього пункту, є обов`язковими для врахування Держгеонадрами під час прийняття рішень щодо надання чи продовження строку дії дозволів.

З метою попереднього розгляду матеріалів щодо надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, анулювання дозволів та внесення до них змін Держгеонадра або Рада міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до повноважень утворює комісію з питань надрокористування та затверджує положення про неї.

До складу комісії з питань надрокористування, що утворюється органом з питань надання дозволу, включаються спеціалісти Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Положення про зазначену комісію та її персональний склад затверджуються органом з питань надання дозволу за погодженням з Мінприроди.

До складу комісії з питань надрокористування, що утворюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, включаються спеціалісти апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, а також територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Положення про зазначену комісію та її персональний склад затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

Наказ органу з питань надання дозволу про надання дозволу розміщується протягом п`яти робочих днів на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу.

Розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання дозволу розміщується протягом п`яти днів на офіційному веб-сайті Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщуються протягом п`яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу.

Наказ органу з питань надання дозволу та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання дозволу, рішення про відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Виходячи з положень п. 19, п. 21 та п. 25 Постанови № 615, у разі відмови у наданні спеціального дозволу відповідача зобов`язаний видати наказ, в якому зазначити, яких саме вимог законодавства не дотримано заявником при звернені до Держгеонадр із відповідною заявою.

Такий наказ має бути направлений на адресу заявника разом із відповідною заявою та доданими до неї документами.

Згідно ч.7. ст. 4' 1 Закону № 2806-IV дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав:

звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;

припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом);

припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

2) здійснення суб`єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

У разі якщо анулювання документа дозвільного характеру здійснюється дозвільним органом, рішення про анулювання документа дозвільного характеру видається особисто або надсилається суб`єкту господарювання поштовим відправленням з описом вкладення не пізніше п`яти робочих днів із дня прийняття (винесення) рішення, якщо інше не передбачено законом.

Дія документа дозвільного характеру припиняється через десять робочих днів із дня прийняття (винесення) дозвільним органом рішення про анулювання такого документа, якщо інше не передбачено законом.

Рішення дозвільного органу про анулювання документа дозвільного характеру може бути оскаржено до адміністративного суду.

Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється.

У разі анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, документ дозвільного характеру підлягає поновленню за рішенням дозвільного органу або адміністративного суду. Поновлення документа дозвільного характеру відбувається шляхом здійснення відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру та повернення суб`єкту господарювання безпідставно анульованого документа дозвільного характеру.

Якщо безпідставно анульований документ дозвільного характеру знаходиться у суб`єкта господарювання, поновлення його дії відбувається лише за здійсненням відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру та направленням дозвільним органом письмового повідомлення про поновлення безпідставно анульованого документа дозвільного характеру.

У разі знищення дозвільним органом або суб`єктом господарювання безпідставно анульованого документа дозвільного характеру дозвільний орган видає суб`єкту господарювання новий документ дозвільного характеру.

Строк дії безпідставно анульованого документа дозвільного характеру подовжується на строк, протягом якого такий документ дозвільного характеру вважався анульованим.

Днем поновлення безпідставно анульованого документа дозвільного характеру є день внесення відповідного запису до реєстру документів дозвільного характеру.

У відповідності ж з приписами статті 64 Кодексу України про надра спори з питань користування надрами розглядаються органом державного геологічного контролю, органом державного гірничого нагляду, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, місцевими радами або судом у порядку, встановленому законодавством України.

Місцеві ради вирішують спори з питань користування надрами, пов`язані з розробкою родовищ корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод.

Позивачі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, - звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів та відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про надра.

Спори з питань користування надрами, які виникають з іншими державами, а також між іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами та власником надр, розглядаються відповідно до законодавства України.

Спори з питань користування надрами на умовах розподілу продукції вирішуються відповідно до умов, передбачених такими угодами, що укладаються відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції".

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року.

"Законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Кореску v. Slovakia), п. 50; "Anheuser-Busch Inc. проти Португалії" (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі Брайєн проти Об`єднаного Королівства (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі Путтер проти Болгарії (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).

Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32).

Хоча, за деяких обставин виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинно порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37).

У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; SabinPopescu v. Romania (SabinPopescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлене юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74).

Згідно ст.13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).

Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає ствердженому порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).

У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємним складовим елементом права кожного на судовий захист; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом; держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, перше речення абзацу восьмого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019, мотивувальна частина рішення КСУ№ 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) від 28 серпня 2020 року за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів « , положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік« , абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення« Закону України Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік« ).

Згідно зі статтею 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів« судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (перше речення частини другої); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть ухвалювати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання (абзац другий частини сьомої).

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України , в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз норм права дає підстави для висновку, що отриманню спеціального дозволу на користування родовищами має передувати визначена законодавством процедура, дотримання якої усіма суб`єктами таких правовідносин є обов`язковим, крім того, суд не може підміняти державний орган, дії якого оскаржуються, та приймати замість нього рішення, яке належить до компетенції виключно цього органу, оскільки такі дії суду виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.

Аналогічний правовий висновок ,зроблений у постанові Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі №826/6873/16

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь з ким. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто в разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії та, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок вказаний у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справах № 1640/2592/18, № 1640/2594/18.

Аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачив чіткий алгоритм дій уповноваженого органу, в даному випадку - Державної служби геології та надр України при прийнятті рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами. Зокрема, Державна служба геології та надр України за наявності передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на користування надрами протягом 30 днів з дня отримання всіх погоджень приймає відповідне рішення про відмову у наданні такого дозволу. За відсутності зазначених вище підстав для відмови - уповноважений орган зобов`язаний прийняти рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами.

Аналогічний правовий висновок вказаний у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 640/21997/18

Ненормативні правові акти Державної служби геології та надр України чи спеціально уповноваженого суб`єкта- Державної комісії України по запасах корисних копалин при прийнятті рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені субєктом владних повноважень після їх виконання.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності та п. 19 Постанови № 615, у разі виявлення у поданих документах недостовірних даних - вказане є підставою для прийняття Державною службою геології та надр України рішення про відмову в наданні дозволу

Таким чином, апеляційний суд вважає, що Державна служба геології та надр України чи спеціально уповноважений суб`єкт- Державна комісія України по запасах корисних копалин не може скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Схожа правова позиція щодо органів місцевого самоврядування вказана у постанові Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі №2-а-358/11

Крім того,на мемент прийняття рішення Державною комісією України по запасах корисних копалин, що було оформлене протоколом № 4851 від 12.08.2019, були відсутні будь-які спори з питань користування надрами, пов`язані з розробкою родовищ корисних копалин, вирішені у становленому законом порядку, внаслідок яких державний орган мав прийняти відповідне рішення.

Інформація Держгеокадастру у Вінницькій області, що територія Східної ділянки Лукашівського родовища знаходиться на території Ладижинської міської ради за межами міста Ладижин мала бути оцінена Державною комісією України по запасах корисних копалин тількипід час здійснення контрольних заходів в порядку, встановленому законом та разом із погодженням Тростянецької районної ради Вінницької області( т.1 а.с.186) на видачу спеціального дозволу на користування надрами - видобування піску Східної ділянки Лукашівського родовища, яка мала здійснювати свої повноваження в межаї теріторіальної юрисдикції відповідно до вимог ст. 16 Кодексу України про надра, а у разі її порушення -має нести безпосередню відповідальність та із відповідним зверненням до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру в порядку ч.7. ст. 4' 1 Закону № 2806-IV .

Апеляційний суд вважає, що Державна комісія України по запасах корисних копалин, яка не дотримуються своїх власних процедур, не повинна мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Аналогічний правовий висновок вказаний у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року по справі № 2340/3933/18.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. Відповідачем не наведено інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

(2) Висновки суду апеляційної інстанції

Судом 1-ої інстанції правильно вирішено справу без порушення норм процесуального та матеріального права ,повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права , справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі , судове рішення прийнятне та підписано суддею , який зазначений у судовому рішенні

Апеляційний суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а також для змін чи скасування рішення суду 1-ої інстанції та також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст.6, ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 139,242, 292, 308,311,п.1 ч.1 ст.315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної комісії України по запасах корисних копалин - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - залишити без змін .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів

Повне судове рішення складене та підписане 21.12.2020 року

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Домусчі С.Д. Коваль М.П.