Постанова

від 17.12.2020 по справі 443/1287/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 443/1287/20 пров. № А/857/15085/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

представника позивача Колтоновського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2020 року (рішення ухвалене у м. Жидачів судом у складі головуючого судді Равлінка Р.Г., дату складання повного тексту рішення суду не зазначена) у справі № 443/1287/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського СРПП №2 ПП Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Качмара Юрія Михайловича, Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд-

В С Т А Н О В И В :

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив:

визнати дії поліцейського СРПП №2 ПП Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Качмара Ю.М. протиправними;

визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ГАА № 177063 від 18.08.2020, а провадження в справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення;

постановити окрему ухвалу щодо істотного порушення поліцейським СРПП №2 ПП Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Качмаром Ю.М. норм закону.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №2 ПП Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Качмара Юрія Михайловича, Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ГАА № 177063 від 18.08.2020 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що у постановах Верховного Суду від 16.11.2020 в справі №398/2077/17, від 16.11.2020 у справі №149/1698/17, від 29.09.2020 у справі №823/2479/18 тощо, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Проте, в таких постановах зміст правовідносин та предмет спору становить правомірність постанов інших органів, ніж органів та підрозділів Національної поліції, що є самостійними в своїй діяльності при винесенні постанов. Крім того, вказує, що згідно правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду, позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Отже, наведене свідчить про обов`язок суду перевірити належність відповідачів та їх заміни у разі необхідності. В той же час за наявності декількох відповідачів, суд вправі відмовити в позові до неналежного відповідача та розглянути справу по суті.

Також просить в порядку ст. ст. 249, 324 КАС України постановити окрему ухвалу щодо істотного порушення суддею Жидачівського районного суду норм матеріального та процесуального права і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Відповідачі були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, шляхом надіслання повідомлень на електронні пошти зазначених учасників справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи і не заперечується сторонами, що постановою серії ГАА № 177063 від 18.08.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн (а.с.8).

За змістом оскаржуваної постанови 09.08.2020 о 22.20 год. в селі Києвець Миколаїського району Львівської області здійснив виклик спеціальних служб, а саме поліції за №102 зі свого мобільного телефону за завідомо неправдивим повідомленням про побиття його працівниками поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду із даним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до неналежного відповідача, а тому підстави для задоволення такого позову відсутні.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

У справі встановлено, що позивача притягнули до адміністративної відповідальності за ст. 183 КпАП.

Статтею 183 КУпАП передбачено відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 183 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закон України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.74 КАС України).

Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначені норми приписують обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечував, з чим не погоджувався відповідач, останній зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

З матеріалів справи не видно, що такий обов`язок суб`єктом владних повноважень виконано.

На підтвердження своєї позиції щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП відповідачем не надано жодних доказів, що підтверджують факт умисного завідомо неправдивого виклику поліції.

Оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, записи технічних приладів та засобів, роздруківки прийнятого повідомлення, на підставі яких інспектором зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

Згідно вимог пункту 3 частини третьої статті 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, не доведена, не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова про адміністративне правопорушення серії ГАА № 177063 від 18.08.2020 підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції відмовляючи позивачу у задоволенні позову дійшов помилкового висновку про те, що позивач звернувся до неналежного відповідача, з огляду на наступне.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

З матеріалів справи вбачається, що позов пред`явлено до поліцейського СРПП №2 ПП Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Качмара Юрія Михайловича та до Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області. Отже, у даній справі відповідачами є як службова особа поліції, так і орган влади - Миколаївське відділення поліції, яке є структурним територіальним (відокремленим) підрозділом Головного управління Національної поліції України у Львівській області.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На думку апеляційного суду, наведена правова норма вказує на те, що повноваження суду першої інстанції у даній категорії справ обмежуються наведеним переліком, який є вичерпний та не передбачає права визнавати протиправними дії відповідного суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 22 липня 2019 року, винесеній у справі №757/2757/16-а вказав, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій інспектора стосовно прийняття ним оскаржуваної постанови не підлягають задоволенню, оскільки їх оскарження не є належним способом захисту, який може бути надано судом відповідно до положень статей 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини п`ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій поліцейського СРПП №2 ПП Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Качмара Ю.М.

Стосовно ж доводів позивача стосовно необхідності винесення окремої ухвали відносно судді Жидачівського районного суду Львівської області за порушення ним норм процесуального та матеріального справа при винесенні оскаржуваного рішення суду, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону (ч.1).

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч.2).

Згідно з ст. 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Як слідує із апеляційної скарги, підставою для винесення окремої ухвали по справі скаржник вважає як обставини недотримання суддею норм процесуального права, незабезпечення дотримання принципів верховенства права та стабільності судової практики в тотожних спорах, не впровадження внутрішніх процедур, які б посили прозорість і ясність дій суду, мінімізували б ризик помилок, незастосування норм матеріального права, свідчить про низький рівень організації судочинства суддею ОСОБА_2 , непрофесіоналізм і некомпетентність останнього, нездатність здійснювати правосуддя.

Згідно вказаної норми вище постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, а тому є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних підстав.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд апеляційної інстанції вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги про постановлення окремої ухвали, дійшов висновку, що за обставин різної правозастосовної практики суду касаційної інстанції у даній категорії справ у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали слід відмовити.

Крім того, виходячи із змісту ч. 8 ст. 249 КАС України, адресатом окремої ухвали суду апеляційної інстанції може бути суд першої інстанції, який допустив вищевказані порушення. При цьому, така ухвала спрямовується для недопущення надалі подібних порушень.

Разом з тим, у своєму клопотанні скаржник фактично просить ініціювати відкриття дисциплінарного провадження стосовно судді суду першої інстанції, що виходить за рамки інституту окремої ухвали, передбаченого ст. 249 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову частково з вище викладених мотивів.

Керуючись ст. 271, ст. 272, ст. 286, ст. 308, ст. 315, ст. 317, ст. 325, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 19 листопада 2020 року у справі № 443/1287/20 скасувати, ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ГАА № 177063 від 18.08.2020, а провадження у справі закрити.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 21 грудня 2020 року.