Постанова

від 16.12.2020 по справі 504/4523/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа №504/4523/18

провадження № 61-21963св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Новобілярська селищна рада Лиманського району Одеської області,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Блек сі грейн термінал ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Блек сі грейн термінал на постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, постановлену у складі колегії суддів Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Блек сі грейн термінал , про визнання незаконним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ Причали Комінтерну про визнання незаконним і скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2014 року у цивільній справі № 2-916/11 позов ОСОБА_1 до ТОВ Причали Комінтерну задоволено. Зобов`язано товариство надати ОСОБА_1 благоустроєне житлове приміщення у м. Южне Одеської області відповідно до вимог ст. 47, 50, 113 ЖК України.

У серпні 2018 року позивачу стало відомо про те, що Новобілярською селищною радою було ухвалено рішення від 12.07.2007 №106-У Про завершення процесу відселення мешканців села Старі Біляри .

Однак, оскаржуване рішення селищної ради не відповідає дійсності та порушує права позивача, оскільки благоустроєне житлове приміщення у м. Южне Одеської області ОСОБА_1 надано не було, відповідно підстав вважати, що її відселено немає.

Позивач просила суд визнати незаконним і скасувати рішення Новобілярської селищної ради від 12.07.2007 №106-У Про завершення процесу відселення мешканців села Старі Біляри , в частині не завершення відселення позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі (а.с.11).

Відмовляючи у відкритті провадження з підстав п. 1, 5, ч. 1 ст. 186 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що справа підлягаєрозгляду у порядку адміністративного судочинства.

Окрім того, в провадженні адміністративного суду перебуває справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивач просить суд скасувати та визнати незаконним рішення селищної ради про відселення мешканців села в частині не завершення процесу відселення тільки позивачки, що впливає на її право одержання благоустроєного житлового приміщення, тому вказаний спір ґрунтується на цивільних правах, тому підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Окрім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в провадженні адміністративного суду відсутня справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ТОВ Блек сі грейн термінал подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і витребувано з Комінтернівського районного суду Одеської області матеріали цивільної справи №504/4523/18.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 рокусправу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що даний спір пов`язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу суб`єкту владних повноважень, тому повинен розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Судом апеляційної інстанції було порушено ч. 3 ст. 185 ЦПК України під час відкриття апеляційного провадження постановою від 18 червня 2019 року.

Доводи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що позов направлено на захист її прав щодо реалізації завершення процесу її відселення і отримання благоустроєного житлового приміщення, а тому має розглядатись за правилами цивільного судочинства .

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що предметом спору є рішення Новобілярської селищної ради від 12 липня 2007 року № 106-У Про завершення процесу відселення мешканців села Старі Біляри .

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського адміністративного суду з позовом про скасування рішення про визнання незаконним та скасування рішення Новобілярської селищної ради від 12.07.2007 №106-У Про завершення процесу відселення мешканців села Старі Біляри , в частині не завершення відселення лише позивача - ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі та роз`яснено, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

15 січня 2019 року ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року. Рішення набрало законної сили.

Доказів оскарження ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року матеріали справи не містять.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Скасовуючи ухвалу першої інстанції про відмову у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач просить суд скасувати та визнати незаконним рішення селищної ради про відселення мешканців села в частині не завершення процесу відселення тільки позивачки, що впливає на її право одержання благоустроєного житлового приміщення, тому вказаний спір ґрунтується на цивільних правах, тому підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що спір між сторонами виник внаслідок прийняття оскаржуваного рішення селищної ради Новобілярської селищної ради від 12.07.2007 №106-У Про завершення процесу відселення мешканців села Старі Біляри , в частині не завершення відселення позивача, оскільки ТОВ Причали Комінтерну не було виконано рішення апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2014 року у цивільній справі № 2-916/11 про надання ОСОБА_1 благоустроєне житлове приміщення у м. Южне Одеської області.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб`єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 16 ЦК до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).

З аналізу наведених норм права вбачається, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Крім того, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.

Рішення суб`єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб`єкта в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зі змісту позовної заяви убачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради з метою захисту свого права на переселення дог благоустроєного житла, тобто за захистом своїх житлових прав .

За таких обставин, змістом позовних вимог позивача є не оскарження рішення органу місцевого самоврядування, а захист свого майнового права на переселення до благоустроєного житла, яке має забезпечити ТОВ Причали Комінтерну .

Оспорювання рішення та дій органу місцевого самоврядування у даному випадку поглинається спором про речове, приватне право, яке належить особі до звернення до органу місцевого самоврядування. Таке право виникає і в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але його захист відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 15 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Окрім того, колегія суддів враховує те, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року , яка набрала законної сили, вже було визначено підвідомчість цієї справи суду цивільної юрисдикції.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі Безимянная проти Росії (Bezymyannaya v. Russia) (заява № 21851/03) ЄСПЛ констатував порушення самої суті права заявника на доступ до суду , а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, вказавши, що заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони .

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про існування спору про право цивільне, який не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 161/7438/18.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують вказаних висновків.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України (у редакції станом на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 409, 410, 416 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Блек сі грейн термінал залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча В. С. Висоцька

Судді А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук