Рішення

від 08.12.2020 по справі 372/1684/14-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1684/14-ц

Провадження № 2-1275/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2020 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Висоцької Г.В.

при секретарях Ковшобі А.К., Євдокімовій В. С.

за участю прокурора Тарасенко А. С.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області в судовому засіданні цивільну справу за позовом Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держземагенства в Київській області до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання державних актів недійсними, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року прокурор в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держземагенства в Київській області звернувся до суду із позовом до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання державних актів недійсними, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням 27-ої сесії 5-го скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,2212 га для ведення особистого селянського господарства на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223186800:03:027:0024. На підставі вказаного рішення 16 березня 2008 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 036760, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на земельну ділянку за № 010833100364. Цим же рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3746 га для ведення особистого селянського господарства на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223186800:03:027:0023. На підставі вказаного рішення 16 березня 2008 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 036759, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на земельну ділянку за № 010833100366. 21 травня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок № 3918, 3911 із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які стали власниками земельних ділянок в рівних частках. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2008 року № 3918 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (в рівних частинах) видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2212 га для ведення особистого селянського господарства на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223186800:03:027:0024. Крім того, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2008 року № 3911 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (в рівних частинах) видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3747 га для ведення особистого селянського господарства на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223186800:03:027:0023. В подальшому, 03 червня 2009 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали договір купівлі-продажу належної їм на праві спільної власності (в рівних частинах) земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:027:0024 площею 0,2212 га для ведення особистого селянського господарства з ОСОБА_5 , який зареєстровано в реєстрі за № 2282. За ОСОБА_5 зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку, однак державний акт на право власності на земельну ділянку в управлінні Держземагенства Обухівського району Київської області відсутній. Земельна ділянка, кадастровий номер 3223186800:03:027:0023, належала ОСОБА_6 , яка зареєструвала право власності в реєстраційній службі на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 664864, виданого 25 липня 2008 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 березня 2014 року за № 19520045. ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2015 року відчужила належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:03:027:0023 на користь ОСОБА_9 .

Передача земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2008 році Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області відбулася з порушенням норм діючого законодавства, оскільки сільська рада розпорядилася землею, яка знаходиться поза її межами, оскільки в даному випадку розпоряджатися землею мала право Обухівська районна державна адміністрація Київської області.

25 листопада 2016 року прокурор подав заяву про уточнення підстав позову, в якій зазначив, що відповідно до інформації Київського державного підприємства Київгеоінформатика , земельна ділянка з кадастровим номером 3223186800:03:027:0023 площею 0,3746 га для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у власності ОСОБА_9 та земельна ділянка з кадастровим номером 3223186800:03:027:0024 площею 0,2212 га для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у власності ОСОБА_5 , за матеріалами космічної зйомки станом на 2008 рік (на момент відведення спірних земельних ділянок у власність) є землями водного фонду та розташовані в межах 100 метрової захисної смуги Блакитного озера.

Таким чином спірне рішення 27-ої сесії 5-го скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року в частині передачі земельної ділянки площею 0,2212 га ОСОБА_1 та в частині передачі земельної ділянки площею 0,3746 га ОСОБА_2 прийнято з порушенням вимог статей 19, 20, 58, 60-61, 84 ЗК України та статей 88, 89 ВК України.

Прокурор просив визнати незаконним та скасувати рішення 27-ої сесії 5-го скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року в частині передачі земельної ділянки площею 0,2212 га ОСОБА_1 та в частині передачі земельної ділянки площею 0,3747 га ОСОБА_2 , а також витребувати на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області земельні ділянки з незаконного володіння: ОСОБА_9 з кадастровим номером 3223186800:03:027:0023 та ОСОБА_5 з кадастровим номером 3223186800:03:027:0024. Окрым цього, скасувати державні акти серії ЯЖ № 664863 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2212 га (кадастровий номер3223186800:03:027:0024), виданий на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; та серії ЯЖ № 664864 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,3347 га (кадастровий номер3223186800:03:027:0023), виданий на ім`я ОСОБА_6 .

В судовому засіданні прокурор підтвердив позовні вимоги, просив задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином про дату та час розгляд справи, в раніше наданих суду запереченнях проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі, просили застосувати строк позовної давності в порядку ст. 261 ЦК України.

Суд установив, що рішенням 27-ї сесії 5-го скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,2212 га для ведення особистого селянського господарства на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223186800:03:027:0024. На підставі вказаного рішення 16 березня 2008 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 036760, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на земельну ділянку за № 010833100364.

Цим же рішенням Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3746 га для ведення особистого селянського господарства на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223186800:03:027:0023.

На підставі вказаного рішення 16 березня 2008 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 036759, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на земельну ділянку за № 010833100366.

21 травня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договори купівлі-продажу вказаних земельних ділянок № 3918, 3911 із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно. Вказані земельні ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належали в рівних частинах.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2008 року № 3918 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (в рівних частинах) видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2212 га для ведення особистого селянського господарства на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223186800:03:027:0024.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2008 року № 3911 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (в рівних частинах) видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3747 га для ведення особистого селянського господарства на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223186800:03:027:0023.

03 червня 2009 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали договір купівлі-продажу належної їм на праві спільної власності (в рівних частинах) земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:027:0024, площею 0,2212 га, для ведення особистого селянського господарства з ОСОБА_5 , який зареєстровано в реєстрі за № 2282. За ОСОБА_5 зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку, однак державний акт на право власності на згадану земельну ділянку в управлінні Держземагенства в Обухівському районі Київської області відсутній.

Крім того, стосовно земельної ділянки із кадастровим номером 3223186800:03:027:0023 була проведена реєстрація права власності на ім`я ОСОБА_6 в реєстраційній службі на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 664864, виданого 25 липня 2008 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 березня 2014 року № 19520045.

20 березня 2015 року земельна ділянка із кадастровим номером 3223186800:03:027:0023 була продана ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_9 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Щодо законності рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області 27-ї сесії 5-го скликання від 14.03.2008 року.

Судом встановлено порушення Підгірцівською сільською радою Обухівського району Київської області при ухваленні рішення 27-ї сесії 5-го скликання в частині, що стосується громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , норм діючого та той час законодавства.

Так, відповідно до статті 17 та пункту 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції на час виділення земельних ділянок), до повноважень місцевих державних адміністрацій належало право розпорядження землями за межами населених пунктів.

Відповідно до п. 12. Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції станом на 14.03.2008 рік, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як вбачається із даних, наданих Управлінням Держземагенства в Обухівському районі ГУ Держземагенства у Київській області (а. с. 21 -23 том 1) від 21.03.2014 року, відповідно до проекту формування території та встановлення меж населених пунктів Підгірцівської сільської ради земельні ділянки із кадастровими номерами №№ 3223186800:03:027:00233223, 186800:03:027:0024, розташовані поза межами населених пунктів. Вказане підтверджується викопіюванням із проекту формування територій та встановлення меж населених пунктів Підгірцівської сільської ради.

Окрім цього, додатково Управління Держземагенства в Обухівському районі ГУ Держземагенства у Київській області повідомило, що станом на 14.03.2008 року (дату ухвалення спірного рішення органу місцевого самоврядування) земельні ділянки із кадастровими номерами №№ 3223186800:03:027:00233223, 186800:03:027:0024 знаходилися за межами населеного пункту с. Підгірці Обухівського району Київської області. Відповідно до рішення Обухівського районної ради від 25.11.2014 року № 546.37 VI Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі адміністративно-територіального утворення села Підгірці на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київскої області запитувані земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту с. Підгірці. На підтвердження вказаної інформації надано викопіювання із проекту формування та встановлення меж території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області (а. с. 122-123 Т. 2).

Таким чином, станом на 14.03.2008 року Підгірцівська сільська рада Обухівського району Київської області розпорядившись землями, які перебували поза межами її території, вийшла за межі своїх повноважень, визначених ст. 17 та пункту 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції на час виділення земельних ділянок).

Окрім цього, аналізуючи спірне рішення органу місцевого самоврядування, суд встановив порушення норм Водного кодексу України.

Так, з ігноруванням статей 88, 89 ВК України у приватну власність громадян були передані земельні ділянки водного фонду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями ч. 4 ст. 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50, 54 Закону України Про землеустрій .

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги, на яке посилаются відповідачі, не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Вказаний висновок відображений Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц(провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

В матеріалах справи містяться докази, які свідчать, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186800:03:027:00233223, 3223186800:03:027:0024 є землями, які належать до земель прибережних захисних смуг, тобто є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Відповідно до ст. 88 ВК України в редакції станом на 14.03.2008 року встановлено, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Як вбачається із відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 22.11.2016 року та викопіювання, доданого до відповіді, земельні ділянки №№ 3223186800:03:027:00233223, 186800:03:027:0024 повністю накладаються на землі водного фонд, а саме на 100 метрову захисну смугу озера Голубе (а. с. 223-224 Т.3). Більш того, із відповіді наданої раніше вказаним органом вбачається, що спірні земельні ділянки охоплюються навіть 25 метровою прибережною смугою (а. с. 124-125, Том 2).

Суд скептично ставиться до рішення Підгірцівської сільської ради ХХХХІІ сесії VІ скликання від 22.11.2013 року про надання Голубому озеру статусу недіючого та закинутого кар`єру, який залитий водою, в зв`язку з чим для вказаного об`єкту не передбачено встановлення природоохоронної захисної смуги з огляду на наступне.

По-перше, вказане рішення ухвалене після 14.03.2008 року, тобто після дати ухвалення спірного рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, за яким спірні земельні ділянки, розташовані на території захисної прибережної смуги були передані у власність приватним особам. По-друге, вказане рішення не містить будь-якої мотивації для зміни статусу вказаного об`єкту, не спирається на висновки органів, до компетенції яких за законом належить визначення (зміна) статусу водного об`єкту.

Щодо заяви відповідачів про застосування строку позовної давності в частині вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, а саме спірного рішення Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області 27-ї сесії 5-го скликання від 14.03.2008 року в частині, що стосується громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд, керується правовою позицією Великої палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19. Так, Верховний Суд в п. 83 вищевказаної постанови зауважує, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі N 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі N 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі N 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі N 922/614/19 (пункт 52)). Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу. Тобто, строк позовної давності щодо цієї вимоги не сплив відповідно до статей 257 і 261 ЦК України, оскільки порушення є триваючим.

Щодо визнання недійсними та скасування державних актів . Прокурор в позовній заяві просив визнати недійсними державний акт серії ЯЖ № 664863 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2212 га, кадастровий номер 3223186800:03:027:0024, виданий ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а. с. 7, Том 1), та державний акт серії ЯЖ № 664864 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,3747 га, кадастровий номер 3223186800:03:027:0023, виданий ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Суд керується правовою позицією Великої палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19 (п. п. 84-91), відповідно до якої підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчує відповідне право та не має самостійного юридичного значення. Враховуючи вказане, а також те, що зміна власника земельної ділянки водного фонду можлива лише у випадку, визначеному у частині другій статті 59 ЗК України і який незастосовний у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним (див. постанову від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (пункт 99)). Така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду. Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в вимозі прокурора про визнання державних актів недійсними та їх скасуванні.

Суд не з`ясовує питання застосування до вказаної вимоги строку позовної давності, оскільки відмовляє по суті позовної вимоги.

Щодо витребування земельної ділянки.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі N 331/6927/16-ц (пункт 69)).

Для відновлення порушеного права власності на земельну ділянку водного фонду прокурор заявив вимогу про її витребування від кінцевого набувача, тобто віндикаційний позов. Проте зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння - порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У випадку, якщо власник земельної ділянки залишається її володільцем, для захисту його права застосовується інститут усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном. Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі N 522/1029/18 (пункт 114)). Оскільки вимога прокурора про витребування земельної ділянки не є належним способом захисту права власника на земельну ділянку водного фонду, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити. Така відмова через обрання неналежного способу захисту не перешкоджає прокурору заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки її власникові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 квітня 2020 року у справі N 372/1684/14-ц (пункт 46), а також від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (пункт 7.28)).

Суд не з`ясовує питання застосування до вказаної вимоги строку позовної давності, оскільки відмовляє по суті позовної вимоги.

Щодо переважання суспільного інтересу у контролі за використанням земельних ділянок, зайнятих прибережними захисними смугами, згідно з їх цільовим призначенням над приватним інтересом у заволодіння такими ділянками у власність.

Суспільний інтерес є спрямованим на повернення земельної ділянки до комунальної власності для задоволення соціальної потреби у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності територіальної громади на земельну ділянку, а саме: у збереженні прибережних захисних смуг; у недопущенні їх передання у приватну власність усупереч чинному законодавству замість надання в оренду для чітко визначених цілей (зокрема, й рекреаційних, і туристичних); у недопущенні маніпуляцій із цільовим призначенням земель водного фонду шляхом виділення цих земель для нібито ведення особистого селянського господарства.

Контроль за використанням земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами, згідно з їх цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для територіальної громади зокрема, враховуючи, обмеженість кількості земель вказаних земель та їхнє значення для держави, а також те, що люди зацікавлені у попередженні забруднення, засмічення водних об`єктів, у попередженні вичерпання, виснаження водних ресурсів, у збереженні водності, у захисті від знищення навколо водних тварин і рослин. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів територіальної громади, що виражається у підвищеній увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної ситуації водних об`єктів.

З огляду на наведене, а також враховуючи недобросовісність дій як з передання, так і з набуття у приватну власність земельних ділянок в прибережній захисній смузі, суд вважає, що загальний інтерес у контролі за використанням зайнятих прибережними захисними смугами земельними ділянками за їхніми цільовими призначеннями для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації у цій справі переважає над приватним інтересом у заволодінні такою ділянкою у власність приватними особами.

На підставі викладеного та керуючись статтями 258-266 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держземагенства в Київській області до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання державних актів недійсними, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення 27 сесії 5 скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 березня 2008 року в частині передачі земельної ділянки площею 0, 2212 га ОСОБА_1 та в частині передачі земельної ділянки площею 0,3747 га ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 18.12.2020 року.

Суддя Г.В. Висоцька