Постанова

від 18.12.2020 по справі 467/1439/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.12.20

22-ц/812/13/20

Єдиний унікальний номер судової справи 467/1439/18

Номер провадження 22-ц/812/13/20

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

18 грудня 2020 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Богуславською О.М. ,

за участі:

представника позивача - Брюханова Д.Б.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення, яке ухвалено Арбузинським районним судом Миколаївської області 24 квітня 2019 року , під головуванням судді Кірімової О.М., в приміщені цього ж суду о 12 год. 01 хв., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Строй-Сервіс до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Житомирська філія Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія , про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,

УСТАНОВИЛА :

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Строй- Сервіс (далі - ТОВ Строй-Сервіс ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 липня 2018 року о 03 год. 10 хв. громадянин ОСОБА_1 на автошляху Н-24 м.Благовіщенськ-Миколаїв 92 км, біля с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки і моделі Wolksvagen T4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, здійснив з`їзд на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з транспортним засобом - автомобілем марки і моделі Wolksvagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 серпня 2018 року, яке набрало чинності 14 серпня 2018 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки і моделі Wolksvagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ Строй-Сервіс , отримав механічні ушкодження, та згідно висновку №18-833 експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 05 жовтня 2018 року сума збитків становить 348 637 грн. 12 коп.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля Wolksvagen T4 застрахована в Приватному акціонерному товаристві Українська пожежно-страхова компанія (далі - ПрАТ УПСК ) згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0268088.

ПрАТ УПСК виплатила розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Посилаючись на викладені обставини, а також на небажання ОСОБА_1 в добровільному порядку відшкодувати позивачу розмір заподіяної внаслідок ДТП шкоди, ТОВ Строй-Сервіс просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 248 637 грн. 12 коп., 2 059 грн. 20 коп. витрат за проведення експертного дослідження, та 3 730 грн. судового збору.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Житомирську філію ПрАТ УПСК .

Відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначав, що вартість ремонту згідно ремонтної калькуляції №18-833 від 04 жовтня 2018 року перевищує вартість ремонту відповідно до ремонтної калькуляції №3123/1 від 12 серпня 2018 року, що була надана йому страховою компанією, що, на думку останнього, ставить під сумнів розрахунок збитків завданих позивачу. Більше того, позивачем не визначено вартість належного йому автомобіля після ДТП, при врахуванні якої, стане зрозуміло, що страхова компанія повністю покрила збитки.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2019 року позовні вимоги ТОВ Строй-Сервіс задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Строй-Сервіс у відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 248 637 грн. 12 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ Строй-Сервіс судові витрати в сумі 5 789 грн. 20 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що суд вважав доведеним факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої належний позивачу автомобіль було пошкоджено, наявність вини в цьому відповідача, а тому дійшов висновку, що на відповідача покладається відповідальність за спричинену майнову шкоду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі, з огляду на наступне.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, відповідно до ст.ст.23,1166,1187,1194 ЦК України, Глави 8 Розділу І ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди - шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що в такому порядку і обсязі шкода відшкодовується названою особою лише за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну, в результаті зіткнення, самим джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст.1166 ЦК України, а саме: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.

Визначаючи розмір відшкодування шкоди, необхідно враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти, збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Крім того, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати, які складаються з судового збору; витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із проведенням судових експертиз та залученням спеціалістів.

Відповідно до частин 1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення ст.509 ЦК України та з урахуванням приписів статей 11,22,23,599,1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, завданої майну фізичної особи внаслідок зіткнення транспортних засобів, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання, як правило, виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до положень ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року №1961-IV (далі - Закон №1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону №1961-IV).

Згідно зі ст.6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону №1961-IV (ст.ст.9,22-31,35,36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст.1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).

Відповідно до ст.511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами 1,4 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст.599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст.1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки і моделі Wolksvagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час звернення позивача до суду, був зареєстрований за останнім (том 1 а.с.31зворот).

03 липня 2018 року з вини водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом - автомобілем марки і моделі Wolksvagen T4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений транспортний засіб - автомобіль марки Wolksvagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний на праві власності ТОВ Строй-Сервіс .

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (том 1 а.с.6).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.6 цієї ж статті вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Між ПрАТ УПСК та ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АМ/0268088. За умовами договору забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Wolksvagen T4, реєстраційний номер НОМЕР_1 (том 1 а.с.82).

Згідно висновку №18-833 експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 05 жовтня 2018 року сума збитку, завданого власнику автомобіля Wolksvagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 348 637 грн. 12 коп. (том 1 а.с.11-30).

Відповідно до акту №18-833 попереднього розрахунку вартості висновку судового експерта, спеціаліста від 04 вересня 2018 року, ТОВ Строй-Сервіс сплачено за проведення вищевказаного експертного дослідження 2 059 грн. 20 коп. (том 1 а.с.10).

Згідно платіжного доручення №2368 від 11 грудня 2018 року ПрАТ УПСК сплачено страхове відшкодування ТОВ Строй-Сервіс у розмірі 100 000 грн. (том 1 а.с.32).

Відповідно до висновку №18-833 експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу від 05 жовтня 2018 року, наданого позивачем, ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження транспортного засобу вказаним висновком не визначена.

Водночас, колегією суддів приймається до уваги висновки судової експертизи, якою визначено ринкову вартість автомобіля марки і моделі Wolksvagen Passat, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент пошкодження - 389 120 грн. 60 коп. та після дорожньо-транспортної пригоди у сумі 40 483 грн. 48 коп., оскільки звіт про оцінку таких даних не містить.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача коштів в рахунок відшкодування шкоди у відповідності до висновку судової автотоварознавчої експертизи, а саме різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також з врахуванням суми сплаченого страхового відшкодування (348 637.12 - 100 000) в сумі 248 637 грн. 12 коп.

Позивачем також понесені витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 2 059 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням №392 від 13 вересня 2018 року (том 1 а.с.140).

Досліджені письмові докази по справі відповідачем не спростовані, інший розмір шкоди ним не доведено, що є його процесуальним обов`язком (ст.ст. 76 , 81 ЦПК України ), оскільки відповідач заперечує зазначений розмір шкоди.

Отже, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 1166 , 1172 , 1187 ЦК України , постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки №4 від 01 березня 2013 року, ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Крім того, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Відповідно до положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами п.п. в п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 21 грудня 2020 року