Постанова

від 14.12.2020 по справі 288/1917/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №288/1917/19 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.,

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Баліцької Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/1917/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, Служба у справах дітей Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення місця проживання дітей

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, орган опіки та піклування Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, Служба у справах дітей Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення місця проживання дітей з батьком

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 липня 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Рудник М.І. у смт Попільня

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просила визначити місце проживання дітей разом з нею в с. Кам`янка Попільнянського району Житомирської області. В обґрунтування вимог зазначила, що вони з відповідачем є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на час звернення до суду з позовом проживають у сусідньому селі з батьком, який чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з ними. Крім того, дітям доводиться щодня долати певну відстань, щоб потрапити до школи, в той час як позивач проживає поруч зі школою.

У січні 2020 року відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом, в якому просив визначити місце проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з ним в АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи вимоги позову, зазначив, що з часу припинення спільного проживання з позивачкою (з червня 2017 року) старші діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишились проживати з ним. Житлом та окремою кімнатою дівчатка забезпечені, мають необхідні меблі, речі, робоче місце для навчання. Навчаються в Кам`янській загальноосвітній школі, до якої він підвозить дітей на автомобілі. Враховуючи, що діти самі виявили бажання проживати з ним, просить визначити їм місце проживання з батьком.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 липня 2020 року первісний позов ОСОБА_1 задоволений. Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом з матір`ю. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задовільнити вимоги зустрічного позову. Обґрунтовуючи доводи скарги, апелянт зазначив, що позивачка після того, як припинила проживати разом з ним, не цікавилась умовами проживання дітей, їх станом здоров`я, успіхами у навчанні. Почала проявляти інтерес до дітей одночасно з подачею позовної заяви. Відповідач звертає увагу на розмір найманого житла позивачки - 42 м?, яке складається з однієї кімнати, кухні та веранди. Вважає, що суд безпідставно проігнорував пояснення малолітньої ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні пояснила, що бажає проживати саме з батьком, не взяв до уваги її погляди та бажання, у зв`язку з чим не застосував правову позицію ВП Верховного Суду у постанові № 402/428/16 від 17.10.2018 р. Однак поклав в основу рішення висновок органу опіки та піклування Попільнянської райдержадміністрації про доцільність визначення місця проживання дітей з матір`ю, який є необґрунтованим, складеним без врахування прихильності дітей до одного з батьків та ґрунтується лише на тому, що мати бажає, щоб діти проживали разом з нею, для чого створила належні умови. Крім того, суд проігнорував покази свідків, які були свідками непристойної поведінки позивачки. Суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував всі ці обставини, а також те, що скаржник створив нову сім`ю і його донькам в ній комфортно.

Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечила, надіславши відзив, у якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області залишити без змін. Рішення суду вважає законним, обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а твердження апелянта безпідставними як такі, що не ґрунтуються на чинному законодавстві та доказах наданих сторонами.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, рішення суду першої інстанції просили скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог зустрічного позову .

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просили залишити в силі рішення першої інстанції з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2019 року (а.с.10).

Сторони у справі є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.11-13 т.1).

Перебуваючи у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з червня 2017 року почали проживати окремо, фактично припинивши шлюбні стосунки. Діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали разом з батьком по АДРЕСА_2 . З серпня 2019 року ОСОБА_2 та його діти ОСОБА_6 і ОСОБА_7 переїхали до будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_8 , з якою в подальшому одружився відповідач (а.с.52, 53, 144 т.1).

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_8 від 21.01.2020 виданого виконавчим комітетом Красногірської сільської ради Попільнянського району Житомирської області при обстеженні умов сім`ї ОСОБА_8 за вказаною вище адресою встановлено, що сім`я проживає в добрих умовах. В будинку охайно, тепло. Дівчатка мешкають в окремій кімнаті, забезпечені всім необхідним: окремими меблями для одягу, книжок та власних речей. ОСОБА_9 постійно возить дівчат до школи на навчання власним автомобілем. На час проведення перевірки було виявлено, що сім`я забезпечена продуктами харчування, дровами забезпечені до наступного опалювального сезону. Сім`я утримує підсобне господарство, користується земельною ділянкою 0,60 га (а.с. 57 т.1).

З довідки Кам`янської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Попільнянської РДА Житомирської області № 30 від 23.10.2019 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно опікується своїми доньками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які навчаються у 2-му та 4-му класах відповідно, відвідує батьківські збори, цікавиться їх навчанням (а.с.54 т.1).

Зі складених класоводами дівчаток характеристик видно, що ними опікується і цікавиться навчанням їх батько ОСОБА_2 , який постійно відвідує батьківські збори, свята, які проходять за участю дітей. Діти не пропускають уроків без поважних причин, охайно одягнуті, мають все необхідне шкільне приладдя. На момент складення характеристик діти проживають з батьком (а.с.55-56 т.).

Згідно з Актом обстеження житлових умов ОСОБА_10 від 16 жовтня 2019 року, вона проживає без реєстрації в кімнаті АДРЕСА_3 на підставі договору найму житлового приміщення від 01 листопада 2017 року з ПСП Кам`янка . Житлове приміщення має загальну площу 42,38 м? та складається з кімнати площею 19,03 м?, кухні площею 11,70 м? та веранди 11,65 м?. В акті зазначено, що у кімнаті є два розкладних дивани з постільною білизною, подушками та ковдрами, шафа для зберігання одягу, письмовий стіл, тумбочка, два стільці та набір дитячих іграшок. Житло визнане придатним для проживання, таким, що має необхідні меблі, посуд та техніку. Комісія дійшла висновку, що в приміщенні є всі умови для проживання її дітей (а.с. 17 т.).

В Акті обстеження житлових умов ОСОБА_1 від 30 вересня 2020 року, зазначено, що вона проживає без реєстрації в кімнаті АДРЕСА_3 на підставі договору найму житлового приміщення від 01 листопада 2017 року з ПСП Кам`янка . Житлове приміщення має загальну площу 93,03 м? та складається з трьох жилих кімнат загальною площею 47,55 м?, кухні площею 11,48 м? та двох веранд площею 24,00 м?. Всі кімнати мають задовільний стан, дитяча кімната обладнана двох`ярусним ліжком та розкладним диваном з постільною білизною, шафою, двома письмовими столами, тумбою для письмового приладдя, двома стільцями та набором дитячих іграшок. В іншій кімнаті є шафа, кутовий розкладний диван, розкладне крісло, тумба для білизни, чотири стільця. Ще в одній кімнаті є розкладний диван та плита для опалення приміщення. Комісія визнала вказане приміщенні таким, що має всі умови для проживання, виховання, навчання та забезпечення всебічних інтересів дітей позивачки (а.с.236 т.1). Даний акт був складений після проведення позивачем ремонтних робіт у даному помешканні.

Відповідно до Висновку Попільнянської РДА Житомирської області № 705/02-20/18 від 12.05.2020 про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , орган опіки та піклування райдержадміністрації прийшов до висновку, що на даний час є доречним визначити місце проживання малолітніх дітей з матір`ю - ОСОБА_1 . ОСОБА_1 незважаючи на обставини, які склались, створила умови для проживання дітей, бажає щоб діти виховувались разом, проявила ініціативу щодо спільного проживання з дітьми. З даного висновку слідує, що при спілкуванні працівників служби у справах дітей та членів комісії із старшою дочкою ОСОБА_6 , було з`ясовано, що дитина виявила бажання проживати з батьком (а.с.124-125)..

Задовольняючи первісний позов та визначаючи місце проживання дітей з матір`ю, суд першої інстанції, прийшов до такого висновку виходячи з інтересів дітей та балансу між інтересами дітей, правами батьків на їх виховання й обов`язком батьків діяти в їх інтересах.

Враховуючи вік дітей те, що мати дітей веде звичний спосіб життя, працює, має стабільний дохід, має постійне місце проживання, де створила всі умови для виховання та розвитку дітей, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дітей з матір`ю та відсутність правових підстав, передбачених для розлучення дітей зі своєю матір`ю. При цьому суд не встановив виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дочок разом з матір`ю.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо створення ним кращих умов для проживання та розвитку дітей, ніж позивачем є недостатніми для визначення їх місця проживання з батьком, до того ж перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. Суд зазначив, що житло, у якому проживає відповідач не належить на праві власності ні йому, ні його дружині. Зважаючи на те, що, діти мають гарні відносини з матір`ю та сестрою, суд прийшов до висновку про доцільність проживання двох дочок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з матір`ю і їх сестрою ОСОБА_11 , в зв`язку з чим відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положень ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Частинами першою, другою статті 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі М.С. проти України , заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й стаття 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

Отже, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Таким чином, судом першої інстанції правильно було заслухано думку старшої дитини ОСОБА_3 , висловлену під час судового засідання, яка пояснила, що бажає проживати саме із батьком, оскільки вона завжди була з татом, так як мама покинула їх, тато допомагає робити уроки та дбає про них.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

В судовому засіданні апеляційного суду представник органу опіки та піклування Кам`янської сільської ради (правонаступником якої є Попільнянська селищна рада Попільнянського району Житомирської області) пояснив, що доцільно визначити місце проживання дітей з матір`ю, оскільки вона покращила умови проживання порівнюючи з минулими роками і бажає проживати разом з усіма дітьми.

Представник органу опіки та піклування Красногірської сільської ради (правонаступником якої є Андрушківська сільська рада Попільнянського району Житомирської області) в судовому засіданні висловилась про доцільність залишення проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з батьком, оскільки сім`я, в якій дівчатка проживають на даний час характеризується досить позитивно, діти в розмовах виявляють бажання жити саме з батьком.

Згідно з виданою 26.09.2019 р. ПСП Кам`янка характеристикою, ОСОБА_12 за період роботи з 2011 року на цьому підприємстві на посаді оператора машинного доїння корів, виявилась здібною та дисциплінованою працівницею, серед працівників підприємства користується повагою. Сума її доходу за 2019 рік складає 102671,60 грн. (а.с.14-16 т.1).

Згідно з даними характеристики виданої ТОВ ТЕМП-2000 30.01.2020 ОСОБА_2 працює у товаристві на посаді машиніста екструдера з 23.09.2019, за період праці в порушенні трудової дисципліни не був помічений, доган і стягнень не мав (а.с.84 т.1). Відповідно до довідки про доходи, його загальна сума за період з квітня по грудень 2019 року складає 54626,18 (а.с.58-59, 83 т.1).

Також до матеріалів справи долучені довідки-характеристики Кам`янської сільської ради та виконкому Красногірської сільської ради, згідно яких ОСОБА_2 має урівноважений характер, трудолюбивий, алкоголю не вживає, із сусідами та односельцями конфліктів не має. За період проживання на території Красногірської сільської ради скарг на даного громадянина не надходило (а.с.85, 86 т.1).

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши наявність практично однакових належних матеріально-побутових умов як у матері, так і у батька для проживання і виховання малолітніх дітей, врахувавши висновок органу опіки та піклування, не взяв до уваги бажання старшої дитини ОСОБА_6 проживати з батьком, її прихильність до батька та тривалий час проживання дочки саме з батьком, у зв`язку з чим дійшов неправильного висновку про доцільність в інтересах дитини визначити її місце проживання з матір`ю.

Здійснюючи такі висновки, суд першої інстанції, зокрема, послався на те, що відповідно до Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина не може бути розлучена зі своєю матір`ю, крім випадків коли є виняткові обставини. Зазначивши при цьому, що така правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному у постанові ВС України від 14.12.2016 № 6-2445цс16. Однак такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Тому посилання апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у праві № 402/428/16-ц, є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, заслухавши думку малолітньої ОСОБА_6 в судовому засіданні та дослідивши пояснення свідків та всіх учасників процесу, прийняв рішення всупереч інтересам дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі Хант проти України вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Стаття 12 Конвенції з прав дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага.

Отже, основним принципом зазначених актів міжнародного законодавства є дотримання в першу чергу інтересів дитини та забезпечення її належного та відповідного розвитку.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Місце проживання малолітньої дитини визначається за домовленістю батьків.

Як вбачається з матеріалів справи донька ОСОБА_7 , 2012 року народження, навесні 2020 року почала проживати з матір`ю в с Кам`янка. Психологічної характеристики на дитину у справі немає у зв`язку з відсутністю психолога у навчальному закладі. З`ясувати у судовому засіданні прихильність до одного з батьків також не вбачається за можливе, зважаючи на вікові особливості дитини.

Вирішуючи спір у цій частині, суд вважає що скаржник не надав доказів про наявність виняткових обставин, передбачених ч.2 ст.161 СК України для відібрання малолітньої дитини від матері, хоча саме батько повинен доводити у суді ці обставини разом з беззастережною підтримкою Служби у справах дітей.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності ст. 89 ЦПК України).

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, якими оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши наявність однакових належних матеріально-побутових умов у матері й у батька для проживання дітей, їх характеристик, колегія суддів дійшла висновку про визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з батьком, що буде відповідати якнайкращим її інтересам.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє в частині визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 в цій частині та про задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_6 .

Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення, то з позивача на користь відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в сумі 1152,60 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 липня 2020 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю та зустрічний позов ОСОБА_2 в частині відмови у визначенні місця проживання ОСОБА_3 з батьком скасувати та ухвалили у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір`ю відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої по АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого по АДРЕСА_1 ) судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 грн. 60 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2020 року.

Головуючий Судді