Постанова

від 09.12.2020 по справі 367/2271/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 367/2271/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/5560/2020Головуючий у суді першої інстанції - Саранюк Л.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,

секретар Ющенко Я.М.,

за участю:

прокурора Івашина О.Є.,

представника КМУ Довганя О.О.,

представника відповідача

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представників відповідача

Бучанської міської ради

Київської області Шаправського Т.О., Бєлякова М.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Київської обласної державної адміністрації, Національного університету біоресурсів і природокористування України до Бучанської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , про визнання недійсними рішень, скасування рішень про державну реєстрацію та витребування земельних ділянок з незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з даним позовом.

Позовну заяву мотивовано тим, що Міською радою прийнято рішення від 02 вересня 2008 року № 941-38-V, яким затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 24 га Навчально-дослідного господарства Ворзель Національного аграрного університету (далі - НДГ Ворзель НАУ) у межах м. Бучі (мікрорайон Рокач ) Київської області, припинено право постійного користування НДГ Ворзель НАУ зазначеними ділянками, прийнято їх до земель запасу Міської ради та переведено до категорії земель житлової забудови.

Прокурор зазначав, що за рахунок цих земель рішенням Міської ради від 21 жовтня 2010 року № 2053/28-73-V передано у власність 111 громадян земельні ділянки площею по 0,1 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у м. Бучі Київської області. На підставі цього рішення відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано та одночасно зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки. У наступному, за рахунок земель НДГ Ворзель НАУ рішеннями Міської ради від 27 грудня 2012 року № 1013/1-35-VI, № 1013/2-35-VІ передано у власність ще двох громадян земельні ділянки площею по 0,1 га кожному для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у м. Бучі Київської області, на підставі яких відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано та одночасно зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки.

Разом з тим, вказував, що оскільки вирішення питання землекористування шляхом добровільної відмови від права користування державними землями не належало до компетенції Національного аграрного університету (далі - НАУ), вирішення питання про припинення права постійного користування земельною ділянкою навчального закладу державної форми власності не належало до компетенції Міської ради, та, як наслідок, земельні ділянки не могли бути передані до земель комунальної власності відповідно до приписів статей 84, 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Також, зазначав, що вибір, вилучення, надання у власність чи користування земельних ділянок Міською радою здійснено без урахування містобудівної документації, з порушенням законів України Про планування і забудову територій та Про регулювання містобудівної діяльності .

За вказаних обставин, прокурор просив визнати недійсним рішення Міської ради від 02 вересня 2008 року № 941-38-V Про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками НДГ Ворзель НАУ, переведення їх до категорії земель житлової забудови та передачі до земель запасу Міської ради в межах м. Бучі (мікрорайон Рокач ) ; частково визнати недійсним рішення Міської ради від 21 жовтня 2010 року № 2053/28-73-V Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ; визнати недійним рішення Міської ради від 27 грудня 2012 року № 1013/1-35-VІ Про затвердження гр. ОСОБА_82 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 ; визнати недійним рішення Міської ради від 27 грудня 2012 року № 1013/2-35-VІ Про затвердження гр. ОСОБА_58 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Нельзіна М. С. (далі - Приватний нотаріус), індексний номер: 2068894 від 29 квітня 2013 року 17:01:29, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_117 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0607; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Приватного нотаріуса, індексний номер: 2068119 від 29 квітня 2013 року 16:49:11, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_117 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0608; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Приватного нотаріуса, індексний номер: 2067276 від 29 квітня 2013 року 16:36:18, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_117 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0609; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Приватного нотаріуса, індексний номер: 2071373 від 29 квітня 2013 року 17:43:37, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_117 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0610; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Приватного нотаріуса, індексний номер: 2071659 від 29 квітня 2013 року 17:49:51, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_117 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0611; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Приватного нотаріуса, індексний номер: 2068521 від 29 квітня 2013 року 16:55:19, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_117 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0612; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Приватного нотаріуса, індексний номер: 2067679 від 29 квітня 2013 року 16:42:32, на підставі якого зареєстровано право приватної власності ОСОБА_117 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:132:0613; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_117 на користь держави в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 2,2000 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0607, вартістю 3 099 800 грн; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_117 на користь держави в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 1,9000 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0608, вартістю 2 677 100 грн; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_117 на користь держави в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 1,6000 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0609, вартістю 2 254 400 грн; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_117 на користь держави в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 1,4000 га (кадастровий номер 3210800000:01:132:0610), вартістю 1 972 600 грн; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_117 на користь держави в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 2,4304 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0611, вартістю 3 424 433,60 грн; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_117 на користь держави в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 0,8999 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0612, вартістю 1 267 959,10 грн; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_117 на користь держави в особі Київської ОДА та у постійне користування Університету земельну ділянку площею 0,7862 га з кадастровим номером 3210800000:01:132:0613, вартістю 1 107 755, 80 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05.12.2019 року у задоволенні позову відмовлено (т. 11, а.с. 130-147).

В апеляційній скарзі заступник прокурора Київської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Так, в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що висновки суду першої інстанції про початок перебігу позовної давності у 2008 - 2009 роках не грунтуються на вимогах законодавства та не підтверджується наявними матеріалами справи, оскільки вони не містять доказів інформування ні прокурора, ні визначених ним позивачів - Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України чи Київської обласної державної адміністрації, які взагалі не були учасниками спірних правовідносин, про факти порушень при прийнятті оскаржуваних рішень всупереч встановленому законодавством порядку.

При цьому, зазначає, що вимога зобов'язати повернути земельну ділянку державної форми власності розглядається як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки (т. 11, а.с. 162-179).

Прокурор та представник КМУ у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представники ОСОБА_1 та Бучанської міської ради Київської області у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також вимоги ст. 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, виконавчим комітетом Бучанської селищної ради Київської області дослідній станції м`ясного тваринництва у 1993 році видано державний акт серії Б №087488 на право користування землею площею 270 га для ведення сільського господарства на території Бучанської селищної ради Київської області.

26.12.2007 року Вчена рада НАУ у складі 85 членів, зокрема, представників органів державної влади, КМУ, прийняла рішення, яким погодила передачу земельної ділянки загальною площею 24 га у м. Бучі (мікрорайон Рокач ) Київської області із землекористування НДГ Ворзель НАУ до земель запасу м. Бучі Київської області за умов узгодженої деталізації її наступного використання і укладання відповідної угоди з університетом у відповідності до вимог законодавства.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що до складу НАУ (правонаступником якого є Університет) входить НДГ Ворзель НАУ.

За змістом п. 1 статуту НАУ (правонаступником якого є Університет) затвердженого постановою КМУ від 01.03.2001 року № 202 , який був чинним на момент відмови від права користування спірною земельною ділянкою, він як державний вищий навчальний заклад є юридичною особою та перебуває в управлінні КМУ.

Також, п.п. 78, 79 зазначеного статуту НАУ визначено, що майно, закріплене за НАУ (правонаступником якого є Університет), належить йому на праві оперативного управління. Університет користується та розпоряджається зазначеним майном відповідно до законодавства і цього статуту. Питання вилучення земель, відведених у постійне користування НАУ, правонаступником якого є Університет (в тому числі його навчально-дослідних господарств та дослідних станцій), вирішуються відповідно до ЗК України .

02.09.2008 року Міська рада прийняла рішення № 941-38-V про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 24 га НДГ Ворзель НАУ в межах м. Бучі (мікрорайон Рокач ) Київської області, припинила право постійного користування НДГ Ворзель НАУ зазначеними земельними ділянками, прийняла їх до земель запасу Міської ради та перевела до категорії земель житлової забудови.

21.10.2010 року з указаних земель Міська рада рішенням № 2053/28-73-V передала у власність 111 громадян земельні ділянки площею по 0,1 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у м. Бучі Київської області, на підставі якого відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано громадянам та одночасно зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки.

27 .12.2012 року Міська рада рішеннями № 1013/1-35-VI та № 1013/2-35-VІ передала у власність двох громадян земельні ділянки площею по 0,1 га для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у м. Бучі Київської області, на підставі яких відділом Держкомзему у м. Бучі Київської області видано громадянам та одночасно зареєстровано державні акти на право власності на земельні ділянки.

Державні акти за оскаржуваними рішеннями Міської ради від 21.10.2010 року та від 27.12.2012 року отримали ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_118 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_119 , ОСОБА_49 , ОСОБА_49 , ОСОБА_120 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_121 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 -, ОСОБА_99 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_122 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 та відчужили свої земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, укладених із ОСОБА_3 , про що на державних актах проставлені відмітки про реєстрацію права власності на земельні ділянки (перехід права власності до іншої особи).

За інформацією відділу Держкомзему у м. Бучі Київської області ОСОБА_3 об`єднала земельні ділянки, в результаті чого сформовано 7 нових земельних ділянок загальною площею 11,2165 га. У подальшому ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_117 новостворені земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, який зареєстрував право власності в установленому законом порядку, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна № 35004711, 35005591, 35006785, 35006156, 35008459, 35009070, 35009381 (т. 2, а. с. 20-40) та договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 29.04.2013 року, посвідченими Приватним нотаріусом, зареєстрованими в реєстрі за № 2398, 2399, 2400, 2401, 2402, 2403, 2404.

Листом від 05.11.2008 року № 38-9313 прокурором м. Ірпеня висунуто вимогу голові Міської ради про надання до прокуратури м. Ірпеня у строк до 07.11.2008 року інформації про користувачів земельної ділянки загальною площею 24 га в м. Бучі (мікрорайон Рокач ) Київської області, яка рішенням Міської ради від 27.12.2007 року № 588-24-V прийнята до земель запасу Міської ради, із зазначенням чи надавалася вказана земельна ділянка в оренду, користування будь-яким фізичним або юридичним особам, якщо так, то зазначити, кому саме (прізвище, ім`я, по батькові, назву юридичної особи, адресу), за яким рішенням, із наданням належним чином завірених копій рішень з додатками.

07.11.2008 року виконавчим комітетом Міської ради надано відповідь №04-08/2864 про те, що Міською радою прийнято рішення від 02.09.2008 року № 941-38-V Про затвердження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками НДГ Ворзель НАУ, переведення їх до категорії земель житлової забудови та передачі їх до земель запасу Міської ради в межах м. Бучі (мікрорайон Рокач ) Київської області. Міською радою не приймалися рішення щодо надання вищевказаних земельних ділянок в оренду чи в користування будь-яким фізичним або юридичним особам.

Так, ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про вищу освіту", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що повноваження власника (власників) щодо розпорядження державним майном у системі вищої освіти реалізуються відповідно до законів.

Частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі КМУ, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 149 Земельного кодексу України сільські, селищні ради мають право вилучати земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема й добровільну відмову від права користування земельною ділянкою.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що міська рада, приймаючи 02.09.2008 року рішення № 941-38-V, яким затверджено проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 24 га НДГ Ворзель НАУ в межах м. Бучі (мікрорайон Рокач ) Київської області, не врахувала положень ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України щодо встановленого законодавством порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок добровільної відмови землекористувача, зокрема не перевірила наявності правових підстав для прийняття такого рішення з урахуванням юридичного статусу землекористувача, положень його правовстановлюючих документів, а також виходячи з належності спірної земельної ділянки до земель державної власності.

У свою чергу, недотримання Міською радою вказаних вимог та неотримання на момент прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування (02.09.2008 року) необхідної згоди органу влади, в цьому випадку - КМУ як власника постійного землекористувача та земельної ділянки, вилучення цієї земельної ділянки свідчить, що рішення про припинення права постійного користування НДГ Ворзель НАУ зазначеною земельною ділянкою, прийняття її до земель запасу Міської ради та переведення до категорії земель житлової забудови не відповідає вимогам як Земельного кодексу України, так і ст. 63 Закону України Про вищу освіту , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, і прийняте органом місцевого самоврядування за межами власних повноважень, наданих йому Конституцією та законами України, оскільки за змістом ст. 12 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності і вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу , однак не земель державної власності.

Тобто, оскільки припинення права постійного землекористування НДГ Ворзель НАУ повинно здійснюватися власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, суд першої інстанції обгрунтовано встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Разом з тим, у відповідності до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (судове рішення від 20 вересня 2011 р. у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Російської Федерації , п.570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 р. у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , п.51).

Пунктом 137 рішення Європейського суду з прав людини у справі Волков проти України від 09 січня 2013 року, яке є обов`язковим на території України, визначено, що строк давності забезпечує правову визначеність та захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які вкрай важко спростувати, та дозволяє запобігти несправедливості, що може виникнути внаслідок рішень щодо подій, що мали місце у далекому минулому, та на підставі доказів, що з часом стають неналежними та недостатніми.

У ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Також, щодо початку відліку позовної давності для прокурора необхідно зазначити наступне.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові по справі № 6-178цс15, перебіг строку позовної давності за позовами прокуратури, поданими в інтересах державних органів, органів місцевого самоврядування має рахуватись з часу, коли відповідний орган довідався чи міг довідатись про порушення його прав чи особу, що їх порушила, а не з часу отримання таких даних прокуратурою. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України у справі № 6-68цс15 від 16.09.2015. Крім того, у постанові по справі № 6-152цс14 від 29.10.2014 Верховний Суд України зазначив, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли державний орган дізнався про порушення свого права, а не з моменту проведення прокуратурою перевірки.

Аналогічну позицію займає і Велика палата Верховного Суду, яка своїй постанові від 17.10.2018 року у справі № 362/44/17 зазначила: "... якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах...".

Таким чином, Велика палата Верховного Суду підтвердила, що за загальним правилом позовна давність для прокурора при здійсненні представництва інтересів держави відраховується саме із моменту, коли про таке порушення довідався або міг довідатися не прокурор, а той орган, який уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах. Водночас Верховний Суд встановлює виключення із загального правила, коли початок відліку строку позовної давності для прокурора починається з моменту, коли про порушення права дізнався саме він - під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо.

Отже, строк позовної давності для прокурора починає відраховуватися із того самого моменту, що і для позивачів - з часу, коли відповідний орган довідався чи міг довідатись про порушення його прав чи особу, що їх порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою м. Ірпеня Київської області ще у 2008 році в порядку загальнонаглядової перевірки було спрямовано вимогу від 05.11.2008 року № 38-3913 до Бучанської міської ради про надання до 07.11.2008 інформації про те, у кого в користуванні перебувають спірні землі площею 24 га.

При цьому, слід зазначити, що у своїй вимозі, прокурор, як на правову підставу для надання запитуваної інформації, зазначає: У зв`язку з проведенням прокуратурою міста Ірпеня перевірки, керуючись ст.ст. 8,20 Закону України Про прокуратуру .

У свою чергу, Бучанською міською радою було надано відповідь від 07.11.2008 року № 04-08/2864 про прийняття відповідного оспорюваного рішення і відсутність інших рішень щодо передачі земельних ділянок із цього масиву у власність.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України Про прокуратуру 1991 року (в редакції від 01.01.2008), при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення.

У відповідності до п. 3.1 Наказу Генерального прокурора України № 3гн від 07.11.2012 року наказано не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Отже, з даної норми слідує, що на прокуратурі м. Ірпеня лежав чітко визначений законом та відомчою нормативною базою обов`язок щомісячно перевіряти всі рішення Бучанської міської ради на предмет їх законності, що повністю виключає імовірність того, що органи прокуратури не були обізнані про можливе порушення законних прав та інтересів держави.

Крім того, відповідно до п. 18 Наказу, копії постанов про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, документів прокурорського реагування, одночасно з їх прийняттям, внесенням (винесенням) надсилати до прокуратур вищого рівня.

Згідно п. 19 Наказу, галузевим підрозділам Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня, прокуратурам міст з районним поділом наказано: вивчати постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, документи прокурорського реагування та за необхідності узагальнювати прокурорську практику з цих питань; у разі невідповідності вимогам закону скасовувати постанови про проведення перевірок, відкликати документи прокурорського реагування; звертатися до суду у порядку та за наявності підстав, передбачених ч. 5 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , за ініціативою відповідного структурного підрозділу представництва брати участь у розгляді такого позову (заяви) у суді; за наявності підстав для захисту прав громадян або інтересів держави у суді матеріали перевірок передавати відповідним підрозділам представництва для підготовки та пред`явлення позову (заяви), застосування інших заходів представницького характеру, передбачених статтею 36-1 Закону України Про прокуратуру .

Отже, із п. 19 Наказу абсолютно чітко випливає, що на прокуратуру Київської області було покладено обов`язок контролювати діяльність підпорядкованих прокуратур (в т. ч. прокуратури м. Ірпеня), а відповідно прокуратура Київської області знала або зобов`язана була знати про результати перевірки прокуратури м. Ірпеня щодо оспорюваного рішення Бучанської міської ради від 25.10.2007 № 470-20-У Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель запасу м. Буча .

Тобто, прокуратура була обізнана зі змістом оспорюваного рішення Бучанської міської ради від 25.10.2007 № 470-20-У Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель запасу м. Буча з 07.11.2008 року № 04-08/2864, але звернулася до суду лише у 2015 році, з пропуском строку позовної давності.

Посилання апелянта на те, що прокуратура не була обізнана з порушеннями в діяльності Бучанської міської ради в момент проведення загальнонаглядової перевірки у 2008 року, оскільки галузеві накази Генерального прокурора України носять рекомендаційний характер, колегія суддів відхиляє, оскільки такі накази в період своєї дії були обов`язковими для застосування та, деталізуючи відповідні положення нормативних актів вищого рівня - законів України, постанов Кабінету Міністрів України, указів Президента України, надавали можливість прокуратурі у чіткому законодавчому полі та в унормований спосіб дізнатися про можливі порушення законних прав та інтересів держави саме в 2008 році під час такого порушення або ж принаймні не пізніше наступного місяця в порядку загальнонаглядової перевірки.

Більш того, як встановив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 23.09.2020 року у справі № 911/695/17, де, предметом дослідження було отримання прокурором відповіді на аналогічну вимогу в порядку загального нагляду у 2008 році щодо рішення Бучанської міської ради від 02.09.2008 року за № 941-38- V, прокурор дізнався про порушення прав та інтересів держави з моменту отримання відповіді на свою вимогу про надання документів у порядку загального порядку.

Також, слід зазначити, що у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що стороною у спірних правовідносинах є не окремо взяті державні органи влади, а держава в цілому, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Відтак, оскільки прокурором поданий позов в інтересах держави, яка виступає у судовому процесі в особі певних уповноважених органів щодо об 'єкту спору, строк позовної давності відліковується з моменту, коли саме держава в особі вказаних органів дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав.

Як вбачається, в межах даної справи позивачами є Кабінет Міністрів України, Київська обласна державна адміністрація, Національний університет біоресурсів і природокористування України.

У свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, КМУ достеменно знав чи міг знати про можливе порушення його законних прав та інтересів принаймні із 04.08.2008 року, оскільки саме в цей день начальником Головного управління земельних ресурсів Київської області ОСОБА_123 було затверджено висновок державної експертизи землевпорядної документації від 04.08.2008 № 11а-91е щодо проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування землями площею 24 га (затвердженого оспорюваним рішенням Бучанської міської ради від 02.09.2008 № 941-38-У).

Крім того, органом, який згідно Статуту Університету був уповноважений здійснювати управління Національним аграрним університетом (Національним університетом біоресурсів і природокористування) на момент виникнення спірних правовідносин і до 2015 року (до передачі права управління до Міністерства освіти і науки України) був Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 66 Статуту Національного аграрного університету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №202 від 01.03.2001 року Про Національний аграрний університет (в чинній на той момент редакції) (далі - Статут), при Університеті було створено наглядову раду, до складу якої згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №945 Про склад наглядової ради Національного аграрного університету входила в т.ч. Віце-прем`єр міністр України, який був заступником її голови, та голова Київської обласної державної адміністрації В.І. Ульянченко.

Вказана наглядова рада контролювала діяльність вищого навчального закладу, а тому мала можливість і була зобов`язана аналізувати ймовірні порушення майнових прав та інтересів Університету. Зокрема, згідно п. 81 Статуту, звіт про діяльність Університету щороку заслуховується на конференції трудового колективу за участю представників наглядової ради і подається, зокрема, Кабінетові Міністрів України.

Отже, Кабінет Міністрів України та Київська обласна державна адміністрація були обізнані або принаймні могли бути обізнані про фактичні обставини переведення спірних земельних ділянок до земель запасу Бучанської міської ради принаймні не пізніше, ніж 31.12.2009 року (тобто не пізніше завершення календарного року, наступного за роком, в якому було затверджено вищевказаний персональний склад наглядової ради НАУ), оскільки саме в цьому році було або мало бути проведено конференцію трудового колективу за участю членів наглядової ради, на якому розглядався звіт про діяльність університету).

При цьому, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про обізнаність Київської обласної держаної адміністрації про можливе порушення її законних прав та інтересів з 07.09.2009 року (тобто з моменту погодження начальником управління містобудування та архітектури КОДА ОСОБА_124 завдання на розроблення містобудівного обгрунтування об`єкту "Індивідуальна житлова забудова на ділянці НОМЕР_1 га частини мікрорайону "Рокач" в м. Буча Київської області", яке в подальшому було затверджено рішенням Бучанської міської ради від 12.11.2009 року за № 1576-57-У), оскільки саме ця територія складає основну частину масиву земель площею 24 га, проект землеустрою щодо припинення права постійного користування яким було затвердження оспорюваним рішення Бучанської міської ради від 02.09.2008 року за № 941-38-У.

Щодо обізнаності Національного університету біоресурсів і природокористування України про факт можливого порушення їх прав та інтересів, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини їм стали відомі принаймні із 27.12.2007 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок до земель запасу Бучанської міської ради перед затвердженням отримав, зокрема, відповідний лист-згоду на те Національного аграрного університету від 27.12.2007 року за № 3913, який базувався на протоколі засідання вченої ради НАУ від 26.12.2007 року та протоколі засідання постійно діючої комісії з земельних питань за № 6 від 25.12.2007 року.

Таким чином, встановивши, що як прокуратура Київської області, так і позивачі у справі вже на момент прийняття рішення Бучанської міської ради від 02.09.2008 року за № 941-38-У були обізнані про такі дії, проте за захистом порушених прав та інтересів держави цими діями прокуратура звернулася до суду лише у 2015 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, суд першої інстанції, враховуючи заяви Бучанської міської ради про застосування строків позовної давності, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення та безпідставності застосування судом строків позовної давності не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити, що у зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені апелянтом судові витрати за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2019 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 18 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

Г.В. Крижанівська