Постанова

від 01.12.2020 по справі 910/15809/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2020 р. Справа№ 910/15809/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 01.12.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.06.2020 (повний текст складено 23.06.2020)

у справі №910/15809/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання недійсними договорів позики, іпотеки, скасування записів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Берізка" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" (далі - відповідач, скаржник) про:

- визнання недійсним з моменту укладення договору позики від 22.04.2019, підписаного між позивачем та відповідачем;

- визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки, підписаного 26.04.2019 між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрований в реєстрі за № 2006;

- скасування запису про іпотеку № 31378800, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682745 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень № 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14 (літера "А" загальною площею 360, 3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (сім), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000;

- скасування запису про іпотеку 31378852, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682826 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень № 11,12 (літера "А" загальною площею 443, 7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (сім), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000.

- скасування запису про обтяження № 31378889, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682869 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень № 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14 (літера "А" загальною площею 360, 3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000.

- скасування запису про обтяження № 31378910, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682908 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень № 11,12 (літера "А" загальною площею 443, 7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи ч. 2 ст. 44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним договір позики, укладений 22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер".

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 26.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер", посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрований в реєстрі за №2006.

Скасовано запис про іпотеку №31378800, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682745 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000).

Скасовано запис про іпотеку №31378852, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682826 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №11, 12 (літера "А", загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000).

Скасовано запис про обтяження №31378889, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682869 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000).

Скасовано запис про обтяження №31378910, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682908 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №11, 12 (літера "А", загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000).

Скасовано з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" (03194, м.Київ, бульвар Кольцова, будинок 14Д, офіс 610, ЄДРПОУ 42936879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" (01034, м.Київ, вул.Ярославів Вал, будинок 33А, ЄДРПОУ 30636854) судовий збір в сумі 11526 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/15809/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем надано невірне тлумачення норми ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а у період укладання оспорюваних договорів чинними були положення статуту товариства, який не було приведено у відповідність до вказаного нормативно-правового акту. Скаржник наголошує, що статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" не містить жодних обмежень повноважень директора товариства. Крім того, скаржником наголошено на тому, що позивачем не вірно визначено вартість чистих активів товариства, а саме не було враховано дійсну вартість майна, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Берізка".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/15809/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/15809/19. Призначено справу до розгляду на 23.09.2020.

20.08.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15809/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 для розгляду справи № 910/15809/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/15809/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Яковлєва М.Л., Іоннікової І.А.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" також звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/15809/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та покласти всі судові втрати на Товариство з обмеженою відповідальністю "Берізка".

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем надано невірне тлумачення норми ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а у період укладання оспорюваних договорів чинними були положення статуту товариства, який не було приведено у відповідність до вказаного нормативно-правового акту. Скаржник наголошує, що статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" не містить жодних обмежень повноважень директора товариства. Крім того, скаржником наголошено на тому, що позивачем не вірно визначено вартість чистих активів товариства, а саме не було враховано дійсну вартість майна, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Берізка".

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/15809/19 передано на розгляд раніше визначеному складу колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у відпустці 11.09.2020 по 18.09.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15809/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 для розгляду справи № 910/15809/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/15809/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Яковлєва М.Л., Іоннікової І.А. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" для спільного розгляду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/15809/19. Призначено розгляд апеляційної скарги на 23.09.2020.

23.09.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 призначено розгляд справи №910/15809/19 на 07.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 відкладено розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/15809/19 на 21.10.2020.

19.10.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 без змін.

В судовому засіданні оголошено перерву на 27.10.2020.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. з 27.10.2020 по 12.11.2020 на лікарняному, розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/15809/19 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 призначено розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/15809/19 на 25.11.2020.

В судовому засіданні 25.11.2020 оголошено перерв у на 01.12.2020.

01.12.2020 від третьої особи через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 01.12.2020 представник відповідача підтримав апеляційні скарги з викладених у них підстав, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/15809/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю

В судовому засіданні 01.12.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційних скаргах з урахуванням пояснень на апеляційні скарги поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в їх задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі № 910/15809/19 залишити без змін.

Третя особа в судове засідання 01.12.2020 не з`явилися.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності третьої особи та її повноваженого представника за наявними у справі матеріалами, у зв`язку із чим клопотання третьої особи про відкладення задоволенню не підлягаю.

У задоволенні клопотання позивача про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , судова колегією відмовляє з огляду на необґрунтованість та безпідставність.

В судовому засіданні 01.12.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" (позичальник) було укладено договір позики, згідно п.1 якого позичальник позичає у позикодавця 12 000 000 грн.

Згідно п.2 договору позики від 22.04.2019 договір не передбачає нарахування процентів або надання будь-яких компенсацій як сплати за використання позики.

У п.3 договору від 22.04.2019 вказано, що позичальник зобов`язаний повернути всю суму позики в строк до 22.10.2019 включно.

Договір вважається укладеним з моменту переказу позикодавцем грошей та діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (п.4 договору позики від 22.04.2019).

Вказаний правочин з боку позичальника підписано директором - ОСОБА_1 , а збоку позикодавця також керівником товариства - ОСОБА_2 .

В якості забезпечення виконання позичальником своїх обов`язків за договором позики від 22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" (іпотекодавець) 26.04.2019 було укладено договір іпотеки, за умовами п.1.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов`язання, передає в іпотеку, а іпотекодавець приймає в іпотеку на умовах, визначених в цьому договорі, нерухоме майно зазначене в ст.2 цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору від 26.04.2019 іпотекою за цим договором забезпечується виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер", що виникає з договору позики від 22.04.2019р. з відповідними змінами та доповненнями до нього, а саме зобов`язання іпотекодавця повернути іпотекодержателю позику в сумі 12 000 000 грн. (основне зобов`язання) до 03.06.2019 включно або в інший строк, визначений сторонами.

За умовами п.2.1 договору іпотеки від 26.04.2019р. предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000; група нежитлових приміщень №11, 12 (літера "А", загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000.

Пунктом 2.4 договору іпотеки унормовано, що за погодженням сторін на момент укладання цього договору вартість предмету іпотеки складає 3 300 000 грн.

Згідно п.3.1 договору іпотеки предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні іпотекодавця протягом всього строку дії цього договору. Право іпотекодавця володіти та користуватись предметом іпотеки протягом всього строку дії цього договору охоплює всі дії, спрямовані на використання предмету іпотеки відповідно до його цільового призначення, з урахуванням обмежень та заборон, встановлених цим договором та/або чинним законодавством України.

У статті 6 договору контрагентами було погоджено порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмету іпотеки.

Цей договір, за умовами його підписання сторонами, набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання основного зобов`язання. Сторони дійшли згоди про те, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору на предмет іпотеки, на підставі відповідного повідомлення іпотекодержателя відповідному нотаріусу, накладається заборона на відчуження, а іпотека (обтяження іпотекою) предмету іпотеки підлягає державній реєстрації, в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.7.6 договору іпотеки від 26.04.2019р.).

Договір іпотеки від 26.04.2019 з боку іпотекодавця підписано директором - ОСОБА_1 , а збоку іпотекодержателя керівником товариства - ОСОБА_2 . Одночасно, означений правочин посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрований в реєстрі за №2006.

Як свідчить представлена суду інформаційна довідка від 17874196 від 27.08.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі договору іпотеки від 26.04.2019 було внесено наступні записи:

- запис про іпотеку №31378800, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682745 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000);

- запис про іпотеку №31378852, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682826 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №11, 12 (літера "А", загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000);

- запис про обтяження №31378889, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682869 від 26.04.2019р. стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000);

- запис про обтяження №31378910, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682908 від 26.04.2019р. стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №11, 12 (літера "А", загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000).

Одночасно, матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №1 від 22.04.20198, №2 від 25.04.2019, №3 від 26.04.2019, №4 від 02.05.2019 позикодавцем було перераховано на рахунок позичальника суму позики.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору від 22.04.2019 позики та договору іпотеки від 26.04.2019, керуючись приписами чинного на момент укладання договору цивільного та господарського законодавства України, господарським судом було встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики та договору іпотеки, а отже, спірні правочини є укладеними.

Наразі, обґрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсним договору позики позивач посилається на те, що у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" були відсутні достатні повноваження на укладання вказаного правочину, оскільки згідно ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників, тоді як у даному випадку відповідного рішення вищим органом управління позичальника не приймалось та відповідно повноважень на укладання такого правочину виконавчому органу товариства надано не було. Одночасно, недійсність договору іпотеки зумовлюється наявністю підстав для визнання недійсним основного зобов`язання.

Відповідачем проти задоволення позовних вимог було надано заперечення, оскільки, на думку вказаного учасника судового процесу, заявником надано невірне тлумачення норми ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а у період укладання оспорюваних договорів чинними були положення статуту товариства, який не було приведено у відповідність до вказаного нормативно-правового акту. Відповідачем у відзиві наголошено, що статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" не містить жодних обмежень повноважень директора товариства. Крім того, відповідачем наголошено на тому, що позивачем не вірно визначено вартість чистих активів товариства, а саме не було враховано дійсну вартість майна, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Берізка".

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття загальними зборами позивача рішення про схвалення договору позики укладеного з відповідачем 22.04.2020, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер", колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч.3 ст.92 вказаного Кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

17.06.2018 набув чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (ст.28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

У ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належать: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства; 2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; 3) зміна розміру статутного капіталу товариства; 4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; 5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом; 6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства; 7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; 8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; 9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; 10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника; 11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; 12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; 13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; 14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників.

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення) (ч.ч.1, 2 ст.39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Частинами 1, 2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Частина 2 ст.44 Закону є імперативною нормою, яка вказує на необхідність надання згоди загальними зборами у будь-якому випадку, якщо йдеться про вчинення правочину, вартість якого станом на дату вчинення перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу.

Таким чином, для правильного застосування вказаної норми є встановлення: який конкретно розмір вартості майна, робіт або послуг був саме на момент вчинення правочину, оскільки згода мала надаватися саме на вчинення правочину і відповідність договору вищевказаній правовій нормі оцінюється саме станом на момент його вчинення. Який конкретно розмір вартості чистих активів товариства був станом на кінець попереднього кварталу до моменту вчинення правочину.

Вказану правову викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 по справі №916/40/19.

Як вказувалось судовою колегією вище, 22.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" було укладено договір позики, згідно п.1 якого позичальник позичає у позикодавця 12 000 000 грн.

Тобто, зі змісту укладеного між сторонами правочину полягає, що вартість предмету позики складає 12 000 000 грн.

Щодо вартості чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" станом на кінець попереднього кварталу до моменту вчинення оспорюваного правочину суд зазначає наступне.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Під чистими активами слід розуміти суму активів за вирахуванням зобов`язань.

За таких обставин, при наданні оцінки правочину на предмет відповідності 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" судом повинно бути оцінено вартість чистих активів товариства, проте, ніяким чином не ринкову вартість майна такого суб`єкта господарювання.

Частиною 3 ст.11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано, що для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов`язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев`яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди (ч.1 ст.13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Зміст і форму Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма N 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма N 2-м) та порядок її заповнення, а також зміст і форму Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма N 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма N 2-мс) та порядок її заповнення встановлено Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", який затверджено наказом №39 від 25.02.2000. Міністерства фінансів України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за №161/4382. Норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькими товариствами, представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності та підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

У п.1 розділу 1 Положення вказано, що показники звітів наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком.

Тобто, з системного аналізу наведених правових норм полягає, що суб`єкт господарювання відображає вартість таких показників як активи та зобов`язання в тисячах гривень у балансі та звіті про фінансові результати.

До матеріалів справи надано фінансовий звіт за перший квартал 2019р., тобто станом на кінець попереднього кварталу, який передував укладанню оспорюваного правочину та спрощений фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2018, фінансова звітність мікропідприємства форма 1-мс станом на 31.12.2019 (з відміткою про подачу відповідного звіту до органів Держстатистики).

З приводу неподання суду відповідної фінансової звітності за перший квартал 2019р. з відповідною відміткою про подання останнього до органів державної статистики, судовою колегією враховано, що станом на момент виникнення спірних правовідносин Порядок подання фінансової звітності було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419.

Згідно п.1 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) його дія поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Одночасно, абз.16 п.2 означеного порядку унормовано, що підприємства, яким відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати (крім тих, які зобов`язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності), та підприємства, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат відповідно до податкового законодавства, подають відповідним органам річну фінансову звітність, передбачену для суб`єктів малого підприємництва.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивача у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" віднесено до мікропідприємств, які фактично зобов`язані подавати лише річну фінансову звітність, що фактично виключає можливість подання до суду спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва та звіту про фінансові результати станом на перший квартал 2019р. з відміткою про подання до органів державної статистики.

При цьому, за висновками судової колегії, віднесення позивача у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до мікропідприємств ніяким чином не нівелює приписів, які визначено ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та може позбавляти та обмежувати права та можливості позивача належним чином доказово обґрунтувати розмір вартості чистих активів товариства станом на кінець кварталу, що передував укладанню оспорюваного правочину.

Судова колегія звертає увагу, що в матеріалах справи наявний наданий позивачем звіт про фактичні результати, що складений Аудиторською фірмою "Спецконсалтінг", в якому визначено, що вартість чистих активів позивача станом на кінець І кварталу 2019р. становила 6643,1 тис. грн.

Оцінюючи наведений звіт аудитора, судами прийнято до уваги, що згідно ст.1 Закону України "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" аудит фінансової звітності - це аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимога; аудиторський звіт - документ, підготовлений суб`єктом аудиторської діяльності за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону.

Статтею 14 вказаного нормативно-правового акту визначено, що аудиторський звіт передбачає надання впевненості користувачам шляхом висловлення незалежної думки аудитора про відповідність в усіх суттєвих аспектах фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Колегія суддів звертає увагу, що наявна в матеріалах справи фінансова звітність позивача станом на 31.12.2019 (з відміткою про подання до органів державної статистики) вказує на те, що станом на кінець звітного періоду (тобто календарного року) вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" становила 6076,9 тис. грн. (активи 18614,9 - поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - 19,3 - інші поточні зобов`язання 12518).

Тобто, з наведеного полягає, що фактично вказаний вище звіт про фінансові результати позивача за 2019р. (з відміткою про подання до органів державної статистики) не спростовує обґрунтованості визначеної у аудиторському висновку вартості чистих активів товариства станом на перший квартал 2019р.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" станом на перший квартал 2019р. була визначена у звіті про фактичні результати, що складений Аудиторською фірмою "Спецконсалтінг" за даними (показниками фінансової звітності), які в повному обсязі відповідають показникам, що визначені у фінансовій звітності позивача станом на 31.12.2019 (з відміткою про подання до органів державної статистики) у колонці 3 "На початок звітного періоду".

Одночасно, вирішуючи питання щодо визначення вартості чистих активів позивача станом на перший квартал 2019р. судом також надано оцінку заперечення скаржника.

В апеляційній скарзі скаржником вказано, що позивачем не вірно визначено вартість чистих активів товариства, а саме не було враховано дійсну ринкову вартість майна, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Берізка". На підтвердження своїх заперечень вказаним учасником судового процесу було надано звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна, а саме групи нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, з датою оцінки 07.08.2019р., звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна, а саме групи нежитлових приміщень №11, 12 (літера "А", загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, з датою оцінки 07.08.2019, звіт №186/19 від 18.07.2019р. про оцінку майна, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Парето".

За висновками судової колегії, посилання скаржника на вказані докази є юридично неспроможними з урахуванням такого.

Судом апеляційної інстанції вище вказувалось, що для правильного застосування норми ч.2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" необхідним є встановлення, зокрема, який конкретно розмір вартості чистих активів товариства був станом на кінець попереднього кварталу до моменту вчинення правочину.

За приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Під чистими активами слід розуміти суму активів за вирахуванням зобов`язань.

Вказану правову позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 12.12.2019 по справі №916/40/19.

За таких обставин, при наданні оцінки правочину на предмет відповідності 2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" судом повинно бути оцінено саме вартість чистих активів товариства, проте, ніяким чином не ринкову вартість майна такого суб`єкта господарювання.

Аналогічних висновків судова колегія також дійшла надаючи оцінку звіту про незалежну оцінку вартості об`єкта - нерухоме майно - будинок готелю "Парус" загальною площею 1985,10 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), який було подано третьою особою.

Крім того, зі змісту звіту №186/19 від 18.07.2019 про оцінку майна, що складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Парето", вбачається, що об`єктом оцінки взагалі були корпоративні права учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка", проте, ніяким чином не фінансові результати товариства, за рахунок яких визначається вартість чистих активів. Крім того, у висновку визначена вартість об`єкта оцінки станом на 10.06.2019, а не кінець кварталу, що передував укладанню оспорюваного договору позики (22.04.2019).

Одночасно, судова колегія критично оцінює звіт про фактичні результати розрахунку чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" станом на 31.03.2019, складений на замовлення третьої особи Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейнас Аудит", та висновку експертів №1-25/05 від 25.05.2020 за результатами проведення комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи, який складено Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр судових експертиз" на підставі заяви третьої особи.

В контексті наведеного суд зазначає, що фактично зміст вказаних документів зводиться до внесення до показників фінансової звітності позивача даних щодо ринкової вартості нерухомого майна товариства, тоді як у даному випадку судом було встановлено вартість чистих активів позивача станом на кінець першого кварталу 2019р. саме на підставі даних, що узгоджуються з показниками, які були визначені у фінансовій звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка", подані до органів державної статистики у Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо належної доказової обґрунтованості та підтвердження матеріалами справи тверджень позивача про те, що ціна договору позики, укладеного між сторонами 22.04.2019 (12 000 000 грн.) перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" станом на кінець попереднього кварталу, тобто першого кварталу 2019р.

Одночасно, щодо тверджень скаржників стосовно невірного тлумачення заявником норми ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також дії статуту товариства, яким не передбачено обмежень повноважень директора, судова колегія зазначає наступне.

Судовою колегією вище вказувалось, що 17.06.2018 набув чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Частинами 1, 2 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Одночасно, пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України унормовано, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

На переконання судової колегії, наведену норму потрібно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України "Про господарські товариства". Якщо протягом "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності Законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, що станом на момент укладання оспорюваного правочину позики чинною була редакція статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка", що затверджена протоколом №38 від 23.12.2013 загальних зборів учасників.

Колегією суддів враховано, що п.10.12 статуту позивача передбачено, що директор товариства без довіреності діє від імені товариства, укладає будь-які угоди та інші юридичні акти, видає довіреності, представляє інтереси товариства у відносинах з вітчизняними та іноземними юридичними та фізичними особами.

У даному випадку, суд звертає увагу на те, що фактично норма ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не нівелює повноважень директора, що визначені статутом товариства, а вказує на визначення Законом додаткових вимог до порядку вчинення правочину якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.

За таких обставин, з огляду на все вищевикладене у сукупності, суд погоджується з доводами позивача про те, що договір позики, предметом якого є надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Берізка" позики у розмірі 12 000 000 грн., могло бути укладено виключно за наявності рішення загальних зборів товариства про надання згоди на його вчинення.

Проте, як свідчать представлені суду документи, вказаного рішення загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" не приймалось. Скаржниками доказів, які б спростовували вказані вище обставини, надано не було.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір від 22.04.2019 позики, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" вчинено з боку позичальника з порушенням приписів ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", що вказує на наявність підстав для визнання такого договору недійсним.

В контексті наведеного суд також вважає за доцільне звернути увагу на норми ч.ч.1, 2 ст.46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", згідно яких значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства з моменту вчинення цього правочину.

Однак, як вказувалось судовою колегією вище, наразі, в матеріалах справи відсутні докази прийняття загальними зборами позивача рішення про схвалення договору позики укладеного з відповідачем 22.04.2020.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору позики, укладеного 22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер".

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки укладеного 26.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер", посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрованого в реєстрі за №2006, судова колегія зазначає наступне.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх обов`язків за договором позики від 22.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" (іпотекодавець) 26.04.2019, було укладено договір іпотеки, за умовами п.1.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов`язання, передає в іпотеку, а іпотекодавець приймає в іпотеку на умовах, визначених в цьому договорі, нерухоме майно зазначене в ст.2 цього договору.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами 1, 4, 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина 2 статті 548 Цивільного кодексу України).

Отже, за встановлених вище колегією суддів підстав для визнання недійсним договору позики, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку і щодо недійсності акцесорного зобов`язання, а саме договору іпотеки укладеного 26.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер", посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрованого в реєстрі за №2006.

Зі змісту інформаційної довідки від 17874196 від 27.08.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що на підставі договору іпотеки від 26.04.2019 було внесено наступні записи:

- запис про іпотеку №31378800, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682745 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000);

- запис про іпотеку №31378852, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682826 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №11, 12 (літера "А", загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000);

- запис про обтяження №31378889, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682869 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000);

- запис про обтяження №31378910, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682908 від 26.04.2019р. стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №11, 12 (літера "А", загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000).

Отже, з огляду на висновки суду щодо недійсності договору іпотеки на підставі якого було вчинено вказані вище записи про іпотеку та обтяження майна, з метою забезпечення ефективного судового захисту та відновлення прав позивача, позовні вимоги в частині скасування таких записів також підлягають задоволенню як похідні.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/15809/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/15809/19 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційнихскарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/15809/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/15809/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови підписано 21.12.2020 (після виходу судді-учасника Яковлєва М.Л. з відпустки.)

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді І.А. Іоннікова

М.Л. Яковлєв