Постанова від 14.12.2020 по справі 922/3284/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Справа № 922/3284/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Дучал Н.М., суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представника:

ОСОБА_1 - Александрової Т.В., посвідчення №1700 від 27 червня 2017 року, довіреність від 07 листопада 2018 року;

ОСОБА_2 - Данилів М.М., посвідчення №000741 від 05 жовтня 2017 року, довіреність від 11 лютого 2020 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. №2729 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2020 року у справі № 922/3284/18,

за позовом ОСОБА_1 , м. Харків

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія", м. Харків

2. ОСОБА_3 , м. Харків

3. ОСОБА_2 , м. Харків

4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Ідалія", м.Київ,

про визначення розмірів часток учасників товариства та розміру статутного капіталу товариства , -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа ОСОБА_1 , м.Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ фірми "Ідалія", м.Харків, Фізичної особи ОСОБА_3 , м.Харків, та Фізичної особи ОСОБА_2 , м.Харків, про визначення з 10 червня 2017 року розміру часток учасників ТОВ фірми "Ідалія": частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ фірми "Ідалія" у розмірі 12500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія"; частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ фірми "Ідалія" у розмірі 12500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія"; та визначити розмір статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія" в розмірі 25000,00 грн. Позивач також просить зобов`язати державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо: виходу 10.06.2017 ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія"; внесення змін до відомостей про частку ОСОБА_1 у статутному капіталі учасників ТОВ фірми "Ідалія" у розмірі 12500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія"; внесення змін до відомостей про частку ОСОБА_3 у статутному капіталі учасників ТОВ фірми "Ідалія" у розмірі 12500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія".

Позовні вимоги обгрунтовані обставиною виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія" 10 червня 2017 року на підставі нотаріально посвідченої заяви від 04 березня 2015 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2020 року у справі №922/3284/18 позовні вимоги задоволено частково; зобов`язано державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо: виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія" ; в іншій частині позовних вимог у позові відмовлено.

Відмовляючи в частині позовних вимог про перерозподіл часток учасників товариства, що залишилися, а саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зобов`язання державного реєстратора щодо внесення змін до відомостей про частку ОСОБА_1 у статутному капіталі учасників ТОВ фірми "Ідалія" у розмірі 12500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія"; внесення змін до відомостей про частку ОСОБА_3 у статутному капіталі учасників ТОВ фірми "Ідалія" у розмірі 12500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія" суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги про визначення розміру статутного капіталу та перерозподіл часток є належним способом захисту, проте підлягають розгляду судом тільки після прийняття загальними зборами товариства рішень з цих питань. Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо: виходу 10 червня 2017 ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія" місцевий господарський суд встановив, що заява ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" вручена ТОВ фірма "Ідалія" органами зв`язку 05 травня 2017 року, у зв`язку з чим з огляду на положень п. 5.7 Статуту ТОВ фірма "Ідалія" та статті 148 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), моментом виходу ОСОБА_2 із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" слід вважати 04 червня 2017 року.

ОСОБА_2 з відповідним рішенням суду не погодилась, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не надав належну оцінку відсутності її волевиявлення на вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія":

1)оскільки нею дійсно було вчинено ряд підготовчих дій до можливого ініціювання виходу з Товариства в 2015 році, у тому числі підписано нотаріально посвідчену заяву про вихід з товариства від 04 березня 2015 року, проте в подальшому нею не вчинялося жодних дій, які б свідчили про її бажання вийти зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" та припинено у 2016 році співпрацю з адвокатом Сунцовим В.В. шляхом відкликання довіреності на його ім`я.

2)з огляду на неврахування висновку експертів №14919-14921/19-32 від 06 квітня 2020 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі №922/3284/18 та довідки від 25 липня 2016 року, підписаної від імені ТОВ фірма "Ідалія" директором ОСОБА_4 , з інформацією про повідомлення товариства про втрату ОСОБА_2 оригіналу заяви про вихід із складу учасників товариства;

3)оскільки не врахував принцип venire contra factum proprium та equitable estoppel (заборони суперечливої поведінки) при оцінці обставини приймання ОСОБА_2 участі в прийманні рішень на загальних зборах учасників ТОВ фірма "Ідалія" в 2018 році та в 2019 році, укладенні нею договору дарування своєї частки в жовтні 2018 року та передачі її за актом приймання-передачі на користь ТОВ "Нова-Ідалія".

Одночасно в апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує:

-про неможливість задоволення позовної вимоги з підстав її передчасності, недоведеності позивачем порушення його прав та інтересів державними реєстратором. За твердженням апелянта, проведенню реєстратором державної реєстрації змін до Єдиного державного реєстру щодо виходу особи зі складу учасників товариства має передувати подання ним пакету документів заявникові, лише за умови безпідставної відмови реєстратора у виконанні таких дій остання наділена правом на звернення до суду з відповідним позовом.

-про недоведеність позивачем обставини отримання заяви, яку суд першої інстанції визнав встановленими, 05 травня 2017 року, оскільки надане позивачем з роздрукування з сайту Укрпошта від 28 січня 2019 року, є неналежним доказом, оскільки зі змісту роздруківки неможливо встановити відправника/одержувача, дату одержання кореспонденції, а його подання не відповідає порядку подання електронних доказів, визначеному статтею 96 Господарського процесуального кодексу України.

-про порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства в частині розгляду позову про визначення розміру часток учасників та розміру статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія". За твердженням апелянта, відповідна позовна вимога не відповідає способам захисту прав, встановлених чинним законодавством, адже пред`явлена за відсутності визначення на захист яких прав та інтересів вона подана, а тому суд першої інстанції повинен був закрити провадження в порядку пункту 1 частини1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

-про порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства з огляду на розгляд похідної позовної вимоги за умови відмови в задоволенні основної вимоги.

-порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства з огляду на прийняття рішення про зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ідалія" без залучення до участі у розгляді справи державного реєстратора.

25 листопада 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11569).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року розгляд справи відкладено на 14 грудня 2020 року о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

14 грудня 2020 року від клопотання про прийняття відзиву на апеляційну скаргу (вх.№11569) з підстав не пропущення стороною строку на його подання (вх.№12457).

Колегія суддів зазначає, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2020 року про відкриття апеляційного провадження у справі №922/3284/18 була надіслана на юридичну адресу ОСОБА_1 23 жовтня 2020 року. У відповідній ухвалі учасникам справи встановлено строк - не пізніше п`яти днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу (вх.№11569) лише 25 листопада 2020 року, останній вважається таким, що поданий з пропуском строку на його подання.

Згідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поряд з цим, відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не ставиться питання поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу. За твердженням позивача, відзив на апеляційну скаргу поданий у встановлений судом апеляційної інстанції строк, оскільки ухвала Східного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2020 року про відкриття апеляційного провадження у справі №922/3284/18 не була отримана стороною.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Східного апеляційного господарського суду віж 21 жовтня 2020 року у справі №922/3284/18 не отримана ОСОБА_1 та повернулась на адресу суду 12 листопада 2020 року з зазначенням підстав повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З огляду на викладене позивач вважає належним чином повідомленим судом про необхідність вчинення відповідної процесуальної дії.

Слід зазначити, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наведені обставини залежать від волевиявлення самого заявника та на нього, як на суб`єкта підприємницької діяльності, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною ним господарською діяльністю.

До того ж, в силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на наведене, оскільки позивач не просить суд поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів залишає поданий ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу (вх.№11569) без розгляду в порядку частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання, яке відбулось 14 грудня 2020 року, з`явився представник ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 .

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також статуту товариства в редакції, зареєстрованій 30 травня 2011 року, номер запису 14801050020002230, що є діючою на цей час, учасниками Товариства були:

- ОСОБА_1 , частка якого дорівнювала 33% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_3 , частка якого дорівнювала 33% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_2 , частка якої дорівнювала 34% статутного капіталу товариства.

Звертаючись з позовною заявою ОСОБА_1 вказує, що 10 травня 2017 року ТОВ фірма "Ідалія" отримало поштою цінним листом з описом вкладення нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року про її вихід зі складу учасників Товариства, яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л.М., реєстраційний №369.

Цією заявою ОСОБА_2 повідомила загальні збори учасників ТОВ фірма "Ідалія", директора ТОВ фірма "Ідалія" ОСОБА_5 про вихід зі складу учасників Товариства.

Зазначаючи, що ОСОБА_2 10 червня 2017 року на підставі нотаріально посвідченої заяви вийшла зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія", позивач вказує про необхідність перерозподілу часток учасників Товариства, що залишилися, а саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та просить суд зобов`язати державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо: виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія"; внесення змін до відомостей про частку ОСОБА_1 у статутному капіталі учасників ТОВ фірми "Ідалія" у розмірі 12500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія"; внесення змін до відомостей про частку ОСОБА_3 у статутному капіталі учасників ТОВ фірми "Ідалія" у розмірі 12500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія".

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_2 вказує про неправомірність рішення суду лише в частині зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо: виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія".

Оскільки вимога апеляційної скарги зводиться лише до перегляду оскаржуваного рішення в частині зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо: виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія", колегія суддів надає правову оцінку позовним вимогам та рішенню суду у відповідній частині.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам в частині зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо: виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасниківТОВ фірми "Ідалія" колегія суддів зазначає про таке.

Станом на дату звернення ОСОБА_1 до Господарського суду Харківської області з позовом про визначення розміру статутного капіталу та визначення розміру часток учасників ТОВ фірма "Ідалія", згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також статуту товариства в редакції, зареєстрованій 30 травня 2011 року, номер запису 14801050020002230, що є діючою на цей час, учасниками Товариства були:

- ОСОБА_1 , частка якого дорівнювала 33% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_3 , частка якого дорівнювала 33% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_2 , частка якої дорівнювала 34% статутного капіталу товариства.

За твердженням позивача, 10 травня 2017 року ТОВ фірма "Ідалія" отримало поштою цінним листом з описом вкладення нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року про її вихід зі складу учасників Товариства, яка посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л.М., реєстраційний №369.

З матеріалів справи вбачається наявність :

-копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", посвідченої приватним нотаріусам Харківського міського нотаріального округу Коссе Л.М. від 04 березня 2015 року;

-копії опису вкладення до цінного листа 61099028744473 та поштового конверту.

Відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин, а саме ч. 2 статті 100 Цивільного кодексу України, учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов`язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року.

Частиною 1 статті 148 Цивільного кодексу України було передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.

Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства . У зв`язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними (пункт 28 постанови пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів» ).

Пунктом 5.7 статуту ТОВ фірма "Ідалія" визначено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за 30 днів до виходу.

Як вбачається з опису вкладення до цінного листа 6109902874473 на ім`я ТОВ фірма "Ідалія" (пр-т Московський, 257, м. Харків, 61044), було надіслано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) від 04 березня 2015 року про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" та, відповідно, оплату її вартості частки прибутку і частки майна товариства, пропорційно її частці у статутному капіталі цього товариства (реєстр №369).

Згідно з наданого позивачем роздрукування з сайту Укрпошта від 28 січня 2019 року, поштове відправлення з номером 6109902874473 вручено отримувачем 05 травня 2017 року за довіреністю в поштовому відділенні з індексом 61044.

Колегія суддів вважає безпідставними аргументи апелянта стосовно неможливості врахування судом першої інстанції в якості доказу на підтвердження дати отримання ТОВ фірма "Ідалія" заяви ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" роздрукування з сайту Укрпошта від 28 січня 2019 року щодо поштового відправлення з номером 6109902874473.

За твердження ОСОБА_2 , роздрукування з сайту Укрпошта від 28 січня 2019 року щодо поштового відправлення з номером 6109902874473 не відповідає порядку подання електронних доказів, визначеному статтею 96 Господарського процесуального кодексу України.

Безпосередньо апелянт зазначає, що таке роздрукування є неналежним доказом, оскільки зі змісту роздруківки неможливо встановити відправника/одержувача, дату одержання кореспонденції, оригінал документу не був долучений до матеріалів справи, доказ посвідчений не у спосіб, встановлений законом, і такий доказ не міг бути досліджений судом, оскільки в сервісі відстеження пересилань Укрпошти за номером ідентифікатора у системі на день постановлений оскаржуваного рішення були відсутні.

Частиною 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до ч. З статті 96 Господарського процесуального кодексу Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги ( ч. 5 статті 96 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що копія роздрукування з сайту Укрпошта від 28 січня 2019 року щодо поштового відправлення з номером 6109902874473 в якості додатку до відповіді на відзив ТОВ "Нова-Ідалія" направлялась представником позивача всім учасникам справи, проте будь-яких заперечень щодо його долучення до матеріалів справи суду першої інстанції заявлено не було, як і не було висловлено сумнівів відповідності паперової копії оригіналу.

Також учасниками справи не було надано доказів на спростування обставин щодо дати отримання поштової кореспонденції за адресою місцезнаходження ТОВ фірма "Ідалія", а тому такі твердження апелянта не можуть братися судом до уваги на стадії апеляційного перегляду.

Поряд з цим колегія суддів враховує, що інформація з сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштової кореспонденції за штрихкодовим ідентифікатором є загальнодоступною інформацію.

З наданої позивачем інформації з сайту Укрпошта щодо відстеження поштового відправлення з номером 6109902874473, вбачається що:

-штрихкодовий ідентифікатор предмета пересилання відповідає штрихкодовому ідентифікатору, наявному на копії конверту, в якому надійшла заява ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" (Том 1, а.с.35);

-дата відправлення предмета пересилання відповідає даті пересилання, відображеної на поштовій відмітці відділом поштового зв`язку (Том 1, а.с.35);

-інформація про індекс та місце виконання операції, відповідає інформації, наявній на копії конверту, в якому надійшла заява ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" (Том 1, а.с.35);

На підставі викладеного та за умови не спростування відповідної інформації відповідачами, колегія суддів приймає копію роздрукування з сайту Укрпошта від 28 січня 2019 року щодо поштового відправлення з номером 6109902874473 в якості належного доказу на підтвердження дати отримання ТОВ фірма "Ідалія" заяви ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" саме 05 травня 2017 року.

В той же час в ході розгляду справи у суді першої інстанції та при зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_2 вказує про відсутність її волевиявлення на вихід із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія".

ОСОБА_2 підтвердила, що дійсно підписала в 2015 році заяву про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", проте заперечила щодо обставини надсилання нею заяви про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" на адресу товариства.

Апелянт зазначає, що не було жодних обставин, які б свідчили про можливість такого надсилання нею заяви про вихід з товариства, нею було вчинено ряд підготовчих дій до можливого ініціювання такого виходу з товариства, які полягали у наданні повноважень адвокату Сунцову В.В. для представництва її інтересів як учасника ТОВ фірма "Ідалія" в довіреності, посвідченій 04 березня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Коссе Л.М., зареєстрованій в реєстрі за №363, та її передання представникові.

За твердженням ОСОБА_2 у 2016 році вона припинила співпрацю з адвокатом Сунцовим В.В. та відкликала довіреність на його ім`я, в зв`язку з чим за її твердженням надсилання такої заяви в 2017 році на адресу ТОВ фірма "Ідалія" не відповідало волі ОСОБА_2 про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія".

У поданій до суду першої інстанції заяві від 10 січня 2019 року ОСОБА_2 зазначила, що ніколи не здійснювала відправлення (подання) ТОВ фірма "Ідалія" заяви про вихід зі складу учасників товариства.

Поряд з цим ОСОБА_2 вказує, що підписана нею в 2015 році заява про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" є загубленою, на підтвердження чого надає довідку ТОВ фірма "Ідалія", підписану ОСОБА_4 , як директором товариства.

Надаючи оцінку аргументам ОСОБА_2 , щодо відсутності її волевиявлення на вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", колегія суддів зазначає про таке.

З тексту заяви про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" вбачається, що ОСОБА_2 повідомила товариство про свій вихід зі складу учасників цього товариства, відповідно до змісту її прав, що передбачені статтею 10 Закону України "Про господарські товариства".

Суд приймає до уваги, що у відповідній заяві ОСОБА_2 повідомила директора та загальні збори учасників Товариства про свій вихід, а не про намір вийти. За таких обставин, ця заява є доказом волевиявлення ОСОБА_2 щодо виходу із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія". Подальша передача ОСОБА_2 цієї заяви адвокату Сунцову В.В. також не спростовує її волевиявлення щодо виходу зі складу товариства.

З приводу доводів ОСОБА_2 про припинення нею у 2016 році співпраці з адвокатом Сунцовим В.В. та відкликання довіреності на його ім`я, як свідчення відсутності її волевиявлення про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" ураховуючи надсилання заяви на адресу товариства лише у 2017 році суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

16 листопада 2016 року ОСОБА_2 підписала та подала до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Прядко О.С. заяву про скасування попередньо видної довіреності від 04 березня 2015 року на ім`я ОСОБА_6 та додала копію довідки про вчинення нотаріальної дії від 14 грудня 2018 року №588/01-16 за підписом приватного нотаріуса ХМНО Харківської області Прядко О.С.

Частиною 1 статті 249 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. відмова від цього права є нікчемною.

Відповідно до ч. 2 статті 249 Цивільного кодексу України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Згідно до частини 3 статті 249 Цивільного кодексу України права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Відповідно до підпункту 2.6.12. п. 2.6 Положення про Єдиний державний реєстр довіреностей (в редакції, що була чинною на дату подання ОСОБА_2 заяви про скасування довіреності), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 2006 року №111/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2006 року за №1378/13252, відомості про припинення дії довіреності назва, номер та дата видачі документа, що є підставою для припинення дії довіреності; найменування юридичної або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, яка видала документ-підставу; відомості про нотаріуса або іншу посадову, службову особу, яка отримала документ-підставу, вносяться до Єдиного державного реєстру довіреностей.

Пунктом 2.13 Положення про реєстр довіреностей встановлено, що для підтвердження факту внесення інформації до Єдиного реєстру реєстратор виготовляє витяг про внесення реєстраційного запису до Єдиного реєстру у двох примірниках, один з яких залишається у Реєстратора, а другий - надається (надсилається) особі, яка видала довіреність (за її бажанням), або нотаріусу, який надав (надіслав) заяву про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру.

ОСОБА_2 не надала до суду докази повідомлення адвоката Сунцова В.В. та ТОВ фірма "Ідалія" в особі уповноваженого представника про скасування попередньо виданої довіреності від 04 березня 2015 року на ім`я ОСОБА_6 , а тому її посилання на скасування такої довіреності за відсутності доказів належного повідомлення представника, адвоката Сунцова В.В., та ТОВ фірма "Ідалія" про цей факт не можуть братися судом до уваги та не мають правового значення з урахуванням норм статті 249 Цивільного кодексу України.

При цьому сама по собі обставина можливого припинення співпраці з адвокатом Сунцовим В.В. з 2016 року не є безумовним свідченням відсутності волі ОСОБА_2 щодо направлення нею заяви про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" у 2017 році на адресу товариства, оскільки відповідні дії могли бути реалізовані іншою її довіреною особою.

У даному випадку суд апеляційної інстанції враховує, що з боку ОСОБА_2 не надано доказів звернення до будь-яких компетентних органів щодо протиправного утримання ОСОБА_6 або іншою особою заяви про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", що опосередковано свідчить про схвалення нею особи утримувача такої заяви.

Стосовно аргументів апелянта щодо неврахування місцевим господарським судом висновку експертів №14919-14921/19-32 від 06 квітня 2020 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі №922/3284/18 суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Згідно висновку експертів №14919-14921/19-32 від 06 квітня 2020 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у справі 922/3284/18 підпис від імені ОСОБА_2 , що міститься у рядку "Відправник" в описі вкладення до цінного листа №6109902874473 (у якому надійшла заява ОСОБА_2 про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія") виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Втім колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи не містять доказів, що підпис на описі поштового вкладення був виконаний не адвокатом Сунцовим В.В., якому ОСОБА_2 за її твердженням особисто віддала заяву про вихід із складу учасників Товариства, або іншою її довіреною особою.

Таким чином, відсутність підпису ОСОБА_2 на описі поштового вкладення не спростовує можливість надсилання заяви ОСОБА_2 про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" її довіреною особою.

З приводу твердження ОСОБА_2 про втрату нею заяви про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" колегія суддів зазначає про таке.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Колегія суддів приймає до уваги, суперечливість позиції ОСОБА_2 на підтвердження обставини відсутності її волі про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" .

Так, ОСОБА_2 одночасно зазначає як про підписання заяви про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" у 2015 році та її передання адвокатові Сунцову В.В. для представництва її інтересів, так і про її загублення, що підтверджує довідкою ТОВ фірма "Ідалія", підписаною ОСОБА_4 , як директором товариства.

Варто зазначити, що добросовісніть - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд у низці справ робить посилання на принцип римського права "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки), який "базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".

Зазначений принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud". Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22 315сво18); постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 квітня 2019 року у справі №903/394/18; постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 листопада 2018 року у справі №911/205/18.

Ураховуючи попередню позицію ОСОБА_2 щодо про підписання заяви про вихід із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" у 2015 році та її передання адвокатові Сунцову В.В. для представництва її інтересів, за умови відсутності доказів звернення до будь-яких компетентних органів щодо протиправного утримання ОСОБА_6 або іншою особою заяви про вихід її із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", або інших доказів на підтвердження відповідної обставини, твердження ОСОБА_2 про втрату нею такої заяви є суперечливими та не носять вірогідний характер.

Як встановлено статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтями 78, 79 Кодексу передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з цим довідка від 25 липня 2016 року підписана від імені ТОВ фірма "Ідалія" директором Протасом Олександром Миколайовичем, з інформацією про повідомлення товариства про втрату ОСОБА_2 оригіналу заяви про вихід із складу учасників товариства, не відповідає критерію належності та вірогідності доказів у справі, а відтак не береться судом до уваги як доказ втрати ОСОБА_2 оригіналу заяви про вихід із складу учасників товариства.

Одночасно суд приймає до уваги, що з наданої позивачем копії рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року у справі №826/18837/16 вбачається, що 17 травня 2016 року державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Дехтяренко Олегом Івановичем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені зміни (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань НОМЕР_2 ) до відомостей про юридичну особу ТОВ фірма "ІДАЛІЯ", що пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів.

На підставі відповідної зміни було зазначено керівником юридичної особи ТОВ фірма "ІДАЛІЯ" ОСОБА_4 .

Втім у липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Міністерства юстиції України на незаконні дії реєстраторів щодо проведення реєстраційних дій по внесенню записів до Єдиного державного реєстру про виключення ОСОБА_1 із складу засновників, зміну місцезнаходження та призначення нового директора ТОВ фірма "Ідалія".

Наказом Міністерства юстиції України від 01 серпня 2016 року за №2373/5:

-скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17 травня 2016 року №14801070033002230, №14801050034002230 щодо ТОВ фірма "ІДАЛІЯ", проведені державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Дехтяренком О.І.

-скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21 червня 2016 року №10671060035024437 щодо ТОВ фірма "ІДАЛІЯ", проведену державним реєстратором Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Антоненко В.О.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року у справі №826/18837/16 було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України про скасування вищезазначеного наказу.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Вказане свідчить про неправомірність зайняття ОСОБА_4 посади директора ТОВ фірма "Ідалія" станом на дату складання такої заяви - 25 липня 2016 року, що є додатковим свідченням неналежності такого доказу.

Суд апеляційної інстанція вважає помилковоми твердження апелянта стосовно не врахування Господарським судом Харківської області при дослідженні обставини відсутності відсутності її волевиявлення на вихід із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" принципу venire contra factum proprium та equitable estoppel (заборони суперечливої поведінки). Апелянт зазначає, що учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" визнавалась ОСОБА_2 в якості належного його учасника у 2018-2019 роках з огляду на її участь в прийманні рішень на загальних зборах учасників товариства у відповідні роки, укладенні нею договору дарування своєї частки в жовтні 2018 року та передачі її за актом приймання-передачі на користь ТОВ "Нова-Ідалія", а також дослідження відповідних обставин судом при розгляді справи №922/333/19, №922/2277/19, №922/439/20.

Як було зазначено вище, згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Втім колегія суддів приймає до уваги ненадання ОСОБА_2 доказів наявності суперечливої поведінки в діях позивача з приводу обставини подання нею заяви від 04 березня 2015 року про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія". Так, апелянтом не надано доказів з яких би вбачалась позиція позивача та оцінка ним заяви ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року про вихід її зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", а саме підтвердження ним обставини як подання такої заяви поза її волею, так і загублення нею такої заяви.

Відтак, при розгляді даного спору колегія суддів не вбачає існування суперечливої поведінки позивача щодо питання наявності у ОСОБА_2 волевиявлення на подання заяви від 04 березня 2015 року про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія".

При цьому суд враховує відсутність доказів відкликання ОСОБА_2 заяви від 04 березня 2015 року про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія".

Вищезазначене в своїй сукупності свідчить про підтвердження матеріалами справи обставини направлення заяви ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" її довіреною особою, відсутність доказів її відкликання, що підтверджує наявність волевиявлення ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія", шляхом подання відповідної заяви.

Ураховуючи отримання ТОВ фірма "Ідалія" заяви ОСОБА_2 від 04 березня 2015 року про вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" 05 травня 2017 року, положення п. 5.7 Статуту ТОВ фірма "Ідалія", статті 148 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), моментом виходу ОСОБА_2 із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" слід вважати 04 червня 2017 року.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія" є правомірними, однак підлягають задоволенню з визначенням дати виходу ОСОБА_2 із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" - 04 червня 2017 року.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта стосовно неможливості задоволення позовної вимоги з підстав її передчасності, недоведеності позивачем порушення його прав та інтересів державними реєстратором. ОСОБА_2 зазначає, що проведенню державної реєстрації змін має передувати подання пакету документів заявникові, лише за умови безпідставної відмови реєстратора у виконанні таких дій особа може звернутись з відповідним позовом.

Втім колегія суддів зазначає, що відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 статті 6 Конвенції, ототожнюється з правом на доступ до правосуддя, тобто кожна особа повинна мати можливість ініціювати судовий розгляд справи щодо свої цивільних прав і свобод та отримати справедливий і ефективний судовий захист.

Згідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа, згідно ч. 1 статті 16 Цивільного кодексу України, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту таких прав та інтересів, на підставі ч. 2 наведеної норми, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

На переконання апелянта, позивачем обрано спосіб захисту у вигляді припинення дії, яка порушує право особи, який передбачає наявність протиправної поведінки державного реєстратора, а саме незаконної відмови у проведенні реєстраційних дій.

Втім колегія суддів зазначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Великої палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17).

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статтей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Зміст частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не містить застереження щодо обов`язковості підтвердження таким рішенням незаконності відмови реєстратора у проведенні певної реєстраційної дії та вказівки щодо необхідності виконання таких дій.

Таким чином, за приписами частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" наявність судового рішення, що набрало законної сили та тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій є самостійною підставою проведення реєстраційної дії.

З огляду на викладене, оскільки наявність судового рішення, що набрало законної сили та тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій є самостійною підставою проведення реєстраційної дії, обраний позивачем спосіб захисту узгоджується з вимогами законодавства, а тому позов не є передчасним.

Одночасно колегія суддів не вбачає наявність порушень судом першої інстанції приписів процесуального законодавства.

Апелянт вказує про помилковість розгляду Господарським судом Харківської області позовної вимоги щодо визначення розміру часток учасників та розміру статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія". За твердженням апелянта, відповідна позовна вимога не відповідає способам захисту прав, встановлених чинним законодавством, адже пред`явлена за відсутності визначення на захист яких прав та інтересів вона подана, а тому суд першої інстанції повинен був закрити провадження в порядку пункту 1 частини1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Однак відповідні твердження апелянта є помилковими з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 звернула увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі №48/340 (провадження №12-14звг19).

Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову одного із учасників товариства, суд має врахувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства, включаючи колишніх учасників, також не збігаються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі №916/2084/17, провадження №12-77гс19). Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суд враховує баланс інтересів усіх учасників і самого товариства.

Позивач в ході розгляду справи у суді першої інстанції в обґрунтування наявності порушення прав зазначив, що внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 , які полягали у підроблені документів, на підставі яких 30 листопада 2018 року на загальних зборах учасників змінено місцезнаходження та керівника ТОВ фірма "Ідалія" без його відома та згоди, порушені його права учасника на управління товариством.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги про визначення розміру статутного капіталу та перерозподіл часток є належним способом захисту, у зв`язку з чим відсутні підстави для закриття провадження в порядку пункту 1 частини1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Необґрунтованими колегія суддів визнає також аргументи апелянта щодо безпідставного розгляду похідної позовної вимоги про зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо: виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ідалія" за умови відмови в задоволенні основної вимоги про перерозподіл часток учасників товариства між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно із ч. ч. 1, 2, 3, 7 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Варто зазначити, що похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

У даній справі позивачем визначено такі вимоги: 1)про визначення з 10 червня 2017 року розміру часток учасників ТОВ фірми "Ідалія": частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ фірми "Ідалія" у розмірі 12500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія"; частку ОСОБА_3 у статутному капіталі ТОВ фірми "Ідалія" у розмірі 12500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія"; та визначити розмір статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія" в розмірі 25000,00 грн; 2)зобов`язати державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо: виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія"; 3)внесення змін до відомостей про частку ОСОБА_1 у статутному капіталі учасників ТОВ фірми "Ідалія" у розмірі 12500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія"; внесення змін до відомостей про частку ОСОБА_3 у статутному капіталі учасників ТОВ фірми "Ідалія" у розмірі 12500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу ТОВ фірми "Ідалія".

Отже, визначені ОСОБА_7 позовні вимоги полягають у 1)перерозподілі часток учасників Товариства між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , 2)зобов`язанні державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо часток відповідних осіб; 3)зобов`язанні державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ідалія".

Втім правовим наслідком задоволення позову щодо перерозподілу часток учасників Товариства між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є проведення реєстратором реєстрації змін до Єдиного державного реєстру з приводу саме даної обставини. Відтак, похідною вимогою щодо перерозподілу часток учасників Товариства між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є вимога про зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо часток відповідних осіб.

В той час як вимога про зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія" залежить від обставини встановлення судом спірної дати її виходу зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія", а отже носить самостійний характер.

Вказане свідчить про правомірність розгляду судом першої інстанції позовної вимоги щодо зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо: виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія" за умови відмови в задоволенні позовних вимог в частині перерозподілу часток учасників товариства між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та зобов`язанні державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо розміру часток відповідних осіб.

З приводу доводів апелянта щодо порушення судом першої інстанції приписів процесуального законодавства з огляду на прийняття рішення про зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія" без залучення до участі у розгляді справи державного реєстратора колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до приписів частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Отже, за приписами частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" наявність судового рішення, що набрало законної сили та тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій є самостійною підставою проведення реєстраційної дії.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного суду, викладеного у постанові від 1 квітня 2020 року у справі №520/13067/17, провадження №14-397цс19, державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Ураховуючи, що суть спору не полягає у дослідженні неправомірності дій/бездіяльності реєстратора відповідним позовом не зачіпаються права та інтереси реєстратора. Відтак, прийняття рішення про зобов`язання державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до Єдиного державного реєстру щодо виходу 10 червня 2017 року ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія" без залучення до участі у розгляді справи державного реєстратора не є порушенням процесуального законодавства з боку суду.

На підставі вищевикладеного, розглядаючи даний спір суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з приводу доведеності матеріалами справи наявності волевиявлення ОСОБА_2 на вихід зі складу учасників ТОВ фірма "Ідалія". Втім суд першої інстанції, встановивши в мотивувальній частині дату виходу ОСОБА_2 із складу учасників ТОВ фірма "Ідалія" - 04 червня 2017 року, помилково визначив в резолютивній частині рішення дату виходу - 10 червня 2017 року. У зв`язку з цим оскаржуване рішення підлягає зміні в частині встановлення дати виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія", запис про що підлягає внесенню державним реєстратором до Єдиного державного реєстру, визначивши належною датою виходу - 04 червня 2017 року.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що незважаючи на технічну описку, оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , зміні оскаржуваного рішення в частині встановлення дати виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ фірми "Ідалія", запис про що підлягає внесенню державним реєстратором до Єдиного державного реєстру, визначивши належною датою виходу -04 червня 2017 року.

В силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, 269, п.2, ч.1 статті 275, ч.4 статті 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10 вересня 2020 року у справі № 922/3284/18 змінити в частині встановлення дати виходу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ідалія" (61044, м.Харків, пр. Московський, буд. 257; код ЄДРПОУ: 33122269), запис про що підлягає внесенню державним реєстратором до Єдиного державного реєстру, визначивши належною датою виходу -04 червня 2017 року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2020 року.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Н.М. Дучал

Суддя В.С. Хачатрян