Ухвала від 18.02.2021 по справі 922/3284/18

УХВАЛА

18 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3284/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Кухар Н.М.

від 10.09.2020

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Россолова В.В., Дучал Н.М., Хачатрян В.С.

від 14.12.2020

за позовом ОСОБА_2

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Ідалія

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_1

4. Товариства з обмеженою відповідальністю Нова-Ідалія

про визначення розмірів часток учасників товариства та розміру статутного капіталу товариства

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.01.2021 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 (повний текст складено 21.12.2020) у справі № 922/3284/18.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, зави) раніше визначеному складу суду від 29.01.2021 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема, норми статті 148 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18 та частину 3 статті 203 Цивільного кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

Скаржником також зазначено про: помилкове незастосування судами попередніх інстанцій пункту 8 частини 1 статті 1 та частини 5 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , частини 5 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційною господарського суду від 03.12.2020 у справі № 5017/1221/2012; відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; помилкове незастосування судами попередніх інстанцій частини 1 статті 100, частини 1 статті 272 та частини 2 статті 238 Цивільного кодексу України за відсутності висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

Крім того, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неправильно застосував норми процесуального права, а саме норми частин 1 статті 173 та пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

ОСОБА_1 також заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції 14.12.2020 проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, повний текст постанови складено 21.12.2020 та отримано скаржником 31.12.2020, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого поштового відправлення № 6102254055750.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Приписами частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З огляду на зазначене та виходячи з положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України про забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, колегія суддів визнала наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження поважними.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів встановила, що вона подана на підставі пунктів 1, 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у порядку, передбаченому статтею 289 Господарського процесуального кодексу України, та відповідає вимогам статті 290 цього Кодексу.

Наявність підстав для застосування статей 292 та 293 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги колегією суддів не встановлено.

Заперечень проти відкриття касаційного провадження в порядку статті 294 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Оскільки підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження немає, суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження у справі № 922/3284/18.

Частиною третьою статті 301 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

ОСОБА_1 також звернулась до суду із клопотанням про зупинення виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 10.09.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі № 922/3284/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Частиною першою статті 332 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017), визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, ймовірність утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

Верховний Суд зазначає, що клопотання про зупинення виконання (дії) судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для зупинення дії судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні особа повинна навести обґрунтування своїх вимог та довести, що захист її прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції ).

Суд констатує, що у разі зміни або скасування рішення суду апеляційної інстанції та у разі його виконання до закінчення касаційного перегляду, Господарським процесуальним кодексом України передбачено механізм повороту виконання рішення згідно із статтею 333 цього Кодексу.

Клопотання ОСОБА_1 не обґрунтовано та не доведено, яким чином захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, зокрема заявником не надано доказів звернення судових рішень до виконання.

Враховуючи викладене, зупинення виконання (дії) судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення дії оскаржуваного рішення, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 10.09.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі № 922/3284/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку слід відмовити.

Керуючись статтями 234, 235, 294, 295, частиною третьою статті 301 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити ОСОБА_1 строк на подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 (повний текст складено 21.12.2020) у справі № 922/3284/18.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 (повний текст складено 21.12.2020) у справі № 922/3284/18.

3. Призначити розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 11 березня 2021 року о 10:45 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 7 (кабінет № 328).

4. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 10.09.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі № 922/3284/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку - відмовити.

5. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 03.03.2021. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень.

6. Витребувати з Господарського суду Харківської області та/або Східного апеляційного господарського суду справу № 922/3284/18 за позовом ОСОБА_2 до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Ідалія , 2. ОСОБА_3 , 3. ОСОБА_1 , 4. Товариства з обмеженою відповідальністю Нова-Ідалія про визначення розмірів часток учасників товариства та розміру статутного капіталу товариства.

7. Довести до відома учасників справи, що участь їх представників у судовому засіданні не є обов`язковою.

8. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова В. Студенець