Постанова

від 14.12.2020 по справі 913/144/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Справа №913/144/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача за первісним позовом - не з`явився;

відповідача за первісним позовом - не з`явився;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом - Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств, м.Рубіжне, Луганська область, (вх.№2963Л/1-40) на рішення Господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/144/20

за первісним позовом Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств, м.Рубіжне, Луганська область,

до фізичної особи-підприємця Кас`яненко Олександра Віталійовича, м.Рубіжне, Луганська область,

про стягнення 28844,40 грн.,-

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Кас`яненко Олександра Віталійовича, м.Рубіжне, Луганська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Рубіжанська міська рада Луганської області, м.Рубіжне, Луганська область,

до Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств, м.Рубіжне, Луганська область,

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2020 року Дочірнє підприємство Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кас`яненко Олександра Віталійовича про стягнення заборгованості за користування торговим місцем за договором №161 від 25.01.2018 року на надання торгових місць на загальну суму 28844,40 грн., обраховану за період з лютого 2019 року по лютий 2020 року (враховуючи подану позивачем разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви б/н від 04.04.2020, уточнену позовну заяву, в якій позивач визначився із остаточною редакцією заявлених позовних вимог та просив стягнути лише основну заборгованість у сумі 28844,40 грн., виключивши зі змісту позову первісну вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 1535,01 грн.).

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору №161 від 25.01.2018 року на надання торгових місць, позивач передав в оренду відповідачу торгівельне місце площею 43,00 кв.м. на території торгівельного майданчика ринку, що знаходиться за адресою: м.Рубіжне Луганської області, вул.Визволителів, 94, для встановлення тимчасової металевої споруди - кіоску, контейнеру, модуля, інших малих архітектурних форм, як об`єкта торгівлі і організації торгівельного для торгівлі промисловими товарами. Разом з тим, відповідач з лютого 2019 року припинив здійснювати оплату за користування торгівельним місцем, у зв`язку з чим станом на 01.03.2020 року за ним обліковується сума заборгованості 28844,40 грн.

В межах встановленого судом строку для подання відзиву, відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору №161 від 25.01.2018 року про надання торгівельних місць, укладеного між сторонами.

Свої зустрічні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує посиланням на те, що укладений між сторонами 25.01.2018 року договір №161 на надання торгових місць зі строком дії до 31.12.2020 року, за умовами якого йому було виділено торгівельну площу - 43 кв.м для облаштування торгівельного місця шляхом встановлення МАФу, який належить йому на праві власності, за своєю правовою природою є договором найму майна. Згідно умов договору позивач має щомісячно сплачувати відповідачу за зустрічним позовом плату в розмірі 2236,00 грн. Однак, у січні 2019 року позивачу стало відомо про те, що на час укладення вказаного договору ДП Рубіжанський ринок не мав правових підстав для розпорядження земельною ділянкою, на якій розміщується торгівельна площа, яка за вказаним договором була надана зокрема позивачу ДП Рубіжанський ринок , а також продовжує надаватися іншим суб`єктам господарської діяльності окремими частинами цієї земельної ділянки у вигляді торгівельних місць.

За твердженням позивача, оскільки земельна ділянка за адресою м.Рубіжне, вул.Визволителів, 94, належить до комунальної власності територіальної громади м.Рубіжне, а у відповідача відсутні правові підстави для використання її в своїй господарській діяльності та здійснення розпорядження нею, договір про надання торгівельних місць №161 підлягає визнанню недійсним з підстав його невідповідності вимогам закону. Підстави позову позивач нормативно обґрунтовує, посилаючись на ч.1 ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України, оскільки на час його укладення він суперечив вимогам закону, а саме статтям 182, 316, 317, 334, 395, 761 Цивільного кодексу України, статтям 1, 5, 19 Закону України Про оренду землі , ст.125 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/144/20 (суддя Драгнєвіч О.В., повний текст рішення підписано 08.10.2020 року) у задоволенні первісного позову відмовлено.

Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом в сумі 2102,00 грн. віднесено на позивача.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір про надання торгівельних місць від 25.01.2018 року №161, укладений між Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств та фізичною особою-підприємцем Кас`яненко Олександром Віталійовичем.

Стягнуто з Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств на користь фізичної особи-підприємця Кас`яненко Олександра Віталійовича витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн.

Дочірнє підприємство Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/144/20 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову. Також апелянт просить стягнути на свою користь з фізичної особи-підприємця Кас`яненко Олександра Віталійовича судові витрати по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що передача ринком фізичній особі-підприємцю за плату торгівельного місця для провадження торговельної діяльності відповідає поняттю договору оренди, визначеному статтею 759 Цивільного кодексу України, а правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Правилами торгівлі та договором, на підставі якого відповідач за первісним позовом користувався саме торгівельним місцем, що не є тотожним користуванню земельною ділянкою. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що сторони спірного договору, при його укладанні погодили між собою всі умови, а в подальшому сторонами були вчинені дії, спрямовані на його реальне виконання, а саме, надано в користування торгівельне місце та оплата такого користування, тобто договір виконувався сторонами протягом 2018 року.

Судом першої інстанції залишено поза увагою обставини, що з 2006 року, станом на дату укладення спірного договору про надання торгівельних місць ДП Рубіжанський ринок ЛОССТ фактично користувалось земельною ділянкою за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, №94. Крім того, ДП Рубіжанський ринок Луганської облспоживспілки є власником об`єкту нерухомого майна (рубіжанський ринок), який розташовано за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вулиця Визволителів, 94, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про право власності від 2002 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №166310246 від 13.05.2019 року.

Апелянт наполягає на тому, що відсутність реєстрації додаткової угоди, яка не визнана недійсною в судовому порядку, тобто є чинною, не свідчать про припинення права користування позивачем за первісним позовом земельною ділянкою, яка не вибувала з володіння ДП Рубіжанський ринок ЛОССТ та до теперішнього часу знаходиться у його користуванні.

Скаржник зазначає, що між ним та Рубіжанською міською радою Луганської області дійсно ієну спір щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, буд. 94, який не є предметом спору в даній справі. Існуючий спір між ДП Рубіжанський ринок та Рубіжанською міською радою щодо оформлення права оренди земельною ділянкою за адресою: м.Рубіжне, вул. Визволителів, буд. 94 не є обставиною, з якою в даному випадку може бути пов`язане порушення прав відповідача за первісним позовом, а відтак не може бути підставою для визнання недійсним укладеного між сторонами договору про надання торгівельного місця №161 від 25.01.2018 року. Крім того, оспорювати законність/незаконність використання земельних ділянок може лише їх власник або законний землекористувач. Проте, ФОП Кас`яненко О.В. не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки на якій розміщений ринок. Отже питання щодо прав відповідача на земельну ділянку, на якій розташований ринок, виходить за межі позовних вимог.

Позивач за первісним позовом вказує, що між сторонами не укладався договір оренди (суборенди) земельної ділянки, земельна ділянка не є предметом договору про надання торгового місця від 25.01.2018 року №161. Враховуючи, що наявність спору між ринком та міською радою з приводу оформлення додаткової угоди на продовження строку дії договору оренди землі під ринком, судові процеси в адміністративних і господарських судах між цими суб`єктами, в яких предметом спору є земельна ділянка під ринком, рішення органу місцевого самоврядування з цього приводу, ніяким чином не впливають на ведення ФОП Кас`яненко О.В. підприємницької діяльності по торгівлі на території ринку, не порушують і не обмежують права та законні інтереси відповідача за первісним позовом, тому не мають відношення до виконання сторонами спірного договору, а відтак не можуть бути підставою для визнання недійсним оспорюваного договору про надання торгівельного місця №161 від 25.01.2018 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача за первісним позовом - Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/144/20; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду заяви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі; призначено справу до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права сторони на участь у судовому засіданні.

03.12.2020 року від відповідача за первісним позовом - фізичної особи-підприємця Кас`яненко О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11985), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала суду від 19.11.2020 року про відкриття апеляційного провадження та призначення дати судового засідання була направлена учасникам справи рекомендованими листами 23.11.2020 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними 26.11.2020 року, що підтверджується відомостями з офіційного сайту пошуку поштових відправлень Укрпошта та зворотними поштовими повідомленнями. Однак, учасники справи у судове засідання не з`явилися, про причини не з`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв та клопотань ними надано не було.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, а також враховуючи, що участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком, з огляду на положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представників за наявними у справі матеріалами.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, згідно свідоцтва про право власності від 20.02.2002 року, виданого Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, об`єкт нерухомого майна - рубіжанський ринок, який розташований за адресою: вул.Визволителів, 94, м.Рубіжне, який складається з адміністративної будівлі літ. Б, магазинів літ. Аа , Рр , павільйонів літ. В, Ее, Ж, З, Мм, Н, Пп-п3, критих прилавків літ. Г, Л, К, И, С, Т, відкритих прилавків 1-4, Д - вбиральня, огорож та споруд, належить Дочірньому підприємству Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств.

08.11.2006 року між Рубіжанською міською радою (орендодавець) та Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств (орендар) укладено договір оренди землі №040642000125.

Відповідно до п. 1 договору оренди землі Рубіжанська міська рада Луганської області на підставі рішення №9/22 від 27.09.2006 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку для розміщення ринку, яка знаходиться: м.Рубіжне, вул. Визволителів, б. 94.

За умовами п. 2 цього договору в оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 2,9810 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8478178,63 грн. (п. 5 договору).

Пунктом 8 договору оренди землі передбаченою, що договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення ринку. Цільове призначення земельної ділянки згідно Українського класифікатора цільового використання землі - землі ринкової інфраструктури, код 1.11.4 (п.п. 14, 15 договору).

Договір зареєстровано у Рубіжанському міському відділі Луганської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 08.11.2006 року за №040642000125.

Після закінчення строку договору оренди землі рішенням Рубіжанської міської ради від 26.10.2016 року №16/20 поновлено договір оренди землі від 08.11.2006 року (державна реєстрація №040642000125) на земельну ділянку (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) площею 2,9613 га, розташовану за адресою: м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94 для розміщення ринку.

Пунктом 2 вказаного рішення Дочірнє підприємство Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств зобов`язано укласти додаткову угоду з Рубіжанською міською радою та здійснити заходи щодо державної реєстрації права оренди.

На виконання вказаного рішення 14.11.2016 року між Рубіжанською міською радою та Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств укладено додаткову угоду, якою строк дії договору оренди землі поновлено до 08.11.2026 року.

Матеріали справи свідчать, що 25.01.2018 року між Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств (сторона 1) (надалі - ринок) та фізичною особою - підприємцем Кас`яненко Олександром Віталійовичем (сторона 2) укладено договір про надання торговельних місць №161 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, ринок зобов`язався відповідно до умов цього договору надати торгівельне місце (торгівельна площа) площею 43 кв.м на території торгівельного майданчика ринку, що знаходиться за адресою: м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94, для встановлення тимчасової металевої споруди - кіоску, контейнеру, модуля, інших малих архітектурних форм - (далі - МАФ) як об`єкту торгівлі продовольчими промисловими товарами.

Торгівельна площа в цьому договорі - це частина торгівельної території (площі) ринку, яка надається стороною 1 (суб`єктом господарювання) стороні 2 (суб`єкту господарювання у сфері торгівлі) для встановлення кіосків, контейнерів, модулів, інших МАФ як об`єкту торгівлі та організації торговельного місця та продажу товарів.

Торгівельне місце на ринку - це торговельна площа визначених розмірів на торгівельній території ринку, яка обладнана МАФ, для здійснення стороною 2 продажу товарів (послуг) відповідно до плану території ринку.

Згідно з пунктом 1.2. договору, торгівельна площа обладнана тимчасовою нестаціонарною спорудою МАФ №22а, право власності на яку має сторона 2.

При передачі стороні 2 торговельної площі оформлюється акт приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору, підписується сторонами одночасно з підписанням договору та є підставою для передачі торгівельної площі (пункт 1.7. договору).

Пунктом 1.8. договору встановлено, що він укладений строком на 36 місяців з 01.01.2018 року по 31.12.2020 року включно.

Відповідно до пункту 2.1 договору, оплата за надання торговельної площі визначена відповідно до Порядку розрахунків цін на послуги та оренду торговельних приміщень (площ) та їх обслуговування в торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів , затвердженого спільним наказом Мінекономіки, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та складає 2236,00 грн. на місяць з ПДВ.

Оплата вноситься щомісячно до 10-го числа місяця, за який проводиться оплата (пункт 2.2. договору).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до Договору та чинного законодавства.

Договір підписаний сторонами без застережень та зауважень.

Актом приймання-передачі торгівельного місця від 25.01.2018 року ринок передав, а ФОП Кас`яненко О.В. прийняв у тимчасове платне користування торгівельне місце на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, яке є предметом договору та розташоване за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94.

Акт приймання-передачі від 25.01.2018 року складений та підписаний сторонами без застережень та зауважень.

Рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 06.05.2020 №110/11 скасовано рішення Рубіжанської міської ради від 26.10.2016 року №16/20, яким було поновлено строк дії договору оренди до 08.11.2026 року, у зв`язку з порушенням законодавства під час його прийняття та порушенням законодавства під час укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Звертаючись до господарського суду першої інстанції, позивач за зустрічним позовом посилався на те, що укладений між сторонами 25.01.2018 року договір про надання торгівельного місця №161 для облаштування торгівельного місця шляхом встановлення МАФу, який належить йому на праві власності, за своєю правовою природою є договором найму. Позивач вважає, що договір про надання торгівельного місця №161 від 25.01.2018 року було укладено ним під впливом обману зі сторони ринку, оскільки відповідач фактично надав позивачеві земельну ділянку для розміщення МАФу і для ведення торгівельної діяльності, в той же час Дочірнє підприємство Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств не було власником або орендарем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Визволителів, 94, м. Рубіжне, Луганська область, тому відповідач не мав правових підстав для передачі її в оренду третім особам для розміщення торгівельних споруд.

За твердженням позивача, оскільки земельна ділянка за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, належить до комунальної власності територіальної громади м. Рубіжне, а у відповідача відсутні правові підстави для використання її в своїй господарській діяльності та здійснення розпорядження нею, договір про надання торгівельного місця №161 від 25.01.2018 року підлягає визнанню недійсним з підстав його невідповідності вимогам закону. Підстави позову позивач нормативно обґрунтовує, посилаючись на ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 230 Цивільного кодексу України, оскільки на час його укладення він суперечив вимогам закону, зокрема, статтям 182, 316, 317, 334, 395, 761 Цивільного кодексу України, статтям 1, 5, 19 Закону України Про оренду землі , ст.125 Земельного кодексу України.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 4 до ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Статтями 759 - 760 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

В свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 8 Закону України Про оренду землі також передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз укладеного між Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств та ФОП Кас`яненко О.В. договору про надання торгівельного місця №161 від 25.01.2018 року свідчить, що його предметом є торгівельне місце, а не безпосередньо земельна ділянка в розумінні відповідних положень Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі , тобто вказаний договір не є договором оренди землі в розумінні Закону України Про оренду землі як про це помилково зазначає позивач за зустрічним позовом.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із здійсненням діяльності по продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №868 Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків , Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002 року.

Пунктом 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року №57/188/84/105 визначено, що ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням органу територіальної громади і зареєстрований у встановленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі торгівлі продажу товарів.

Згідно п.20 вказаних Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

До правовідносин, які склались між сторонами даного спору також застосовуються положення Правил торгівлі на ринках м.Рубіжне, затверджених рішенням Рубіжанської міської ради №8/15 від 02.06.2011 року, які узгоджуються з Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року N57/188/84/105

Відповідно до абз.8 п. 2, абз. 3 п. 13, п.15 Правил торгівлі на ринках міста Рубіжне, під торговельним місцем, розуміється площа, відведена для розміщення необхідного інвентарю і здійснення продажу продукції з прилавку, у контейнеру, кіосках, палатках тощо; усі торговельні місця позначаються номерами.

Згідно абз. 4 п. 16 Правил торгівлі на ринках м. Рубіжне у випадку використання торговельного місця на умовах оренди у продавця має бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб`єктом підприємницької діяльності (орендарем).

Пунктом 20 Правил торгівлі на ринках м. Рубіжне передбачено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений строк укладає з ними письмову або усну угоду, в якій рекомендується вказувати строк дії угоди, розташування торговельного місця, номер торговельного місця, розмір і порядок оплати за товар за торговельне місце.

Відповідно до п. п. 3.3 п. 3.4 Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 року №638/109 оренда торговельного місця - строкове платне користування торговельним місцем для здійснення продажу товарів (надання послуг). Торговельне місце на ринку - торговельна площа встановлених розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг згідно з планом території ринку окремим суб`єктом господарювання чи фізичною особою.

Виходячи із системного аналізу Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року №57/188/84/105 договори, укладені між адміністрацією ринку і суб`єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі №3-113гс11).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №278 Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи затверджено Примірний договір оренди торговельного місця.

Частиною 4 ст. 184 Господарського кодексу України встановлено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений сторонами у справі договір про надання торгівельного місця №161 від 25.01.2018 року відповідає вимогам чинного законодавства України, Правилам, Постанові Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №278, та містить всі істотні умови договору найму торгівельного місця.

Предметом даного договору є передача в оренду торговельного місця, яке має площу (43 кв.м.) і конкретне місцезнаходження (м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, відмічено на плані території ринку). Із договору найму, укладеного між сторонами вбачається, що торгівельне місце площею 43 кв.м. обладнане тимчасовою нестаціонарною спорудою (МАФ) №22а, який належать позивачу за зустрічним позовом.

Виходячи із вказаних обставин справи, колегія суддів вважає, що у даному випадку між сторонами не був укладений договір оренди земельної ділянки, оскільки предметом договору №161 від 25.01.2018 року не є земельна ділянка із визначеним кадастровим номером (доказів виділення земельної ділянки під МАФом позивача за зустрічним позовом на момент виникнення спірних правовідносин матеріали справи не містять). Натомість, як встановлено апеляційним господарським судом, предметом договору є найм (оренда) індивідуально визначеної неспоживної речі - торгівельного місця площею 43 кв.м. ділянки, розташованої на Рубіжанському ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94.

Оскільки об`єктом найму за спірним договором є торгове місце, а не земельна ділянка, відтак посилання апелянта на те, що правовідносини, які виникли між сторонами є земельними, суд вважає необґрунтованим, оскільки торгівельне місце на ринку, що надається для розміщення необхідного для здійснення підприємницької діяльності тимчасового спорудження (МАФу) не є земельною ділянкою у розумінні Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі , тому що між власником землі (землекористувачем) та користувачем торговельного місця на ринку не виникають правовідносини з землекористування, оскільки ринки надають послуги з передачі в користування саме торговельних місць на своїй території (замощення, площадки, покриття, тощо), відтак, зайняття ФОП Кас`яненко О.В. торговельного місця на ринку не є тотожним з зайняттям земельної ділянки.

Судова колегія зазначає, що встановлення підприємцями на торгівельному місці ринку власного кіоску (МАФу) не змінює суті відносин з адміністрацією ринку (у разі її згоди) - надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів і не призводить до припинення договору оренди торгового місця як площі, відведеної для здійснення продажу продукції.

Таким чином, зазначення сторонами в пункті 1.2 спірного договору про надання підприємцю в користування торгової площі обладнаною МАФом, право власності на який має ФОП Кас`яненко О.В., на ринку для здійснення торгівлі промисловими товарами не свідчить, що під торгівельне місце, яке займає підприємець, не виділена площа, на якій такий кіоск знаходиться.

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору, суд повинен з`ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 230 цього Кодексу встановлює, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності (здійснюються обманні дії в активній формі), або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди (бездіяльність). Однією з умов чинності правочину є дотримання вимог щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі суб`єкта правочину. Тому у випадку, коли воля суб`єкту правочину формувалася не вільно і не відповідала волевиявленню, зокрема, знаходилася під впливом обману, такі правочини визнаються недійсними. Обман має місце тоді, коли одна сторона навмисне вводить в оману іншу сторону.

Таким чином, для того, щоб кваліфікувати правочин як обман, необхідно встановити, що омана стосувалася природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими та бажаними для однієї зі сторін. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до акту прийому-передачі торговельного місця від 25.01.2018 року, торговельне місце передано ОСОБА_1 для ведення торговельної діяльності з тимчасового металевого спорудження, при цьому в акті чітко зазначено номер торговельного місця - №22а (МАФ).

Позивач за зустрічним позовом також не ставить під сумнів та не спростовує того, що ним здійснювалась фактична господарська діяльність, характерна для торгівлі на ринках, незалежно від права Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств на земельну ділянку.

Як вказує Дочірнє підприємство Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств ФОП Кас`яненко О.В. сплачував згідно договору №161 від 25.01.2018 року за торгове місце і лише з лютого 2019 року припинив вносити відповідну плату.

Отже, у даному випадку волевиявлення осіб, які вчинили правочин було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на настання правових наслідків.

Посилання на те, що передане за договором торгове місце не наділене індивідуальними ознакам, а також, що в матеріалах справи відсутні докази приналежності відповідачу за зустрічним позовом торгового місця на праві власності, у зв`язку з чим, за відсутності правових підстав на користування земельною ділянкою Дочірнє підприємство Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариства не мало права передавати позивачу за зустрічним позовом торгові місця у найм (оренду), судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті у якості підстав для висновку про визнання недійсним спірного договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що торговим місцем є площа, відведена для розміщення торгівельного інвентарю. В той же час користування підприємцями (продавцями) торгівельною площею здійснюється у спосіб укладення договору оренди, і у такому випадку торгівельна площа є предметом договору оренди як істотної його умови.

Правила торгівлі на ринках не виключають використання продавцями власного торгівельного інвентарю. При цьому розміщення на торгівельній площі МАФу, що належить продавцю на праві власності, не змінює природи оренди торгівельного місця. Наділення торгівельного місця як предмету оренди індивідуальними ознаками, може бути, зокрема, схема розташування торгівельних місць, запропонована ринком. Чинне законодавство не передбачає особливого порядку, визначення розташування торгівельних місць. Підписана сторонами, угода про оренду торгівельного місця, умовою серед яких є розміщення на ньому МАФу і подальше виконання сторонами такої угоди, є достатнім підтвердженням погодження сторонами предмету оренди - торгівельного місця.

В свою чергу, якщо сторони, укладаючи договір оренди торгівельного місця, не визначили його місце розташування, то за аналізом правової природи погодження істотних умов договору, можна дійти висновку про непогодження сторонами предмету оренди, наслідком чого є підстави визнати такий договір як неукладений. Однак, виконання сторонами умов договору виключає посилання на не укладення договору.

При цьому, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що Дочірнє підприємство Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств є зареєстрованим у встановленому законом порядку суб`єктом господарювання, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (п. 2.1 Статуту). Предмет діяльності відповідача є надання торговельних місць та утримання їх в належному стані, бронювання торговельних місць, прокат торгового інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, тощо (п.2.2.6 Статуту).

Відповідачем за зустрічним позовом були виконані умови договору про надання торгового місця №161 від 25.01.2018 року, а саме: надано позивачу за зустрічним позовом у користування торгове місце №22а на ринку, але позивач за зустрічним позовом вважає, що ця обставина не надає права відповідачу використовувати в своїх цілях земельну ділянку, яка перебуває в комунальній власності, та яка не оформлена належним чином Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств.

Встановлені у справі обставини свідчать про здійснення відповідачем за зустрічним позовом господарської діяльності на ринку, що ніким не заперечується, відтак, слід дійти висновку що між сторонами у спорі склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку, які підпадають під вищенаведене правове регулювання.

Використання торгівельного місця не є тотожним використанню земельної ділянки, і хоч і передбачає таке використання, правовідносини підприємства, що управляє ринком та міської ради щодо земельної ділянки не впливають на предмет доказування даного провадження та не мають правового значення для даного спору.

Із встановлених обставин справи вбачається, що ФОП Кас`янову О.В. були надані всі послуги, отримання яких було метою укладення договору. Порушенням прав і охоронюваних законом інтересів орендаря є неможливість одержання ним того, на що він розраховував при укладенні договору, або його виконання призведе (призводить) до звуження належного їй блага. Здійснення відповідачем за зустрічним позовом діяльності з торгівлі на ринку без належного оформлення права користування земельною ділянкою, не є обставиною, з якою в даному випадку може бути пов`язане порушення права орендаря торгівельного місця.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства.

Отже, на позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок довести які його права чи законні інтереси як орендаря торгівельного місця порушені оспорюваним договором, а суд повинен навести правові мотиви з яких він виходить, визнаючи порушеними відповідні права чи інтереси такого позивача.

Разом з тим, судом встановлено, що порушення свого права позивач за зустрічним позовом пов`язує не з майновими правами на об`єкт оренди - торгівельні місця на ринку, а з правами міської ради на земельну ділянку. При цьому, своїх прав щодо земельної ділянки позивач за зустрічним позовом не доводить.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що позивач не доводить ані своїх майнових прав на об`єкт оренди, ані своїх прав на земельну ділянку. Більше того, стверджує, що відповідні права на землю належать Рубіжанській міській раді Луганської області.

Судова колегія зазначає, що кожна особа самостійно здійснює свої права, позивач не має повноважень на представництво прав та інтересів міської ради, порушення права останньої доводити не може. При цьому майнові права на об`єкт оренди не є предметом спору у даному провадженні, оскільки позивач таких прав також не заявляє та не доводить.

Порушенням прав і охоронюваних законом інтересів орендаря є неможливість одержання ним того, на що він розраховував при укладенні договору, або його виконання призведе до звуження чи обмеження належного йому блага.

Здійснення відповідачем за зустрічним позовом діяльності з управління ринком без належного оформлення права на земельну ділянку не є обставинами з якими в межах даного спору може бути пов`язано порушення права орендаря торгівельного місця.

Як вже зазначалось вище, 08.11.2006 року між Рубіжанською міською радою Луганської області, як орендодавцем, та Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств, як орендарем був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого, Рубіжанська міська рада на підставі рішення №9/22 9 сесії 5 скликання від 27.09.2006 року надала, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку, для розміщення ринку, яка знаходиться: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94. В оренду передається земельна ділянка площею 2,9810 га. Відповідно до п. 8 Договору оренди земельної ділянки, договір укладено на 10 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Рішенням Рубіжанської міської ради сьомого скликання 16 сесії від 26.10.2016 року №16/20 Про поновлення договору оренди землі з Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств поновлено договір оренди землі (державна реєстрація №040642000125 від 08.11.2006 року) укладений між Рубіжанською міською радою та ДП Рубіжанський ринок ЛОССТ, а саме, земельної ділянки (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) площею 2,9613 га, розташовану за адресою: м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94, для розміщення ринку.

Наведеним підтверджується, що станом на момент укладення спірного договору та його дії органом місцевого самоврядування було виділено відповідачу земельну ділянку для розміщення ринку.

14.11.2016 року між Рубіжанською міською радою, як орендодавцем, та ДП Рубіжанський ринок ЛОССТ, як орендарем була укладена додаткова угода про поновлення дії договору оренди землі, відповідно до умов якої, поновлено термін дії договору оренди землі (державна реєстрація №040642000125 від 08.11.2006 року) на земельну ділянку (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) строком до 08.11.2026 року.

Судом встановлено, що в подальшому Рубіжанською міською радою Луганської області було прийнято рішення від 18.12.2019 року №101/109, яким відмовлено Дочірньому підприємству Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств у наданні земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, буд. 94 та зобов`язано Рубіжанську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельної ділянки Дочірньому підприємству Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств.

Вказана додаткова угода до договору оренди землі не зареєстрована у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим між ринком та міською радою виник спір про повернення землі до комунальної власності, який вирішує адміністративний суд.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року у справі №360/5438/19, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 року, вказане рішення Рубіжанської міської ради Луганської області було визнано протиправним та скасовано.

Як зазначає відповідач, у зв`язку зі зміною площі земельної ділянки об`єкту нерухомого майна (Рубіжанський ринок) за адресою: м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94, з кадастровим номером 4412500000:09:003:0003, присвоєно земельній ділянці новий кадастровий номер 4412500000:09:003:0171.

Із наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка (кадастровий номер 4412500000:09:003:0171) знаходиться за адресою: Луганська обл., м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94; вид використання земельної ділянки - для розміщення об`єкта нерухомого майна (рубіжанський ринок), площа - 2,9295 га.

Згідно матеріалів справи, ДП Рубіжанський ринок ЛОССТ на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.2002 року належить право власності на об`єкт нерухомого майна - рубіжанський ринок, який розташований в місті Рубіжне по вул. Визволителів, 94 на праві колективної власності, що складається з павільйонів, адміністративної будівлі, магазинів, будинків (будівель), критих прилавків, відкритих прилавків, вбиральні, огорож та споруд.

07.05.2019 року зареєстровано право власності за Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств на об`єкт нерухомого майна (рубіжанський ринок), який розташовано за адресою: Луганська область, м.Рубіжне, вулиця Визволителів, 94, на земельній ділянці кадастровий номер 4412500000:09:003:0171, підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №166310246 від 13.05.2019 року.

Поряд з цим, згідно наданої позивачем за первісним позовом довідки Головного управління ДПС у Луганській області від 20.11.2019 року №2004/10/12-32-51-04, податкові декларації з плати на землю (орендна плата) до Рубіжанського управління ГУ ДФС у Луганській області за період 2016-2019 роки по ДП Рубіжанський ринок ЛОССТ подані своєчасно, без порушень; станом на 31.10.2019 заборгованість відсутня.

Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16).

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення дії договір оренди землі від 08.11.2006 року, за умовами якого відповідачу за зустрічним позовом надавалась земельна ділянка площею 2,9810 га для розміщення ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, Дочірнє підприємство Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств продовжувало користуватись земельною ділянкою та здійснювати господарську діяльність з надання послуг організації торгівлі на ринку. Відповідачем за зустрічним позовом укладено ряд договорів для обслуговування діяльності ринку, зокрема, договори про: постачання електричної енергії, про оперативно-технічне обслуговування електрообладнання, водопостачання та водовідведення, вивіз твердих побутових відходів, охороні території та майна ринку.

У відповідності до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 7 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №868, передбачено, що реконструкція (переобладнання, модернізація) та закриття ринку здійснюються в установленому порядку за умови забезпечення підприємців іншими торговельними місцями з урахуванням рекомендацій місцевої галузевої ради підприємців. Суб`єкт господарювання за рік до початку проведення робіт з реконструкції (переобладнання, модернізації) та закриття ринку повідомляє про це підприємців, які провадять торговельну діяльність на території ринку, та подає до органу місцевого самоврядування заяву про необхідність забезпечення таких підприємців іншими торговельними місцями.

Зазначеними вище нормативно-правовими актами передбачено певний порядок закриття ринку; так, у випадку закриття ринку орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти на пленарному засіданні відповідне рішення та вирішити питання про забезпечення підприємців торговими місцями.

Проте, з досліджених матеріалів справи судом не встановлено обставин ініціювання Рубіжанською міською радою Луганської області припинення діяльності (закриття) Рубіжанського ринку за адресою: м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94, на території якого розташований об`єкт оренди (торгівельне місце), котре перебуває в користуванні ФОП Кас`янова О.В.

Питання щодо правомірності користування відповідачем за зустрічним позовом земельною ділянкою, на якій розташовані торгівельні місця під ринком, є виключною компетенцією контролюючих за використанням земельних ділянок правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування. До того ж останні в силу вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні приймають рішення про надання дозволу на діяльність ринків, встановлення режиму і порядку роботи та здійснюють нагляд за організацією та діяльністю ринків. Як вже зазначалось, міською радою не приймалось рішення про припинення діяльності (закриття) рубіжанського ринку, а доказів на підтвердження зворотного сторонами не надано.

Натомість, обставини справи свідчать про те, що позивач фактично оспорює права Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств на земельну ділянку, а також зазначає про відсутність у відповідача правових підстав на користування земельною ділянкою, на якій розташовані торгівельні місця рубіжанського ринку.

За приписами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Колегія суддів зазначає, що оспорювати законність чи незаконність використання земельних ділянок може лише їх власник або законний землекористувач. Проте, позивач за зустрічним позовом не є ані власником, ані землекористувачем земельних ділянок на яких розміщений ринок.

Спірні правовідносини, які виникли між Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств на земельну ділянку та Рубіжанською міською радою Луганської області щодо продовження (оформлення та реєстрації) орендних правовідносин з користування земельною ділянкою, на якій знаходиться рубіжанський ринок, не вплинули на здійснення позивачем за зустрічним позовом фактичної господарської діяльності, характерної для торгівлі на ринках, незалежно від права такого суб`єкта на земельну ділянку. Наявність спорів між відповідачем за зустрічним позовом та Рубіжанською міською радою жодним чином не перешкоджало веденню ФОП Кас`яновим О.В. підприємницької діяльності з торгівлі на території ринку, не порушили та не впливали на права орендараря торгового місця на отримання ним того, на що він розраховував при укладенні договору №161 від 25.01.2018 року.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року у справі №761/26815/17 (провадження №61-16353сво18) зроблено висновок, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватноправова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення на вищевказані обставини уваги не звернув.

Так твердження відповідача за зустрічним позовом щодо суті спору про визнання недійсним договору, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними, допустимими та достатніми доказами, тоді як господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, за невідповідністю висновків, викладених у рішенні з неправильним застосуванням норми матеріального права і це призвело до прийняття невірного рішення.

Таким чином, враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин, з якими законодавець пов`язує можливість визнання правочину недійсним, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ФОП Кас`яненко О.В. не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог за первісним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до 1 частини статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). А статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. договору, плата за надання торговельного місця складає 2236,00 грн. на місяць та підлягає сплаті щомісяця до 10 числа місяця, за який здійснюється оплата.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач за первісним позовом, починаючи з лютого 2019 року ФОП Кас`яненко О.В. оплату за надання торговельного місця на користь позивача за первісним позовом не здійснював.

У свою чергу відповідач за первісним позовом, як вбачається з матеріалів справи не заперечував про не здійснення ним оплати.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення позовних вимог і стягнення з ФОП Кас`яненко О.В. на користь ДП Рубіжанський ринок ЛОССТ 28844,40 грн. заборгованості по оплаті за оренду торгового місця за договором №161 від 25.01.2018 року за період з лютого 2019 року по лютий 2020 року включно.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Частина 2 статті 343 Господарського кодексу України визначає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 2.5 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати сторона 2 (ФОП Кас`яненко О.В.) сплачує стороні 1 (ДП Рубіжанський ринок ЛОССТ) пеню в розмірі 0,2% за кожний прострочений день на протязі всього строку несвоєчасної оплати але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення заборгованості.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем за первісним позовом здійснено розрахунок заявленої до стягнення пені, в загальній сумі 1535,10 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язання за період з 10.03.2019 року по 09.09.2019 року.

Дослідивши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом пені, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.

Тобто, саме позивач за первісним позовом, заявляючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції має довести суму, визначити період та правильність нарахування заявлених до стягнення сум.

Так, наданий позивача за первісним позовом розрахунок суперечить обставинам справи, зокрема, має місце невірне визначення суми заборгованості, періодів розрахунку, а наведена формула розрахунку не узгоджується ані з умовами укладеного між сторонами договору ані з приписами законодавства. Тобто, заявлені до стягнення 1531,10 грн. пені не доведені належними, допустимими і достатніми доказами.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають залишенню без задоволення за недоведеністю.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційних вимог, скасування рішення суду з прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, п. 2 ст. 275, п.п. 1,3 ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 28.09.2020 року у справі №913/144/20 скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

Позов Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Кас`яненко Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств (93000, Луганська область, м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94, код 01547924) 28844,40 грн. заборгованості за договором №161 від 25.01.2018 року та 1996,90 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В решті вимог первісного позову відмовити.

У позові фізичної особи-підприємця Кас`яненко Олександра Віталійовича - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Кас`яненко Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств (93000, Луганська область, м.Рубіжне, вул. Визволителів, 94, код 01547924) 6306,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов